Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №127/2-1707/2010 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 127/2-1707/2010

провадження № 61-5579св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Лідовця Р. А., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Мегабанк», ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 квітня 2025 року у складі колегії суддів Міхасішина І. В., Матківської М. В., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог заяви

У червні 2024 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «ФК «Форінт»)

про процесуальне правонаступництво, заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа з виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк») до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2010 року у справі № 2-1707-2010 позов ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_2 задоволено.

Цим рішення стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Мегабанк» борг за договорами кредиту № 83-01ПВ/2008 від 05 вересня 2008 року у сумі 22 173,78 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 177 057,63 грн, Звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 05 вересня 2008 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

На виконання вказаного рішення суду 01 жовтня 2010 року видані виконавчі листи, зокрема, про: стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в розмірі 22 173,78 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 177 057,63 грн; звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 30,3 кв. м, житловою площею 17,1 кв. м.

27 травня 2024 року за результатами проведеного 28 березня 2024 року електронного аукціону № GFD001-UA-20240321-35537 з продажу пулу активів (майнових вимог) № GL3N225744, до складу якого увійшли активи (права вимоги) АТ «Мегабанк», АТ «МР банк» та ПАТ «Промінвестбанк», між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено договір № GL3N225744 про відступлення прав вимоги (далі - договір про відступлення прав вимоги), за умовами якого АТ «Мегабанк» відступило ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги за кредитним договором № 83-01ПВ/2008 від 05 вересня 2008 року (далі - кредитний договір), а також договорами забезпечення відповідно до додатку № 1 до кредитного договору (іпотечним договором № 83-01ПВ/2008-з від 05 вересня 2008 року) в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240321-35537 від 28 березня 2024 року новий кредитор ТОВ «ФК «Форінт» є переможцем електронного аукціону, який придбав активи (майно) АТ «Мегабанк», АТ «МР банк» та ПАТ «Промінвестбанк», що були сформовані в єдиний лот (пул) № GL3N225744.

Отже, з дати відступлення права вимоги АТ «Мегабанк» перестало бути кредитором за кредитним договором та забезпечувальним договором за ним, а ТОВ «ФК «Форінт» стало виключним та єдиним кредитором за зазначеними вище договорами.

Також заявник зазначає, що оригінал виконавчого листа № 2-1707-2010, виданого 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, щодо звернення стягнення з ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки підлягав поверненню АТ «Мегабанк» разом із постановою державного виконавця № НОМЕР_1 від 29 грудня 2014 року про повернення виконавчого листа стягувачеві.

За умовами договору про відступлення прав вимоги після настання відкладальної обставини між сторонами договору складається та підписується акт приймання-передавання документації, в якому зазначаються документи кредитної справи, що передаються новому кредитору.

До заяви ТОВ «ФК «Форінт» додало витяг з акта приймання-передавання від 27 травня 2024 року, складений та підписаний представниками ТОВ «ФК «Форінт» та АТ «Мегабанк», у якому в переліку переданих документів щодо боржника/позичальника відсутній оригінал виконавчого листа № 2-1707-2010, виданий 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, про звернення стягнення з ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки. У пункті 21.4.150 цього акта зазначається лише наявність постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 02 грудня 2014 року, відповідно до якої, використовуючи ідентифікатор доступу до системи АВСП, після набуття прав вимоги ТОВ «ФК «Форінт» самостійно отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві № НОМЕР_1 від 29 грудня 2014 року.

Постанова про повернення виконавчого документа від 29 грудня 2014 року новому кредитору не передавалася, у переліку кредитної справи відсутня, що є доказом того, що АТ «Мегабанк» не отримував її разом із виконавчим листом від органу ДВС, а матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-1707-2010, виданого 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, про звернення стягнення з ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки є знищеними.

За вказаних обставин заявник просив суд:

- здійснити процесуальне правонаступництво у цій справі та замінити позивача/стягувача з АТ «Мегабанк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Форінт» у виконавчому проваджені та у виконавчому листі № 2-1707/2010, виданому 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, про звернення стягнення з ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки - квартиру в АДРЕСА_2 , загальною площею 30,3 кв. м, житловою площею 17,1 кв. м;

- видати дублікат указаного вище виконавчого листа № № 2-1707-2010, виданого 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 21 червня 2024 року заяву ТОВ «ФК «Форінт» задовольнив.

Замінив позивача/стягувача ПАТ «Мегабанк» його правонаступником -

ТОВ «ФК «Форінт», у виконавчому проваджені та у виконавчому листі

№ 2-1707/2010, виданому 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, про звернення стягнення з ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 30,3 кв. м, житловою площею 17,1 кв. м. Видав дублікат виконавчого листа № 2-1707-2010, виданого 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, про звернення стягнення з ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 83-01ПВ/2008 на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 30,3 кв. м, житловою площею 17,1 кв. м.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «ФК «Форінт» набуло прав вимоги за кредитним договором, забезпеченим договором іпотеки, борг за яким стягнуто в судовому порядку та звернено стягнення на іпотечне майно. Відомості про заміну первісного стягувача на правонаступників та повернення суду виконавчих листів в зв`язку з їх повним виконанням відсутні, а строк пред`явлення виконавчих листів до виконання не сплив.

Виконавчий лист № 2-1707-2010, виданий 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, було втрачено не з вини стягувача, що підтверджено доказами, долученими до заяви, тому заява ТОВ «ФК «Форінт» підлягає задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись із судовим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 адвокат Глівінська С. Й., та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу.

Вінницький апеляційний суд постановою від 08 квітня 2025 року апеляційні скарги задовольнив, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення.

Відмовив у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Форінт» про процесуальне правонаступництво, заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа з виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2010 року у справі за позовом ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 29 грудня 2014 року постановою державного виконавця № НОМЕР_1 виконавчий лист № 2-1707-2010, виданий 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, повернуто попередньому кредитору АТ «Мегабанк» на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» через встановлену законом заборону для вказаного виду стягнення. У постанові державного виконавця зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлено до виконання у строк до 29 грудня 2015 року. Спірний виконавчий документ у визначений строк повторно до виконання не пред`являвся, отже, новий кредитор пропустив строк пред`явлення виконавчого документу до виконання. Крім того, факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі ДВС не свідчить про те, що оригінал виконавчого документа втрачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала

29 квітня 2025 року ТОВ «ФК «Форінт» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 квітня 2025 року, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 08 квітня 2025 року та залишити в силі ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2024 року.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13, від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08, від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14, від 17 травня 2023 року у справі № 565/1888/19, від 21 червня 2023 року у справі № 208/5913/22, від 26 червня 2024 року у справі № 205/3332/14-ц, від 08 січня 2025 року у справі № 183/4342/13-ц, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Заявник указує, що спірний виконавчий документ був повернутий попередньому стягувачу через встановлену законом заборону для вказаного виду стягнення, а саме дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

За вимогами Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення відповідного виконавчого документа встановлюється з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність 23 вересня 2021 року, тому строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчується 23 вересня 2024 року. Отже, станом на момент подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа (11 червня 2024 року) ТОВ «ФК «Форінт» не пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відсутність оригіналу виконавчого листа унеможливлює виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що порушує права стягувача. За даними органу ДВС оригінал спірного виконавчого листа повернуто стягувачу, однак згідно з матеріалами справи АТ «Мегабанк» не отримувало його та не передавало новому стягувачу.

Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі ДВС або приватного виконавця свідчить про те, що його було втрачено. Такий підхід неодноразово застосовувався Верховним Судом.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 20 травня 2025 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2026 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

Верховний Суд ухвалою від 06 серпня 2026 року справу призначив до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Шипович В. В.

Фактичні обставини, встановлені судами

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 квітня 2010 року у справі № 2-1707-2010 позов ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Мегабанк» борг за договорами кредиту № 83-01ПВ/2008 від 05 вересня 2008 року у сумі 22 173,78 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 177 057,63 грн. Звернено стягнення на користь ПАТ «Мегабанк» на предмет іпотеки за іпотечним договором від 05 вересня 2008 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

На виконання рішення суду 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці видані виконавчі листи, зокрема, про стягнення заборгованості з відповідача в загальному порядку для погашення заборгованості за кредитним договором суми заборгованості в розмірі 22 173,78 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 177 057,63 грн; звернення стягнення з ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 30,3 кв. м, житловою площею 17,1 кв. м.

27 травня 2024 року за результатами проведеного 28 березня 2024 року електронного аукціону № GFD001-UA-20240321-35537 з продажу пулу активів (майнових вимог) № GL3N225744, до складу якого увійшли активи (права вимоги) АТ «Мегабанк», АТ «МР банк» та ПАТ «Промінвестбанк», між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого АТ «Мегабанк» відступило ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги за кредитним договором, а також договорами забезпечення відповідно до додатку № 1 до договору (іпотечним договором) в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240321-35537 від 28 березня 2024 року, новий кредитор ТОВ «ФК «Форінт» є переможцем електронного аукціону, який придбав активи (майно) АТ «Мегабанк», АТ «МР банк» та ПАТ «Промінвестбанк», що були сформовані в єдиний лот (пул) № GL3N225744. ТОВ «ФК «Форінт» стало єдиним кредитором за зазначеними вище кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 перед АТ «Мегабанк».

Оригінал виконавчого листа № 2-1707-2010, виданий 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, про звернення стягнення з ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки підлягав поверненню АТ «Мегабанк» разом із постановою державного виконавця № НОМЕР_1 від 29 грудня 2014 року про повернення виконавчого листа стягувачеві.

За умовами договору про відступлення прав вимоги після настання відкладальної обставини між сторонами договору складається та підписується акт приймання-передавання документації, в якому зазначаються документи кредитної справи, що передаються новому кредитору. ТОВ «ФК «Форінт» надало витяг з акта приймання-передавання від 27 травня 2024 року, складеного та підписаного представниками ТОВ «ФК «Форінт» та АТ «Мегабанк», у якому в переліку переданих документів щодо боржника/позичальника відсутній оригінал виконавчого листа № 2-1707-2010 виданого 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, про звернення стягнення з ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки. У пункті 21.4.150 цього акту зазначено лише про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 02 грудня 2014 року.

ТОВ «ФК «Форінт» самостійно отримав постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві № НОМЕР_1 від 29 грудня 2014 року. Матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-1707-2010, виданого 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, про звернення стягнення з ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки є знищеними.

За відповіддю АТ «Мегабанк» на запит ТОВ «ФК «Форінт» від 17 червня 2024 року на виконання укладеного договору про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Форінт» оригінал виконавчого листа № 2-1707/10 від 01 жовтня 2010 року виданого 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором відсутній та у розпорядженні АТ «Мегабанк» не перебуває.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 14 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час видачі стягувачу виконавчих листів (далі - ЦПК України 2004 року), частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Так, ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00).

Щодо заміни сторони у зобов`язанні

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу).

За вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 Велика Палата Верховного Суду (провадження № 12-48гс20), розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, дійшла висновку про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом із положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п`ятій статті 334 ГПК України.

Цивільне процесуальне законодавство також містить подібні правові норми.

Так, частиною першою статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; статтею 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду (провадження № 14-197цс21) зазначила, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції.

Такі висновки про застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 28 липня 2026 року у справі № 751/8865/13-ц (провадження № 61-10881св23).

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Суди встановили, що 27 травня 2024 року за результатами проведеного 28 березня 2024 року електронного аукціону № GFD001-UA-20240321-35537 з продажу пулу активів (майнових вимог) № GL3N225744, до складу якого увійшли активи (права вимоги) АТ «Мегабанк», АТ «МР банк» та ПАТ «Промінвестбанк», між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого АТ «Мегабанк» відступило ТОВ «ФК «Форінт» права вимоги за кредитним договором, а також договорами забезпечення відповідно до додатку № 1 до договору (іпотечним договором) в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240321-35537 від 28 березня 2024 року новий кредитор ТОВ «ФК «Форінт» є переможцем електронного аукціону, який придбав активи (майно) АТ «Мегабанк», АТ «МР банк» та ПАТ «Промінвестбанк», що були сформовані в єдиний лот (пул) № GL3N225744. Отже, ТОВ «ФК «Форінт» стало виключним та єдиним кредитором за зазначеними вище кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 перед АТ «Мегабанк».

Установивши наведені обставини та перевіривши надані заявником докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відбулося правонаступництво у спірних правовідносинах, унаслідок чого до ТОВ «ФК «Форінт» перейшли права первісного кредитора щодо боржника.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованою заяву в частині заміни позивача/стягувача у справі та дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви в цій частині. Натомість суд апеляційної інстанції вказаним матеріалам справи належної оцінки не надав та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Форінт» в означеній частині.

Щодо строку пред`явлення виконавчого листа до виконання

Згідно з частиною першою статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Отже, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, на час видачі 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці виконавчого листа № 2-1707-2010 та першого пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII.

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону

№ 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58).

Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суди встановили, що виконавчий лист у справі № 2-1707-2010, виданий 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці щодо боржника ОСОБА_2 , державний виконавець постановою від 29 грудня 2014 року повернув виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV у зв`язку з наявною встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Приписи пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV та пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII є подібними за змістом.

Так, згідно з пунктом 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII).

Суди встановили, що 29 грудня 2014 року постановою державного виконавця № НОМЕР_1 виконавчий лист № 2-1707-2010, виданий 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, повернуто попередньому кредитору АТ «Мегабанк» на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV через встановлену законом заборону для вказаного виду стягнення. У постанові державного виконавця зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлено до виконання у строк до 29 грудня 2015 року.

За правилами частини третьої статті 23 Закону № 606-XIV, чинної на час повернення виконавчого документа стягувачеві, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення

виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

На момент прийняття державним виконавцем 29 грудня 2014 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу через встановлену законом заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, діяв Закон України від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким було встановлено заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань позичальника або майнового поручителя за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами в іноземній валюті.

23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України від 13 квітня 2021 року

№ 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 23 вересня 2021 року.

За таких обставин вказівка державного виконавця у постанові від 29 грудня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу та зазначення про те, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлено до виконання у строк до 29 грудня 2015 року не відповідають положенням частини третьої статті 23 Закону № 606-XIV та Закону України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».

Отже, Верховний Суд констатує, що на час звернення ТОВ «ФК «Форінт» до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа (11 червня 2024 року) строк дії заборони, встановленої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», з якою державний виконавець пов`язував неможливість виконання рішення суду, закінчився (23 вересня 2021 року). Таким чином, заява, подана ТОВ «ФК «Форінт» до суду 11 червня 2024 року про видачу дубліката виконавчого листа, вважається такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Подібні висновки про застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 08 січня 2025 року у справі № 183/4342/13-ц (провадження № 61-5724св24).

У цій справі суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув і помилково вважав, що заявник пропустив визначений законом строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Щодо вимог заявника про видачу дубліката виконавчого листа по суті

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист є виконавчим документом (частини перша, третя статті 431 ЦПК України).

Згідно із підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

У постанові Верховного Суду від 10 червня 2026 року в справі № 0907/2-1033/2011 (провадження № № 61-2255св26) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Конституційний Суд України в Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок про те, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У спірних правовідносинах видача дубліката виконавчого документа є забезпеченням гарантованого Конституцією України права на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

У справі, яка переглядається, суди установили, що оригінал виконавчого листа № 2-1707-2010, виданого 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, про звернення стягнення з ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки підлягав поверненню АТ «Мегабанк» разом із постановою державного виконавця № НОМЕР_1 від 29 грудня 2014 року про повернення виконавчого листа стягувачеві.

За умовами договору про відступлення прав вимоги після настання відкладальної обставини між сторонами договору складається та підписується акт приймання-передавання документації, у якому зазначаються документи кредитної справи, що передаються новому кредитору.

ТОВ «ФК «Форінт» надав витяг з акта приймання-передавання від 27 травня 2024 року, що складений та підписаний представниками ТОВ «ФК «Форінт» та АТ «Мегабанк», у якому в переліку переданих документів щодо боржника/позичальника відсутній оригінал виконавчого листа № 2-1707-2010, виданого 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, про звернення стягнення з ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки. У пункті 21.4.150 вказаного акта зазначено лише про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 02 грудня 2014 року.

ТОВ «ФК «Форінт» самостійно отримало постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві № НОМЕР_1 від 29 грудня 2014 року.

Матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-1707-2010, виданого 01 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, про звернення стягнення з ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки є знищеними.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що оригінал спірного виконавчого документа у нового стягувача відсутній не з його вини і новий стягувач не пропустив строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування у цій справі підстав для задоволення вимог заяви ТОВ «ФК «Форінт».

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що зазначення судом першої інстанції в ухвалі про заміну ТОВ «ФК «Форінт» у виконавчому провадженні є помилковим, оскільки у справі встановлено, що матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 знищені.

Водночас такі доводи не були предметом оцінки судом апеляційної інстанції, так як доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 загалом стосувалися питань пропуску строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачі дубліката виконавчого листа.

Однак наведене не впливає на законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в цій частині. При цьому колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).

За таких обставин, зважаючи на висновки, викладені у цій постанові, суд апеляційної інстанції не врахував вимог закону, який регулює спірні правовідносини, та не звернув належної уваги на доводи заявника, у зв`язку із чим ухвалив помилкове рішення про скасування ухвали суду першої інстанції та відмовив у задоволенні вимог заяви ТОВ «ФК «Форінт».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За вимогами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи висновок Верховного Суду про задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції про задоволення вимог заяви, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Форинт» підлягає стягненню 2 4 22,40 грн як відшкодування суми судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 08 квітня 2025 року скасувати, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2024 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форинт» 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок як відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. В. Сердюк

СуддіР. А. Лідовець

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович