Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №554/2563/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 554/2563/25

провадження № 61-6632св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька Ірина Вікторівна, Служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Полтаві ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Белей Віталій Миколайович, на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави, в складі судді Савченко Л. І., від 20 жовтня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду, в складі колегії суддів:

Лобова О. А., Триголова В. М., Дорош А. І., від 02 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась з до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визначення часток у спільній власності.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що із 2014 року проживала однією сім`єю та вела спільне господарство з ОСОБА_4 .

3. Зокрема із 2014 року до 2016 року вони проживали в орендованому будинку у АДРЕСА_1 , потім від початку 2016 року по

2022 рік - в орендованому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , поки 17 вересня 2022 року не придбали власне житло за адресою: кв. АДРЕСА_3 , де і проживали весь час до моменту мобілізації та загибелі її чоловіка.

4. Зазначає, що не поспішали реєструвати шлюбні відносини, оскільки не вбачали в цьому потреби, і лише після народження дочки ОСОБА_5 та у зв`язку з мобілізацією чоловіка було прийнято рішення про одруження та 05 квітня 2024 року зареєстровано шлюб.

5. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини від агресії рф .

6. Після смерті чоловіка, приватний нотаріус Святецька І. В. відкрила спадкову справу, матір спадкодавця ОСОБА_2 подала заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_6 , оскільки знала і не заперечувала того факту, що її син і позивачка проживали однією сім`єю з січня 2014 року.

7. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- встановити факт проживання ОСОБА_7 і ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2014 року по дату реєстрації шлюбу - 05 квітня 2024 року;

- визнати спільної сумісною власністю померлого ОСОБА_4 і ОСОБА_7 легковий автомобіль Kia Cerato, д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, і квартиру АДРЕСА_3 , визнавши за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частини вказаного автомобіля та квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 20 жовтня 2025 року позов задоволено.

Встановлено факт проживання

ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2014 року по дату реєстрації шлюбу -

05 квітня 2024 року.

Визнано спільною сумісною власністю померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_8 легковий автомобіль Kia Cerato, д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, та квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 33,7 кв. м.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частини майна із спільної сумісної власності - автомобіля Kia Cerato, д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, та квартири АДРЕСА_3 , загальною площею

33,7 кв. м.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

9. Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, вважав доведеним факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з 2014 року, ведення ними спільного господарства, наявність спільного бюджету.

10. При цьому суд врахував, що матір померлого ОСОБА_4 - відповідачка ОСОБА_2 відмовилася від своєї частки у спадщині на користь молодшої дочки сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у судовому засіданні підтвердила, що син із 2014 року він проживав однією сім`єю з ОСОБА_1 .

11. Встановивши відсутність укладеного між сторонами письмового договору, яким би було передбачено інший правовий режим майна, набутого ними за час проживання однією сім`єю, суд дійшов висновку, що придбана у цей період квартира та автомобіль належать позивачці та ОСОБА_4 на праві спільної власності в силу положень статті 60 СК України, а їх частки є рівними.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

12. Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 20 жовтня 2025 змінено, а саме виключено з його резолютивної частини вказівку про визнання об`єктами права спільної сумісної власності померлого ОСОБА_4 і ОСОБА_7 легкового автомобіля Kia Cerato, д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, і квартири

АДРЕСА_3 .

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Полтави

від 20 жовтня 2025 залишено без змін.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для встановлення задоволення позову, проте у резолютивній частині свого рішення помилково вказав на визнання об`єктами права спільної сумісної власності автомобіля та квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. У касаційній скарзіОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат

Белей В. М., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. У травні 2026 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат

Белей В. М., подала касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 20 жовтня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2026 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 554/2563/25, які у червні 2026 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року

у справі № 531/295/19, постанові Верховного Суду України від 23 вересня

2015 року у справі № 6-1026цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Касаційна скарга мотивована тим, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

19. Вказує, що позивачка не надала належних і допустимих доказів своєї участі у придбанні спірного майна.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

20. У липні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Борсук В. В., подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

21. Відзив мотивований тим, що під час розгляду справи судами було встановлено всі обставини, на які неодноразово звертав увагу Верховний Суд у справах про застосування положень статті 74 СК України.

22. Судами правильно встановлено, що ОСОБА_1 та

ОСОБА_4 проживали разом протягом тривалого часу, вели спільне господарство, мали спільну дитину, накопичували кошти для придбання житла та автомобіля, що підтверджено численними доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. Із 02 липня 2019 року ОСОБА_4 є власником автомобіля Kia Cerato, д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску.

24. 18 вересня 2022 року на підставі договору купівлі-продажу за

ОСОБА_4 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

25. ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_4 і ОСОБА_10 народилася дочка ОСОБА_6 .

26. 05 квітня 2024 року ОСОБА_4 і ОСОБА_10 зареєстрували шлюб.

27. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , перебуваючи в складі Збройних Сил України, загинув під час виконання бойового завдання.

28. Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І .В. заведено спадкову справу

№ 135/2024. Із заявами про прийняття спадщини звернулись дружина спадкодавця ОСОБА_1 , дочка спадкодавця ОСОБА_3 . Матір спадкодавця ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини на користь малолітньої дочки спадкодавця ОСОБА_9 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

30. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

31. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

32. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

33. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

34. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

35. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

36. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

37. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

38. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

39. Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

40. Таким чином проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

41. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

42. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності ознаки, що притаманні визначенню сім`ї, і предметом доказування у таких справах є зокрема обставини спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявність між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю (див. постанови Верховного Суду від 05 жовтня

2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі

№ 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20).

43. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

44. Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

45. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, перекази коштів, самі по собі окремо, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (див. постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі

№ 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

46. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

47. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

48. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

49. Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

50. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

51. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

52. ЄСПЛ визнає допустимість застосування у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (див. наприклад

п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Khamidov v. russia», заява №72118/01; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12) та вказує на його відмінність від стандарту доказування у кримінальних справах - «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

53. На відмінність між стандартами доказування у цивільних та кримінальних справах звертав увагу і Верховний Суд, зокрема у постановах

від 21 січня 2026 року у справі № 755/9838/23, від 25 березня 2026 року у справі

№ 157/230/25.

54. Водночас стандарт доказування «баланс ймовірностей» не є просто припущенням, заснованим на здогадках або підозрах, він обов`язково має ґрунтуватися на певних доказах та їх оцінці судом.

55. Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 18 березня

2020 року у цивільній справі № 129/1033/13-ц сформулювала висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

56. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, діючи в межах своєї компетенції, проаналізував та оцінив надані сторонами докази і, з урахуванням стандарту доказування у цивільних справах, дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_10 і ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, і проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період із 2014 року до 05 квітня 2024 року .

57. При цьому суди врахували сукупність зібраних доказів у їх взаємозв`язку, зокрема письмові докази, показання свідків, фотознімки за період з 2014 року по 2024 рік.

58. Крім того суди правильно звернули увагу на позицію матері загиблого військовослужбовця - відповідачки ОСОБА_2 , яка відмовилася від своєї частки у спадщині на користь онуки ОСОБА_9 , та у судовому засіданні підтвердила, що позивачка з 2014 року проживала з її сином однією сім`єю.

59. Встановивши, що у період проживання однією сім`єю ОСОБА_4 і ОСОБА_4 за договорами купівлі-продажу були придбані автомобіль і квартира, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_4 , а відповідачі не спростували презумпцію спільності майна подружжя, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину спірного майна.

60. Доводи касаційної скарги фактично спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, надавши перевагу одним доказам (наданим позивачкою) над іншими доказами (наданими відповідачкою).

61. Однак частина перша статті 400 ЦПК України визначаючи межі касаційного розгляду зокрема передбачає, що суд касаційної інстанції не вирішує достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

62. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

63. Висновок апеляційного суду про те, що встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення, відповідне судове рішення підтверджує наявність режиму спільного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним, узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц.

64. Позивачка постанову апеляційного суду не оскаржує.

65. Висновки судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, постанові Верховного Суду України

від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, на які заявниця посилається в касаційній скарзі.

66. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

67. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

68. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині, яка не змінена апеляційним судом, та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Белей Віталій Миколайович, залишити без задоволення.

2. Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 20 жовтня

2025 року в частині, яка не змінена апеляційним судом, та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Н. Ю. Сакара