Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №607/14278/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я (З А О Ч Н Е)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2026 Справа №607/14278/26 Провадження №2/607/6242/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Сташків Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ходань С.І.,

у відсутності сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», банк), через свого представника Мєшніка Костянтина Ігоровича, 30.06.2026 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06.12.2017 у розмірі 70340,22 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 06.12.2017 відповідач підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 06.12.2017 (далі – Договір), погодившись що ця анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 28000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . У зв`язку з тим, що прострочення зобов`язання відповідача зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, відтак відбулось істотне порушення ним зобов`язань та заборгованість стала простроченою, 27.09.2025 банк направив відповідачу повідомлення про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити вказану суму заборгованості, проте відповідач на контакт не виходив, заборгованості не погасив. Станом на 18.05.2026 заборгованість складає 70340,22 грн, з яких: 70268,6 грн – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 71,62 грн – заборгованість за пенею. Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 02.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання 28.07.2026 о 10 год 25 хв, яке, у зв`язку з неявкою відповідача, відкладено на 08.09.2026 на 10 год 50 хв.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці судове засідання 08.09.2026 перенесено на 06.10.2026 на 10 год 45 хв.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки. Відзиву на позов від відповідача не надходило.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а представник позивача у позовній заяві не заперечив проти такого вирішення справи.

Ухвалення та проголошення судового рішення згідно з вимогами ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено до 10 год 25 хв 08.10.2026.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

06.12.2017 між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг.

Положеннями п. 2 анкети-заяви визначено, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови.

Відповідно до п. 3 анкети-заяви, підписавши цей договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, він беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився із тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомлятиме йому шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Окрім цього, в п. 6 анкети-заяви зазначено: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в банку» та засвідчено генерацію ключової пари з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватись для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису.

До позовної заяви позивач додав копію Умови і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Мonobank|Universal Bank, затверджені Протоколом Правління № 46 від 24.11.2021, що набуває чинності з 27.11.2021, Тарифи банку Чорної картки monobank, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, інформація в якому чинна до 01.01.2023, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту Чорної картки Monobank строк кредитування (строк дії кредитної лінії) 25 років з правом автоматичного продовження.

Згідно з довідкою про розмір встановленого ліміту від 18.05.2026 за карткою № НОМЕР_2 06.12.2017 банк установив відповідачу кредитний ліміт у розмірі 2500 грн, який в різні проміжки часу зменшувався або збільшувався (максимально до 35000 грн станом на 29.01.2024 та 23.02.2024), а станом на 07.03.2024 цей кредит установлений у розмірі 28000 грн.

Відповідно до виписки руху коштів на картці НОМЕР_2 клієнт ОСОБА_1 за період 06.12.2017 – 18.05.2026 зафіксовано як витрати, так і надходження коштів по рахунку.

Згідно з поясненнями до Виписки про рух коштів на рахунку заборгованість складає 70340,22 грн, а саме 28000 грн – повністю використаний боржником кредитний ліміт та (мінус) 42340,22 грн – сума овердрафту (мінусу по картці), яка надавалась відповідачу для погашення заборгованості по відсотках за користування кредитним лімітом та неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами.

Як зазначено в тексті позовної заяви, 27.09.2025 банк надіслав відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору з вимогою сплати боргу, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит 26.11.2024 став у формі «на вимогу». Однак копії такого повідомлення, підтвердження його надсилання та отримання відповідачем позивач до позову не долучив.

Позивач надав суду розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 18.05.2026 у ОСОБА_1 існує заборгованість за договором № б/н вiд 06.12.2017 в розмірі 70340,22 грн, з яких: 70268,60 грн – за тілом кредиту, 71,62 грн – за пенею.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно із частиною другою статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046 – 1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13 (провадження № 14-360цс18), вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, у період дії воєнного стану, в силу вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не може нараховуватися та підлягають списанню суми, передбачені статтею 625 цього Кодексу, а також неустойка (штраф, пеня) за прострочення кредитного зобов`язання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Так, судом установлено, що 06.12.2017 відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрив поточний рахунок у гривні на його ім`я зі встановленням кредитного ліміту на суму, вказану в додатку.

Відповідач підписанням цієї заяви погодився, що вона разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить договір про надання банківських послуг.

Разом із тим, позивач не надав суду цих Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, які були надані відповідачу для ознайомлення шляхом надіслання в мобільний додаток при підписанні договору 06.12.2017, а надав Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Мonobank|Universal Bank, затверджені Протоколом Правління № 46 від 24.11.2021, що набуває чинності з 27.11.2021 (тобто за сплином майже 4 років після підписання заяви), Тарифи банку Чорної картки monobank, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, інформація в якому чинна до 01.01.2023, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Суд вважає, що у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови і правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, змінювались позивачем АТ «Універсал Банк».

На підтвердження заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 70340,22 грн. позивач, зокрема, долучив пояснення до Виписки про рух коштів на рахунку, в яких зазначив, що «ця заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту в сумі 28000 грн та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить мінус 42340,22 грн, який виник наступним чином. Якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами. Відповідно до пункту 5.20 розділу 2 Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту».

Пунктом 6.3 розділу 1 Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», долучених позивачем, визначено, що підписані клієнтом та/або банком документи, що пов`язані з укладеними правочинам, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в Мобільному додатку клієнту, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта. Під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання.

Проте, в матеріалах справи відсутнє підтвердження підписання відповідачем, в розумінні статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «Чорна картка Monobank» та Тарифів.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність в Анкеті-заяві домовленості сторін про механізм нарахування та сплати овердрафту, тобто умов збільшення заборгованості на суму заборгованості за договором понад встановлений кредитний ліміт, надані банком Умови і правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вищезазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23.

Водночас, суд враховує, що в запевненні клієнта, яке є невід`ємною частиною анкети-заяви, сторони обумовили право банку здійснювати договірне списання, яке полягає у списанні коштів з усіх рахунків відповідача, відкритих у Банку, без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких інших грошових зобов`язань перед Банком, що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору.

За цією умовою, у разі наявності коштів на рахунках відповідача, банк правомірно має право списувати такі кошти на погашення будь-якої заборгованості позичальника, але при цьому умов щодо списання грошових коштів у разі їх відсутності, тобто надання кредитних коштів понад встановлений ліміт і здійснення погашення заборгованості, анкета-заява не містить.

Таким чином, належних та допустимих доказів погодження відповідачем умов щодо наведеного позивачем механізму нарахування процентів, виникнення овердрафту та збільшення заборгованості понад встановлений кредитний ліміт матеріали справи не містять.

При цьому надані позивачем Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», Тарифи, Паспорт споживчого кредиту та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту не містять електронного підпису відповідача, а також відсутні докази їх підписання ним чи доведення до його відома саме в тих редакціях, на які посилається банк.

За таких обставин суд не може визнати зазначені документи складовою частиною кредитного договору в частині умов щодо виникнення овердрафту та «трансформації» нарахованих процентів у тіло кредиту.

За відсутності погодженого сторонами механізму такого збільшення заборгованості підстави для стягнення відповідної суми як тіла кредиту відсутні.

В суду немає доступу до актуальних Умов і правил, що доступні публічно в режимі реального часу, оскільки механізм реєстрації та отримання банківських послуг проекту Monobank, згідно з яким ознайомлення клієнта з Умовами і правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту відбувається не в публічному доступі на сайті банку, а в мобільному додатку, і теоретична можливість суду самостійно перевірити актуальність Умов і правил не може ні довести, ні спростувати обставини ознайомлення клієнта під час укладення договору з документами саме в тій редакції, яка діяла на момент укладення договору.

Щодо стягнення самої суми використаного кредитного ліміту в розмірі 28000 грн, суд враховує, що банк, пред`являючи позов, посилався на долучені до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб, затверджені Протоколом Правління №46 АТ «Універсал Банк» від 24.11.2021, що набуває чинності з 27.11.2021, а також додатки із визначенням тарифів та основних умов кредитування, в тому числі копію паспорту споживчого кредиту, в якому зазначено мету отримання кредиту – споживчі потреби та строк кредитування – 25 років з правом автоматичного продовження. При цьому в позовній заяві зазначав, що прострочення зобов`язання відповідача зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, відтак відбулось істотне порушення ним зобов`язань та заборгованість стала простроченою. 27.09.2025 банк направив відповідачу повідомлення про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити вказану суму заборгованості, проте відповідач на контакт не виходив, заборгованості не погасив.

Разом із тим, позивач не надав, ані чинних на момент укладення договору Умов і правил, Тарифів, Паспорта споживчого кредиту, з яких можливо було б установити строк кредитування, якщо він уже він закінчився, ані копії вимоги про дострокове повернення коштів за договором та доказів її направлення відповідачу, у разі якщо цей строк дійсно становить 25 років. При цьому суд враховує правові висновки ВП ВС, викладені в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц про відсутність обов`язку позичальника достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту в разі недотримання банком вимоги ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування»

За таких обставин позивач не довів, що строк повернення відповідачем отриманого кредиту настав, а тому підстави його стягнення в судовому порядку відсутні.

Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 71,62 грн, суд враховує, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7750/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до розрахунку заборгованості пеня нараховувалась починаючи з 26.09.2025.

Зважаючи на те, що позивач не довів, строк повернення кредиту настав, та з 24.02.2022 і по цей час в Україні діє воєнний стан, з огляду на викладені положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими в період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню, тому позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом із тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

У своїй заяві представник позивача просив розглянути справу у його відсутності, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного суд приходить до переконання, що позивач не надав належних та допустимих доказів погодження відповідачем умов щодо наведеного позивачем механізму нарахування процентів, виникнення овердрафту та збільшення заборгованості понад встановлений кредитний ліміт, не довів факту настання строку повернення відповідачем отриманого кредиту, нарахував пеню за період, за який відповідно до вимог закону вона не нараховується.

За вказаних обставин судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача, які він вважає порушеними та за захистом яких звернувся до суду, що є підставою відмови в позові.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280, 281-284, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», місцезнаходження – м. Київ, вул. Оленівська, 23, код ЄДРПОУ – 21133352.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Суддя Н. М. Сташків