Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №458/691/26 — Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кшик О.І.

секретар судового засідання Сисан С.І.

Справа № 458/691/26

Провадження №2/458/456/2026

Сторони в справі:

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство "Українська залізниця"

третя особа Регіональна філія "Львівська залізниця"

представник позивача адвокат Талапа Я.В.

представник відповідача, третьої особи адвокат Борисова Г.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа Регіональна філія "Львівська залізниця" про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію,

встановив:

29.06.2026 ОСОБА_1 через свого представника адвоката Талапа Я.В. через підсистему "Електронний суд" звернулася до Турківського районного суду Львівської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа Регіональна філія "Львівська залізниця", в якій, з урахуванням уточнень в частинні розрахунку, просить: 1. Стягнути з відповідача на її користь одноразову премію у зв`язку зі звільненням вперше на пенсію незалежно від віку - згідно п. 3.15 К.Д - 1 посадовий оклад (місячна тарифна ставка) - 8510,00 грн; 2. Стягнути з відповідача на її користь одноразову грошову допомогу за стаж роботи в галузі більше 10 років - згідно ч. 1 п. 5.1.3 К.Д - 3 середньомісячні заробітки - 51 427,11 грн; 3. Стягнути з відповідача на її користь одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію (стаж роботи в галузі 27 років 07 місяців 25 днів) - згідно ч. 2 п. 5.1.3 К.Д - 3 середньомісячні заробітки - 51 427,11 грн; 4. Стягнути з відповідача на її користь одноразову грошову допомогу на оздоровлення, згідно п. 8.4 К.Д, п. 1.1.2 Положення про надання одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам РФ "Львівська залізниця" №297/од від 07.06.2018 - 75 % тарифної ставки на оздоровлення - 6382,50 грн; 5. Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 31.03.2026 до 30.09.2026 відповідно ст. 117 КЗпП України (не більше 6 місяців з дня звільнення), що складає - 102 854,22 грн. 6. Стягнути з відповідача на її користь судові витрати в справі.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

31.03.2026 відповідно до ст. 38 КЗпП України, наказом №68/ОС від 20.03.2026 позивача звільнено з посади «Агент комерційний», станції Батьово, Ужгородського регіону Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця», за власним бажанням. За змістом наказу №68/ОС від 20.03.2026 роботодавцем взято на себе обов`язки виплатити: згідно з п.1.1.4., рішення правління АТ «Укрзалізниця», «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.03.2025 (протокол №Ц-54/31 Ком.т) та на підставі листа АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 Ц-5-1.5-25/122-25 виплатити відповідно до п.3.2.21 Галузевої угоди та п.5.1.3. колективного договору при стажі роботи в галузі 27 років 07 місяців 25 днів, одноразової грошової допомоги за роботу в галузі в розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків і додаткової одноразової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків провести після окремого рішення керівництва. Відповідач у супереч умов Галузевої угоди укладеної між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками, дія якої продовжена на період дії військового стану, та Колективного договору, укладеного між адміністрацією підприємства та профспілкою Львівської залізниці, під час звільнення не виконав зобов`язання щодо одноразових виплат позивачу при звільненні на пенсію. Рішенням Печерського районного суду м. Київ, від 31.03.2026 в справі 757/44171/24-ц, визнано протиправною бездіяльність АТ «Укрзалізниця», членів правління АТ «Укрзалізниця», що полягала у не усуненні порушень Галузевої угоди від 14.12.2001, укладеної між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки (із змінами і доповненнями) та колективних договорів, укладених між АТ «Укрзалізниця» та профспілками регіональних філій, філій та їх структурними (виробничими) підрозділами цього товариства, шляхом скасування підпункту 1.1.4. пункту 1.1. рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол засідання № Ц-54/31 Ком.т.) та підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол засідання № Ц-82/39 Ком.т.). Тому, позивач звертається до суду за захистом порушеного права в частині здійснення роботодавцем з працівником повного розрахунку при звільненні на пенсію в частині виконання обов`язку з виплати належних працівникові платежів відповідно Колективного договору.

Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, проти позову заперечив, оскільки вказані у ньому вимоги є безпідставними та необґрунтованими з таких підстав. У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач не здійснив з нею повного розрахунку при звільненні на пенсію та подала свій розразунок таких виплат. Відповідач не погоджується з таким розрахунком, оскільки відповідно до Довідки про середню заробітну плату за 2 місяці, середня заробітна плата ОСОБА_1 на час звільнення складала 17 142,37 коп. А тому, одноразова грошова допомога за стаж роботи в галузі більше 10 років – згідно ч.1 п.5.1.3 КД - 3 середньомісячні заробітки - становить 51 427,11 грн; одноразова грошова допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію (стаж роботи в галузі 27 років 07 місяців 25 днів – згідно ч.2 п.5.1.3 КД - 3 середньомісячні заробітки – становить 51 427,11 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 31 березня 2026 року до 30 вересня 2026 року, відповідно ст.117 КЗпП. (не більше 6 місяців з дня звільнення) – 102 854,22 грн. Виплата вказаних коштів проводиться згідно ст. ст. 10,11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІX та враховуючи п. 1.1.4 рішення правління «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т, (щодо призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів). Трудові правовідносини у період правового режиму воєнного стану регулюються Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зокрема ст. 10,11, де передбачено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» № Ц-54/31 Ком.т., зокрема пунктом 1.1.4 вирішено, що інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, у тому числі одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників з роботи вперше у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, призупинити. Також, спільним листом АТ «Укрзалізниця» та Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України №Ц/3-91/1459/ЦПроф/ 30-22 від 06.09.2022 повідомлено, що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Отже, призупинені виплати будуть виплачені за окремим рішенням правління АТ «Укрзалізниця». Відновлення виплат здійснюється в хронологічній послідовності, відповідно затвердженого АТ «Укрзалізниця» графіку виплат, згідно з пунктом 1,2 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця» 14.10.2024 (Витяг Ц-82/63 Ком.т.). Щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до ст.117 КЗпП, то на момент подання відзиву ще не пройшов шестимісячний строк для проведення таких стягнень. Водночас, навіть за умови встановлення наявності затримки розрахунку, повинні враховуватися обставини, які є підставою для зменшення розміру відшкодуваннясереднього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Розмір правничої допомоги, зазначений у позовній заяві у сумі 16 000 грн., є завищеним. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що позивач не надала належні докази та не довела обставини, зазначених у позовній заяві, а тому позов не підлягає до задоволення.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Суд своєю ухвалою від 29.06.2026 позовну заяву залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.07.2026 представник позивача адвокат Талапа Я.В. усунув недоліки позовної заяви.

Суд своєю ухвалою від 03.07.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

07.07.2026 представник відповідача адвокат Борисова Г.Й. через підсистему "Електронний суд" подала відзив на позовну заяву

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку, у судове засідання не прибула, причин неявки не повідомила.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Талапа Я.В., який брав участь в режимі відеоконференції, позов пітримав з підстав і доводів, що в ньому викладені. Зазначив, що позивач була звільнена і в наказі про її звільнення зазначено про всі суми, які підлягають виплаті. Спір щодо стажу позивача, права на отримання виплат у зв`язку зі звільненням на пенсію, погоджених у колективному договорі відсутній. Однак, відповідач не здійснив належних позивачу виплат при звільненні на пенсію, чим порушив ст. 116, 117 КЗпП України. Покликання відповідача на те, що такі виплати лише призупинено вважає безпідставними, оскільки такі рішення відповідача порушують норми КЗпП України, які забороняють в односторонньому порядку вносити зміни до Колективного договору. Відповідач як роботодавець не виплатив належних позивачу виплат, які передбачені п.п. 3.15, 5.1.3 та 8.4 Колективного договору, а тому такі підлягають стягненню в користь позивача. З урахуванням проведеного розрахунку таких виплат, сторона позивача погодилась з поданим розрахунком відповідача, який наведений у відзиві на позовну заяву, виходячи з розрахунку середньомісячної заробітної плати за останні два місця перед звільненням позивача, що складає 17 142,37 грн. Крім того, на підставі ст. 116, 117 КЗпП України просив стягнути з відповідача в користь позивача середній заробіток за весь час затримки, а саме за період 31.03.2026 по 01.10.2026, що складає шість середньомісячних заробітків та становить 102 854,22 грн. Понесені позивачем судові витрати складають сплачений судовий збір та витпати на правничу допомогу. Просив позов задоволити.

У судовому засіданні представник відповідача та третьої особи адвокат Борисова Г.Й., яка брала участь в режимі відеоконференції, позов не визнала, з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву. Звернула увагу суду на те, що виплати, належні позивачу, відстрочені та будуть виплачені, коли стабілізується фінансовий стан відповідача. При цьому, зазначила, що позивачем невірно проведений розрахунок виплат, тоді як вірним є провести такий виходячи з середнього заробітку позивача за 2 останні місяці, що передували звільненню, що становить 17 142,37 грн. Важає недоцільним стягнення середнього заробітку на підставі ст. 116, 117 КЗпП України, оскільки невиплата належних позивачу коштів має місце не з власної волі відповідача, виплати призупинені через введений воєнний стан, тобто має місце лише відстрочення таких виплат. Окрім цього, звернула увагу на судову практику щодо зменшення розміру такого стягнення з урахуванням матеріального стану відповідача, воєнного стану. Витрати на правничу доппомогу вважає завищеними, а тому такі підлягають зменшенню щонайменше наполовину. Просила в позові відмовити.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Як видно з трудової книжки серія НОМЕР_1 від 10.08.1984, яка видана на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом № 68/ОС від 20.03.2026 звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, ст. 38 КЗпП України.

Згідно копії наказу (Розпорядження) 68/ОС від 20.03.2026 про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 звільнено 31.03.2026 з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, ст. 38 КЗпП України. Згідно з п. 1.1.4 рішення Правління АТ "Укрзалізниця" "Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства "Українська залізниця" від 14.03.2022 (проткол "Ц-54-М Компенсація на підставі листа АТ "Укрзалізниця" від 04.04.2025 "Ц-5-1.5-25/122-25 виплати, відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди , п. 5.1.3 Колективного договору при стажі роботи в галузі 27 років 07 місяців 25 днів одноразвової грошової допомоги за роботу в галузі в розмірі трьох середньомісячних заробітків і додаткової одноразової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі трьох середньомісячних заробітків провести після окремого рішення керівництва.

Відповідно до копії повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні Виробничого підрозділу "Регіональний відділ Ужогородсього регіону "Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укразалізнпиця" від 31.01.2026, ОСОБА_1 , (професія) посада: агент комерційний, табель №2466, оклад (тариф) 8510,00 грн; відпрацьовано днів (годин): 26 (174,00), у зв`язку із звільненням 31.03.2026 було нараховано та виплачено 23 320,07 грн.

Згідно з п 3.15 Розділу 3 Колективного договору між Адміністрацією та Дорпрофсожем Львівської залізниці на 2009-2012 роки, схваленого конференцією трудового колективу 19.11.2008, (дію Колективного договору продовжено до 2015, на 2015-2016 роки (із змінами та доповненнями) (далі Колективний договір) визначено, окрім іншого, виплачувати працівникам залізниці одноразову премію у зв`язку із звільненням вперше на пенсію незалежно від віку, відповідно до положення, яке є невід'ємною частиною колективного договору. Встановити розмір премії у зв`язку із звільненням вперше на пенсію незалежно від віку – посадовий оклад (місячна тарифна ставка).

Згідно з п 5.1.3 Розділу 5 Колективного договору при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову грошову допомогу в залежності від стажу роботи в галузі, окрім іншого, - більше 10 років – 3 середньомісячні заробітки.

У разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію, виплачувати додаткову одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію в таких розмірах при стажі роботи в галузі для жінок з 25 до 30 - 3 середньомісячних заробітки.

Згідно з п 8.4 Розділу 8 Колективного договору в межах фінансового плану надавати працівникам матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі не менше 30% тарифної ставки (посадового окладу), а також допомогу на оплату лікування та інші обставини, згідно діючих Положень та спільних рішень адміністрації і президії Дорпрофсожу.

Як видно з п. 2 копії Положення про надання одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам регіональної філії "Львівська залізниця" затвердженого наказом директора виконавчої регіональної філії від 07.06.2018 за №297/од, працівникам, які мають право на матеріальну допомогу на оздоровлення, розмір ццієї допомоги становить 50 % тарифної ставки (посадового окладу) на момент подання заяви.

А згідно з п. 1.1 копії Наказу Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" № 129/од від 21.02.2019 "Про внесення змін до Положення про надання матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам регіональної філії "Львівська залізниця" у п. 2, 2.1 Положення число "50" замінити числом "75".

Як видно з відповіді начальника відділу обліку В. Бабинець адресованої начальнику юридичної служби О. Копику назапит "НЮ-1/1/1053: 1. Матеріальна допомога на оздоровлення у 2026 році ОСОБА_1 не нараховувалась, 2026 році щорічна відпустка не надавалась, її письмова заява на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення відсутня; 2. Довідка про середню заробітну плату" ОСОБА_1 на одному аркуші; 3. Одноразова премія у зв`язку зі звільенням вперше на пенсію незалежно від віку - згідно п. 3.15 К.Д. складає один посадовий оклад 8510,00 грн. (Наказ №10 від 23.03.2026). Одноразова грошова допомога за стаж роботи в галузі в розмірі трьох середньомісячних заробітків складає 3х17 142,37=51 427,11 грн. Одноразова допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі трьох ередньомісячних заробітків складає 3х17 142,37=51 427,11 грн.

Відповідно до довідки АТ "Укрзалізниця" виробничий підрозділ "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" про середню зарплату за 2 місяці, виданої гр. ОСОБА_1 , форма працевлаштування основна, займає посаду агент комерційний, за місяць січень 2026 нарахована заробітна плата - 17 405,71 грн; за лютий 2026 нарахована заробітна плата - 16 879,04 грн, а всього разом - 34 284,75 грн, Середня заробітна плата складає 17 142,37 грн.

Згідно з п.п. 1.1.2, 1.1.3, 1.1.4 витягу з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ "Укрзалізниця" від 14.03.2022 на період дії правового режиму воєнного стану в україні нарахування премій, інших додаткових виплат призупинити.

Згідно з витягом з протоколу № Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ "Укрзалізниця" від 14.10.2024, виплату одноразвої матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з п.1.1.4 п. 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), відновлювати поетапно відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ "Укрзалізниця", які звільнились/будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 в порядку черговості з п. 2 цього рішення та з урахуванням п. 2 цього рішення та з урахуванням п. 3 цього рішення. Нарахування та виплату матеріальної доопомоги зазначеної у п. 1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політки або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики.

Як видно з листа АТ "Укрзалізниця" № Ц-5-1.5-25/122-25 від 04.04.2025 керівникам регіональних філій АТ "Укрзалізниця" на виконання протоколу засідання штабу АТ "Укрзалізниця" з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ "Укрзалізниця" та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової грошової допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено.

Спільним листом АТ "Укрзалізниця" та Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України №Ц/3-91/1459/ЦПроф/30-22 від 06.09.2022 повідомляється, що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить.

Вирішуючи спір суд виходить з таких мотивів та норм права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України у редакції, чинній на день звільнення позивача, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо); встановлення гарантій, компенсацій, пільг (частина друга статті 13 КЗпП України).

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану нею суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У відповідності до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У цій справі суд встановив, що позивач ОСОБА_1 на підстаі наказу (Розпорядження) 68/ОС від 20.03.2026 про припинення трудового договору (контракту) звільнена 31.03.2026 з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, ст. 38 КЗпП України.

У цьому наказі, окрім іншого, зазначено, що виплати, відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди , п. 5.1.3 Колективного договору при стажі роботи в галузі 27 років 07 місяців 25 днів одноразвової грошової допомоги за роботу в галузі в розмірі трьох середньомісячних заробітків і додаткової одноразової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі трьох середньомісячних заробітків провести після окремого рішення керівництва.

Окрім зазначених виплат, позивачу при звільненні на пенсію належить на підставі:

- п. 3.15 Розділу 3 Колективного договору - виплата одноразової премії у зв`язку із звільненням вперше на пенсію незалежно від віку в розмірі посадового окладу (місячна тарифна ставка);

- п. 8.4 Розділу 8 Колективного договору з урахуванням внесених змін до Положення ро надання одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам регіональної філії "Львівська залізниця" при звільненні на пенсію - матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 75 % тарифної ставки (посадового окладу) на момент подання заяви.

Спір щодо стажу позивача, права на отримання цих виплат у зв`язку зі звільненням на пенсію, погоджених у колективному договорі у цій справі відсутній, що не заперечили представники сторін під час судового розгляду.

Водночас, відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що АТ "Українська залізниця" мало право прийняти рішення про призупинення та відтермінування цих виплат, що є тимчасовим заходом, викликаним збройною агресією, для забезпечення сталої роботи товариства з урахуванням його фінансового стану.

Оцінка судом доводів та заперечень сторін у справі.

Так, відповідач покликається на лист члена правління АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 року № Ц-5-1.5-25/122-25, яким керівників регіональних філій повідомлено про призупинення з 01.04.2025 до окремого рішення керівництва виплати матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників уперше у зв`язку з виходом на пенсію.

Однак, такий лист члена правління АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25 не є рішенням роботодавця про зупинення дії окремих положень колективного договору, а лише містить інформацію про виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25.

Також, відповідач покликається на протокольне рішення АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 року № Ц-82/63 Ком.т., яким призупинено виплату одноразової матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію.

Окрім цього, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами призупинені протокольним рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т, а тому підстави для її стягнення відсутні.

Однак, відповідно до Статуту АТ «Укрзалізниця» рішення щодо діяльності товариства приймає його правління як виконавчий орган товариства.

Отже, ні лист члена правління АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25, ні рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т та від 14.10.2024 № Ц-82/63 Ком.т. не можуть вважатися належною правовою підставою для невиплати позивачу виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які передбачені Колективним договором.

Також, зазначені документи (лист рішення правління, протокол засідання штабу) не можуть вважатися належним рішенням роботодавця про зупинення дії окремих положень колективного договору в розумінні ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 211/7338/23 дійшов висновку, що протокольне рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т не могло бути належною правовою підставою для зупинення виплати матеріальної допомоги, передбаченої колективним договором. На момент його прийняття Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ще не набрав чинності та не передбачав права роботодавця в односторонньому порядку зупиняти дію окремих положень колективного договору. При цьому відповідач не вносив відповідних змін до колективного договору в порядку, встановленому Законом України «Про колективні договори і угоди», хоча такі зміни можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що роботодавець, всупереч вимогам Закону України «Про колективні договори і угоди», не ініціював внесення змін до чинного колективного договору щодо призупинення чи зміни строків виплати матеріальної допомоги. Такі зміни можуть вноситися виключно за взаємною згодою сторін колективного договору, тоді як відповідач фактично змінив умови колективного договору в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом.

Отже, саме по собі посилання відповідача на підпункт 1.1.4 протокольного рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т не створює правових наслідків для працівників, оскільки це рішення було ухвалене за відсутності належного нормативного регулювання, а також із порушенням порядку внесення змін до колективного договору. Із огляду на це зазначене рішення не може вважатися належною та достатньою правовою підставою для зупинення чи невиплати матеріальної допомоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, і що підтримала представник відповідача в судовому засіданні, що призупинені виплати будуть виплачені за окремим рішенням правління АТ "Укрзалізниця", відновлення виплат здійснюється в хронологічній послідовності відповідно до графіку виплат.

Однак, така позиція вілповідача сама по собі не спростовує його обов`язку як роботодавця виплатити працівникові всі належні йому суми при звільненні, тобто провести з ним остаточний розрахунок при звільненні.

Відтак, суд відхиляє заперечення відповідача, та враховуючи те, що позивач довела наявність в неї права на спірні виплати при звільненні, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача одноразової премії у зв`язку зі звільненням вперше на пенсію незалежно від віку в розмірі 8510,00 грн; одноразової грошової допомоги за стаж роботи в галузі більше 10 років -в розмірі 51 427,11 грн; одноразової грошової допомоги за сумлінну працю у зв`язку з виходом на пенсію (стаж роботи в галузі 27 років 07 місяців 25 днів) в розмірі 51 427,11 грн та одноразової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 6382,50 грн підлягає до задоволення.

При цьому, щодо розміру виплат у вигляді одноразової грошової допомоги за стаж роботи в галузі більше 10 років - 51 427,11 грн та одноразової грошової допомоги за сумлінну працю у зв`язку з виходом на пенсію (стаж роботи в галузі 27 років 07 місяців 25 днів) - 51 427,11, суд бере до уваги розрахунок таких, проведений відповідачем у відзиві на позовну заяву, виходячи з обчислення середньої заробітної плати позивача за останні два місяці, що становить 17 142,37 коп.

Водночас, представник позивача в судовому засіданні та судових дебатах погодився з таким розрахунком відповідача та просив задоволити зазначені дві позовні вимоги в розімірі 51 427,11 грн .

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач, покликаючись на ст. 47, 116, 117 КЗпП України просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки, але не більше як за шість місяців.

Відповідач заперечив порушення вимог ст. 47, 116, 117 КЗпП України, так як з позивачем проведений повний розрахунок на день звільнення та відповідно немає затримки у розрахунку. Водночас вважає, що за умови встановлення наявності такої затримки розрахунку, необхідно враховувати всі обставини в сукупності, зокрема, принципи розумності, справедливості, пропорційності, компенсаторний, а не каральний характер відповідальності, період затримки, розмір заборгованості, дії працівника та роботодаця, значення Залізниці в умовах воєнного стану.

Віповідно до ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У ході судового розгляду справи суд встановив, що при звільненні позивача відповідач не виконав покладений на нього обов`язок провести повний розрахунок та виплатити всі суми, що належать позивачу як звільненому працівнику.

Відтак, в силу положень ст. 117 КЗпП України вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є законною та обґрунтованою.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, встановлена ч. 1 ст. 117 КЗпП України максимальна межа відповідальності роботодавця у шість місяців не виключає можливості зменшення судом розміру відшкодування з урахуванням конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 (провадження № 14-85цс25) зазначила, що при вирішенні спорів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року необхідно враховувати співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи та керуватися критеріями, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц. Розмір відшкодування може бути зменшений незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) сформовано висновок про те, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; іншіобставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Повертаючись до цієї справи, суд з`ясував, що розмір відшкодування за час затримки належних позивачу виплат при звільненні позивач визначила за період з 31.03.2026 по 01.10.2026 в розмірі 102 854,22 грн, який був уточнений представником позивача під час судового засідання та судових дебатів, виходячи з розрахунку, який надав відповідач.

При визначенні розміру відшкодування суд враховує, що при звільненні 31.03.2026 позивачу було нараховано та виплачено відповідчем 23 320,07 грн., що підтверджено Повідомленням про нараховані та виплачсені суми при звільненні від 31.03.2026.

Заборгованість з невиплати позивачу як звільненому працівнику належних сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, становить 117 746,72 грн.

Відтак, при звільненні відповідач повинен був виплатити позивачу належні їй суми в загальному розмірі 141 066,79 грн (23 320,07 грн + 117 746,72 грн ).

Відповідач виплатив позивачу 23 320,07 грн, що становить 16 % від загальної суми належних виплат (23 320,07 грн х 100% / 141 066,79).

Відповідно, невиплачена сума становить 84 % (100%-16%).

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки виплат за шість місяців в розмірі 102 854,22 грн.

З урахуванням розміру простроченої заборгованості відповідача як роботодавця у відсотковому відношенні до виплачених позивачу як звільненому працівнику належних сум, суд дійшов висновку про зменшення розміру відшкодування до 86 397,54 грн (102 854,22 грн х 84 % / 100%).

Також суд враховує період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, те що невиплата була обумовлена покликанням відповідача на призупинення цих виплат, при цьому доказів інших обставин, які б об`єктивно перешкоджали відповідачу виконати наказ про проведення належних позивачу виплат при звільненні, суду не надано.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що середній заробіток за ст. 117 КЗпП має компенсаційний, а не каральний характер та покликаний відшкодувати майнові втрати працівника, виходячи з розміру простроченої заборгованості, тривалості затримки, співвідношення суми основної заборгованості та розрахованого середнього заробітку за час затримки, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності суд вважає за необхідне зменшити суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача, та визначити її у розмірі 86 397,54 грн.

Отже, позов підлягає до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати в цій справі, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

За подання позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн., що підтверджено квитанцією № 2662,40 грн. від 02.07.2026.

Розрахунок судових витрат.

Розмір задоволених позовних вимог на загальну суму 204 144,26 грн (86 397,54+51 427,11+51 427,11+6382,50+ 8510,00) становить 92,54 відсотків від ціни позову 220 600,94 грн (204 144,26 х 100/220 600,94).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2463,78 грн (2662,40 х 92,54 /100), що є пропорційним до задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Повертаючись до ціє справи, 19.06.2026 між Строгуш М.М. та адвокатським об`єднанням "Центр правової допомоги" укладено Договір про надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допопмогу в розмірі 16 000,00 грн. У судовому азсіданні представник позивача зазначив, що в такі послуги входять послуги надані згідно з акттом виконаних робіт вартістю 10,000,00 грн та 6000,00 грн. за три судові засідання з розраунку вартості години роботи адвоката 2000,00 грн.

На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн представник позивача подав такі докази: 1. Договір про надання правничої допомоги від 19.06.2026 згідно з яким вартість години роботи адвоката 2000,00 грн; 2. Акт виконаних робіт згідно договору про надання правничої допомоги від 29.06.2026 згідно з яким вказано послуги за первинну правову консультацію в сумі 2000,00 грн (1 год); підготовку та подання позовної заяви в сумі 8000,00 грн (4 год); 3. Квитанцція до прибуткового касового ордера № 29.06 від 29.06.2026 прийнято від ОСОБА_1 кошти в сумі 10 000,00 грн на підставі акту виконаних робіт; 4. Копія ордеру серії АО № 1241952 від 29.06.2026; 5. Копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію посвідчення адвоката.

У цій справі було проведено три судові засідання, в яких брав участь представник позивача адвокат Талапа Я.В.

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги у цій справі, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності та категорію справи, зокрема, проведення її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), участь у судових засіданнях суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, дійшов висновку, заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн є завищеним і такий необхідно зменшити до 8000,00 грн, які стягнути з відповідача на кристь позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

Задоволити частково позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа Регіональна філія "Львівська залізниця" про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 204 144,26 грн (двісті чотири тисячі сто сорок чотири гривні двадцять шість копійок) з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів, невиплачених коштів при звільненні з роботи в зв`язку з виходом на пенсію, з яких: 8510,00 грн (вісім тисяч п`ятсот десять гривень)- одноразова премія у зв`язку зі звільненням вперше на пенсію незалежно від віку; 51 427,11 грн (п`ятдесят одна тисяча чотириста двадцять сім гривень одинадцять копійок) - одноразова грошова допомога за стаж роботи в галузі більше 10 років; 51 427,11 грн (п`ятдесят одна тисяча чотириста двадцять сім гривень одинадцять копійок) - одноразова грошова допомога за сумлінну працю у зв`язку з виходом на пенсію (стаж роботи в галузі 27 років 07 місяців 25 днів); 6382,50 грн (шість тисяч триста вісімдесят дві гривні п`ятдесят копійок) - одноразова грошова допомога на оздоровлення; 86 397,54 грн (вісімдесят шість тисяч триста дев`яносто сім гривень п`ятдесят чотири копійки) - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 31.03.2026 до 30.09.2026.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2463,78 грн (дві тисячі чотириста шістдесят три гривні сімдесят вісім копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень).

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, 5, ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815).

Третя особа: Регіональна філія "Львівська залізниця" (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1, Львівський район Львівська область, ідентифікаційний код юридичної особи: 40081195).

Рішення суду складено та підписано 09.10.2026.

Суддя О.І. Кшик