Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №450/619/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/619/25 Провадження № 2/450/110/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Солодовник Д.Ю.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя,

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову(позиція позивача): Свої вимоги мотивує тим, що вона з 04.10.2003 року перебуває у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у нас, як у подружжя, відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на сімейне життя та обов`язки, відсутнє взаєморозуміння, повага та довіра. Протягом останнього часу стосунки між мною та Відповідачем разладились. Більше двох років кожен з нас живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування, а шлюб - розпався та має лише формальний характер. Таким чином, позивач та Відповідач тривалий час проживаємо окремо, сімейного життя не ведемо, шлюбних стосунків не підтримуємо, що може підтвердити сам Відповідач. Шлюб остаточно припинив своє існування. Позивач вважає, що надання строку на примирення не виправить стан відносин між подружжям, а лише погіршить їх та продовжить перебіг в часі. Також, збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та інтересам наших спільних дітей, що має істотне значення. Тому вважає за необхідне розірвати шлюб між мною та Відповідачем.

За час перебування у шлюбі сторонами спільно придбано нерухоме майно, а саме на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 липня 2018 року набули спірне майно - придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27 липня 2018 року сторонами було придбано нежитлове приміщення V, секція АДРЕСА_2 , загальною площею 19,6 кв.м, на підставі договору від 04 жовтня 2012 року № 147, як подружжя, придбали новий автомобіль марки “Сітроен”.

Квартира АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення V секція № 6 у будинку АДРЕСА_3 і легковий КОМБІ-В автомобіль марки “Сітроен” реєстраційний номер НОМЕР_1 є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, тобто Позивача, ОСОБА_3 і Відповідача, ОСОБА_4 . У зв`язку із чим позивач змушена звернутися до суду, за захистом свого порушеного права. На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити та поділити майно подружжя шляхом визнання рівних часток в праві спільної сумісної власності на майно, та визнати за позивачем та відповідачем право власності на 1/ 2 частку вказаної вище квартири та нежитлового приміщення.

16.07.2026 року відповідач ОСОБА_4 подав заяву про визнання позову, в якій зазначив, що відповідач повністю визнає позовні вимоги та не заперечує проти запропонованого позивачем способу поділу майна в рівних частках.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила такі задоволити з підстав викладених у позовній заяві. Щодо прийняття заяви відповідача про визнання позову не заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні заяву про визнання позову підтримала, та просила суд позовні вимоги задоволити.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

09.05.2025 р. ухвала про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, враховуючи те, що заява про визнання відповідачем позову не порушує прав, свобод чи законних інтересів інших осіб, та не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу, а позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 04.10.2003 року, який зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Червоноградського управління юстиції, що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим 04.10.2003 року, актовий запис №399.

Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей дочка – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим міським відділом РАЦС, актовий запис №2470; та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 04.09.2018 року, актовий запис №1832.

При вирішенні позову про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу є однією з основних його засад. Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Відповідно до вимог ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін.

Згідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх сім`ї стали неможливим. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно і всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, забезпечувати участь у засіданні, як правило, обох сторін, уживати заходів до примирення подружжя.

За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України).

Відповідно до вимог ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

У відповідності із положеннями ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.

Зважаючи на те, що сторони шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, спроб для примирення не здійснюють, шлюб між ними набув формального характеру, суд вважає, що збереження шлюбу між сторонами є неможливим.

Приймаючи до уваги пояснення позивача у позовній заяві, відсутність його згоди на примирення, суд вважає, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Згідно договору купівлі-продажу квартири посвідченого 07.07.2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Довгополовою С.В. відповідач, ОСОБА_4 , придбав квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 132395971 від 27.07.2018, відповідач на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого 07.07.2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Довгополовою С.В. є власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення посвідченого 27.07.2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Довгополовою С.В. відповідач, ОСОБА_4 , придбав нежитлове приміщення V секція № 6 в будинку АДРЕСА_3 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 132404192, відповідач на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого 27.07.2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Довгополовою С.В. є власником нежитлового приміщення V секція № 6 в будинку АДРЕСА_3 .

Згідно договору № 147 від 04.10.2012 року відповідач, ОСОБА_4 , придбав автомобіль марки «Сітроен» модель С4, тип легковий Комбі-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Таким чином судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення V секція № 6 в будинку АДРЕСА_3 та автомобіль марки «Сітроен» модель С4, тип легковий Комбі-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску набуті у власність за час перебування сторонами у шлюбі. Тому виходячи, із презумпції належності подружжю на праві спільної сумісної власності будь-якого майна, набутого під час шлюбу, суд приходить до висновку, що вказані квартира, нежитлове приміщення та автомобіль належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Статтями 70, 71 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Таким чином, спірне нерухоме майно набуте подружжям під час перебування у шлюбі, підлягає поділу між ними в рівних частинах. Належних і допустимих доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, відповідачем не надано, що є його процесуальним обов`язком.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.05.2020 року у справі № 957/709/15-ц.

Враховуючи встановлені обставини в справі дослідженими доказами, беручи до уваги заяву відповідача про визнання позову, суд приходить до висновку, що заявлений позов, є підставним, та підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України та ч.3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до платіжної інструкції від 10.02.2025 року позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 7684,50 грн.

Враховуючи вимоги ч.2 ст. 142 ЦПК України, ч.3 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд доходить висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків суми сплаченого нею судового збору при зверненні до суду, що становить 3 842,25 грн.

Інша частина сплаченого позивачем судового збору у відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 200, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволити.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 04.10.2003 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Червоноградського управління юстиції, актовий запис №399.

Виділити у власність ОСОБА_4 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Виділити у власність ОСОБА_4 1/2 частину нежитлового приміщення V, секція №6 (шість) в будинку АДРЕСА_3 ;

Виділити у власність ОСОБА_4 автомобіль «Сітроен», модель С4, тип легковий Комбі-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску.

Виділити у власність ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Виділити у власність ОСОБА_3 1/2 частину нежитлового приміщення V, секція №6 (шість) в будинку АДРЕСА_3 ;

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1/ 2 вартості автомобіля «Сітроен», модель С4, тип легковий Комбі-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, в сумі 3000,00 доларів США, що на день подання цієї заяви еквівалентно 133708,80 грн. за офіційним курсом Національного банку України.

Повернути ОСОБА_3 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову згідно квитанції від 10.02.2025 року, що становить 3 842,25 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні двадцять п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3 842,25 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні двадцять п`ять копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 .

Відповідач : ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_5 .

Повний текст судового рішення складено 24.07.2026 року.

СуддяЄ. О. Данилів