Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №462/1245/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/1245/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12026141380000169 від 13.02.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Костильники, Мостиського р-н, Львівської обл., громадянина України, українця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє вироком Личаківського районного суду м. Львова від 09.11.2023 року за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 3 роки

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 308 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 08.12.2015 року, страждаючи розладами психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, розпочав лікування, а саме проходження замісної підтримуючої терапії у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» (Центр легеневого здоров`я), що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Лисенка, 45, де за призначенням лікаря, почав отримувати для прийому лікарський засіб «метафін IC», відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 200 від 27.03.2012 року, що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - «метадон». Продовжуючи перебувати на замісній підтримуючій терапії та отримувати в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» (Центр легеневого здоров`я) лікарський засіб «метафін IC», що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - «метадон», діючи умисно, всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опоїдів, ОСОБА_4 19.12.2025 року прибув до іншого закладу охорони здоров`я - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіома Медікал», який розташований за адресою: м. Львів, вул. Олени Степанівни, 49, де подав заяву про отримання наркотичних засобів та після погодження якої, підписав Інформаційну згоду на участь у замісній терапії із застосуванням препарату «Tab. Metadoni», в ході підписання якої останнього було проінформовано про характер, мету на наслідки замісної підтримувальної терапії. Відтак, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний наслідок, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, приховав від працівників медичної установи інформацію про те, що він перебуває на (програмі замісної підтримуючої терапії) в іншому медичному закладі, а саме в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Центр легеневого здоров`я), зазначивши, що на момент звернення до Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіома Медікал», він не перебуває на лікуванні в іншому закладі охорони здоров`я, де йому призначено наркотичні та психотропні лікарські засоби, зобов`язавшись при цьому, під час лікування в даному закладі не звертатись в інші медичні заклади з метою призначення йому наркотичних та психотропних лікарських засобів, чим ввів в оману лікаря-психіатра, в результаті чого в період часу з 19.12.2025 року по 30.01.2026 року незаконно отримував лікарський засіб «Tab, Metadoni», кожна таблетка якого містить діючу речовину - наркотичний засіб «метадон», масою 100 мг, по одній таблетці на добу, тим самим заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 308 КК України, як заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав вину у вчиненому та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро розкаюється, жалкує про свій вчинок, обіцяє у майбутньому не скоювати правопорушень та просить його суворо не карати. Зазначив, що іноді йому не вистачало лікарських засобів, які видавали на підтримуючій терапії у державному закладі, тому звернувся в приватний заклад "Аксіома Медікал" за порадою знайомих.

Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав не доцільним дослідження інших доказів по справі, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням характеризуючих даних.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об`єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, показаннями обвинуваченого, доказами, що характеризують особу обвинуваченого.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване, доведена повністю.

Виходячи з вимог ст. 337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 308 КК України є правильною, оскільки він заволовід наркотичними засобами шляхом шахрайства.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 06.11.2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п. 3 вказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

У відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 , є тяжким злочином.

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , – щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , – судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, характеризується умисною формою вини, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, те , що обвинувачений не перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері, однак перебуває на обліку у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень».

Підстав для застосування до ОСОБА_4 ст. 69, 75 КК України суд не вбачає, з огляду на вчинення неодноразово кримінальних правопорушень, відсутність у провадженні сукупності обставин, що пом`якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і за переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Також встановлено, що вироком Личаківського районного суду м. Львова від 09.11.2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст.185 КК України. Обрано покарання ОСОБА_4 : за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки; за ч .4 ст. 185 КК України у виді у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого більш суворим покаранням остаточно обрано покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_4 від обраного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін 3 (три) роки. На підставі ст. 76 КК України зобов`язано засудженого ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення після постановлення вироку Личаківського районного суду м. Львова від 09.11.2023 року, але до повного відбуття покарання за таким, тому йому слід призначити остаточне покарання відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднавши до покарання призначеного за даним вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком Личаківського районного суду м. Львова від 09.11.2023 року.

Пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими ст. 71, 72 КК України. Положеннями ч. 2 ст. 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Витрати на залучення експерта відсутні.

На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Однак, як вбачається з долученої постанови про визнання предметів речовими доказами від 09.02.2026 року, така винесена в межах кримінального провадження № 12024141380001466 від 08.10.2024 року, що унеможливлює вирішення даного питання в межах цього кримінального провадження.

Керуючись ст. 368-370, 371, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 308 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 308 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати ОСОБА_4 невідбуту частину покарання за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 09.11.2023 року та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту з 14 год. 00 хв. до 09 год. 00 хв. наступної доби залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя/підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: ОСОБА_1