Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №336/8035/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/8035/26

Провадження №: 2/336/5415/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Савеленко О.А., за участі секретаря судового засідання Соколової А.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» в особі директора Наваренка В.Г. звернулось до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою, в якій просить: стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2563694-150 від 25.11.2021 у розмірі 49565,05 грн., сплачений судовий збір та витрати на професійну правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 25.11.2021 АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 уклали угоду №2563694-150, відповідно до якої банк надав позичальнику грошові кошти на таких умовах: сума кредиту 40000,00 грн., тип кредиту – на власні потреби, процентна ставка – 0,01%, строк кредиту 24 місяці, цільове призначення – на споживчі потреби. Банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши кредит відповідачу. В свою чергу позичальник не виконав умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 14.02.2025 у загальному розмірі 49565,05 грн.

14.02.2025 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином позивач набув статусу кредитора за кредитним договором №2563694-150.

Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просить суд позов задовольнити.

Ухвалою судді від 03.09.2026 відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, визначено час та місце проведення судового засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 09.09.2026 направив на адресу суду заяву про проведення судового засідання без його участі, в якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань суду на надав, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законодавством порядку за адресою місця реєстрації, а також шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті «Судова влада» в мережі інтернет. Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 25.11.2021 відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ «Таскомбанк» з заявою-договором про надання споживчого кредиту №2563694-150 на наступних умовах: тип кредиту – кредит на власні потреби/кредит на рефінансування заборгованості в іншій фінансовій установі (п.1.2.1.), загальна сума кредиту – 40000,00 грн. (1.2.2.), строк кредиту – 36 місяців (п.1.2.6.), проценти за користування кредитом – 0,01% річних (п.1.2.9.), тип процентної ставки – фіксована (п.1.2.9.1.), комісія за обслуговування кредиту – 1,9% щомісячно (п.1.4.). Додатком до Заяви-договору про надання споживчого кредиту є Графік платежів, в якому зазначені щомісячні платежі, які складаються з суми кредиту, процентів за користування кредитом та платежів за обслуговування кредитної заборгованості. Заява-договір підписані ОСОБА_1 власноручно.

Судом досліджено виписки по особовим рахункам кредитного договору №2563694-150 за період з 25.11.2021 по 14.02.2025, з яких встановлено що ОСОБА_1 частково здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, але не в повному обсязі.

14.02.2025 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено Договір факторингу №НІ/11/26-Ф, відповідно до якого останній набув право вимоги за кредитними договорами банку. Згідно з витягом з додатку до договору факторингу №НІ/11/26-Ф, яким є реєстр договорів, позивач набув права вимоги за кредитним договором №2626565-150 від 25.11.2021 на загальну суму заборгованості 49565,05 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 36640,71 грн., заборгованості за відсотками в сумі 4,34 грн. та заборгованості за комісіями в розмірі 12920,00 грн.

За змістом ст. 208 ЦК України за загальним правилом у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною і юридичною особою, а договір між сторонами не становить виключення з цього правила.

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір, яким є і договір між сторонами, укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

З системного аналізу наведених положень цивільного законодавства випливає, що законом до договору кредитування встановлено обов`язковість письмової форми, про дотримання якої свідчить підпис сторін.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У зв`язку з викладеним є очевидним, що у разі укладення договору у письмовій формі усі його умови повинні бути викладеними в договорі та підписаними сторонами.

За нормою ст; 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з умовами кредитних договорів позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування в порядку, визначеному цими договорами.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов`язань в повному обсязі, не погасив існуючу заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом."

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в Кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснив дій на погашення існуючої заборгованості.

Тому, на думку суду, позивач правомірно звернувся до суду для захисту своїх порушених прав.

Однак, судом встановлено, що умовами кредитного договору №2563694-150 від 25.11.2021 сторони погодили сплату комісії за обслуговування кредиту, яка, зокрема, відображена у графіку платежів та виписці по рахункам ОСОБА_1 .

З наданої суду виписки встановлено, що відповідач ОСОБА_1 вносила платежі, які були зараховані в рахунок погашення заборгованості за комісіями, а саме: 11.01.2022 в сумі 760,00 грн.

При цьому умови договору, в якому передбачено сплату комісії, на думку суду, не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки нарахування та стягнення грошових коштів за обслуговування кредиту є неправомірним, а тому сплачені кошти мають бути зараховані в погашення заборгованості за відсотками та тілом кредиту з огляду на наступне.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року.

У даній справі умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати банку комісійну винагороду за надання кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Між тим, Верховний суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (п.29) прийшов до висновку, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд зауважує, що за змістом позовної заяви та в її прохальній частині позивач не зазначив складові кредитної заборгованості та просив стягнути заборгованість у загальному розмірі 49565,05 грн. Також, до позовної заяви, позивачем долучено розрахунок заборгованості по кредитному договору №2563694-150 від 25.11.2021, сформований ним же, в якому зазначено, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором становить 49565,05 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 40819,47 грн., заборгованості за відсотками в сумі 4,57 грн., та заборгованості за комісіями в сумі 12920,00 грн.

Отже, оскільки відповідачем сплачено в рахунок погашення комісії, нарахування якої було неправомірне, 760,00 грн., ця сума підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, обґрунтованими та доведеними є вимоги позивача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за кредитним договором №2563694-150 від 25.11.2021 в загальному розмірі 35885,05 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 35880,71 грн. (36640,71 грн. – 760,00 грн.) та заборгованості за відсотками в сумі 4,34 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір 3328,00 грн. Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково – на 72,40%, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2409,47 грн. (3328,00 грн. * 72,40%).

Також, представник позивача просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на надані послуги адвокатом розмірі 9200,00 грн.

До позову додано: договір про надання правничої допомоги №24-02/26 від 24.02.2026, акт приймання передачі наданих послуг від 26.03.2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на надання правничої допомоги в розмірі 6660,80 грн. (9200,00 грн. * 72,40%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 527, 530, 611, 612, 625, 626, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 247, 265, 273, 280-284, 353, 354 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором №2563694-150 від 25.11.2021 в розмірі 35885 (тридцять п`ять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 05 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 35880 гривень 71 копійка та заборгованості за відсотками в сумі 4 гривні 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати по сплату судового збору у розмірі 2409 (дві тисячі чотириста дев`ять) гривень 47 копійок та витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги в розмірі 6660 (шість тисяч шістсот шістдесят) гривень 80 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Солом`янська, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя О.А.Савеленко

07.10.26