Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №337/2451/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа № 337/2451/26 Номер провадження 1-кп/337/379/2026

Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, який має середньо-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2025 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «Mercedes - Benz C180» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частини вул. Запорізького Козацтва зі сторони вул. Ентузіастів в напрямку просп. Ювілейного в м. Запоріжжі.

В цей час, в районі буд. 2-А по вул. Запорізького Козацтва, на нерегульований пішохідний перехід, що розташований через проїзну частину вул. Запорізького Козацтва та позначений дорожньою розміткою -1.14.1 (Зебра) ПДР і дорожніми знаками - 5.38.1, 5.38.2 (Пішохідний перехід) ПДР, вийшли пішоходи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які розпочали перетин дороги, рухаючись прямолінійно, справа - наліво відносно напрямку руху вказаного автомобіля.

Під час руху по вищевказаному напрямку, водій ОСОБА_4 , наближаючись до вищевказаного нерегульованого пішохідного переходу, діючи зі злочинною недбалістю, маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити нерегульований пішохідний перехід та пішоходів на ньому, порушуючи вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:

- п. 18.1: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», відповідних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив, внаслідок чого виїхав на пішохідний перехід, де передньою лівою частиною кузову керованого ним транспортного засобу скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження: - сполучена травма голови та шиї у вигляді: лінійного перелому лівої тім`яної кістки з поширенням на ліву скроневу кістку; епідуральної (скупчення крові між внутрішньою поверхнею кісток черепа та твердою мозковою оболонкою) гематоми лівої скроневої області; субарахноїдальний крововилив лівої лобної, тім`яної та правої скроневої долі; кортикального забою правої скроневої долі; гемосинус (скупчення крові у придатковій пазусі носа); підапоневротична гематома в лівій потилично — тім`яній ділянці; лінійний перелом другого шийного хребця, який розповсюджується на верхню хребцеву вирізку праворуч та по передньому краю лівого отвору поперечного відростку без зміщення фрагментів та з підвивихом зубоподібного відростку праворуч, які кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпека для життя. - м`язова гематома лівої гомілки, сама по собі кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді: тупа черепно — мозкова травма: вогнищ геморагічний забоїв у лівій лобній та правій потиличній долях; петехіального крововиливу у лівій лобній долі та геморагічний нашарувань по серпу головного мозку та намету мозочка; забій м`яких тканин лівої тім`яної області, підапоневротична гематома тім`яно — потиличної ділянки, перелом середньої третини діафізу лівої ключиці (ближче до акроміального кінця ключиці) зі зміщенням кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечні для життя, проте спричиняють тривалий розлад здоров`я.

Порушення водієм ОСОБА_4 п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією цієї дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у виді заподіяння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, надав пояснення щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Пояснив, що він дійсно 09 грудня 2025 року приблизно о 18-00 год. керуючи автомобілем «Mercedes - Benz C180» реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішоходів які переходили проїзну частину по вул. Запорізького Козацтва, одразу після ДТП зупинився та надавав їм допомогу, попросив перехожих викликати швидку, залишався біля потерпілих до приїзду поліції. Під час перебування потерпілих у лікарні, відвідував їх, купляв ліки, а в подальшому повністю відшкодував їм матеріальну та моральну шкоду. У вчиненому щиро кається, критично ставиться до скоєного, просить суд не застосовувати до нього сурову міру кримінального покарання.

Просив розглядати кримінальне провадження відповідно до ч.3 ст. 349 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Показання обвинуваченого, надані ним під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень з визнанням у повному обсязі своєї винності у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об`єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були присутні у підготовчому судовому засіданні та повідомили суду, що не бажають приймати участь у судових засіданнях, надали суду письмові заяви у яких просили розглядати кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , без їх участі. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають.

Захисник у судових дебатах не заперечував винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, однак призначаючи покарання, просив врахувати матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що останній вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся. Має на утриманні вагітну дружину, що йому необхідне посвідчення водія, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілим. З огляду на вказані матеріали просив призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України та не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість у вчинені інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження, потерпілій ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше засуджений не був, має постійне місце проживання, за місцем роботи характеризується позитивно, одружений, є інвалідом другої групи внаслідок війни, стан його здоров`я, на обліку в наркодиспансері та психоневрологічному диспансері не перебуває, а також враховує думку потерпілих, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, судом визнаються такі як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Згідно із приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Прокурор у судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України та призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Обираючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує також і те, що він вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого з необережності.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкції частини другої статті 286 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України з частковим покладанням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачене додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року N 14, у кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК України. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ст.286 КК України, віднесено до злочинів проти безпеки руху, а тому суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так як даний злочин пов`язаний з експлуатацією транспортного засобу та протиправні дії обвинуваченого пов`язані із порушенням Правил дорожнього руху України, призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди внаслідок чого потерпілі отримали тяжке та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Пояснення обвинуваченого про те, що посвідчення водія та право керування йому потрібні для того, щоб мати змогу користуватися ним в побуті родини, не є підставою для звільнення від додаткового покарання.

Приймаючи рішення з цього питання, суд враховує обставини справи та вважає, що покарання без призначення додаткового покарання не досягне своєї мети, визначеної ст. 50 КК України, - виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, а тому суд вважає, що є всі підстави для призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, що буде додатковим дієвим засобом забезпечення його належної поведінки в майбутньому.

Процесуальні витрати у відповідності до вимог ст. 124 КПК покласти на обвинуваченого, стягнувши їх на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід не обирався.

Заходи забезпечення у кримінальному провадженні у вигляді арешту накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 25.03.2026 року у справі №334/10336/25 (провадження 1-кс/334/3077/25) підлягає скасуванню.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 368-371, 373-376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття основного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення.

У період іспитового строку, на підставі ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_4 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у сумі 16045,20 (шістнадцять тисяч сорок п`ять) гривень 20 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 25.03.2026 року у справі №334/10336/25 (провадження 1-кс/334/3077/25) на автомобіль «Mercedes Benz C180», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Речові докази: DVD-R диск із відеозаписом, що фіксує наслідки дорожньо-транспортної пригоди залишити в матеріалах кримінального провадження; автомобіль «Mercedes Benz C180», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , повернути власнику ОСОБА_8 .

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1