Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №335/8432/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/8432/26 2/335/4322/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участі секретаря судового засідання Філатової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі ТОВ «Факторинг Партнерс», через систему «Електронний суд», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

У позовній заяві позивач вказав, що 24.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем було укладено договір № 5004032 (далі - Договір). За договором відповідачу було надано кредит в розмірі 4000 грн. на строк 15 днів, комісія за надання кредиту становить 1160,00 грн. (нараховується за ставкою 29.00 відсотків від суми кредиту одноразово), проценти за користування кредитом становлять 1 800 грн, які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Видача кредитних коштів здійснюється безготівково, шляхом переказу на картковий рахунок. Також договором передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (із урахуванням всіх пролонгацій), таке продовження строку кредитування відбувається кожен раз коли позивальник продовжує користуватись коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

26.07.2024 року ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги до відповідача позивачу відповідно до договору факторингу № 26-07/2024. Оскільки відповідач отримав кредит, однак його не повернув, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 5004032 від 24.12.2021 у розмірі 14264,36 грн., з яких 3764,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 9340,36 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1160,00 грн. заборгованість за комісіями.

Ухвалою судді від 31.07.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

03.09.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач з позовними вимогами у заявленому розмірі не погоджується та вважає, що заявлена до стягнення сума не підтверджена належним чином щодо всіх її складових.

Вказала, що не заперечую факт існування договору № 5004032 від 24.12.2021 та отримання кредитних коштів у розмірі 4000 грн. Разом з тим вважає необхідним, щоб суд при визначенні суми, яка може підлягати стягненню, окремо перевірив законність та обґрунтованість нарахованих позивачем процентів і комісії.

Вказує, що позивач включив до складу заборгованості 1 160 грн комісії. У матеріалах справи зазначено, що кредитний договір передбачає комісію за надання кредиту, а її розмір становить 1 160 грн. Водночас позивач повинен довести не лише формальне зазначення комісії у договорі, а й правову підставу її стягнення та те, які саме окремі додаткові або супутні послуги були фактично надані споживачу за цю плату. У зв`язку з цим просить суд перевірити: яку саме послугу становить комісія 1 160 грн; чи була така послуга окремою від самого надання кредиту; чи була вона фактично надана; якими доказами підтверджується її надання; яким чином визначено її вартість саме у розмірі 1 160 грн. За відсутності належного підтвердження просить відмовити у стягненні 1 160 грн комісії

Крім цього, позивач просить стягнути 9 340,36 грн процентів при основній сумі залишку кредиту 3 764 грн. З матеріалів позивача вбачається, що первісна процентна ставка становила 3% за кожен день користування кредитом, тоді як стандартна (базова) ставка за договором визначена у розмірі 5% за кожен день. При цьому позивач повинен довести законність застосування саме 5% ставки після закінчення первісного строку кредитування. Самого посилання на умови договору недостатньо для підтвердження конкретного розрахунку заборгованості. Водночас з розрахунку позивача вбачається застосування різних процентних ставок у різні періоди, у тому числі 5% на день. За таких обставин вважає, що розрахунок підлягає ретельній перевірці судом, оскільки саме позивач має довести розмір кожної складової заборгованості.

Згідно з матеріалами позивача, первісний строк повернення кредиту за договором №5004032 був встановлений до 08.01.2022 року. Позов подано до суду у 2026 році. У зв`язку з цим просить суд перевірити перебіг та застосування строку позовної давності з урахуванням усіх обставин справи, у тому числі законодавчих положень щодо перебігу позовної давності в період дії воєнного стану

Позивач просить додатково стягнути 9 000 грн витрат на правничу допомогу. Вважає заявлену суму необґрунтованою та такою, що підлягає перевірці судом. У разі відсутності належного підтвердження фактичного понесення витрат або їх неспівмірності прошу відмовити у їх стягненні або зменшити їх до розумного та співмірного розміру.

Окрім цього, позивач посилається на договір факторингу від 26.07.2024, відповідно до якого право вимоги за договором № 5004032 було передане ТОВ «Факторинг Партнерс». Разом з тим, на думку відповідача, перехід права вимоги не означає автоматичного підтвердження правильності розміру заборгованості. Новий кредитор набуває право вимоги в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права. Тому сам факт відступлення права вимоги не звільняє позивача від обов`язку довести належними доказами саме розмір заборгованості, правомірність кожного нарахування та склад заявленої до стягнення суми. ОСОБА_1 просила врахувати наведені у відзиві заперечення при вирішенні справи та у задоволенні позовних вимог у заявленому розмірі відмовити. Крім цього, 03.09.2026 відповідач подала до суду додаткові пояснення у справі.

07.09.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яку представник просила врахувати її при вирішенні справи та позовні вимоги задовольнити.

17.09.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

05.10.2026 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

29.09.2026 представник позивача подав до суду заяву про проведення судового засідання у режимі ВКЗ. Однак, 06.10.2026 о 09.30 год. у суду була відсутня технічна можливість проведення судового засіданні у режимі ВКЗ. У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи без участі представника ТОВ «Факторинг Партнерс».

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

24.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - споживач) в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 5004032 (далі - договір), який ОСОБА_1 підписала електронним підписом 24.12.2021 13:06, - одноразовим ідентифікатором J70135 надісланим на номер телефону НОМЕР_1 . Істотними умовами договору є:

- сума кредиту 4000,00 грн. (п. 1.2);

- строк кредиту 15 днів з 24.12.2021 (п. 1.3);

- загальні витрати споживача за кредитом пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2960,00 грн. (п. 1.5). Комісія за надання кредиту - 1160,00 грн., яка нараховується за ставкою 29.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1.). Проценти за користування кредитом - 1800,00 грн. які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6.). Тип процентної ставки фіксована;

- кредитні кошти надаються споживачу шляхом переказу на картковий рахунок;

- споживач сплачує товариству комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату), вказаний у п. 1.4. (15 днів). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2. процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п. 1.3., запропонована споживачу зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6. договору (п. 2.2); договором передбачено можливість пролонгації кредитування (п.2.3), зокрема, споживач може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій), таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли споживач продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів (п. 2.3.1.2.);

- датою сплати заборгованості по кредиту/сплати комісії за управління та обслуговування кредиту вважається дата отримання товариством грошових коштів/інформаційного повідомлення від платіжної системи, через яку було здійснено переказ коштів, про здійснення відповідного переказу з посиланням на номер договору/ ідентифікаційний код особи споживача, за умови, що в подальшому грошове відшкодування за такою операцією надійшло на рахунок товариства (п. 2.6.);

- черговість погашення за договором не встановлена,

- вказане підтверджується копіями договору про споживчий кредит № 5004032 від 24.12.2021, паспортом споживчого кредиту № 5004032, анкети-заяви на кредит № 5004032 від 2021-12-24, довідки про ідентифікацію.

Під час укладення договору ОСОБА_2 вказала такий номер мобільного телефону: НОМЕР_1 , - вказане підтверджується копіями договору про споживчий кредит № 5004032 від 24.12.2021 та анкети-заяви на кредит № 5004032 від 2021-12-24, довідки про ідентифікацію.

24.12.2021 о 13:06 за допомогою сервісу «LIQPAY» ТОВ «Мілоан» перерахувало 4000,00 грн. на картку НОМЕР_2 з призначенням «Кошти згідно договору 5004032». Вказане підтверджується копією квитанції сервісу «LIQPAY», яку додано до справи.

Відповідач на виконання умов договору здійснила платежі: 11.01.2022 в розмірі 596 грн. (120,00 грн сплата комісії за управління та обслуговування кредиту, 356,00 грн сплата процентів по кредиту, 120,00 грн сплата тіла кредиту,), 14.01.2022 в розмірі 587 грн. (116,00 грн сплата тіла кредиту, 355,00 сплата процентів по кредиту, 116,00 грн сплата комісії за управління та обслуговування кредиту). Вказане підтверджується копією розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Мілоан», доданою до позовної заяви.

Відповідно до договору факторингу № 26-07/2024, укладеного 26.07.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (фактором) право вимоги до відповідача за договором перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс». Вказане підтверджується договором факторингу № 26-07/2024, який належним чином підписано та завірено сторонами в електронній формі, реєстром прав вимоги до нього та платіжною інструкцією № 448090005 від 26.07.2024.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» не здійснювало будь-яких нарахувань після отримання права вимоги до відповідача за договором факторингу, - вказане підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Факторинг партнерс», який доданий до справи.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, перерахованих в ст. 11 ЦК України, зокрема на підставі договорів.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ст.ст. 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства і в установлений строк відповідно до умов договору.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Ч. 8 ст. 11 Закону встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону).

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем 24.12.2021 було укладено договір про споживчий кредит № 5004032.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зважаючи на те, що суду надано докази надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відповідачу кредиту в розмірі 4000,00 грн. на виконання умов договору, у ОСОБА_1 виник обов`язок повернути кредит (грошові кошти) в розмірі 4000,00 грн. у встановлений в договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитом і комісію.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Позивач та його правопопередник визначали розмір заборгованості відповідача за договором у розмірі: 3764,00 грн. - заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 9340,362 грн. - заборгованості за нарахованими процентами (відсотками) на дату відступлення права вимоги, 1160,00 грн. заборгованість за комісіями.

Позивач обґрунтовував розрахунок заборгованості посиланням на погоджену між сторонами пролонгацію строку кредиту.

Суд не може погодитися з аргументами позивача щодо нарахування процентів за договором з таких підстав.

ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» встановлено строк користування кредитом - 15 днів з 24.12.2021. При цьому, відсотки за користування кредитом ТОВ «Мілоан» у договорі, графіку платежів за договором та паспорті споживчого кредиту нараховано ОСОБА_1 , виходячи зі строку кредитування з 24.12.2021 по 08.01.2022 (15 днів).

У пункті 1.3 договору встановлено, що строк кредиту 15 днів. Процентна ставка на цей період 3.00% в день (п.1.5.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3.1.1. договору, сторони передбачили право позичальника продовжувати строк кредитування.

Згідно з паспортом споживчого кредиту відповідачу надано грошові кошти в кредит на період на строк 15 днів, сума кредиту - 4000,00 грн., загальні витрати за кредитом 2960,00 грн. комісія за надання кредиту - 1160,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом згідно п.1.3. договору (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 6960,00 грн.

В той же час, згідно із п. 2.3.1.2. договору сторони погодили, що факт наявності у позичальника (споживача) заборгованості за кредитом, має наслідком продовження строку дії кредиту (пролонгації, продовження загального строку дії Договору).

Із копії розрахунку заборгованості здійсненого ТОВ «Мілоан» по кредитному договору № 5004032, вбачається, Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» проценти, нараховані після спливу 15 днів та у декілька разів (два і більше) перевищили заборгованість за наданим кредитом.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про захист споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Оскільки, такі умови договору не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору про споживчий кредит № 5004032 від 24.12.2021 щодо строку його дії - 15 днів згідно пункту 1.3 чи 63 дні як вказано у розрахунку, - тому потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», як кредитодавець нараховуючи заборгованість, виходило з іншого строку кредитування, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Крім того, зазначення в кредитному договорі різних строків кредитування призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в цьому випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за договором після закінчення строку дії договору (15 днів).

В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Враховуючи наведене, суд виходить з того, що, починаючи з 09.01.2022 року, в Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», як кредитодавця, було відсутнє право нараховувати проценти за договором про споживчий кредит № 5004032 від 24.12.2021.

Окремо слід відзначити, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може розглядатися як підстава продовження строку дії договору («відкладальна умова» в розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України), оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування), які визначений між сторонами згідно з договором, зокрема, 15 днів. Суд приходить до переконання, що п.2.3.1.2. договору прямо суперечить п.1.3. договору та паспорту споживчого кредиту та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.

Відповідач протягом строку дії договору платежів на його виконання не здійснювала, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відповідно до умов договору мало право на отримання від відповідача 6 960,00 грн. (4000,00 грн. тіла кредиту + 1160,00 грн. комісії + 1800,00 грн. відсотків), після закінчення строку дії договору відповідач сплатила товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» 1 183,00 грн. (236,00 грн. + 711,00 грн. + 236,00 грн.=1183,00 грн), з яких 236,00 грн. останнє зарахувало як тіло кредиту (120,00+116,00 = 236,00), 236,00 грн. - комісії (120,00+116,00 = 236,00), 711,00 грн. - проценти (356,00+355,00 = 711,00). Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» не нараховувало відповідачеві інших платежів за договором, що підтверджується складеним ним розрахунком заборгованості. Таким чином, Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» належало право вимагати від відповідача сплати 5391,00 грн. (3764,00 грн. тіла кредиту (4000,00-236,00 = 3764,00) + 924,00 грн. комісії (1160,00-236,00 = 934,00) + 703,00 грн. процентів нарахованих за ставкою 3,00 % в день (п. 1.5.2. договору) за 15 днів (4000х3%х15 - 711,00 = 703,00)), - заборгованості за договором про споживчий кредит № 5004032 від 24.12.2021.

Оскільки у відповідача на момент укладення договору факторингу № 26-07/2024 укладеного 26.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторнг партнерс», за договором про споживчий кредит № 5004032 від 24.12.2021 була заборгованість в розмірі 5 391,00 грн., з яких 3764,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 924,00 грн. заборгованість по комісії, 703,00 грн. заборгованість по процентах, - то саме такий розмір заборгованості належить позивачу, як правонаступнику товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан».

Розглядаючи правомірність позивача щодо нарахування комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне. Так, з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року, в ч. 2 ст. 8 цього Закону встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Окрім цього, відповідно до п. 10 ч.1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися). Таким чином сам по собі факт встановлення комісії за договором про споживчий кредит не є незаконним, оскільки така комісія передбачена Законом України «Про споживче кредитування» і саме цей Закон підлягає застосування до правовідносин із споживчого кредитування, які виникли після 10 червня 2017 року.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19 » № 540-ІХ від 30.03.2020 Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року.

У постанові від 22.09.2022 по справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов`язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону. Підсумовуючи вищезазначене, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу. Враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності.

Підсумовуючи вищезазначене, перебіг строку позовної давності за договором про споживче кредитування № 5004032 від 24.12.2021 станом на дату подачі позовної заяви, тобто станом на 30.07.2026 не настав, тому позовна давність (три роки) за вимогами про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором, не сплила. Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності.

Враховуючи все вище наведене, суд приходить до переконання, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про споживче кредитування № 5004032 від 24.12.2021 в розмірі 5391,00 грн., з яких: 3764,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 824,00 грн. заборгованість по комісії, 703,00 грн. заборгованість по процентах, - в решті позову слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Із матеріалів справи вбачається, що між адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір про надання правничої допомоги.

Факт надання адвокатом послуг позивачу підтверджується заявкою про надання правової допомоги № 900 від 01.06.2026, витягом з акту № 38 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026, прайс-листом, які підтверджують факт сплати позивачем адвокату обумовленої договором вартості правничої допомоги, а саме в розмірі 9 000,00 грн.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Враховуючи дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката щодо предмету спору, складності справи, значення справи для сторін, ціни позову та встановленого обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає 9 000 грн. завищеною сумою. Справедливою та обґрунтованою, такою що відповідає виконаним роботам адвоката у цій справі є стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 203, 204, 207, 509, 526, 530, 549, 610, 626, 628, 638, 1048-1050, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 18 Закону України «Про захист споживачів», ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 12, 13, 43, 49, 76, 80-82, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за договором про споживче кредитування № 5004032 від 24.12.2021 у розмірі 5 391 (п`ять тисяч триста дев`яносто одна) грн. 00 коп.; судовий збір у розмірі 1 656 (одна тисяча шістсот п`ятдесят шість) грн. 28 коп. та 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 06 жовтня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», місцезнаходження: вул. Єжи Ґедройця, 6, офіс 521, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , УНЗР: 19790525-06985, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Макаров