Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №214/519/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 09.10.2026

Справа № 214/519/26

Провадження № 2/334/2386/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за уточненою позовною заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування збитків, завданих порушенням договору оренди автомобіля, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з Запорізького районного суду Запорізької області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування збитків, завданих порушенням договору оренди автомобіля, в якому прохав стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 74149 грн. заборгованості та збитків; стягнути судовий збір та поштові витрати.

19.03.2026 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали.

23.03.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з уточненою позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування збитків, завданих порушенням договору оренди автомобіля.

В обґрунтування уточнених позовних вимог посилався на те, що 15.11.2025 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди транспортного засобу, відповідно якого відповідачу передано автомобіль «Tesla Model 3 Standard Range Plus», номерний знак НОМЕР_1 , разом з оригінальним зарядним пристроєм та іншим майном.

Відповідно умов договору відповідач зобов`язався: своєчасно сплачувати орендну плату; повернути автомобіль у належному технічному та санітарному стані; здійснити заміну шин у рахунок орендної плати та фактично встановити зимовий комплект гуми; повернути зарядний пристрій та додаткове майно; здійснити повернення за адресою, погодженою договором.

Позивач фактично набув транспортний засіб за оплатою, що підтверджується розпискою від попереднього власника, та володіє і користується ним на законних підставах, а також має право розпорядження транспортним засобом на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Позивач здійснює володіння, користування та розпорядження транспортним засобом на підставі нотаріально посвідченої довіреності, яка передбачає право укладення договорів оренди та отримання грошових коштів.

17.12.2025 року шляхом листування в Telegram відповідач повідомив, що придбав зимовий комплект шин та послуги шиномонтажу у рахунок оренди, відповідач запросив здачу, так як сплата за гуму перевищувала суму оренди. Відповідач отримує решту на свою картку та підтверджує отримання переказу на картку у розмірі 3800 грн. Також, повідомив те, що планує віддати авто 03.01.2026 року.

04.01.2026 року автомобіль було виявлено залишеним на автовокзалі м. Кривий Ріг з порушеннями умов договору, а саме: прострочення повернення на 1 добу; автомобіль залишено не у погодженому місці; салон забруднено до ступеня необхідності хімчистки; у салоні наявні ознаки куріння; нульовий рівень заряду акумулятора; не повернуто зарядний пристрій; не передано комплект зимової гуми, хоча відповідач письмово повідомив про її встановлення; пошкоджено механізм підйому багажника; тріщина лобового скла.

Того ж дня, зв`язавшись з автомастернею з`ясувалося, що зимову гуму відповідач не ставив, послуг шиномонтажу не робив, а рахунки які надіслав не були сплачені.

Позивач звертався до поліції, однак за результатами розгляду звернення встановлено, що спір має цивільно-правовий характер, у зв`язку з чим рекомендовано звернутися до суду.

Позивач направив відповідачу досудову претензію від 05.01.2026 року, однак вимоги добровільно не виконані.

Оскільки на момент подання позову ремонт транспортного засобу не здійснено з об`єктивних причин (відсутність фінансової можливості авансування ремонту), розмір матеріальної шкоди визначено, виходячи з ринкової вартості запасних частин та вартості робіт, що підтверджується відкритими джерелами та комерційними пропозиціями.

Для підтвердження розміру збитків позивачем надано скріншоти з офіційних веб-сайтів продавців автозапчастин, які містять інформацію про ринкову вартість аналогічних запасних частин, необхідних для відновлення транспортного засобу. Надані матеріали не є чеками про виконаний ремонт, а слугують доказом орієнтовної ринкової вартості відновлення пошкоджених елементів. Вартість робіт визначена виходячи з середньо-ринкових цін на аналогічні послуги, що застосовуються у відповідному регіоні. Позивач залишає за собою право подати уточнений розрахунок збитків після фактичного виконання ремонту.

Збитки та платежі, що підлягають стягненню: 1) Нульовий заряд акумулятора - 1000 грн.; 2) Забруднення салону / хімчистка - 3000 грн.; 3) Забруднення салону внаслідок куріння - 1000 грн.; 4) 1 день прострочки оренди - 1285 грн. (9000 / 7 = 1285 грн.); 5) Заміна механізму підйому багажника - 500 грн.; 6) Механізм підйому багажника (електропривід) - 6480 грн.; 7) Витрати на шиномонтаж, сплачений відповідачем, але фактично не здійснений щодо цього авто - 1400 грн.; 8) Лобове скло - 23708 грн.; 9) Послуги встановлення лобового скла - 2400 грн.; 10) Вартість комплекту зимової гуми - 17824 грн.; 11) Вартість оригінального зарядного пристрою - 15552 грн.; загальна сума збитків - 74149 грн.

Прохав стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 74149 грн. заборгованості та збитків; стягнути судовий збір та поштові витрати.

25.03.2026 року ухвалою судді цивільну справу прийнято до свого провадження, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

08.06.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

10.08.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з заявою про уточнення позовних вимог, в якій посилався на те, що після проведення судового засідання позивачем, виконуючи рекомендації суду щодо належного документального підтвердження розміру заявлених збитків, було отримано нові докази, які об`єктивно не існували на момент подання позовної заяви - отримано Висновок судового експерта № Д2/08/26 від 07.08.2026 року, яким визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування фізичного зносу 97656,56 грн. На момент звернення до суду позивач не мав можливості визначити реальний розмір збитків самостійно, тому розрахунок було здійснено виходячи з наявної інформації. Після отримання Висновку судового експерта позивачу стало відомо про інший документально підтверджений розмір збитків. Вважає, що належним способом відновлення його порушеного права є відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, визначеної судовим експертом.

Уточнений розрахунок: 1) Вартість відновлювального ремонту автомобіля згідно Висновку судового експерта – 97656,56 грн.; 2) Вартість комплекту автомобільних шин – 17824 грн.; 3) Вартість послуг шиномонтажу – 1400 грн.; 4) Штраф за повернення розрядженого транспортного засобу – 500 грн.; 5) Заборгованість за прострочення орендної плати – 1285 грн., разом позовні вимоги 118665,56 грн.

Судові витрати: оплата судового експерта - 6500 грн; судовий збір - 1331 грн; поштові витрати - 100 грн., разом судові витрати 7931 грн.

Прохав: 1) Врахувати уточнений розрахунок позовних вимог під час розгляду справи; 2) Вирішити питання щодо можливості прийняття уточненого розрахунку позовних вимог з урахуванням того, що зазначений розрахунок став можливим виключно після отримання Висновку судового експерта; 3) У разі якщо суд дійде висновку про неможливість прийняття уточненого розрахунку на даній стадії процесу, вирішити питання щодо процесуальної можливості повернення до стадії підготовчого провадження для забезпечення повного та всебічного розгляду справи з урахуванням нових доказів; 4) При ухваленні рішення стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем.

20.08.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з заявою про уточнення позовних вимог, в якій посилався на те, що під час розгляду справи судом було звернуто увагу на необхідність належного документального підтвердження розміру збитків, які вже були заявлені у первісній позовній заяві у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди автомобіля. З метою належного підтвердження розміру заявлених збитків позивач звернувся до судового експерта Чивчиця О.П. За результатами дослідження було складено Висновок судового експерта № Д2/08/26 від 07.08.2026 року. Зазначений висновок не змінює предмету чи підстав первісно заявленого позову та не встановлює нового виду вимог до відповідача. Він є доказом розміру збитків, відшкодування яких позивач просив у первісній позовній заяві у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу під час його перебування у користуванні відповідача. На момент звернення до суду позивач не мав можливості визначити реальний розмір збитків самостійно, тому розрахунок було здійснено виходячи з наявної інформації. Після отримання Висновку судового експерта позивачу стало відомо про інший документально підтверджений розмір збитків.

Збитки, завдані пошкодженням транспортного засобу внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди, розмір яких визначено виходячи з вартості відновлювального ремонту згідно з Висновком судового експерта - 97656,56 грн., вартість комплекту автомобільних шин - 17824 грн., вартість послуг шиномонтажу – 1400 грн., штраф за повернення розрядженого транспортного засобу – 500 грн., заборгованість за прострочення орендної плати – 1285 грн., разом позовні вимоги 118665,56 грн.

Судові витрати: оплата судового експерта - 6500 грн; судовий збір - 1331 грн; поштові витрати - 100 грн., разом судові витрати 7931 грн.

Прохав: 1) прийняти збільшення розміру раніше заявлених позовних вимог у частині відшкодування збитків, завданих внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди транспортного засобу; 2) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 118665,56 грн. за заявленими позовними вимогами відповідно наведеного розрахунку; 3) стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати відповідно наданих доказів та правил їх розподілу.

29.09.2026 року в судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити.

29.09.2026 року відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність не надав, відзив на позов не подав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

У зв`язку з наведеним, суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився позивач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився відповідач – ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю №2248415 від 19.01.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 автомобіль «Tesla Model 3», 2021 року випуску, р/н НОМЕР_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно копії довіреності від 08.11.2025 року, посвідченої приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С., ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 , або ОСОБА_5 , або ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які діють самостійно, незалежно один від одного, користуватися, експлуатувати та продати за ціну та на умовах на їх розсуд, зняти з обліку, належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорту) серії НОМЕР_4 автомобіль «Tesla Model 3», 2021 року випуску, р/н НОМЕР_1 . Для виконання цих цілей надано їм право, зокрема, укладати договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування транспортним засобом (договори найму (оренди), позички, купівлі-продажу, страхування), визначаючи умови цих договорів на власний розсуд, одержувати належні йому за цими договорами грошові суми.

15.11.2025 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір довгострокової оренди автомобіля, за умовами якого орендодавець передає орендарю у строкове платне користування транспортний засіб «Tesla Model 3», 2021 року випуску, р/н НОМЕР_1 . Показник одометру на момент передачі – 105610 км, показник батареї на момент передачі – 60%. Автомобіль передається в оренду строком з 15.11.2025 року 19:00 до моменту розірвання договору однією зі сторін, після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний повернути автомобіль вчасно до 19:00 у стані, не гіршому, ніж на момент отримання, з урахуванням нормального зносу. Орендна плата становить 9000 грн. за весь строк оренди та сплачується кожного тижня у суботу не пізніше 19:00 шляхом переказу на картку № НОМЕР_5 . Автомобіль повертається у чистому вигляді та з рівнем заряду не менше ніж на момент отримання, при невиконанні цієї умови – штраф 500 грн. Сторони підписують акт прийому-передачу із зазначенням стану автомобіля.

04.01.2026 року позивач виявив автомобіль «Tesla Model 3», 2021 року випуску, р/н НОМЕР_1 , залишеним відповідачем на автовокзалі в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області з порушеннями умов договору оренди від 15.11.2025 року та з механічними ушкодженнями.

05.01.2026 року позивач направив відповідачу досудову претензію з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 76909 грн. або повернути комплект зимової гуми та зарядний пристрій у справному стані та сплатити 43085 грн., що підтверджується копією поштового відправлення №5006900093248, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З метою визначення розміру спричиненого матеріального збитку транспортному засобу «Tesla Model 3», 2021 року випуску, р/н НОМЕР_1 , позивач звернувся до Судового експерта Чившина О.П.

Згідно Висновку експерта № Д2/08/26 від 07.08.2026 року вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля «Tesla Model 3», 2021 року випуску, р/н НОМЕР_1 , в цінах на дату 03.08.2026 року складає 60962,59 грн. Вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля «Tesla Model 3», 2021 року випуску, р/н НОМЕР_1 , в цінах на дату 03.08.2026 року складає 97656,56 грн.

За послуги з проведення транспортно-товарознавчого дослідження на користь ФОП ОСОБА_6 сплачено 6500 грн., що підтверджується копією квитанції від 03.08.2026 року.

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Згідно ч.1 ст.803 ЦК України наймач зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані у зв`язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно ст.1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно ч.1,2,3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , як володілець автомобіля «Tesla Model 3», 2021 року випуску, р/н НОМЕР_1 , який має право розпорядження транспортним засобом на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 08.11.2025 року, з позовом до відповідача ОСОБА_2 , як орендаря за договором довгострокової оренди автомобіля від 15.11.2025 року, якому в результаті користування останнім завдано механічних пошкоджень, з вимогою про стягнення на його користь матеріальних збитків на загальну суму 118665,56 грн.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно вимог ст.1166 ЦК України покладено на відповідача. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року по справі №753/7281/15-ц.

Верховний Суд у Постанові від 02.02.2022 року у справі № 757/54513/16 зазначив, що системний аналіз статті 22 ЦК України, частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Тому, суд доходить висновку, що відповідач, як орендар автомобіля «Tesla Model 3», 2021 року випуску, р/н НОМЕР_1 , за договором довгострокової оренди автомобіля від 15.11.2025 року, зобов`язаний відшкодувати позивачу, як володільцю вказаного автомобіля, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, який ним завдано в результаті користування автомобілем з порушенням умов цього договору, яка згідно Висновку експерта № Д2/08/26 від 07.08.2026 року становить у розмірі 97656,56 грн., а також витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 6500 грн.

При цьому, відповідачем не доведено відсутність його вини у спричиненні шкоди.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь штрафу за повернення розрядженого транспортного засобу та заборгованості за прострочення орендної плати:

Умовами договору довгострокової оренди автомобіля від 15.11.2025 року в п.6 передбачено, що автомобіль повертається у чистому вигляді та з рівнем заряду не менше ніж на момент отримання, при невиконанні цієї умови – штраф 500 грн.

Згідно наданих позивачем доказів, зокрема фотографії, яку зроблено 04.01.2026 року о 08:16 рівень заряду автомобіля становить 0%, в той час як показник батареї на момент передачі становив 60%, що є порушенням умов п.6 договору від 15.11.2025 року, за що передбачено застосування штрафу в розмірі 500 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, умовами договору довгострокової оренди автомобіля від 15.11.2025 року в п.2, п.3 передбачено, що автомобіль передається в оренду строком з 15.11.2025 року 19:00 до моменту розірвання договору однією зі сторін. Орендна плата становить 9000 грн. за весь строк оренди та сплачується кожного тижня у суботу не пізніше 19:00 шляхом переказу на картку № НОМЕР_5 .

Таким чином, розмір орендної плати за один день користування автомобілем становить: 9000 грн. / 7 днів = 1285,71 грн.

Відповідач користувався автомобілем у період з 15.11.2025 року до 04.01.2026 року, тобто протягом 51 днів, отже, розмір орендної плати за користування автомобілем за вказаний період становить: 1285,71 грн. * 51 день = 65571,21 грн.

Однак, позивачем пред`явлено до відповідача вимогу про стягнення заборгованості за прострочення орендної плати в сумі 1285 грн. за 1 день прострочки оренди з розрахунку: 9000 / 7 = 1285 грн.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, з урахуванням принципу диспозитивності, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за прострочення орендної плати саме в сумі 1285 грн., оскільки іншого розміру вимоги за прострочення орендної плати позивачем не пред`явлено до відповідача, будь-яких доказів, які підтверджують оплату відповідачем на рахунок позивача коштів за договором оренди також не надано.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь вартості комплекту автомобільних шин та вартості послуг шиномонтажу:

17.12.2025 року ФОП ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_6 ) сформовано на ім`я ФОП ОСОБА_2 рахунок на оплату №29577 комплекту автомобільних шин (4 шт.) Lassa Snoways 4 235/45 R18 98V XL на суму 17824 грн.

Згідно копії довідки ФОП ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_6 ) від 05.08.2026 року встановлено, що на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що 17.12.2025 року для ФОП ОСОБА_2 було сформовано рахунок №29577 на оплату комплекту автомобільних шин (4 шт.) Lassa Snoways 4 235/45 R18 98V XL на суму 17824 грн. Станом на 05.08.2026 року оплата за рахунком до ФОП ОСОБА_7 не надходила. Вказаний рахунок є рахунком на оплату та не підтверджує факт здійснення оплати.

17.12.2025 року ФОП ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_7 ) сформовано на ім`я ФОП ОСОБА_2 рахунок на оплату №29578 послуг шиномонтажу на суму 1400 грн.

Згідно копії довідки ФОП ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_7 ) від 05.08.2026 року встановлено, що на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що 17.12.2025 року для ФОП ОСОБА_2 було сформовано рахунок №29578 на оплату послуг шиномонтажу на суму 1400 грн. Станом на 05.08.2026 року оплата за рахунком до ФОП ОСОБА_8 не надходила. Вказаний рахунок є рахунком на оплату та не підтверджує факт здійснення оплати.

Умовами договору довгострокової оренди автомобіля від 15.11.2025 року між сторонами не узгоджено та не визначено ні оплати комплекту автомобільних шин на суму 17824 грн., ні оплати послуг шиномонтажу на суму 1400 грн., за які фактично ОСОБА_2 не сплачено згідно виставлених рахунків від 17.12.2025 року №29577 та №29578, а товар та послуги за ними не надано.

Отже, вказані вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки не підтверджені встановленими обставинами та наданими суду доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі 97656,56 грн., витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 6500 грн., штраф за повернення розрядженого транспортного засобу в розмірі 500 грн., заборгованість за прострочення орендної плати в розмірі 1285 грн., а всього в сумі 105941,56 грн.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так як відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, будь-яких заперечень суду не надав, то суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Таким чином, за наявними матеріалами справи, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 118665,56 грн. задоволено вимоги на суму 105941,56 грн., тобто на 89,27 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 1188,36 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат у виді поштових витрат не підлягає розподілу, оскільки згідно ч.7 ст.43, ч.1 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний надіслати відповідачу копію позовної зави з додатками, оскільки позовна заява подана до суду в електронній формі через електронний кабінет.

Керуючись ст.ст. 19, 76-89, 141, 258-259, 264-265, 268, 280-283, 289, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування збитків, завданих порушенням договору оренди автомобіля, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі 97656,56 грн., витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 6500 грн., штраф за повернення розрядженого транспортного засобу в розмірі 500 грн., заборгованість за прострочення орендної плати в розмірі 1285 грн., а всього в сумі 105941,56 грн. (сто п`ять тисяч дев`ятсот сорок одна гривня 56 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_2 , витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1188,36 грн.

В задоволенні решти розміру позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Суддя: С.М. Телегуз