Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №334/6545/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 07.10.2026

Справа № 334/6545/26

Провадження № 2/334/4549/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2026 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

02.07.2026 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Коломаренко К.А.

23.07.2026 року ухвалою судді Коломаренко К.А. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У зв`язку із призначенням судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Коломаренко К.А. суддею Запорізького апеляційного суду, згідно Указу Президента України від 30.07.2026 року, відповідно підпунктів 2.3.43, 2.3.44, пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 11 серпня 2026 року № 239, було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи.

12.08.2026 року відповідно повторного автоматизованого розподілу значена справа була передана на розгляд судді Телегуз С.М.

13.08.2026 року ухвалою судді прийнято до свого провадження цивільну справу та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 07.10.2026 року.

В позові посилалися на те, що 06.04.2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2109653767016.

Згідно п.1.1 договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4700 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Згідно п.1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік.

Згідно п.1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.00% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.a); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.6; г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною п.1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована.

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4700 грн., що підтверджується листом від платіжної організації.

Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.

Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

01.12.2021 року укладено договір №1-12, відповідно якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109653767016.

10.01.2023 року укладено договір № 10-01/2023, відповідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109653767016.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №2109653767016 від 06.04.2021 року станом на день формування позовної заяви відповідно розрахунку заборгованості становить 83068.74 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4700 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 78368.74 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 59997.38 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4700 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 55297.38 грн.

Попередня сума судових витрат, які поніс позивач, складає: 3328 грн. судового збору та 16000 грн. витрат на правничу допомогу.

Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 2109653767016 від 06.04.2021 року в сумі 59997.38 грн.; стягнути з відповідача судовий збір у сумі 3328 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 16000 грн.; розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечують.

07.10.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові прохали розглядати справу без участі представника позивача.

07.10.2026 року в судове засідання відповідач не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

У зв`язку з наведеним, суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився відповідач – ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю Управління ДМС України в Запорізькій області від 21.07.2026 року.

06.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2109653767016, відповідно умов якого розмір кредиту - 4700 грн.; строк кредитування - 16 днів; відсоткова ставка - 2% за один день користування кредитом; загальна вартість кредиту – 4700 грн. (тіло кредиту) та 1504 грн. (% по договору).

Договір укладено в електронній формі, відповідачем підписано за допомогою одноразового ідентифікатора «Н1».

Аналогічні умови зазначено у Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора «Н1».

Згідно повідомлення ТОВ «Вей Фор Пей» від 05.05.2025 року перераховано грошові кошти на суму 4700 грн. 06.04.2021 року на картку № НОМЕР_2 .

Відповідно копії розрахунку заборгованості ТОВ «Служба миттєвого кредитування» за кредитним договором №2109653767016 від 06.04.2021 року станом на 30.11.2021 року відповідачу нараховано заборгованість на суму 37647 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4700 грн., заборгованість за відсотками – 32947 грн.

01.12.2021 року було укладено договір факторингу № 1-12, відповідно якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109653767016 від 06.04.2021 року.

Відповідно Реєстру боржників до Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2109653767016 від 06.04.2021 року в сумі 37647 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4700 грн., заборгованість за відсотками – 32947 грн.

Відповідно копії розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором №2109653767016 від 06.04.2021 року станом на 10.01.2023 року відповідачу нараховано заборгованість на суму 83068,74 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4700 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 32947 грн., нараховані відсотки згідно кредитного договору – 45421,74 грн.

10.01.2023 року було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109653767016 від 06.04.2021 року.

Відповідно Реєстру боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2109653767016 від 06.04.2021 року в сумі 83068,74 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4700 грн., заборгованість за відсотками – 78368,74 грн.

Відповідно копії розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» за кредитним договором №2109653767016 від 06.04.2021 року станом на 10.06.2026 року сума боргу складає 83068,74 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4700 грн., заборгованість за відсотками – 78368,74 грн.

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».

Відповідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 є належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання ОСОБА_1 кредитного договору № 2109653767016 від 06.04.2021 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» виконало в повному обсязі умови кредитного договору, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту 4700 грн., проте відповідач прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого первісним кредитором відповідачу нараховано заборгованість на загальну суму 37647 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4700 грн., заборгованість за відсотками – 32947 грн.

В подальшому, право вимоги за кредитним договором № 2109653767016 від 06.04.2021 року перейшло до ТОВ «Коллект Центр» на суму 83068,74 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4700 грн., заборгованість за відсотками – 78368,74 грн.

Однак, заявлена позивачем сума до стягнення становить 59997.38 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4700 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 55297.38 грн.

Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту:

Згідно розрахунків заборгованості за кредитним договором №2109653767016 від 06.04.2021 року ОСОБА_1 тіло кредиту не сплачував, отже, заборгованість відповідача за тілом кредиту складає в сумі 4700 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами:

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у Постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Умовами кредитного договору передбачено розмір процентів за користування кредитом, що становлять 1504 грн., які нараховуються за ставкою 2 % від суми кредиту за кожен день строку кредитування, також сторонами договору визначено строк користування кредитом 16 днів.

Таким чином, розмір відсотків за 16 днів користування кредитом в сумі 4700 грн. за процентною ставкою 2% в день складає в сумі 1504 грн.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом саме в розмірі 1504 грн.

Позивачем не заявлено вимоги про стягнення з відповідача коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ч.2 ст.625 ЦК України, тому нараховані відсотки за понадстрокове користування кредитом не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають стягненню з відповідача.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає в сумі 6204 грн., з якої: 4700 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 1504 грн. – заборгованість за відсотками.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так як відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, будь-яких заперечень суду не надав, то суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Таким чином, за наявними матеріалами справи, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 59997,38 грн. задоволено вимоги на суму 6204 грн., тобто на 10,34%, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 344,11 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс»; копію заявки на надання юридичної допомоги №1366 від 01.05.2026 року; копію витягу з Акту №22 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 року.

Так, згідно копії витягу з Акту №22 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 року визначено склад, обсяг та види наданої правової допомоги: 1) надання усної консультації з вивченням документів - 2 години на суму 4000 грн.; 2) складання позовної заяви - 4 години на суму 12000 грн., всього 16000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем підтверджено витрати на правничу допомогу на суму 16000 грн.

Однак, оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 59997,38 грн. задоволено вимоги на суму 6204 грн., тобто на 10,34%, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 1654,40 грн.

Оскільки відповідач зареєстрований на тимчасово окупованій території України в сел. Якимівка Мелітопольського району Запорізької області, то відповідно ч.2 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», останній має бути повідомлений про ухвалення судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2109653767016 від 06.04.2021 року в розмірі 6204 грн. (шість тисяч двісті чотири гривні 00 копійок), з яких: 4700 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 1504 грн. – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 344,11 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1654,40 грн.

В задоволенні решти розміру позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повідомити відповідача про ухвалення судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади.

Суддя: С.М. Телегуз