Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №317/3713/26 — Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/3713/26

Провадження № 3/317/1239/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Каряка Д.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ВП №6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше притягався до адміністративної відповідальності,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2026 року о 18 год. 35 хв., водій ОСОБА_1 , будучи особою яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП, керував транспортним засобом «ВАЗ-2107», державний номерний знак НОМЕР_2 по дорозі між с. Зеленопілля та с. Ручаївка в Запорізькому районі Запорізької області з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження у встановленому законодавством порядку медичного огляду в закладі охорони здоров`я у лікаря нарколога на стан наркотичного сп`яніння водій відмовився під відеозапис. Порушення скоєно повторно протягом року. Водія від керування транспортним засобом відсторонено. Тим самим ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 19.06.2026 року о 18 год. 35 хв., водій ОСОБА_1 , будучи особою яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч. 2, ч. 5 ст. 126 КУпАП, керував транспортним засобом «ВАЗ-2107», державний номерний знак НОМЕР_2 по дорозі між с. Зеленопілля та с. Ручаївка в Запорізькому районі Запорізької області, при цьому не маючи права керування таким транспортним засобом, тим самим ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.1 «а» ПДР України, правопорушення вчинено повторно протягом року, оскільки постановою ЕНА № 6730549 від 26.02.2026 ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню за ч. 2 ст. 126 КУпАП, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У призначений судом день правопорушник ОСОБА_1 не з`явився, за невідомою суду причиною, при цьому достовірно знаючи, що відносно нього складено протоколи, які направлено до суду із зазначенням дати та часу його розгляду, про що було повідомлено під час складання протоколів. Крім того, ОСОБА_1 про розгляд судом протоколів, складених відносно нього, було повідомлено судом шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку (а.с.13,14,15-т.1, а.с.11-т.2).

Суд вважає, що ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість особисто, в повній мірі реалізувати свої права передбачені ст. 268 КУпАП. Останній не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення.

Неявку до суду ОСОБА_1 суд вважає способом захисту останнього з метою ухилення від притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєні правопорушення.

Зважаючи на те, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної вимоги розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що особа зобов`язана, з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. (Рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" № 3236/03 від 03.04.2008 року).

Дослідивши матеріали справ про адміністративне правопорушення, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до наступного висновку.

Положеннями ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов`язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява №13063/18); «Михайлова проти України» (№ 10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції,що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Дослідивши матеріали справ, суд приходить до переконливого висновку, що наявні у справі докази є послідовними, взаємоузгодженими та у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Так, провина ОСОБА_1 у вчинених ним адміністративних правопорушеннях підтверджується дослідженими судом доказами наявними в матеріалах справи:

- обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 594799 від 19.06.2026, складеним відносно ОСОБА_1 за обставинами вчиненого ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП (а.с.1-т.1);

- обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 592852 від 19.06.2026, складеним відносно ОСОБА_1 за обставинами вчиненого ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с.1-т.2);

Данні протоколи відповідають вимогам ст.ст. 254-256 КУпАП, складені уповноваженою особою, належним чином зазначено суть адміністративних правопорушень, відомості про особу яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості необхідні для вирішення справи.

- довідкою інспектора сектора адмінпрактики ЗРУП ГУНП в Запорізькій області щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130, ст. 126 КУпАП, згідно якої за базою даних підсистеми «Адмінпрактика» ІТС ІПНП ОСОБА_1 протягом року притягався до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, зафіксовано позбавлення права керування транспортними засобами на 5 років, на підставі постанови Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2026 у справі №334/1761/26. На підставі постанови серії ЕНА №6730549 від 26.02.2026 р. ОСОБА_1 протягом року притягнуто за порушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Згідно з базою даних «ГСЦ- посвідчення водія» ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував. Згідно з базою даних «ГСЦ АМТ» інформація щодо реєстрації транспортного засобу «ВАЗ-2107», державний номерний знак НОМЕР_2 відсутня а.с.3-т.1, а.с.3-т.2); - направленням на медичний огляд водія транспортного засобу до КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та СЗХ» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у зв`язку з обґрунтованою підозрою, що особа перебуває в стані сп`яніння та виявленням ознак наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці, відповідно до якого ОСОБА_1 медичний огляд не проводився у зв`язку з відмовою водія (а.с.4-т.1);

- копією постанови Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2026 у справі № 334/1761/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП з призначенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу та стягненням на користь держави судового збору в розмірі 665,60 грн. (а.с.5-6,т.1).

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6730549 від 26.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 з призначенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн. (а.с.4-т.2);

- рапортом поліцейського СРПП ВП№6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, в якому викладені фактичні обставини вчинених ОСОБА_1 правопорушень, зокрема 19.06.2026 р. під час несення служби, між с. Зеленопілля та с. Ручаївка в Запорізькому районі Запорізької області було зупинено водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом ВАЗ-02107 державний номерний знак НОМЕР_2 без ввімкненого ближнього світла фар поза межами населеного пункту. В ході перевірки документів та розмови з останнім, у нього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння та в подальшому складено адміністративний протокол за ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпаП (а.с.7-т.1, а.с.5-т.2);

- фотокопією паспорта ОСОБА_1 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.8-т.1, а.с.6-т.2);

- відеозаписом, який міститься на DVD- диску, що долучений до матеріалів справи, на якому зафіксовані обставини вчинених ОСОБА_1 правопорушень, а саме факт керування транспортним засобом, пропозиція поліцейського пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога, у зв`язку з обґрунтованою підозрою, що особа перебуває в стані наркотичного сп`яніння та відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, а також повідомлення поліцейського про те, що він не мав права керувати таким транспортним засобом, оскільки позбавлений права керування, правопорушення вчинені останнім повторно протягом року (а.с.9-т.1, а.с.7-т.2);

Застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, прямо передбачено статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 р. №1026. Тому здійснений поліцейським відеозапис є допустимим доказом. Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксовані події правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Зібрані у справах докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП за кваліфікуючою ознакою як повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.

Тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП, суд вважає необхідним об`єднати в одне провадження справи про адміністративне правопорушення №317/3713/26 (провадження №3/317/1239/2026), № 317/3717/26(провадження № 3/317/1242/2026), присвоїти справі №317/3713/26 (провадження №3/317/1239/2026).

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із п.2.9А Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції.

За положеннями п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.1 «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Проте, вимоги вказаних пунктів ПДР ОСОБА_1 не було дотримано. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.

Згідно зі ст. 266 КУпАП, ч. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У п. 4 розділу І вказаної Інструкції № 1452/735 зазначено, що ознаками наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Суд зазначає, що суб`єктом правопорушення за статтею 130 та ст. 126 КУпАП є саме водії транспортних засобів, які відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України керують ними, маючи посвідчення водія відповідної категорії, або які навчають керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення є закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.

Так, порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі - Порядок) та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Згідно зі ст. 266 КУпАП, п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Частиною 6 ст. 266 КУпАП передбачено направлення особи для проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Частина 2 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Згідно п.1.3. та п.1.9. ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність, згідно із законодавством.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п.3,6,7 розділу ІІІ Інструкції встановлено , що метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Пунктом 6 Порядку від 17.12.2008 №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я.

Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

При цьому, суд звертає увагу, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є порушенням вимог п.2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ст. 130 КУпАП, про що було повідомлено водія.

Слід відмітити, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ-2107», державний номерний знак НОМЕР_2 підтверджується відеозаписами, з яких вбачається, що саме він керував даним транспортним засобом, що також не заперечується самим ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудної камери поліцейського щодо обставин, за якими складено адміністративні протоколи відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

В даному випадку, до матеріалів адміністративного провадження приєднано відеозапис, яким зафіксовано категоричну відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Суд звертає увагу на той факт, що ОСОБА_1 після проведеного йому поліцейським огляду на стан наркотичного сп`яніння та категоричною відмовою від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, своїм правом на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я не скористався.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення справи про адміністративне правопорушення.

Так, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №594799 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у вину порушення пункту п.2.5 Правил дорожнього руху, який визначає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 592852 вбачається, що ОСОБА_1 , ставиться у вину порушення п.2.1 «а» ПДР України, якою визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Суд також звертає увагу на те, що керування транспортним засобом особою, яка перебуває з ознаками наркотичного (алкогольного) сп`яніння, віднесене до грубих порушень правил безпеки руху, які вчинені навмисно і свідчать про підвищену суспільну шкідливість у зв`язку з чим і передбачена сувора відповідальність в порівнянні з іншими правопорушеннями.

Разом з тим, вчинені ОСОБА_1 адміністративні правопорушення, одне з яких, за ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку як для самого водія так і для інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом з ознаками сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

При цьому, суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати виховну дію правопорушника, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до переконливого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Статтею 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У ч. 2 ст. 33 КУАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Тобто, санкції ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУАП є безальтернативними санкціями за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а ч. 2 ст. 33 КУпАП не дозволяє при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Об`єктивно з`ясувавши обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані суду докази, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушеннях, тобто порушенні учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, зокрема керування джерелом підвищеної небезпеки, при цьому не маючи посвідчення водія відповідної категорії, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, а також перебуваючи з ознаками наркотичного сп`яніння при цьому від проходження у встановленому порядку медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння водій відмовився. Також, судом враховується той факт, що ОСОБА_1 на протязі року притягався за аналогічні правопорушення, що характеризує ОСОБА_1 , як особу схильну до вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що підтверджується відповідними дослідженими судом доказами, наявними в матеріалах справи. За таких обставин, беручи до уваги, що ОСОБА_1 скоєно декілька адміністративних правопорушень, його слід визнати винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 КУпАП та стягнення слід визначити необхідним та достатнім для досягнення ст. 23 КУпАП мети, зокрема виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень й на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП України стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП з призначенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 (зі змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19.12.2008) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди не вправі застосовувати стягнення як додаткове у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Враховуючи, те що, в матеріалах справи наявна інформація про те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія (а.с.3-т.1, а.с.3-т.2), то до нього неможливо застосувати поряд зі штрафом додаткове стягнення, передбачене ч.2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд не застосовує до ОСОБА_1 стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки матеріали справи не містять доказів належності йому на праві приватної власності транспортного засобу «ВАЗ-2107», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником вказаного транспортного засобу є ніша особа - ОСОБА_2 (а.с.8-зворот,т.1, а.с.6-зворот,т.2).

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33-36, 40-1, 126, 130, 245, 251, 252, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Об`єднати в одне провадження справи про адміністративне правопорушення №317/3713/26 (провадження №3/317/1239/2026), № 317/3717/26 (провадження № 3/317/1242/2026), присвоїти справі №317/3713/26 (провадження №3/317/1239/2026).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП і накласти за ч. 2 ст. 36 КУпАП, ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп., який має бути сплачений порушником в прибуток держави за наступними реквізитами: (Одержувач коштів: ГУК у Зап. обл/Запорізька обл/21081300, код отримувача: 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA 708999980313000149000008001, код класифікації доходів бюджету 21081300, найменування: «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»), без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.

У разі несплати добровільно суми штрафу в строк 15 діб з дати набрання чинності постановою, на підставі ст. 308 КУпАП штраф стягується у примусовому порядку в подвійному розмірі.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок., який має бути сплачений порушником в прибуток держави за наступними реквізитами: (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області.

Суддя: Д.О. Каряка