Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №331/7444/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Суд: Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 01 жовтня 2026 р.

Справа: №331/7444/25

Суддя: Антоненко М. В.

02.10.2026

Справа № 331/7444/25

Провадження № 2/331/1322/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого судді: Антоненко М.В.

за участю секретаря: Волотко М.П.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову посилається на те, що 13.06.2019 між Акціонерним товариством "УКРСИББАНК" та ОСОБА_1 укладено Договір № 95412051000 (26204966247207).

Відповідно до умов Договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 20000,00 грн. на строк до 10.07.2021 р. включно.

За умовами Договору, Кредитодавець зобов`язувався надати Позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Кредитним договором, а Позичальник в свою чергу зобов`язався повернути Кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору.

Відповідно до Договору процентна ставка за Кредитним договором встановлюється в розмірі 55,00 % річних.

Також, умовами Договору передбачено, що за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений Договором термін, розмір процентної ставки може бути змінений, та діятиме для строкової суми основної заборгованості на дату виникнення такого прострочення.

Такий розмір процентної ставки застосовується для всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення простроченої, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу встановленого у кредитному договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти на загальну суму 20000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку.

Згідно з умовами Договору Позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором.

Незважаючи на це, відповідач ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй Кредит в строки, передбачені Договором.

Звертає увагу суду на те, що підписанням договору відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача ОСОБА_1 для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору-Анкети.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

23.12.2021 було укладено договір № 229 відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРСИББАНК" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 95412051000 (26204966247207).

23.12.2021 було укладено договір № 23/12-2021/229 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 95412051000 (26204966247207).

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 95412051000 (26204966247207).

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 95412051000 (26204966247207).

Станом на 22.12.2025 року заборгованість за договором відповідачем ОСОБА_1 не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 35391,75 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 26676,22 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 8630,53 грн.; заборгованість за комісіями – 85,00 грн.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за Договором № 95412051000 (26204966247207) від 13.06.2019 року у розмірі 35391,75 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 26676,22 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 8630,53 грн.; заборгованість за комісіями – 85,00 грн.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 08 січня 2026 року провадження по справі відкрите, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, У позові просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача. Позов просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилась. 14.02.2026 року до канцелярії суду надійшла заява у якій вона просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку з тим, що позивачем пропущений строк позовної давності. Крім того посилається на те, що їй не відомі умови кредитного договору. Крім того в матеріалах справи відсутні докази укладання кредитного договору та не підтверджений розрахунок заборгованості.

23.02.2026 року до канцелярії суду від представника позивача ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник позивача просить суд позов задовольнити, відмовити відповідачу у задоволенні заяви про застосування позовної давності.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 13.06.2019 між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 95412051000.

Відповідно до пункту 1.1. цього Договору, Банк на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває Клієнту та обслуговує на умовах Тарифного плану «Револьверна Кредитна Картка «Шоппінг НПК (55G)», розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com й на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку, поточний рахунок, який обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків, опублікованих в газеті «Урядовий кур`єр» №105 від 09.06.2017 р. (з усіма змінами та доповненнями) та розміщених на сайті www.my.ukrsibbank.com та/або на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку, а саме: поточний рахунок № НОМЕР_2 у національній валюті України.

Відповідно до умов договору сторони домовились, що цей Договір-анкета містить заяву Клієнта на відкриття Карткового рахунку і подання окремої заяви не вимагається.

Згідно пункту 1.2. Договору Банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит), на Картковому рахунку Клієнта, а Клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим Договором-анкетою та Правилами.

Пунктом 2.1. Договору встановлено ліміт кредитування у розмірі 20 000 грн. Строк дії ліміту кредитування: з дати укладення договору по 10.07.2021.

Згідно п. 2.5. Договору процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки та на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями становить 55 % річних.

Відповідно до п. 2.17. Договору, Договір укладається на невизначений строк та набирає чинності з моменту укладення Договору-анкети, усі додатки до Договору є невід`ємною частиною Договору.

Як вбачається з паспорту споживчого кредиту – інформаційного листа, умовами кредитного договору передбачено, що кредит надається на 24 місяці з дати встановлення ліміту (з можливістю подальшої пролонгації).

Пунктом Договору передбачено, що за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений Договором термін процентна ставка встановлюється в розмірі % річних, що діє для строкової суми основної заборгованості на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується для всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення простроченої, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу встановленого у кредитному договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору, що підтверджується виписками по рахунку.

Суд вважає, що саме належне виконання Кредитодавцем зобов`язань за Договором, отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів у повному обсязі, встановлення у Договорі строку користування кредитом із можливістю його пролонгації, а також подальше користування відповідачем ОСОБА_1 кредитними коштами після завершення первісно визначеного строку, слід дійти висновку, що Договір було пролонговано. Відповідно, відповідач ОСОБА_1 була зобов`язана виконати умови Договору, в тому числі щодо повернення заборгованості та сплати процентів, нарахованих відповідно до його положень.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що при укладенні Кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 було надано копії сторінок паспорту та картки платника податків, завірені її власноручним підписом та власноручним підписом уповноваженого працівника банку, які долучені до матеріалів справи, що спростовує твердження позивача про те, що нею не укладались ніякі кредитні договори.

Суд вважає, що підписанням договору відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 95412051000 (26204966247207).

У зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов договору, станом на 22.12.2025 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 35306,75 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 26676,22 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 8630,53 грн.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 623 ЦК України Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 549 встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання

За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за договором № 95412051000 (26204966247207) від 13.06.2019 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості у розмірі 35306,75 грн.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за комісією у розмірі 85,00 грн., передбаченої п. 2.9 Договору-Анкети від 13.06.2019 року, суд виходить з наступного.

Як вбачається з Постанови Великої Палати ВС від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

ВП ВС зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи ст. 21 Закону в редакції, чинній на час укладення цього договору, ані з огляду на приписи ст. 228 ЦК України. Така умова є недійсною як оспорювана.

З огляду на висновки, сформульовані в цій постанові, для забезпечення єдності судової практики щодо вирішення питань дійсності (оспорюваності, нікчемності) умов про плату (комісію, інші подібні платежі) за управління кредитом (обслуговування кредиту, розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку тощо) у кредитних договорах, укладених до 13 січня 2006 року, ВП ВС відступила від низки висновків, які сформулював Верховний Суд, а саме: а) про нікчемність умови про додаткову сплату позичальником на користь банку комісії за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку; б) про відповідність вимогам законодавства умов укладених у 2005 році кредитних договорів стосовно щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування, комісій за користування та за управління кредитом і необхідність урахування для встановлення дійсності цих умов поведінки позичальників, які були ознайомлені з такими умовами, підписали відповідні договори та тривалий час їх виконували (справи № 667/10018/15-ц, № 718/194/17, № 727/557/16-ц, № 442/475/17).

Також Велика Палата ВС висловилася щодо ефективності вимоги про зобов`язання банку перерахувати кредитну заборгованість. Відповідно до звичаїв ділового обороту в кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості. Тому боржник може вимагати належного розрахунку заборгованості, а кредитор повинен виконати такий обов`язок (п. 5 ч. 1 ст. 16 ЦК України) задля задоволення інтересу боржника в юридичній визначеності. Задоволення вимоги боржника зобов`язати кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір) може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном.

Тому суд вважає за можливе відмовити позивачу ТОВ «Коллект центр» у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за комісією у розмірі 85,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність за нею заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

Щодо тверджень відповідача ОСОБА_1 зазначених у відзиві, щодо відсутності в матеріалах справи первинних фінансових документів, суд зауважує, що в матеріалах справи знаходяться виписки по картковому рахунку відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, в якому відображено рух коштів та який підтверджує факт користування відповідачем кредитними коштами.

Щодо посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що позивачем ТОВ «Коллект центр» пропущено строк позовної давності, у зв`язку з чим необхідно відмовити у задоволені позову, суд вважає його помилковим у зв`язку з наступним.

Як встановлено у судовому засіданні, 13.06.2019 між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 95412051000.

Як вбачається з матеріалів справи, останнє зарахування коштів на кредитну карту відбулось 13.06.2021 року, що перепадає на період з 16.05.2021 по 15.06.2021, при цьому останнє користування відповідачем кредитними коштами відбувалось у період з 16.06.2021 по 15.07.2021, тобто з першого дня наступного періоду, а саме з 16.07.2021, почалось прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно із приписами ст. ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 «з метою запобігання поширенню на України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-, з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території країни діяв карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» та наступними постановами КМУ з цього ж питання. В подальшому Кабінет Міністрів України постановою № 1336 від 15.12.2021 продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року продовжено внесення змін до постанови № 1236 від 9 грудня 2020 р., постановою від 09.12.2020 №1236 продовжено дію до 30.04.2023 року. Постановою від 27.04.2023 №383 продовжено дію до 30.06.2023 року. Отже Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.

Окрім того у відповідності п. 19 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, період якого в подальшому був продовжений згідно зі змістом відповідних нормативних актів до 04.05.2026 року. Тобто на даний час на території України діє воєнний стан.

Однак Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX було виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, оскільки позовну заяву подано до суду 22.12.2025 року, позивач звернувся до суду завчасно не пропустивши строку позовної давності.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року; заявкою про надання юридичної допомоги № 1049 від 03.11.2025 року, витягом з акту № 16 про надання правничої допомоги від 28.11.2025 року на загальну суму 13000,00 грн.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3000,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 2416,58 гривень та 3000,00 гривень – за надання правничої допомоги.

Керуючись ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за Договором № 95412051000 (26204966247207) від 13.06.2019 року у розмірі 35306,75 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 26676,22 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 8630,53 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М.В. Антоненко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua