Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №306/1144/26 — Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1144/26

Провадження №2/306/1030/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просить шлюб, укладений 07.09.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвати, після розірвання шлюбу залишити дружині шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ». Також просить стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи з дня звернення до суду та до досягнення старшою дитиною повноліття. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1331,20 грн. сплаченого судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу та 10000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник позивачки подала до заяву про розгляд справи у відсутності позивачки та без участі її представника. Позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити у повному обсязі (а.с.21-22).

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суд причин, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.17-18). Розміщено оголошення на веб-сайті Свалявського районного суду Закарпатської області про виклик відповідача ОСОБА_6 у судове засідання (з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а.с.20, а.с.33). Відповідач відзив (заперечення) на позовну заяву не подав. Відповідачу роз`яснено, що в разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, ст. 55 Конституції України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В частині вимоги про розірвання шлюбу, суд констатує таке.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 07.09.2010 року, між сторонами 07 вересня 2010 року укладено шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області, відповідний актовий запис № 72 від 07.09.2010 року (а.с. 7).

Згідно із ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.

П.10 постанови ПВСУ за №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" визначено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З огляду на вищенаведені правові норми, подані та досліджені у судовому засіданні докази, враховуючи, що між подружжям відсутні взаємодопомога та підтримка, що є правовою основою шлюбу, відсутня побудова сімейних відносин на почуттях взаємної любові та поваги, що подружжя не має бажання зберегти сім`ю, яка існує формально, суд вважає, що примирення між сторонами є неможливим та доходить висновку, що шлюб між позивачем та відповідачем необхідно розірвати.

Відповідно до ч.2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Правила ст. 113 СК України передбачають право особи, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Суд зважає на те, що позивач бажає після розірвання шлюбу іменуватися прізвищем, яке носила у шлюбу, а тому доходить висновку, що вимогу необхідно задовольнити.

Згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

В частині вимоги про стягнення аліментів, суд зазначає таке.

Згідно копії свідоцтва про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (серія НОМЕР_2 від 26.04.2012 року), відповідний актовий запис №94 від 26 квітня 2012 року, проведений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області; копії свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (серії НОМЕР_3 від 15.03.2018 року), відповідний актовий запис №60 від 15 березня 2018 року, проведений Свалявським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області - батьками дітей вказано: ОСОБА_3 (відповідач) та ОСОБА_1 (позивачка) (а.с. 8, а.с. 9).

За ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За правовим змістом вказаної норми закону, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Причому обов`язком є особистим, індивідуальним, а не солідарним. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

За ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Згідно з нормою ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За ст. 8 ЗУ "Про охорону дитинства", батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 3 та ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7-8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи з принципів розумності, справедливості та рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини, суд дійшов висновку, що аліменти необхідно встановити у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнення проводити на користь ОСОБА_1 з 16.06.2026 року.

Рішення допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Суд роз`яснює сторонам положення ст. 192 СК України, яка передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Крім того, суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч.1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

В частині вимоги про стягнення судових витрат, суд дійшов такого висновкує.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат; п.6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При вирішенні питання щодо розподілу судового збору, суд ураховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Судовий збір за позовну вимогу сплачено та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно до квитанції ID: 9630-1190-5236-6910 від 16.06.2026 року у розмірі 1331,20 грн., відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору в сумі 1331,20 грн. за позовну вимогу про розірвання шлюбу.

Поскільки вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів підлягають задоволенню, а позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позовної заяви до суду на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір” (від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів), суд доходить висновку, що судовий збір необхідно стягнути з відповідача в користь держави (у відповідності до ч.6 ст.141 ЦПК України) за ставками, встановленими ст. 4 Закону України “Про судовий збір” №3674-VI від 08.07.2011 року у розмірі 1331,20 грн. на день постановлення рішення.

Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позовній заяві позивачем заявлено судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн., зокрема сума гонорару у розмірі 5000 грн., яка сплачується протягом 5 днів з дня підписання угоди та 5000 грн., яка сплачується протягом 5 днів після ухвалення рішення по суті спору.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано: договір №309 про надання правничої допомоги від 02.06.2026 року, укладений між адвокатом Касинець Василиною Володимирівною та ОСОБА_1 , детальний опис правничої допомоги на виконання договору про надання правничої допомоги від 02.06.2026 року за №309; платіжна інструкція №2PL287917 від 02.06.2026 року про оплату гонорару у розмірі 5000 грн.; ордер на надання правничої допомоги серії АО №1239722 від 16.06.2026 року та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність серії ЗР №21/3155 від 18.05.2023 року а.с.10-11, а.с.25-31).

Велика Палата Верховного Суду у рішенні 19.02.2020 прку, справа № 755/9215/15-ц, зазначила про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Рішеннями ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 та у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року стверджено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим і відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на грошову допомогу у даній справі є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача, в частині стягнення 10000 грн., вищезгаданим нормам закону не відповідає, витрати у заявленій сумі не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою в суді, у зв`язку з чим в даній частині позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Керуючись ст. ст. 12, 18, 76, 81, 128, 133, 134, 137, 141, 223, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 24, 104, 105, 110, 112, 113, 115 Сімейного кодексу України, на підставі Закону України "Про судовий збір", суд,-

У Х В А Л И В:

Позов представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити частково.

Шлюб, укладений 07 вересня 2010 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканцем АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканкою АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області, відповідний актовий запис № 72 від 07.09.2010 року – розірвати.

За вибором позивача після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище " ОСОБА_4 ".

Рішення суду про розірвання шлюбу, після набрання ним законної сили направити до Свалявського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції для проставлення відмітки в актовому записі про шлюб № 72, складеному 07 вересня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області та для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканки АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 червня 2026 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мешканця АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , мешканки АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 суму сплаченого судового збору в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривна 20 коп.) за позовну вимогу про розірвання шлюбу.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мешканця АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 в користь держави (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) – 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривна 20 коп.) за позовну вимогу про стягнення аліментів.

У заловоленні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ - СУДДЯ П.І.Уліганинець

08.10.2026 року.