Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №945/1978/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1978/26

Провадження № 2-а/485/12/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)

представника позивача Кваші С.С. ( у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

05 серпня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Квашу С.С. - звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 27 лютого 2026 року № R382318. Зазначеною постановою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова є незаконною, винесеною з порушенням норм чинного законодавства та процесуальних вимог. Зокрема, розгляд справи відбувся 27 лютого 2025 року без належного його повідомлення про дату, час і місце розгляду, що є істотним порушенням його прав. Крім того, позивач не отримував повістку про необхідність явки до ТЦК та СП, у зв`язку з чим йому не може бути поставлено у провину вчинення дій, яких він не здійснював. Позивач також наголосив, що він не є військовозобов`язаним, оскільки 27 вересня 2019 року був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 за станом здоров`я, про що свідчить відповідна відмітка у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , а отже, він не зобов`язаний з`являтися за викликами ТЦК та СП.

Окрім цього, копію оскаржуваної постанови представник позивача отримав на адвокатський запит лише 29 липня 2026 року, у зв`язку з чим позивач просить суд поновити йому строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

У відзиві на позов представник відповідача Сафронов С.Ю. просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, вважаючи позовну заяву необґрунтованою. Заперечення мотивовані тим, що позивача взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 21 вересня 2021 року. Протокол про адміністративне правопорушення складено у присутності ОСОБА_1 , йому вручено копію протоколу з повідомленням про місце, дату та час розгляду справи. У призначений час розгляду справи, 24 лютого 2026 року, ОСОБА_1 не з з`явився. Постанову винесено 27 лютого 2026 року. Розбіжність у датах відповідач пояснює особливостями організаційно-технічного оформлення матеріалів адміністративної справи, зокрема необхідністю завершення процесуального документа та внесення відомостей до службової документації. Крім того, представник відповідача зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду, та просить застосувати наслідки, передбачені ст. 123 КАС України, оскільки про наявність оскаржуваної постанови той дізнався щонайпізніше у червні 2026 року у зв`язку з її примусовим виконанням, тоді як до суду звернувся лише 05 серпня 2026 року (а. с. 46-61).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Кваша С.С. позовні вимоги підтримали. Позивач зазначив, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання як ВПО зареєстрував за адресою: АДРЕСА_2 . Має психіатричний діагноз та третю групу інвалідності, у зв`язку з чим 27 вересня 2019 року був виключений з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я. 19 лютого 2026 року позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку з перебуванням у розшуку за неявку за повісткою, хоча повістку ТЦК про необхідність явки він не отримував. Того ж дня, 19 лютого 2026 року, йому видали направлення для проходження ВЛК, за результатами якого визнали придатним до військової служби. Крім того, 19 лютого 2026 року в його присутності було складено протокол про адміністративне правопорушення за неявку за повісткою, копію якого він отримав. Через стан здоров`я позивач не усвідомлював дій, що відбувалися під час складення протоколу, у зв`язку з чим йому викликали швидку медичну допомогу. Про розгляд протоколу, призначений на 24 лютого 2026 року, позивач був обізнаний, однак у цей день на розгляд справи не з`явився. Про те, що розгляд справи відбудеться 27 лютого 2026 року, позивач не знав, а копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не отримував. Про наявність зазначеної постанови йому стало відомо лише у червні 2026 року після блокування банківської картки. Копію постанови згодом отримав його адвокат.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, дослідивши докази у справі, дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З опорюваної постанови №R382318 від 27 лютого 2026 року не вбачається, що позивач був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Доказів її вручення позивачу суду не надано.

Позивач стверджує, що про оскаржувану постанову дізнався у червні 2026 року у зв`язку з тим, що не зміг розрахуватися банківською карткою, а копію постанови отримав на запит адвоката 29 липня 2026 року. Зворотнього відповідач суду не довів та не надав доказів вручення позивачу копії вказаної постанови.

У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

При вирішенні питання про дотримання строків звернення до суду слід звертати увагу коли особа дізналась або повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав. Оскільки, оскаржувана постанова була винесена без участі позивача та отримана ним лише 29 липня 2026 року шляхом отримання у відповідь на адвокатський запит, на думку суду, причини пропуску звернення ОСОБА_1 до суду є поважними.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , виданим 02 жовтня 2019 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. І ст. 14а Наказу МОУ № 402-2008. Окрім цього, у розділі «Відмітки про військовий облік» зазначено, що ОСОБА_1 виключено з військового обліку за станом здоров`я 27 вересня 2019 року. Згідно з розділом «Особливі відмітки», ОСОБА_1 16 березня 2026 року взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 .

19 лютого 2026 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 та у присутності останнього складено протокол № 65 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з вказаним протоколом, 19 лютого 2026 року о 12 год. 30 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_4 працівниками поліції був доставлений гр. ОСОБА_1 . Під час перевірки його даних з`ясувалося, що він не з`явився за викликом без поважних причин та не повідомив про причину неприбуття на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 09:00 год. 03 січня 2026 року, що зазначена у повістці № 6064537 від 25 грудня 2025 року, чим порушив вимоги п. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 21, п. 34 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 під час дії особливого періоду.

Під час складення протоколу ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, та повідомлено про розгляд справи об 11:00 год. 24 лютого 2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Копію протоколу вручено ОСОБА_1 , що останній засвідчив своїм підписом.

27 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову № R382318. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Мотивувальна частина зазначеної постанови повністю дублює зміст обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення № 65 від 19 лютого 2026 року, та не містить належної оцінки й аналізу доказів.

Матеріали справи не містять жодних відомостей щодо вручення або направлення копії постанови від 27 лютого 2026 року на адресу ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 ст.210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП України вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Згідно з абз.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" № 2105-IX від 03 березня 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, підставою для накладення адміністративного стягнення може бути визнана виключно умисна поведінка направлена на ухилення від обов`язку прибути по повістці. Відсутність доказів обізнаності особи про існування повістки не може бути підставою для накладення адміністративного стягнення.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі-Порядок №560)

Пунктом 41 Порядку №560 встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як зазначалося вище, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП слугувало порушення ним вимог ст. 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що виразилося у неприбутті за викликом без поважних причин та неповідомленні причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 у визначену в повістці дату під час дії особливого періоду.

Проте, дослідивши повістку № 6064537, якою ОСОБА_1 зобов`язано з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 03 січня 2026 року о 09:00 для уточнення облікових даних, суд встановив (згідно з даними трекінгу АТ «Укрпошта»), що вказане поштове відправлення № R067062572024 взагалі не направлялося засобами поштового зв`язку.

Таким чином, відповідач не надав належних та допустимих доказів надсилання ОСОБА_1 повістки про виклик № 6064537 та, відповідно, не довів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зокрема його суб`єктивної сторони. З огляду на це, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що є підстави для визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № R382318 від 27 лютого 2026 року, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 вересня 2026 року № 1 О-р(ІІ)/2026 у справі № 3-148/2025(288/25) підтвердив позицію про те, що сплата судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення не передбачена.

Керуючись ст. 5, 6, 9, 14, 16, 72-77, 79, 132, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №R382318 від 27 лютого 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковником ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів із дня його складення.

Суддя І.А.Квєтка

Дата складення повного судового рішення 09.10.2026.