Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №145/1347/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1347/26

Провадження №2/145/1232/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Копилової Л. В. ,

за участю секретаря Мигдальської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на постійне проживання малолітньої дитини за кордоном без згоди батька,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: орган опіки та піклування в особі Гніванської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на постійне проживання малолітньої дитини за кордоном без згоди батька. Обгрунтовуючи подані позовні вимоги посилалася на те, що вона зі своєю малолітньою дитиною - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , через військові дії російської федерації проти України виїхала до Республіки Італії, де постійно проживає до даного часу. Батьком малолітньої дитини є відповідач ОСОБА_2 . Рішенням Тиврівського районного суду від 06.09.2022 року шлюб між ними було розірвано. 14.09.2025 року вона уклала шлюб з громадянином Румунії - ОСОБА_5 . На даний час виникла необхідність у продовженні дочці ОСОБА_4 права на постійне проживання в Республіці Італія. Наразі дитина повністю інтегрувалася в країні перебування, відвідувала садок, зараз навчається в 1 класі в школі м. Каврилья в Італії, займається художньою гімнастикою, володіє мовою, має належні житлові умови. Відповідач не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться її житrям, говорить і пише що це чужа йому дитина вона для нього померла. Зважаючи на це відповідач відмовляється надати нотаріальну згоду на постійне проживання дитини за кордоном та перетин кордону. Згода на перетин кордону їй необхідна для того, щоб дитина могла приїжджати до України і виїжджати назад до Італії.

З урахуванням наведеного, просить суд надати дозвіл на виїзд з України та постійне проживання за кордоном у Республіці Італія малолітній дитині - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення дитиною віку 18 (вісімнадцяти) років.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 03.08.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.09.2026 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено судовий розгляд справи.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, представник позивача надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник органу опіки та піклування Гніванської міської ради в судове засідання не з`явився, просив судовий розгляд здійснювати без представника міської ради, у вирішенні справи покладається на розсуд суду згідно чинного законодавства України.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 15.01.2024 у справі № 145/1952/23 було визначено розмір аліментів у розмірі 1/4 від усіх видів доходів, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на утримання спільної доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 13.06.2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 неустойку (пеню) за невчасну сплату аліментів за період з 01 грудня 2023 року по 05 лютого 2025 року в сумі 52924 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять чотири гривні) гривні 80 копійок, інфляційні збитки за невчасну сплату аліментів за період з 01 грудня 2023 року по 05 лютого 2025 року в сумі 3133 (три тисячі сто тридцять три) гривні 00 копійок.

Відповідно довідки державного загального навчального закладу імені Данте Аліг`єрі учениця ОСОБА_4 , яка народилася в Україні ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає в м.Каврилья, регулярно відвідує 1А клас цього навчального закладу у 2025/2026 навчальному році.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

За ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст.9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою ВРУ № 789-XII 27.12.1991, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, визначено наступні принципи: дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

Згідно принципу Декларації прав дитини, дитина за будь-яких обставин має бути серед тих, які першими одержують захист і допомогу.

Конвенцією про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулюється порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну. Громадянин України за яких підстав не може бути обмежений у праві на в`їзд в Україну.

Фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом (абзаци другий та третій частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України).

Правилами перетинання державного кордону України громадянами України, затвердженими постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57 визначено порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону.

В умовах воєнного стану виїзд за кордон дітей з одним з батьків дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків (усиновлювачів).

Згідно ст. 12 Конвенції про права дитини, дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати на регулярній основі, за виключенням особливих обставин, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками. 3 цією метою і відповідно до зобов`язання Держав-учасниць за пунктом 2 статті 9 Держави-учасниці поважають право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку (orderpublic), здоров`я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди (постанова ВС від 24.02.2021 № 552/1938/20).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Сімейного кодексу України способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку; припинення дій, які порушують сімейні права.

При ухваленні рішення суд враховує положення ст.ст. 157, 161 СК України, встановлені обставини даної справи, баланс інтересів сторін та їх дитини, вік дитини, ризики, пов`язані із забезпеченням та реалізацією прав дитини та її батьків, вимоги міжнародного та національного законодавства щодо захисту прав дітей, бажання матері та дитини скористатися можливостями навчатися та перебувати в Італії, допоки вони не зможуть безпечно залишитися на батьківщині.

Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та надання дозволу на виїзд з України та постійне проживання за кордоном у Республіці Італія малолітній дитині - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення дитиною віку 18 (вісімнадцяти) років.

Також суд враховує, що такий спосіб захисту буде ефективним і відповідатиме змісту порушеного права, забезпечуватиме реальне поновлення прав позивача та неповнолітньої дитини, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства. В протилежному випадку будуть порушені права дитини та право того з батьків, з ким проживає дитина, на вільний вибір місця проживання та на тимчасовий виїзд за кордон.

У зв`язку із повним задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивачки понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на постійне проживання малолітньої дитини за кордоном без згоди батька, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: орган опіки та піклування в особі Гніванської міської ради, задовольнити повністю.

Надати дозвіл на виїзд з України та постійне проживання за кордоном у Республіці Італія малолітній дитині - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення дитиною віку 18 (вісімнадцяти) років.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1331 ( одна тисяча триста тридцять один) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя Копилова Л. В.