Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №278/2545/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/2545/26 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І.

Номер провадження №33/4805/1136/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Рябенька Т. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Рябенька Т.С., за участі секретаря Хрус С.А., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Паламарчук Галини Вікторівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу захисника Паламарчук Галини Вікторівни на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 11 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП

встановила:

Постановою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 11 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000, грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 24 травня 2026 року о 21 год. 47 хв. по вул. Луговій 1 с. Тетерівка, Житомирського району та області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Шевроле», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », з ознаками алкогольного сп`яніння, та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, захисник Паламарчук Г.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в його діях, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведеності вини. Вважає, що відеозапис є недопустимим доказом у даній справі, оскільки отриманий з порушенням закону та встановленої процедури. Зазначає, що вказаний відеозапис не підтверджує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки не вбачається, що працівники поліції слідують та зупиняють автомобіль марки «Шевроле» під керуванням ОСОБА_1 . Вказаний відеозапис розпочинається з того, що поліцейський підходить до водійських дверцят автомобіля, який не рухається та припаркований на узбіччі автодороги. Зазначає, що до протоколу не долучено будь-яких доказів порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху. Посилається на те, що ОСОБА_1 заявляє, що проїде в найближчий заклад охорони здоров`я для проходження відповідного огляду, самостійно робить спробу сісти до патрульного автомобіля, не відмовляється від проходження такого огляду, проте з відеозапису видно, що патрульний починає мовчки заповнювати акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Вважає, що судом не встановлено, де ж саме було вчинено інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення та не усунуто суперечностей, допущених у протоколі. Зазначає, що жодним чином не зафіксовано відсторонення водія ОСОБА_1 від подальшого керування. Крім того, до матеріалів справи працівниками поліції не долучено дозвільних документів на використання та копіювання відеозаписів, якими зафіксовані події пов`язані зі складанням відносно ОСОБА_1 протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР№674648 від 24.05.2026, вбачається що 24 травня 2026 року о 21 год. 47 хв. по вул. Луговій 1 с. Тетерівка, Житомирського району та області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Шевроле», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » на а.д Житомир-Чернівці 8 км, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, не зв`язна мова, та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (а.с.2).

За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №674648 від 24.05.2026 (а.с.2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного , наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.5) копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7252519 від 24.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ним ПДР за ч.2 ст.122 КУпАП (а.с10); диском з відеозаписом події (а.с.13).

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано. Матеріалами справи об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ..

З наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 беззаперечно відмовився від законної вимоги поліцейського про проходження огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, так і в закладі охорони здоров`я, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.

Відеозаписом підтверджено, що дії працівників поліції відповідали вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 та ст.266 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.

Сумнівів у доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом зібраними в матеріалах справи доказами у апеляційного суду не виникає. Останній під час спілкування з працівниками поліції не заперечував такий факт та був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення ПДР під час керування транспортним засобом і відповідна постанова є чинною. Тому, доводи захсиника ОСОБА_2 щодо відсутності зафіксованого факту керування ним транспортним засобом не виключають наявності в його діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, зафіксовано, як працівники поліції підходять (21:47:40) до зупиненого автомобіля марки «Шевроле» під керуванням ОСОБА_1 . Працівники поліції одразу повідомили причину зупинки – надійшло повідомлення щодо автомобіля з відповідним номерним знаком про порушення ПДР та підозрілий рух автомобіля. При цьому двигун в автомобілі «Шевроле» працює, водій ОСОБА_1 перебуває за кермом. Поліцейські просять водія підійти до їх автомобіля та відкрити багажник. При цьому вийшовши зі свого авто, ОСОБА_1 відкриває багажник (21:50), працівники поліції зазначають, щоб заглушив авто, бо вже зупинився. В подальшому в ході перевірки документів було виявлено відсутність при собі свідоцтва про реєстрацію транспортно засобу, за що поліцейськими винесено постанову, а також порушення ПДР за п.п. 11.5 ст. 122.2 КУпАП на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП об`єднано та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 7252519 (а.с. 10). В ході спілкування у водія були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, незв`язна мова про що ОСОБА_1 було повідомлено в усній формі, а тому останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» чи в найближчому медичному закладі ОСОБА_1 категорично відмовився, зазначав ні на місці, не в медичному закладі, зовсім відмовляюся. При цьому зазначає, що жінка може сісти за кермо, постійно запитує, хто ж це подзвонив, зазначає чи на Гуйву їдемо, чи можемо розійтись (21:57:50). Потім на запитання поліцейських чи їдемо в мед заклад (22:00) зазначає, що я нікуди не поїду. Поліцейський зазначає, що ведеться відеофіксація (22:00:13), та зазначає ознаки: запах алкоголю, нестійка хода, незв`язна мова. ОСОБА_1 говорить я відмовляюсь дути, їдемо в заклад, нічого не буду підписувати (22:00:47). Поліцейські пропонують сісти в авто, знову говорить я не їду (22:01:28). Поліцейські зазначають, що ми фіксуємо відмову, буде складено протокол. ОСОБА_1 відходить до свого автомобіля (22:03:14) починає заводити двигун автомобіля «Шевроле». Поліцейський кажуть не накручуйте ситуацію, за кермо не сідайте, якщо не будете виконувати вимоги, то до вас застосують силу. При цьому поведінка ОСОБА_1 спрямована на ігнорування працівників поліції, постійно ходить з однієї сторони в іншу, не залишається на місці. В розмову починає втручатися жінка, на що поліцейські неодноразово роблять їй зауваження, що вона заважає. В подальшому ОСОБА_1 роз`яснено права за ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, оголошують протокол та зазначають про відсторонення від керування. Від підпису ОСОБА_1 відмовився.

Доводи захисту є безпідставними, необґрунтованими та спрямованими виключно на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності з огляду на таке.

Твердження про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом, спростовується статтею 251 КУпАП, яка прямо відносить протокол до обов`язкових та належних джерел доказів. Протокол складено уповноваженою посадовою особою у повній відповідності до закону, він містить детальний опис обставин правопорушення, а тому є належним носієм доказової інформації, правомірність якого не спростована захистом жодним процесуальним шляхом.

Посилання на недопустимість відеозапису через нібито порушення процедури є суто декларативними, оскільки захистом не вказано жодної конкретної норми закону, яку було б порушено. Натомість, фіксація події здійснювалася поліцейськими на підставі статті 40 Закону України "Про Національну поліцію", яка прямо дозволяє використання портативних відеокамер для превентивної діяльності та фіксації правопорушень. Даний відеозапис є безперервним, аутентичним і повністю відображає хід оформлення матеріалів справи.

Заперечення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом через відсутність на відео моменту безпосереднього руху автомобіля "Шевроле" є необґрунтованим.

Чинне законодавство та судова практика не вимагають, щоб на відео обов`язково було зафіксовано весь процес руху автомобіля від початку до зупинки. Факт керування транспортним засобом підтверджується перебуванням ОСОБА_1 на місці водія безпосередньо після зупинки та його взаємодією з органами поліції у статусі водія.

Таким чином, зібрані у справі докази у своїй сукупності є повністю взаємопов`язаними, належними, допустимими та достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КПК України.

Також суд апеляційної інстанції в світлі доводів апеляційної скарги констатує, що місцевим судом у межах протоколу про адміністративне правопорушення притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а за відмову від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння особою, яка керує транспортним засобом, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України та утворює самостійну альтернативну форму об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження про те, що ОСОБА_1 нібито не відмовлявся від огляду та виявляв бажання поїхати до медичного закладу, є голослівними.

Відповідно до статті 266 КУпАП та розділу Х Інструкції МВС/МОЗ № 1452/735, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться виключно у разі відмови водія від проведення огляду на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів або незгоди з його результатами.

Оскільки на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 чітко відмовився від проходження огляду на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер, поліцейський діяв у чіткій відповідності до закону, розпочавши складання акту огляду та протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Бажання особи поїхати до лікарні потім або самостійно, без супроводу поліції, не скасовує факту фіксації відмови від встановленого законом порядку огляду на місці.

Доводи про наявність у протоколі двох різних адрес в один і той самий час, то вказана розбіжність є очевидною технічною опискою, яка була допущена під час автоматичного формування або заповнення бланку протоколу, та не є істотним порушенням, оскільки не спростовує самого факту та суті вчиненого правопорушення.

Як вбачається з відеозапису, зупинка транспортного засобу та фіксація правопорушення відбувалися саме на а.д. Житомир - Чернівці, а зазначення у тексті також вул. Луговій с. Тетерівка є технічним наслідком прив`язки до географічних координат і не створює двозначності щодо суті правопорушення. Дрібні технічні або описові неточності, якщо вони не викривляють суті події не можуть бути підставою для закриття справи за наявності інших беззаперечних доказів.

Щодо відсутності фіксації відсторонення ОСОБА_1 від керування: стаття 266 КУпАП визначає відсторонення як захід забезпечення провадження, який реалізується шляхом заборони особі продовжувати рух. Сам факт складання протоколу за ст. 130 КУпАП та перебування водія на місці оформлення підтверджує, що він був фактично обмежений у праві продовжувати рух, а відсутність окремого паперового документа про відсторонення не є процесуальним порушенням, яке тягне за собою скасування протоколу про адміністративне правопорушення.

Довід захисту про відсутність дозвільних документів на використання та копіювання відеозапису є необґрунтованим.

Відеозапис отримано з бодікамер, які є службовими технічними засобами, що перебувають на балансі Національної поліції. Порядок використання цих засобів регулюється внутрішніми наказами МВС, а процесуальний статус диска з відеозаписом визначено як додаток до протоколу.

Чинний КУпАП не вимагає долучення до матеріалів справи для суду "ліцензій", "сертифікатів копіювання" чи інших внутрішніх дозвільних документів на вивантаження відео з реєстратора. Облікова картка або рапорт про долучення відеозапису є достатнім підтвердженням його походження. Таким чином, усі заперечення захисту спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Житомирського районного суду Житомирської області від 11 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.С.Рябенька