Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №758/14142/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14142/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі

головуючої судді - Якимець О.І.

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ», третя особа: Товариство з обмеженої відповідальності «Офісний центр «Гоголя», про стягнення суми невиплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и в:

у вересні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, у якій просить суд стягнути невиплачену заробітну плату за період з 01.01.2020 по 26.05.2025 в розмірі 100 404,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказується, що відповідно до наказу № 132 від 15.10.1983 позивач працював на посаді провідного конструктора у Державному науково-дослідному інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» МПСМ УРСР.

У позові зазначається, що з 2006 року Державний науково-дослідний інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» МПСМ УРСР був перейменований на Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ»

Вказується, що на підставі наказу № 20к від 17.04.2013 позивач був переведений на посаду головного інженера Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ».

Як стверджується у позові, 26.05.2025 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та ст. 43-1 КЗпП України позивача було звільнено з займаної посади відповідно до наказу № 26/05-2 від 26.05.2025, та видано трудову книжку.

Позивач звертався до роботодавця із заявами щодо надання письмової довідки про стан взаємних розрахунків, зокрема про суми нарахованої та фактично виплаченої заробітної плати по місяцях за період з 01.01.2019 по 26.05.2025 та щодо наявної станом на дату звільнення заборгованості, оскільки при звільнені позивачу не були виплачені усі належні йому суми та наявна заборгованість із виплатою заробітної плати (а.с.8,9).

Позивач зазначає, що за період з січня 2020 року по травень 2025 року йому була нарахована заробітна плата в розмірі 639 875,48 грн, але не виплачена у повному розмірі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 100 404,04 грн.

Однак на його заяви 31.05.2025 позивач отримав лише розрахунковий лист, у якому відображено лише нарахування компенсації за невикористану відпустку та вихідна допомога, яка надалі була виплачена позивачу, проте інформація щодо заборгованості по заробітній платі була відсутня.

Оскільки роботодавець станом на дату звільнення не здійснив виплату у повному обсязі нарахованої заробітної плати, внаслідок чого на день припинення трудових відносин утворилася заборгованість в сумі 100 404,04 грн, позивач просить стягнути з відповідача невиплачену суму заробітної плати у судовому порядку.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

01.10.2025 представник відповідача подав відзив на позов. У відзиві зазначає, що за результатами приватизації 07.02.2025 року Фондом державного майна України було видано наказ № 198 про припинення юридичної особи Державного підприємства «Український науково - дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» та призначено керуючим припинення ДП «НДІБМВ» ОСОБА_3. Після призначення керуючий припиненням розпочав процедуру встановлення наявної бухгалтерської та іншої фінансової документації, в т.ч. і відомостей по заробітній платі. Проте як з часом було встановлено бухгалтерська, як і кадрова документація не велася належним чином на Державному підприємстві.

Відповідач зазначає, що керуючий припиненням розпочав процес відновлення документації, при цьому жоден з працівників ДП не хотів на себе брати відповідальність чи вчиняти дії, щодо сприяння у пошуку/відновленні документації. Крім того, за декілька місяців до початку проведення процедури продажу майна підприємства, з Державного підприємства звільнився бухгалтер, яка не передала жодної документації іншим працівникам та фактично з липня 2024 по лютий 2025 не проводилася жодна подача звітності на підприємстві, не вівся взагалі бухгалтерський облік. Також звертає увагу, що станом на 25.03.2024 на підприємстві відсутній ряд документів, про що зазначено у заяві до правоохоронних органів щодо дій колишнього директора підприємства.

Відносно позивача, сторона відповідача зазначає, що відповідно до наявних бухгалтерських даних станом на 01.01.2024 року Державне підприємство мало заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_1 в розмірі 73 728,18 грн. За період з 01.01.2024 по 30.04.2025 року сума до виплати ОСОБА_1 становила 105 373, 16 грн. За травень сума виплати з/п до виплати становила 3 497,34 грн. Отже, на думку сторони відповідача, загальна сума заробітної плати, яка повинна була бути виплачена на руки ОСОБА_1 за період 01.01.2024 по 26 травня 2025 року з урахуванням наявної суми заборгованості, яка існувала до 01.01.2024 року - становить 182 598,62 грн.

При цьому при звільненні ОСОБА_1 також було виплачено вихідну допомогу в розмірі 6 985,94 грн, а також компенсацію за 114 календарних днів невикористаної відпустки в розмірі 41466,25 грн. Відповідно до Довідки по заробітній платі - ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 26.05.2025 року було виплачено 231 050,88 грн.

Таким чином, за наявними у відповідача документами, вважає що заборгованість відсутня.

Також у відзиві представник відповідача зазначає, що позивача було звільнено 26 травня 2025 року, а розрахунковий лист він отримав 31.05.2025 року засобами поштового зв`язку. Необхідно звернути увагу, що при звільненні позивач написав на наказі про звільнення, що він не згодний з наказом і розрахунками по заробітній платі та свої пояснення виклав у заяві від 26.05.2025 року, де вказує, що у Державного підприємства перед позивачем існує заборгованість.

Тому строк позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України, позивачем пропущено.

Ухвалою суду від 09.12.2025 вирішено залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «Офісний центр «Гоголя» (65023, Одеська область, місто Одеса, вулиця Садова, будинок № 3, Код ЄДРПОУ 43419457).

16.02.2026 через підсистему «Електронний Суд» відповідач надав додаткові пояснення, у яких зазначив, що у відповіді від 27.10.2025 Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці надало Акти перевірок, що проводилися у період 2023-2024 року. Як зазначено у відповіді у липні 2023 року на підставі абз. 8 ч. 1 ст. 6 Закону № 877 Міжрегіональним управлінням проведено позаплановий захід у Інституті на предмет додержання вимог законодавства про працю відповідно до статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». За результатами проведеного заходу виявлено заборгованість із виплати заробітної плати на суму 703,0 тис. грн, за наслідками чого складено акт від 03.07.2023 № Ц/КВ/14774/7 (копія додається), внесено припис про усунення виявлених порушень від 03.07.2023 № Ц/КВ/14774/7/П, строком виконання до 03.09.2023 (копія додається), та складено адміністративний протокол від 03.07.2023 № Ц/КВ/14774/7/П/ПТ за ч. 1 ст. 41 КУпАП. У квітні 2024 року на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 6 Закону № 877 Міжрегіональним управлінням проведено позаплановий захід Інституту на предмет перевірки виконання припису від 03.07.2023 №Ц/КВ/14771/7/П. На день проведення заходу встановлено заборгованість на суму 459,9 тис. грн (борг зменшено на суму 243,1 тис. грн), про що складено акт від 12.04.2024 № Ц/КВ/14774/7-Ц/КВ/8163/П7. За невиконання вимог припису адміністративний протокол за ст. 188-6 КУпАП не складався, у зв`язку зі зміною керівника суб`єкта господарювання. У травні 2024 року у ході проведення перевірки на підставі абз. 8 ч. 1 ст. 6 Закону № 877 щодо виконання доручення Прем`єр-міністра України від 10.04.2024 № 11600/0/1-24 на предмет додержання вимог законодавства про працю відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», суб`єктом господарювання створено перешкоди у проведенні перевірки, в частині ненадання документів на вимогу інспектора, про що складено акт про неможливість проведення заходу державного контролю від 31.05.2024 № Ц/КВ/12031/7/НД» Відмітимо, що у акті від 03.07.2023 № Ц/КВ/14774/7 було встановлено, що сума заборгованості по заробітній платі складає 703,0 тис. грн. В Акті від 12.04.2024 № Ц/КВ/14774/7-Ц/КВ/8163/П7 вказано, що сума заборгованості по заробітній платі становить вже 459,9 тис. грн. В травні 2024 року було складено Акт про неможливість проведення заходу державного контролю від 31.05.2024 № Ц/КВ/12031/7/НД, в Акті наявні посилання на лист директора ДП Шевченка Є.О, який вказує, що він не може надати документи, що стосуються нарахування та виплати заробітної плати, адже вказані документи відсутні, заступник головного бухгалтера (відповідальна за нарахування заробітної плати працівникам) не з`являється на робочому місці, не телефонні дзвінки не відповідає. Отже, відзначимо, що у вищевказаних документах наявна інформація, щодо того які суми заборгованості по заробітній платі існували в ДП на той чи інший період, а також наявні посилання на первинні документи. Станом на даний час проводиться робота, щодо отримання документів, що подавалися ДП під час перевірок для можливості встановлення більш конкретної інформації по сумам заборгованості по з/п перед працівниками в т.ч. і позивачем (а.с.152,153).

23.02.2026 через підсистему «Електронний Суд» надійшли пояснення від третьої особи, у яких зазначає, що положення ст. 28 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» вказують на те, що ТОВ «ОЦ «Гоголя» визначено правонаступником, однак конкретний перелік прав і обов`язків (зокрема і спірних боргів) набуває юридичної сили для нового власника лише після їх відображення в передавальному акті. Це зумовлено тим, що протягом процедури припинення частина зобов`язань ДП може бути погашена самим підприємством, а частина прав - реалізована. Будь-які майнові зобов`язання або права вимоги можуть бути передані виключно після затвердження відповідного передавального акта, який на даний час не складений. Однак за результатами звірки наявної бухгалтерської документації: сукупний обсяг нарахувань, що підлягали виплаті ОСОБА_1 за весь період становить 252 013,11 грн, а сума фактично отриманих позивачем коштів становить 268 781,88 грн. На думку третьої особи, оскільки відповідач повністю виконав свої зобов`язання, будь-яка заборгованість перед позивачем відсутня.

У судове засідання 08.10.2026 учасники справи не з`явилися, повідомлялися про розгляд справи належним чином.

В матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. У судовому засіданні 15.07.2026 заперечив щодо задоволення позову.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 223 ЦПК України, наявних у справі заяв по суті, а також пояснень наданих учасниками справи у судових засіданнях, суд ухвалив здійснити судовий розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Судом встановлено, що з 15.09.1983 позивач працював на посаді провідного конструктора у Державному науково-дослідному інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» МПСМ УРСР, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.4).

Відповідно до довідки про зміну назв організації № 15/01 від 30.06.2017 відповідач з 2006 року по т.ч. має назву «Державне підприємству «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів і виробів «НДІБМВ» (а.с.5).

Відповідно до наказу Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів і виробів «НДІБМВ» про звільнення № 26/05-02 від 26.05.2025, у зв`язку з припинення юридичної особи Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» (наказ № 198 про припинення юридичної особи Державного підприємства «Український науково - дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» виданий 07.02.2025 Фондом державного майна України), скороченням штату, враховуючи Наказ 25.03-К від 25 березня 2025 року «Про скорочення штату», на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП, статті 43-1 К3пП, наказано:

1) Звільнити ОСОБА_1 , з займаної посади головного інженера 26 травня 2025 року у зв`язку зі скороченням штату працівників та припиненням (ліквідацією) юридичної особи.

2) Бухгалтерії НДІБМВ, -виплатити ОСОБА_1 в день, звільнення:

- компенсацію за 114 календарних днів невикористаної відпустки:

- вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку згідно зі статтею 44 КЗпП України (а.с.7).

Згідно з розрахунковим листом за травень 2025 (а.с.10), оклад позивача становить 9084,00 грн. Позивачу виплачено при звільненні: 51 949, 53 грн, з яких: оклад - 4542,00 грн, компенсація за невикористану відпустку - 53852,00 грн, вихідна допомога - 9072,65 грн.

Згідно наявних у справі заяв від 22.05.2025 та від 26.05.2025 (а.с.8,9) позивач звернувся із заявами до голови комісії з припинення ДП «НДІБМВ» ОСОБА_3., у яких зазначив, що станом на дату звільнення наявна заборгованість із заробітної плати, яка не виплачувалася йому, за період з 01.01.2019 по 26.05.2025; наявна заборгованість і по інших виплатах, зазначених у заяві; просить надати письмову довідку про взаємні розрахунки станом на дату звільнення.

Також позивач надає довідки форми ОК-7 з Пенсійного фонду України (а.с.16) на підтвердження факту нарахування заробітної плати та сум доходу, з яких потім сплачувало підприємство єдиний соціальний внесок.

Крім того, позивач до матеріалів справи долучив виписку з особового рахунку за період з 21.08.2024 по 30.05.2025, з якої вбачаються наступні виплати:

- 16.05.2025 у розмірі 10 465,00 грн з призначенням платежу «Виплата заробітної плати за січень-листопад 2024 року. Податки сплачені 16.05.2025 року, Без ПДВ»;

- 16.05.2025 у розмірі 94 185,00 грн з призначенням платежу «Виплата заробітної плати за січень-листопад 2024 року. Податки сплачені 16.05.2025 року, Без ПДВ»;

- 26.05.2025 у розмірі 3 497,34 грн з призначенням платежу «Виплата заробітної плати за травень 2025 року. Податки сплачені 26.05.2025 року, Без ПДВ. Довідка-розрахунок по переплаті ЄСВ з податкової»;

- 26.05.2025 у розмірі 41 466,26 грн з призначенням платежу «Виплата заробітної плати за травень 2025 року. Податки сплачені 26.05.2025 року. П.д. №298, 299 Довідка-розрахунок по переплаті ЄСВ з податкової, без ПДВ»;

- 27.05.2025 у розмірі 6 985,94 грн з призначенням платежу «Виплата заробітної плати за травень 2025 року. Податки сплачені 26.05.2025 року. П.д. №320, 321 Довідка-розрахунок по переплаті ЄСВ з податкової, без ПДВ»;

- 30.05.2025 у розмірі 21 035,78 грн з призначенням платежу «Виплата заробітної плати за грудень 2024 - квітень 2025 року, без ПДВ».

Позивач зазначає, що лікарняні йому не виплачувалися, надає свій розрахунок (а.с.17), а також табель обліку робочого часу про період перебування на лікарняному за вересень 2024 року (а.с.19).

Також в матеріалах справи наявний розрахунок (а.с.18) на виплату додаткової відпустки потерпілим від аварії на ЧАЕС стосовно позивача (наказ від 11.06.2024 №34/К) за період 16 календарних днів з 01.01.2024 по 31.12.2024 - належить до виплати 6233,60 грн.

Оскільки кожна із сторін має довести перед судом обґрунтованість своїх вимог, позивач надає розрахунок (а.с.6) нарахованих та отриманих ним коштів в ДП «НДІБМВ» за період з 01.01.2020 по 30.05.2025 (включно), відповідно до якого позивач зазначає: загальна сума нарахування з 2020 року до 2025 року (включно) складала - 639 875,48 грн; загальна сума заробітної плати для виплати з вирахуванням податків 2020 року - 2025 року (включно) - 513 984,62 грн; загальна сума отриманих коштів з 2020 року до 2025 року (включно) - 413 580,58 грн; загальна сума невиплачених коштів (заборгованість) з 2020 року до 2025 року (включно) - 100 404,04 грн.

Згідно відзиву, а також зазначене сторонами не заперечувалося у судовому засіданні, з моменту призначення керуючого припиненням ДП «НДІБМВ» (Наказ № 198 від 07.02.2025) було встановлено факт відсутності належної бухгалтерської та кадрової документації на підприємстві. Зокрема, колишнім керівництвом, до складу якого входив ОСОБА_2 , не було передано документи фінансово- господарської діяльності, накази, особові справи та бухгалтерські бази даних; була наявна заборгованість по заробітній платі на підприємстві; тому керуючим припиненням ДП «НДІБМВ» ОСОБА_3 вживалися заходи для пошуку/відновлення бухгалтерської та іншої документації щодо діяльності підприємства, зокрема стосовно відомостей по заборгованості із заробітної плати.

Також згідно матеріалів справи, на Державному підприємстві проводилася позапланова перевірка органів Держпраці та за результатами якої було складено Акт №Ц/КВ/13278/360 від 27.06.2025 року, відповідно до якого було встановлено порушення вимог частини першої статті 10 ЗУ № 2136 заробітна плата працівникам не виплачується у відповідності до умов, визначених трудовим договором. Так, відповідно до наданих списків працівників, перед якими виникла заборгованість з виплати заробітної плати, оборотно-сальдової відомості по рахунку 661 за період з грудня 2024 по червень 2025, пояснення Голови комісії з припинення Державного підприємства «Український науково-дослідний проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» ОСОБА_3., звітів про заборгованість з оплати праці форми № 3 борг (місячна), загальна сума заробітної плати, що належить до виплати працівникам підприємства, за період з грудня 2024 по червень 2025 становила 2 772 194,07 грн, та була виплачена з порушенням строків виплати протягом квітня - червня 2025 року, що підтверджується наданими банківськими виписками за квітень - червень 2025 року. У зв`язку з вищевикладеним, у Державному підприємстві «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» заробітна плата працівникам не виплачується на умовах, визначених трудовим договором, чим порушено вимоги частини першої статті 10 ЗУ № 2136, частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 116 КЗпП України.

За результатами проведеної перевірки Державною службою з питань праці Центрального міжрегіонального управління Держпраці складено протокол про адміністративне правопорушення №Ц/КВ/13278/360/П/ПТ від 27.06.2025, згідно якого зазначено, що відповідно до наданих списків працівників, перед якими виникла заборгованість з виплати - заробітної плати, оборотно-сальдової відомості по рахунку 661 за період з грудня 2024 по червень 2025, пояснення Голови комісії з припинення Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» ОСОБА_3., звітів про заборгованість з оплати праці форми № 3-борг (місячна), загальна сума заробітної плати, що належить до виплати працівникам підприємства, за період з грудня 2024 по червень 2025 становила 2 772 194,07 грн, та була виплачена з порушенням строків виплати протягом квітня - червня 2025 року, що підтверджується наданими банківськими виписками за квітень - червень 2025 року. Крім того, слід зазначити, що у Державному підприємстві «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» відсутні табелі обліку робочого часу, відомості про нарахування заробітної плати та інші документи, пов`язані з нарахуванням заробітної плати працівникам підприємства. У письмовому поясненні ОСОБА_3 повідомив, що документів, пов?язаних з нарахуванням та виплатою заробітної плати, а також відомостей для нарахування зарплати попередні посадові особи йому не передавали.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 18.07.2025 у справі №758/10426/25 справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 41 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо невиплати йому заробітної плати за періоди 2019 - 2025 роки, керуючим припиненням ДП «НДІБМВ» зазначено наступне: «…Керуючому припиненням було передано колишнім керівництвом лише статутні документи та печатки штампи державного підприємства.

Не дивлячись на численні звернення керуючого припиненням, ОСОБА_3 досі не було передано первинні документи ДП, фінансову та бухгалтерську звітність, штатні розписи, документи щодо трудових відносин на підприємстві, документи щодо господарської діяльності підприємства тощо.

Повідомляємо, що за поясненнями колишнього керівника ДП, вказана документація не була передана в установленому порядку звільненим директором ОСОБА_2 .

Із вказаних обставин органом поліції було відкрито кримінальне провадження стосовно незаконної не передачі та можливої втрати фінансово-господарської документації ДП ОСОБА_2 .

На даний час керуючий припинення відповідно до свої повноважень вживає дії щодо відновлення фінансово-господарської документації ДП, у тому числі документів щодо трудових відносин на підприємстві (включаючи нарахування виплат по заробітній платі), строк зберігання яких становить 75 років.

У зв`язку з вище вказаним у керуючого припиненням ДП відсутня можливість надання запитуваної Вами інформації за період з 2019 року по 2025 рік.

Інформуємо Вас, що керуючим припиненням було вжито передбачених законом заходів щодо відновлення поточної інформації щодо нарахування та виплати заробітної плати та прирівняних до них виплат, завдяки чому Вам була погашена заборгованість із заробітної плати, сплачені відповідні податки до бюджету...» (а.с.13).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Це право кореспондується з вимогами ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та ст. 21 Закону України «Про оплату праці».

Згідно з ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Як визначено у ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За змістом ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у ст.ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Згідно матеріалів справи, а також наданих сторонами пояснень у судових засіданнях, з моменту призначення керуючого припиненням ДП «НДІБМВ» (Наказ № 198 від 07.02.2025) ОСОБА_3. та проведення перевірки підприємства, оскільки на підприємстві були відсутні табелі обліку робочого часу, відомості про нарахування заробітної плати та інші документи, пов`язані з нарахуванням заробітної плати працівникам підприємства, вживалися заходи для відновлення належного обліку та бухгалтерської звітності на підприємстві та погашення заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до наданих позивачем виписок з банківських рахунків за період з 21.08.2024 по 30.05.2025, відповідачем виплачено позивачу заробітну плату у загальному розмірі 177 635,32 грн (за період з січня 2024 року по травень 2025 року).

Також з наданих відповідачем банківських виписок аналогічно вбачається, що станом на травень 2025 позивачу виплачено 182 653,78 грн (з яких: заробітна плата у розмірі 177 635,32 грн (за період з січня 2024 року по травень 2025 рок), та 5017,78 грн сума чорнобильської відпустки наданої із 18.06.2024 по 03.07.2024 згідно наказу від 11.06.2024 №34/К).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2025 року у справі №587/1641/21 виснував, що довідки Пенсійного фонду України та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків містять індивідуальні відомості про застраховану особу або ж суми задекларованих до виплати коштів і сплачених податків. Проте ці документи не доводять факт саме виплати відповідачем заробітної плати позивачу.

Між тим, окрім довідок за формою ОК-7 з Пенсійного фонду України, позивач надав суду виписку по картковому рахунку (а.с.14,15).

Відповідач у справі не заперечував факт нарахування заробітної плати позивачу на вказаний рахунок за період з січня 2024 року по травень 2025 року у загальному розмірі 177 635,32 грн, та як вбачається із відзиву на позов, а також пояснень наданих ОСОБА_3 під час проведення перевірки органами Держпраці, затримка виплат працівникам підприємства пов`язана із тим, що документів з нарахування та виплати заробітної плати, табелів обліку робочого часу, інших бухгалтерських документів, що містять відомості, які стосуються нарахування зарплати, попередні посадові особи йому не передавали.

Також під час розгляду справи встановлено, що позивач отримав 5017,78 грн виплати додаткової відпустки потерпілим від аварії на ЧАЕС наданої із 18.06.2024 по 03.07.2024 згідно наказу від 11.06.2024 №34/К.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог, а позивач просить стягнути невиплачену заробітну плату за період з 01.01.2020 по 26.05.2025 в розмірі 100 404,04 грн, щодо періоду заборгованості із виплати заробітної плати з 01.01.2020 по 01.01.2024 суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 757/23764/20-ц зазначено, що згідно зі статтями 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Відповідно до наданої виписки по банківському рахунку позивача за період з 01.01.2020 по 01.01.2024 (оскільки період з січня 2024 року по травень 2025 виплачений), суд зазначає, що за 2020 рік позивач отримав на банківський рахунок - 19042,99 грн; за 2021 - 86617,14 грн; за 2022 рік - 37000,00 грн; за 2023 рік - 88393,15 грн.

Згідно з наявною у справі інформацією про суми нарахованої заробітної плати позивача з якої сплачувалися податки, розмір заробітної плати позивача становить: за 2020 рік позивачу нарахована заробітна плата у розмірі - 110832,95 грн (сума податку 18090,17 грн); за 2021 рік - 149102,44 грн (сума податку - 24840,81 грн); за 2022 рік - 118782,70 грн (сума податку 20087,05 грн); за 2023 рік - 152255,51 грн (сума податку - 25986,15 грн).

Оскільки відповідач, як роботодавець, не надав до суду доказів належно виконаних ним обов`язків щодо сплати заробітної плати позивачу за спірний період, на підставі доказів наявних у матеріалах справи, щодо заборгованості по виплаті заробітної плати вбачається наступне:

1) 110832,95 грн (нарахована сума з/п)- 19042,99 грн (отримана сума з/п за 2020) - 18090,17 грн (податок) = 73699,79 грн (за 2020 рік); 2) 149102,44 грн - 86617,14 грн - 24840,81 = 37644,49 грн (за 2021 рік); 3) 118782,70 грн - 37000,00 грн - 20087,05 грн = 61695,65 грн (за 2022 рік); 4) 152255,51 грн - 88393,15 грн - 25986,15 грн = 37876,21 грн (за 2023 рік).

Разом з тим, оскільки позивач просить стягнути лише суму у розмірі 100 404,04 грн, та підтримує позовні вимоги лише стосовно цієї частини, оскільки у судових засіданнях зазначав, що на підприємстві за попереднього керівництва частину заробітної плати отримував готівкою, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у розмірі 100 404,04 грн.

Щодо заявленого відповідачем строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

У цій справі позивач просив стягнути заборгованість за період з 01.01.2020 по 26.05.2025.

У Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України, у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці», необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право гідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У постанові від 28.07.2022 у справі № 300/6805/21 Верховний Суд констатував, що до «усіх виплат» належить заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки, одноразова грошова допомога при звільненні, а також інші виплати.

На підставі порівняльного аналізу положень статті 233 КЗпП України можна зробити висновок, що до 19.07.2022 вказана стаття не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Тобто, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).

У цій справі, оскільки позивача було звільнено 26.05.2025, остання виплата заборгованості із заробітної плати відповідачем була проведена 30.05.2025, а також враховуючи, що розрахунковий листок отримано позивачем 31.05.2025 (а.с.11,12), позивач звернувся до суду за захистом своїх прав - 29.08.2025, суд констатує, що тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати позивачем у цій справі не пропущено.

Відтак, посилання представника Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ»» щодо порушення позивачем строку звернення до суду є безпідставним.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) /ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, в межах заявлених позовних вимог, а також враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 100 404,04 грн підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354, ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ ««Офісний центр «Гоголя», про стягнення невиплаченої заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 100 404 (сто тисяч чотириста чотири) гривні 04 копійки.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Костянтинівська, 68, код ЄДРПОУ 00294349);

третя особа ТОВ «Офісний центр «Гоголя» (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Садова, 3, код ЄДРПОУ 43419457).

Повний текст судового рішення складено та підписано 09.10.2026.

Суддя О.І. Якимець