Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №754/2887/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-др/754/111/26

Справа №754/2887/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сенюти В.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.

Подану заяву обґрунтовує тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24.06.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено. 30.03.2026 між відповідачем та АБ «Світлана Поліщук» укладено договір про надання правової допомоги № 93/1/1-26. Предметом вказаного договору є надана ОСОБА_1 правової допомоги в рамках розгляду цивільної справи № 754/2887/26. Відповідно до положення п. 5.1 договору вартість правової допомоги адвоката склала 8000,00 грн. Відповідач на виконання вказаного положення договору сплатив 8000,00 грн, у зв`язку із чим враховуючи положення ст. 141 ЦПК України ОСОБА_1 просить стягнути з позивачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідач здійснив направлення заяви із додатками позивачці, про що надано накладну, фіскальний чек, опис вкладення цінного листа. Проте позивачка ОСОБА_2 заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення не подавала.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Отже, враховуючи, що відповідно до змісту ухвали суду від 24.02.2026 справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відтак заява про ухвалення додаткового рішення розглядається судом у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

У складі судових витрат відповідач просить стягнути з позивачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи дійшов наступного висновку.

Відповідно до письмових матеріалів справи 24.06.2026 Деснянський районний суд міста Києва у справі № 754/2887/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відповідач, в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, понесених відповідачем у розмірі 8000,00 грн.

Згідно із чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положенням ч. 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх Відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результати вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст.141 ЦПК України).

Відповідно до чч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач лише у запереченнях на відповідь на відзив порушував питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано: договір про надання правової допомоги № 93/1/1-26 від 30.03.2026, рахунок -акт № 128 від 30.03.2026 за надання послуг на суму 8000,00 грн, платіжну інструкцію.

Відповідно до змісту п. 1.1. договору про надання правової допомоги, укладений 30.03.2026 між АБ «Світлани Поліщук» та ОСОБА_1 , останній доручає, а Бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в об`ємах і на умовах, передбачених п. 1.2 цього договору.

Згідно п. 1.2 договору про надання правової допомоги, Бюро бере на себе зобов`язання по представництву інтересів ОСОБА_1 в цивільній справі № 754/2887/26, яка на момент укладення цього договору перебуває у провадженні Деснянського районного суду міста Києва.

Відповідно до п. 5.1 договору про надання правової допомоги, за роботу, що виконується Бюро за умовами даного договору, клієнт виплачує винагороду у розмірі 8000,00 грн.

Згідно змісту рахунку -акту № 128 від 30.03.2026 адвокатські послуги згідно договору про надання правової допомоги становлять 8000,00 грн за складання заперечення на відповідь на відзив у справі № 754/2887/26.

Проте, суд надані відповідачем докази на підтвердження вартості та обсягу наданої правової допомоги приймає критично з огляду на наступне.

Відповідач всупереч ч. 1 ст. 81 та ч. 4 ст. 62 ЦПК України не надав суду ані довіреність, а ні ордер.

Натомість, відповідно до письмових матеріалів справи, клопотання про витребування доказів, відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив складені та подані до суду особисто відповідачем та не містять жодної інформації про його представника, в тому числі про наявність у представника електронного кабінету в ЄСІТС.

Суд звертає увагу також на ту обставину, що 30.03.2026 між Адвокатським бюро «Світлана Поліщук» та ОСОБА_1 підписано рахунок - акт № 128 на підтвердження виконання роботи зі складання заперечень на відповідь на відзив в справі № 754/2887/26.

При цьому, заперечення на відповідь на відзив підписані особисто відповідачем та датовані 01.04.2026 (а.с.65-75), тобто рахунок -акт про виконання робіт із підготовки заперечень на відповідь на відзив складений раніше ніж сам документ, що не може свідчити про реальність наданої послуги.

Положенням ч. 1 ст. 134 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони разом з першою заявою по суті спору подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до письмових матеріалів справи, вимога відповідача про стягнення з позивачки на його користь витрат на правову допомогу міститься лише у п. 3 прохальної частини заперечень на відповідь на відзив, без конкретизації розміру таких витрат, які подані після відзиву.

Таким чином, заперечення на відповідь на відзив не може вважатися першою заявою відповідача по суті, оскільки - передував відзив ОСОБА_1 , в якому відсутній орієнтовний перелік його витрат.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення у справі, яким відмовити відповідачу у стягненні з позивачки на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 264, 270 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 754/2887/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.

У стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст додаткового рішення складено - 08.10.2026.

Суддя: В.О. Сенюта