Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №753/17155/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17155/26

провадження № 2/753/14904/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справу за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Із позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 89925395 від 29 липня 2021 року у розмірі 9 880,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Позивач зазначає, що 29 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 89925395 в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора. За умовами договору кредитодавець надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 5 200,00 грн., які були перераховані на картковий рахунок, зазначений відповідачкою.

У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ПОЗИКА» на підставі договору факторингу № 01092025_01 від 01 вересня 2025 року.

За твердженням позивача, відповідачка належним чином не виконала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12.08.2026 справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 89925395 від 29.07.2021 у розмірі 9 880,00 грн., з яких 5 200,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту, 4 680,00 грн. - заборгованість за процентами. Позивач також просить стягнути 2 662,40 грн. судового збору та 5 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження позовних вимог надано копію договору про надання фінансового кредиту № 89925395 від 29.07.2021 із додатком та додатковими угодами, довідку про ідентифікацію клієнта, документ про перерахування кредитних коштів, розрахунок заборгованості, договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру прав вимог, витяг із відповідного реєстру та документи про оплату фінансування.

За умовами пункту 3.1 кредитного договору ТОВ «ФК «Ірбіс» надає позичальнику кредит у розмірі 5 200,00 грн. зі сплатою процентів за ставкою 3 % за день. Графіком передбачено 30 днів користування кредитом, нарахування 4 680,00 грн. процентів та загальну суму до повернення 9 880,00 грн. Пунктом 4.2 договору визначено обов`язок повернути кредит і сплатити проценти до 28.08.2021.

Водночас у пункті 1.3 договору, розділі з реквізитами та підписами сторін, додатку і додаткових угодах позичальником зазначено « ОСОБА_2 », тоді як позов пред`явлено до ОСОБА_1 . У розрахунку заборгованості наведено ще один варіант іменування позичальника - « ОСОБА_3 ».

Довідка ТОВ «ФК «Ірбіс» від 16.02.2026 містить відомості про ідентифікацію ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_2 , електронну адресу та платіжну картку з маскою НОМЕР_3 . У ній зазначено одноразовий ідентифікатор 406033 і дату підписання 29.07.2021. Однак довідка пов`язує акцепт оферти з укладенням договору № 1234173413469, а не договору № 89925395, за яким заявлено вимоги.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025, 29.07.2021 о 13 год. 46 хв. 17 сек. здійснено успішне перерахування 5 200,00 грн. на платіжну картку з маскою НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 100131368. Цей документ підтверджує проведення операції переказу коштів, однак не містить імені власника картки чи його РНОКПП.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» і ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/01. За пунктом 4.1 договору право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.

Актом від 01.09.2025 оформлено передачу реєстру щодо 25 419 боржників із загальною сумою заборгованості 213 674 446,94 грн. Витяг із додатка до договору факторингу містить запис щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , кредитного договору № 89925395 від 29.07.2021 та заборгованості 9 880,00 грн., у тому числі 5 200,00 грн. основного боргу і 4 680,00 грн. процентів. Заборгованість за комісією та пенею зазначена в нульовому розмірі.

Платіжною інструкцією № 6054383 від 02.09.2025 підтверджено перерахування ТОВ «ФК «Позика» на користь ТОВ «ФК «Ірбіс» 3 490 472,17 грн. як фінансування за договором факторингу.

Оцінюючи зазначені докази, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За статтею 89 ЦПК України жодний доказ не має заздалегідь встановленої сили, а суд оцінює докази як окремо, так і в сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладення договору в електронній формі та його підписання одноразовим ідентифікатором допускаються законодавством. Проте допустимість такої форми правочину не звільняє позивача від необхідності підтвердити, хто саме прийняв оферту та якого договору стосувався відповідний акцепт.

Суд враховує збіг РНОКПП, електронної адреси та інших реквізитів у частині наданих документів. Самі по собі розбіжності у написанні імені не означають, що договір неодмінно укладено іншою особою. Однак у цьому випадку вони поєднуються з посиланням довідки про ідентифікацію на інший номер договору та відсутністю у документі про переказ коштів відомостей про власника картки.

Надані матеріали не містять пояснення зазначених суперечностей, яке дозволяло б достовірно пов`язати акцепт конкретного договору № 89925395 та отримання коштів із відповідачем. Суд не може самостійно визнати всі розбіжності технічними помилками без достатньої доказової основи.

Окремої оцінки потребує розмір заявленої заборгованості.

Розрахунок позивача містить п`ять операцій по 4 680,00 грн., позначених як «Погашення кредиту», від 02.09.2021, 13.10.2021, 18.11.2021, 18.12.2021 та 18.01.2022. Загальна сума відображених платежів становить 23 400,00 грн. Після кожного платежу залишок процентів у розрахунку зменшується до нуля, тоді як основний борг залишається незмінним - 5 200,00 грн.

Таким чином, власний розрахунок позивача містить відомості про здійснення платежів. Висновок про наявність боргу потребує перевірки не лише підсумкової суми, а й правомірності кожного нарахування та порядку зарахування сплачених коштів.

До кредитного договору додано додаткові угоди від 02.09.2021, 13.10.2021, 18.11.2021, 18.12.2021 та 18.01.2022. Водночас у їхньому тексті зміни сформульовано щодо пункту 1.2 договору, який визначає строк чинності пропозиції укласти договір. Прямої зміни пункту 4.2 щодо дати повернення кредиту в цих документах не наведено.

Крім того, у всіх зазначених додаткових угодах відтворено той самий код електронного підпису 406033. Окремих відомостей про формування, направлення та використання ідентифікатора для акцепту кожної угоди надані матеріали не містять. Сукупність цих недоліків не дозволяє беззаперечно встановити погодження відповідачем нових строків кредитування та умов подальшого нарахування процентів.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом припиняється після закінчення погодженого строку кредитування. Відтак проценти, нараховані після первісної дати повернення кредиту, не можуть бути прийняті судом без встановлення належної правової підстави для їх нарахування.

Суд не робить висновку про автоматичне припинення всіх зобов`язань лише через те, що загальна сума платежів перевищує початкову суму кредиту. Проте за наведених суперечностей розрахунок не підтверджує належним чином, чому після сплати 23 400,00 грн. непогашеними залишаються саме 5 200,00 грн. основного боргу та 4 680,00 грн. процентів.

Документи про факторинг підтверджують оформлення передачі заявленого права вимоги позивачу. Однак відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор набуває права лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент їх переходу. Включення суми до реєстру не є самостійним підтвердженням її правильності та не усуває недоліків доказування первісного зобов`язання.

Отже, сукупність наданих документів не дає достатніх підстав для висновку про доведеність заявленого до відповідача грошового обов`язку в розмірі 9 880,00 грн. Позовні вимоги за наданою доказовою базою задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати залишаються за ним та не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 89925395 від 29.07.2021 у розмірі 9 880,00 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 09.10.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.