Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №542/362/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/362/26

Провадження № 2/542/422/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 жовтня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Журавель О..В.,

представника позивача – адвоката Куся Ю.О.,

представника відповідачки – адвоката Євтухової Т.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, –

в с т а н о в и в :

25 лютого 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, у якому просив стягувати з нього аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини видів його заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати набрання рішення суду законої сили і до досягнення дитою повноліття.

Позивач мотивував свої вимоги тим, що судовим наказом Новосанжарського районного суду від 21.05.2018 № 542/120/18 з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частин всіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.02.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

Вказав, що згідно з наданим Новосанжарським ВДВС розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по ВП 56470260 у 2025 році ним сплачені аліменти: січень -12 000,00 грн, лютий - 20 000,00 грн, березень - 10 000,00 грн, квітень - 10 000,00 грн, травень - 0,00, червень - 8000,00 грн., липень - 20 000,00 грн, серпень - 10 000,00 грн, вересень - 23 627,75 грн, жовтень - 12 005, 64 грн, листопад - 12 005, 64 грн.

Зауважив, що він є військовослужбовцем, проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а на цей час проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

За період проходження військової служби брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, зокрема, в адміністративних межах Харківської (м. Богодухів), Донецької (м. Часів Яр, Часовоярської МТГ) областей.

Зауважив на тому, що під час проходження військової служби неодноразово отримував поранення різного ступеня тяжкості та на момент подання позовної заяви до суду знаходиться на лікуванні та готується до чергової операції.

Наголосив на тому, що останніми роками систематично проходить лікування внаслідок травм, отриманих під час несення військової служби та захисту Батьківщини.

Крім того, зазначив, 14 лютого 2025 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 .

Посилався на те, що з моменту видачі судового наказу стан його здоров`я істотно погіршився, змінився сімейний стан, а також сплачується досить значна сума аліментів на утримання дитини, тому він не в змозі сплачувати аліменти у раніше визначеному судом розмірі.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачка просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Наголосила, що з позовною заявою не погоджується, оскільки позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану та те, що з моменту винесення судового рішення його майновий стан не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному судом розмірі. Навпаки, з наданих доказів вбачається, що на цей час позивач є військовослужбовцем і його дохід значно збільшився, відповідно, матеріальне становище покращилось.

Зауважила на тому, що на цей час дочці встановлений діагноз S-подібний сколіоз грудо-поперекового відділа хребта ІІ-ІІІ ступеня, а тому потрібні кошти на виготовлення корсету, а також потрібні кошти на проходження реабілітації, а саме: на масаж, електрофорез.

Також вказала, що їх спільна дочка навчається в Новосанжарській музичній школі, де плата за навчання у 2025- 2026 навчальному році становить: клас фортепіано 300,00 грн щомісячно та клас образотворчого мистецтва 300,00 щомісячно.

Зауважила на тому, що доказів на підтвердження розміру витрат на проходження позивачем лікування до суду не надано. Також, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які могли б свідчити, що таке лікування носитиме систематичний характер і, відповідно, позивач нестиме такі витрати в майбутньому, що могло б вплинути на його матеріальний стан, а навпаки ОСОБА_1 не звільнений з військової служби, не є інвалідом та на цей час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Вважала, що зміна його сімейного стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки не доведено, що саме зі зміною сімейного стану, а саме: одруженням, сплата аліментів на утримання доньки у встановленому судовим рішенням розмірі неможлива чи очевидно порушить права інших утриманців.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 червня 2026 року витребувано від військової частини НОМЕР_1 відомості:

- про отриманий дохід солдата ОСОБА_1 за 2024 - 2026 роки;

- про отриману одноразову грошову допомогу у разі поранення при виконанні бойових дій ОСОБА_1 - 22 травня 2024 року та 06 травня 2025 року;

- про матеріальну допомогу на оздоровлення для вирішення соціально-побутових питань за 2024-2026 роки;

- про компенсаційні виплати (грошова компенсація за неотримане речове майно, продовольчі пайки);

-польове забезпечення (доплати за перебування в польових умовах).

Витребувано від:

- комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» відокремлений підрозділ «Лікарня Святого Пантелеймона» (адреса: 79059, вул. Івана Миколайчука, 9, м. Львів) відомості про те, хто покривав витрати на лікування солдата в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив лікування на стаціонарі з 26.01.2026 по 06.02.2026, згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7408.

-клінічної лікарні «Феофанія» (адреса: 03143, вул. Академіка Заболотного, 21, м. Київ, Київська область) відомості про те, хто покрив витрати на лікування солдата в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив лікування з 30.07.2024 по 02.09.2024.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23 липня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та відповідачка в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час судового розгляду справи.

Представник позивача – адвокат Кусь Ю.О. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вказав, що позивач є військовослужбовцем та за останній час стан його здоров`я значно погіршився. Зазначив, що сума аліментів, яка стягується з позивача на утримання дитини на цей час є досить значною. Вважав, що зменшення розміру аліментів з частини на 1/6 частину доходу позивача суттєво не вплине на матеріальний стан щодо утримання дитини та не буде порушувати інтереси дитини. Позов просив задовольнити.

Представник відповідачки – адвокат Євтухова Т.Д. в судовому засіданні вказала, що відповідач проходив лікування безкоштовно за рахунок держави, стан його здоров`я покращився. Зазначила, що відповідач не підтвердив наявність захворювання, яке не дає йому можливість сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі, в той час як хвороби позивача не вплинули на його матеріальне становище. Зауважила, що стан здоров`я позивача не перешкоджає його подальшій військовіій службі. Стверджувала, що позивачем не надано жодних доказів, які б дали змогу суду оцінити розмір витрат на лікування, які є значними та вплинули на матеріальний стан позивача. Вказала, що позивачем не доведено факт погіршення матеріального становища позивача, навпаки, він значно покращився, про що свідчать відомості про його доходи за останні періоди. Зазначила, що позивачем не доведено існування потреби його дружини у сторонньому догляді. Посилалась на відсутність у позивача на утриманні інших дітей, непрацездатних батьків чи дружини. Звернула увагу, що розмір аліментів, що стягується на утримання дитини відповідає вимогам закону, а його зменшення, без доведення погіршення майнового становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Натомість, його зменшення не відповідатиме інтересам дитини. У задоволенні позову просила відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що на підставі судового наказу Новосанжарського районного суду Полтавської області у справі 542/120/18 від 19.03.2018, стягнуто зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.02.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається із довідки № 3/2450 від 20.12.2024, виданої командиром військової частини НОМЕР_3 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 11.03.2024 по 19.03.2024, з 14.04.2024 по 22.05.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в адміністративних межах Харківської (м. Богодухів), Донецької (м. Часів Яр, Часовоярської МТГ) областей (а.с. 8).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 13.02.2025 начальником Управління персоналу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 7).

Згідно з довідкою № 563/425, виданою військовою частиною НОМЕР_2 Міністерства оборони України 13.02.2026, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 09.07.2025 по цей час (а.с. 82).

Відповідно до довідки № 222/89/540 від 26.07.2024, виданої командиром військової частини НОМЕР_3 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), солдат ОСОБА_1 22 травня 2024 року при виконанні бойового (спеціального) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій внаслідом вогневого ураження із застосуванням БПЛА типу FPV отримав поранення, а саме: цефалгічний синдром, отруєння невідомою речовиною. Обставини отримання поранення військовослужбовцем пов`язанні з виконанням ним обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини, та не є наслідком вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи неправомірних дій інших військовослужбовців. Під час отримання поранення солдат перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом) (а.с. 9).

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 24/2/2888, ОСОБА_1 з 30.07.2024 по 02.09.2024 був госпіталізований до Клінічної лікарні «Феофанія» з діагнозом: ушкодження внаслідок військових операцій, пов`язаних із застосуванням хімічної зброї та іншої зброї масового знищення. Мінно-вибухова травма (27.07.2024) ЗЧМТ, струх головного мозку, акубаротравма (а.с. 11- 14).

Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 1865 від 26.09.2024, ОСОБА_1 був госпіталізований з 02.09.2024 по 26.09.2024 до Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни Міністерства охорони здоров`я з діагнозом: стан після МВТ, ЗЧМТ, акубаротравми (27.04.2024) у вигляді вегетативної вестибулярної дисфункції, церебрастенічного та цефалгічного синдромів. Хронічна вертеброгенна (зумовлена ДДЗХ) помірно виражена тораколюмбалгі з м`язево-тонічними проявами. Хронічний панкреатит в стадії загострення (20.09.2024) (а.с. 10- 10 зворот).

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 10970 неврологічного відділення № 1, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 06.05.2025 по 13.05.2025 у Комунальному некомерційному підприємстві «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради Міністерства охорони здоров`я України з діагнозом: S06.00 ВТ (06.05.2025) ЗЧМТ, струс головного мозку, цефалгічний, вестибулярний с-м. Люмбоішиалгія, больовий синдром. Нейросенсорна втрата слуху, однобічна з повним збереженням слухового сприйняття на належному боці, забій правого колінного суглобу, пошкодження КЗА, больовий синдром. Хронічний панкреатит середньої важкості у ст нестійкої ремісії (а.с. 15- 16).

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7408, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» Комунального некомерційного підприємства «1 територіальне медичне об`єднання м. Льовова» Міністерства охорони здоров`я України з 26.01.2026 по 06.02.2026 з діагнозами: компресія нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжхребцевого диска. Ускладнений остеохондроз шийного та поперекового відділу хребта, центральна протрузія із стенозом хребтового каналу, правобічна субартикулярна секвестрована екструзія із ознаками компресії корінця праворуч, постійний виражений больовий синдром, радикулопатія праворуч, поручення функції статики хребта та ходи. Неуточнений хронічний бронхіт. Атеросклеротичне ураження сонних артерій (а.с. 17- 18, 83- 84).

Як вбачається з медичної карти стаціонарного хворого № 7408, ОСОБА_1 з 26.01.2026 по 06.02.2026 перебував на стаціонарному лікуванні у ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» з діагнозом: компресія нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжхребцевого диска (а.с. 22).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 11334, ОСОБА_1 з 06.02.2026 по 10.02.2026 перебував на стаціонарному лікуванні у ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» з діагнозом: гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності Гіпертонічна хвороба І стадія, 1-й ступінь, КВР 2. Синусова тахікардія. Серцева недостатність стадія А (а.с. 23- 24).

Також судом досліджено надані позивачем документи на підтвердження проходження ним оглядів невролога у ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Льовова», ехокардіографії та ультразвукового дослідження (а.с. 19-20, 25, 26).

Згідно з відповіддю № 01-01/2/400, наданою Державним некомерційним підприємством «Всеукраїнський лікувально- реабілітаційний центр «Циблі» 22.04.2026 на адвокатський запит ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проходив лікування та реабілітацію в Центрі у період з 02.09.2024 по 26.09.2024. Лікування ОСОБА_1 здійснювалося в межах фінансування діяльності Центру із Державного бюджету України, у зв`язку з чим підстави для покриття або компенсації витрат на його лікування відсутні (а.с. 128-129).

Відповідно до інформації, наданої КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради № 3912 від 24.04.2026, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «ЗОКЛ» в період з 06.05.2025 по 13.05.2025. Лікування ОСОБА_1 здійснювалось відповідно до вимог чинних стандартів медичної допомоги. Медичні процедури та інше лікування було проведено за рахунок державного бюджету у відповідності до договору, укладеного між закладом охорони здоров`я та Національною службою здоров`я України (а.с. 130).

Згідно з інформацією, наданою 09.07.2026 Відокремленим підрозділом «Лікарня Святого Пантелеймона» Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Управління охорони здоров`я Львівської міської ради, відповідно до медичної картки стаціонарного хворого № 7408 солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за направленням командира військової частини НОМЕР_2 від 19.01.2026 за № 113/555 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні неврології та вертебрології Центру нейрохірургії та неврології ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП « 1 ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ м. Львова» з 26.01.2026 по 06.02.2026. Стаціонарне лікування військовослужбовця ОСОБА_1 у повному обсязі було проведено за кошти ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» згідно з договором з НСЗУ за програмою медичних гарантій (а.с. 169).

Відповідно до інформації, наданої головним лікарем клінічнної лікарні «Феофанія» № 01-10/04/2098/26 від 17.07.2026, лікування пацієнта ОСОБА_1 , який перебував на стаціонарному лікуванні було проведено за рахунок коштів Державного бюджету України (а.с. 174, 186).

Відповідно до звітів про здійснення відрахування та виплат, складених начальником Управління фінансів військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ОСОБА_1 нараховане грошове забезпечення, з якого утримуються аліменти на підставі судового наказу № 542/120/18 за вересень 2025 року у розмірі 55 242,29 грн (утримана сума 13 627,75 грн), за жовтень 2025 року – 48 753,86 (утримана сума 12 005,64 грн, за листопад 2025 року – 48 753,86 (утримана сума – 12005,64 грн), за січень 2026 року у розмірі 48 620,63 грн (утримана сума 11 972,83грн), за лютий 2026 року у розмірі 243 808,37 грн (утримана сума 60 952,09 грн) (а.с. 96, 97, 98, 113,131).

Як встановлено із пояснень, наданих представником військової частини НОМЕР_1 № 222/1/6/938 від 01.07.2026, дохід солдата ОСОБА_1 за 2024 -2026 роки становить 2 870 269,35 грн. Додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 отримав за період з 28.07.2024 по 26.09.2024 у розмірі 199 569,90 грн та з 06.05.2025 по 13.05.2025 у розмірі 25 806,45 грн. Також ОСОБА_1 отримав грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі 44 164,50 грн, за 2025 рік – 49 989,23 грн, матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань за 2024 рік у розмірі 44 164,50 грн. Грошові компенсації за неотримане речове майно, продовольчі пайки, доплати за перебування в польових умовах у період з 2024 по 2026 року ОСОБА_1 не отримував (а.с. 164).

Відповідно до довідки № 222/1/4/162/405/173-1, наданої 01.07.2026 начальником Управління фінансів військової частини НОМЕР_1 , загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.05.2026 становить 2 870 269,35 грн (а.с. 166).

Згідно з довідкою № 222/1/4/162/405/1867 від 15.07.2026, виданою начальником Управління фінансів військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 було виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (зі змінами) за час лікування після поранення за період з 28.07.2024 по 26.09.2024 у розмірі 199 569,90 грн та з 06.05.2025 по 13.05.2025 у розмірі 25 806,45 грн (а.с. 178).

Як вбачається із довідки, виданої начальником управління фінансів військової частини НОМЕР_1 № 222/1/4/162/405/1868 від 15.07.2026, ОСОБА_1 було виплачену грошову допомогу для оздоровлення: за 2024 рік у розмірі 44 164,50 грн, за 2025 рік у розмірі 49 989,23 грн та за 2026 рік у розмірі 48 620,63 грн. Матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань за 2024 рік було виплачено у розмірі 44 164,50 грн (а.с. 179).

Як вбачається з довідки № 222/1/4/162/405/1866 про грошове забезпечення ОСОБА_1 , виданої 15.07.2026 начальником Управління фінансів військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, за період з 24.02.2024 по 30.06.2026 ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення у загальному розмірі 2 979 135,97 грн (а.с. 177).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 14.02.2025, відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 14.02.2025 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 205. Після реєстрації шлюбу прізвище нареченої змінено на « ОСОБА_5 » (а.с. 21).

Згідно з цифровою рентгенографією, виданою ренгенткабінетом Національної Гвардії України Медичного центру «Нові Санжари» 23.01.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має S – подібний сколіоз грудо- поперекового відділа хребта 3 ст (а.с. 48- 50).

Відповідно до довідки, виданої Новосанжарською дитячою школою мистецтв № 01-28/16 від 13.03.2026, ОСОБА_3 навчається у Новосанжарській школі мистецтв з 01.09.2019 за фахом фортепіано та з 07.09.2021 за фахом образотворче мистецтво. Батьківська плата за навчання у 2025- 2026 навчальному році становить: клас фортепіано – 300,00 грн щомісячно та клас образотворчого мистецтва – 300,00 грн щомісячно (а.с. 51).

Згідно з розпискою від 18.10.2026, ОСОБА_2 надано дозвіл на відвідування екскурсії її донькою ОСОБА_1 20.03.2026, організованою силами батьківського комітету до м. Полтава та смт. Бутенки – з метою пізнання рідного краю та для загального інтелектуального і культурного розвитку (а.с. 52- 53).

Як вбачається із інформації АТ КБ «Приват Банк» № А00DM8QHKCL852Q від 17.03.2026, на рахунок ОСОБА_2 у період з лютого по грудень 2025 року надходили аліменти від ОСОБА_1 (а.с. 54 – 54 зворот).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП 56470260 за період з січня 2025 року по листопад 2025 року виконавцем зі ОСОБА_1 стягувалися аліменти у розмірі частини заробітку (а.с. 55- 56).

Судом досліджено також квитанції про оплату ОСОБА_2 комунальних послуг, інтернетпослуг, послуг мобільного зв`язку, придбання товарів у торгово-роздрібній мережі, а також виписки руху коштів по її картці (а.с. 57-80).

Аналізуючи досліджені докази суд враховує, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом положень частини першої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Статтею 273 СК України визначено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

За правилами статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

У відповідності до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Водночас, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Засада змагальності сторін у судовому процесі є однією з ключових принципів правосуддя. Вона передбачає, що судовий процес є своєрідним полем змагання між сторонами - позивачем і відповідачем у цивільних справах. Головною метою цього принципу є забезпечення справедливості та об`єктивності судового процесу. Змагальність сторін у судовому процесі дозволяє кожній стороні активно захищати свої права та інтереси. Сторони мають можливість представляти свідчення, докази та аргументи на підтримку своєї позиції перед судом. Суд, зі своєї сторони, має завдання ретельно розглянути всі аргументи та докази від обох сторін та прийняти об`єктивне рішення на підставі закону (постанова Верховного Суду 07 серпня 2024 року в справі № 725/5693/21, від 21 червня 2024 року в справі № 134/743/22 ).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для задоволення позову, передбачених ст. 192 СК України.

Позивач як на підставу своїх позовних вимог посилався на погіршення його матеріального стану, що обумовлено неодноразовим проходженням лікування внаслідок травм, отриманих під час несення військової служби та захисту Батьківщини, значним розміром аліментів, які він сплачує на утримання дитини, а також зміну сімейного стану, обумовлену реєстрацію шлюбу.

Позивачем надано до суду, зокрема, посвідчення серії НОМЕР_4 , видане на ім`я ОСОБА_1 про право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій; виписки з медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_1 , довідку № 222/89/540 від 26.07.2024, видану командиром військової частини НОМЕР_3 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), відповідно до якої солдат ОСОБА_1 22 травня 2024 року при виконанні бойового (спеціального) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій внаслідом вогневого ураження із застосуванням БПЛА типу FPV отримав поранення.

Досліджені докази містять відомості про отримання позивачем травм, у зв`язку із цим проходження медичних обстежень та лікування.

Поряд з цим, слід зауважити, що факт травмування та лікування позивача не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Для цього необхідно довести реальні понесені витрати, які суттєво й негативно вплинули на матеріальне становище платника аліментів.

Водночас, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його матеріального становища у зв`язку із отриманими травмами та проходженням лікування. Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що лікування здійснювалося за рахунок державних коштів.

Поряд з цим, будь- яких доказів наявності витрат, пов`язаних із лікуванням, здійснених самостійно позивачем за власні кошти до суду не надано.

Між тим суд зазначає, що позивач, хоча і отримав травми, проходив лікування, в цей час продовжує проходити військову службу та отримує регулярний дохід. Тобто, стан здоров`я позивача не перешкоджає йому виконувати обов`язки військової служби станом на час розгляду справи, що, зокрема, підтверджено довідкою військової частини (а.с. 82), на яку посилався представник позивача в судовому засіданні .

Отже, жодних доказів того, що стан здоров`я позивача обумовлює погіршення його матеріального становища до суду не було надано.

У цьому контексті не можна залишати поза увагою й ту обставину, що доходи позивача станом на момент розгляду справи є вищими, порівняно з тими, що були на час прийняття рішення про стягнення з нього аліментів.

Твердження позивача про те, що розмір аліментів, що стягуються на утримання дитини є значним, суд не бере до уваги, позаяк ця обставина жодним чином не погіршує матеріальне становище платника аліментів та не є законодавчо визначеною підставою для зменшення розміру аліментів.

Більше того, суд зауважує, що законодавство України ставить на перше місце найкращі інтереси дитини, які і полягають у тому, щоб не погіршувати її матеріальне становище, якщо для цього немає об`єктивних причин.

Посилання позивача на зміну його сімейного стану у зв`язку із реєстрацією шлюбу не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки ця обставина сама по собі не свідчить про погіршення матеріального становища платника аліментів.

Суд констатує, що позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували вказаний висновок суду, зокрема, доказів існування потреби дружини в утриманні, обумовленої, в тому числі, її станом здоров`я, вагітністю, тощо, та перебування дружини позивача на його утриманні.

Таким чином, суд вважає недоведеними матеріалами справи та безпідставними твердження позивача про те, що обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог впливають на його змогу сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_3 у визначеному судом розмірі.

При цьому, слід зауважити, що розмір аліментів, що стягуються з позивача на підставі судового наказу, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення, без доведення погіршення майнового становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Окремо суд зауважує на відсутності підстав для залишення без розгляду письмових пояснень, наданих стороною відповідача. Суд констатує, що право надавати суду пояснення, не виключно усні, передбачено ст. 43 ЦПК України.

У контексті цього суд також враховує, що позиція представника відповідача в ході судового розгляду справи послідовно була озвучена усно у судових засіданнях. Зміст усних пояснень містить аргументи, які викладені й у письмових поясненнях. Суд не має підстав для неврахування усних доводів представника відповідача, оскільки це становило б порушення принципів змагальності, верховенства права та не відповідало б завданням цивільного судочинства.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 211, 223, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Кусь Юрій Орестович, юридична адреса: вул. Вечірня, 6, м. Львів, 79021;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

представник відповідача: адвокат Євтухова Тамара Дмитрівна, юридична адреса: вул. Центральна, 36, селище Нові Санжари Полтавського району Полтавської області, 39300.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.

Повний текст рішення складено 08.10.2026.