Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №948/748/26 — Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/748/26

Номер провадження 2/948/672/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

з участю секретаря судового засідання Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Машівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у

кредит №6288188 від 18.12.2025 року в розмірі 18 690,08 грн, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн та судових витрат.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 18.12.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №6288188, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 1450,00 грн, строком на 363 дні, тобто з 18.12.2025 року до 15.12.2026 року, із процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту - 17,25% від суми наданого кредиту, що в грошовому еквіваленті складає 250,13 грн. 20.12.2025 за ініціативою відповідача укладено додаткову угоду №6288188-872970 до договору позики №6288188 від 18.12.2025.

На виконання умов договору кредиту кредитодавець виконав зобов`язання та за посередництвом платіжної системи ТОВ «Європейська платіжна система» передав у власність відповідачу грошові кошти у сумі 6000,00 грн шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок, зазначений відповідачем.

25.02.2026 року між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір факторингу №25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача за договором про надання коштів у кредит №6288188 від 18.12.2025.

Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 18 690,08 грн, з яких: 6000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 4 047,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 8 643,08 - сума заборгованості за пенею.

Ухвалою судді Машівського районного суду Полтавської області від 03.08.2026 провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін, цією ж ухвалою витребувано від АТ «Державний ощадний банк України» докази (а.с.54); 08.09.2026 від АТ «Державний ощадний банк України» надійшли витребувані судом докази (а.с.74).

Представник позивача, повідомлений належним чином, шляхом направлення електронного листа до його електронного кабінету та його представника в судове засідання не з`явився (а.с.61-66,82-84). У позовній заяві представник позивача просила розгляд справи проводити без її участі, у разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення (а.с.3 на зв.), а також подала заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача (а.с.85).

Відповідач вдруге та повторно у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за зареєстрованим місцем проживання, поштові конверти повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 71,72,89,90).

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.

Відповідач причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд установив таке.

18 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №6288188, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, та на картковий рахунок відповідача була перерахована сума кредиту у розмірі 1 450,00 грн, фіксованою процентною ставкою 0,95% в день, комісією за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 250,13 грн, дата повернення кредиту - 15.12.2026 (а.с.15-22).

Відповідно до п.2.2.4 кредитного договору період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом і становить11 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 11 днів підлягають сплаті в останній з 11 днів користування (а.с.16).

Згідно п.6.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2 договору, які нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи з фактичного користування кредитом (його залишком) за кожен день користування кредитом (а.с.17 на зв.).

20.12.2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №6288188-872970, за умовами якої позичальник в межах кредитного ліміту збільшує суму наданого відповідачу кредиту 1 450,00 грн на 4550,00 грн. Таким чином, загальний розмір наданого кредитук становить 6000,00 грн (а.с.23 на зв.-24).

Згідно п.1.2 додаткової угоди у зв`язку із збільшенням суми кредиту за умовами договору на суму такого збільшення нараховується комісія за надання кредиту у розмірі 17,25% від суми, на яку збільшено кредит.

Відповідно п.2.1 додаткової угоди орієнтовна загальна вартість кредиту 27 639,55 грн, загальні витрати за кредитом 21 639,55 грн.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 6000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідками ТОВ Європейська платіжна система» від 01.06.2026 та інформацією, наданою АТ «Державний ощадний банк України», з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 та надано виписку про рух коштів за вказаний період часу (а.с.25 на зв., 26 на зв., 74, 75 диск).

Договір кредитної лінії та Додаткова угода підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 210563 та 421731 відповідно (а.с.22, 24).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За вимогами ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір та додаткову угоду, у яких сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та які підписано відповідачем одноразовими ідентифікаторами, отже кредитний договір та додаткова угода між сторонами були укладені в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису при укладенні кредитного договору №6288188, одноразовий ідентифікатор 210563, направлений 18.12.2025 року та при укладенні додаткової угоди №6288188-872970, одноразовий ідентифікатор '421731, направлений 20.12.2025, на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2; ідентифікація клієнта проведена 18.12.2025 02:25:18 та 20.12.2025 о 05:43:14 за посередництвом системи BankID НБУ: oshadbank (а.с.24 на зв.)

Тобто, кредитний договір та додаткову угоду ОСОБА_1 підписано електронними підписами, одноразовими ідентифікаторами, що свідчить про прийняття ним умов договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки, розміру штрафних санкцій та взяття на себе зобов`язань, передбачених умовами договору (а.с.22,24).

Суд вважає, що вказаний договір та додаткову угоду укладено саме з ОСОБА_1 , оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є фінансовою, а не банківською установою. Зважаючи на положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити (а.с.25зв, 26 зв.).

Згідно з платіжної інструкції № 507b9607-de87-48b2-bba3-da6ae44a9979 від 18.12.2025 року та платіжної інструкції №709a2ed8-dc02-4632-a4cd-f081464ad9ea від 20.12.2025, які у свою чергу є первинними бухгалтерськими документами, що складені та підписані в електронній формі, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», перерахувало 18.12.2025 на карту № НОМЕР_1 отримувачу ОСОБА_1 1450,00 грн, та 20.12.2025 на карту № НОМЕР_1 отримувачу ОСОБА_1 4550,00 грн, фінансові послуги надало ТОВ «Європейська платіжна система» (а.с.27 на зв., 28)

Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено у кредитному договорі №6288188 від 18.12.2025 та додатковій угоді №6288188-872970 від 20.12.2025, що укладені ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з ОСОБА_1 (а.с.22,24). Отже, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором та додатковою угодою, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , яку він зазначив при оформленні кредиту.

Вказана операція підтверджується інформацією, наданою АТ «Державний ощадний банк України», з якої вбачається, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована та видана на ім`я відповідача та згідно з випискою про рух коштів по рахунку відповідача на зазначену картку зараховано грошові кошти в сумі 6000,00 грн (а.с.74,75).

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримав від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 18.12.2025 1450,00 грн та 20.12.2025 4550,00 грн. кредитних коштів та скористався ними на власний розсуд.

Доказів повернення тіла кредиту в повному обсязі, відповідачем суду не надано.

25.02.2026 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.29-32).

Відповідно до Реєстру прав вимоги №5 до Договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №6288188 від 18.12.2025 та додаткової угоди №6288188-872970 від 20.12.2025 (а.с.33-34). Зборгованість ОСОБА_1 становить 18 690,08 грн, із них: 6000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 4047,00 грн сума заборгованості за відсотками, 8 643,08 грн - сума заборгованості за пенею (а.с.13)

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір факторингу, який оформлений та підписаний належним чином, реєстр прав вимог, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором факторингу, зокрема відносно боржника ОСОБА_1 (а.с.4029-35).

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір факторингу та реєстр боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «Фінпром Маркет» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі кредитного договору №6288188 від 18.12.2025 та додаткової угоди №6288188-872970 від 20.12.2025.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами суд зазначає наступне.

За вимогами із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором кредитної лінії №6288188 від 18.12.2025 та додаткової угоди №6288188-872970, вбачається, що станом на 20.05.2026 заборгованість ОСОБА_1 складає 18 690,08 грн, з яких: 6000 грн. - сума тіла кредиту, 4047,00 грн - сума нарахованих процентів, 8643,08 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою (а.с.13).

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

Судом встановлено, що за Договором кредитної лінії №6288188 від 18.12.2025 та додаткової угоди №6288188-872970 від 20.12.2025 відповідач отримав кредит в сумі 6000,00 грн, зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків відповідач не виконав.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом в розмірі 4047,00 грн нараховані з 18.12.2025 по 21.03.2026, тобто у межах строку кредитного договору (а.с.13).

Відповідно до п. 2.2.8,п.2.3 кредитного договору від 18.12.2025, ОСОБА_1 проінформований про основні умови кредитування, а саме: тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, а також поінформований про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 210563 (а.с.22).

З розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії №6288188 від 18.12.2025 та додаткової угоди №6288188-872970 від 20.12.2025 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за відсотками становить 4047,00 грн (а.с.13).

Судом встановлено, що позивачем було нараховано відсотки у межах дії договору, після закінчення строку дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону.

Розмір денної процентної ставки відповідав умовам договору та вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Таким чином, вимога представника позивача щодо стягнення з відповідача тіла кредиту та відсотків за користування кредитом правомірна.

Щодо правомірності вимог про стягнення заборгованості за пенею суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З матеріалів справі вбачається, що кредитний договір №6288188 від 18.12.2025 та додаткової угоди №6288188-872970 від 20.12.2025 укладені 18.12.2025 та 20.12.2025, тобто у період дії воєнного стану, а тому суд приходить до висновку, що у кредитодавця були відсутні законні підстави для нарахування пені.

Таким чином, позивачу в стягненні неустойки (пені) в сумі 8 643,08 грн слід відмовити.

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти, зобов`язання з повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі не виконав, належних та допустимих доказів щодо спростування доводів позивача суду не надав, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню на загальну суму 10 047,00 грн, де 6000,00 грн - тіло кредиту, 4047,00 грн - проценти.

У частині стягнення з відповідача на користь позивача пені слід відмовити.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1,2 стаття 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 18 690,08 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 10 047,00 грн, що становить 53,76% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 431,31 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до договору №11-05/26/ФП від 11.05.2026 про надання правової допомоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» та адвокат «Ткаченко Юлія Олегівна» уклали договір, за умовами якого остання зобов`язалася надати правову допомогу при зверненні до суду та розгляді в суді цивільної справи.

Згідно з витягу з акту №5ФП від 25.08.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, адвокат «Ткаченко Юлія Олегівна» надала Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» правову допомогу, а саме: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів / доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів) для формування позовної заяви вартість 500 грн, підготовка/складання позовної заяви вартість 5 500,00 грн; підготовка/складання відповіді на відзив, вартість 2000,00 грн; підготовка та направлення/подача апеляційної скарги, вартість 3000,00 грн (а.с.36 на зв.).

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн (а.с.4).

Разом з тим, як вбачається судом з матеріалів справи, згідно витягу з Акту №1-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05.06.2026, адвокатом надані послуги у сумі 4500,00 грн (а.с.39 на зв.).

Таким чином, судом установлено, що сума витрат відповідно до витягу з акту приймання передачі наданої правової допомоги становить 4500 грн.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 2 419,20 грн, що складає 53,76 % від 4500,00 грн.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: м.Ірпінь, вул.Садова, 31/33, заборгованість за договором позики №71483653 від 26.04.2025 у сумі 10 047,00 (десять тисяч сорок сім гривень 00 коп.), яка складається з 6000,00 грн - тіло кредиту, 4047,00 грн- проценти.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: м.Ірпінь, вул.Садова, 31/33, 1 431,31 (одна тисяча чотириста тридцять одна гривня 31 коп) в рахунок відшкодування коштів за судовий збір сплачений при подачі позовної заяви та 2 419,20 грн (дві тисячі чотириста дев`ятнадцять грн 20 коп) витрат на правничу допомогу.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова, 31/33;

Представник позивача: адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2099 від 03.04.2018, адреса: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова, 31/33;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Л.Тимофєєва