Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №522/9743/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9743/26-Е

Провадження № 2/522/8734/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Костинюк В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 01.06.2026 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №711901034 від 09.11.2024 в розмірі 29 882,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №711901034 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість. Позивач набув право вимоги до відповідача в результаті укладення договору факторингу. Разом із позовом надав до суду клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2026 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 28.07.2026.

28.07.2026 ОСОБА_1 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та залучення адвоката.

У зв`язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та залучення адвоката Ярославською В.Ю. розгляд справи у судовому засіданні 28.07.2026 відкладено на 01.10.2026.

28.07.2026 ОСОБА_1 ознайомилась із матеріалами справи.

У судове засідання, призначене на 01.10.2026, представник позивача не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду належним чином та своєчасно. В позові представник позивача просив розглядати справу без його особистої участі.

У судове засідання, призначене на 01.10.2026, Ярославська В.Ю. з`явилась, позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення з відповідачки на користь позивача тіла кредиту у розмірі 10 000,00 грн, проте ОСОБА_1 не погодилась із нарахованими відсотками за користування кредитом. Також, ОСОБА_1 вказувала, що у неї скрутне матеріальне становище, а тому просила суд зменшити суму нарахованих відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ч.1 ст.244 ЦПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

У судовому засіданні 01.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив, що проголошення судового рішення відбудеться 08.10.2026

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, з огляду на наступне.

Повне судове рішення виготовлене 08 жовтня 2026 року.

Щодо клопотання про витребування доказів.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Доведення факту відсутності заборгованості покладається на відповідача. Тому, суд не вбачає підстав для витребування доказів.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 09 листопада 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 711901034, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти розмірі 9 900,00 грн., з кінцевою датою повернення кредиту: 09.12.2029, процентна ставка -0,98%.

Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора CEAM 711901034 від 09.11.2024.

Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні Договору.

15.04.2025 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/31, який разом з реєстром прав вимоги від 15.04.04.2025, свідчить про відступлення права вимоги до відповідача за кредитним договором №711901034 від 09.11.2024 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» у загальному розмірі 20 959,46 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача за період 09.11.2024 по 15.04.2025 утворилась заборгованість перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у розмірі 20 959,46 грн., з яких: тіло кредиту 9 898,55 грн, відсотки за користування кредитом 6 111,63 грн, неустойка – 4 949,28 грн.

Позивач просить стягнути заборгованість 29 882,61 грн, тобто не пред`являє до стягнення вимоги про стягнення неустойки у розмірі 4 949,28 грн.

З розрахунку заборгованості первісного кредитора, вбачається, що відповідач здійснив оплату заборгованості за кредитним договором на рахунок первісного кредитора у загальному розмірі розмірі 9 616,00 грн.

Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу за період з 16.04.2025 по 05.09.2025 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» донараховало проценти у розмірі 13 872,43 грн.

Щодо правильності нараховування відсотків за користування кредитом, суд зазначає, наступне.

Строк кредитування становить до 1826 днів, остаточна дата повернення 09.12.2029, а тому проценти нараховані з 09.11.2024 по 05.09.2025 в межах строку кредитування.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відтак, згідно вказаного Закону максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати:

протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 22 квітня 2024 року - 2,5%;

протягом наступних 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 20 серпня 2024 року - 1,5%;

починаючи з 241 дня з дня набрання ним чинності, тобто, з 21 серпня 2024 року, - 1%.

Отже, первісний кредитор та позивач правомірно нараховували проценти за користування кредитом за період з 09.11.2024 по 05.09.2025 за денною ставкою 0,98%, тобто у відповідності до ЗУ «Про споживче кредитування».

Щодо розрахунку суми відсотків за користування кредитом суд, суд зазначає, наступне.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховувались відсотки за користування кредитом, сума якого складає 9 900 грн за період 09.11.2024 по 09.01.2025 за денною ставкою 0,98 % (грошовий вираз 97,02 грн у день), де: (9 9900, 00 грн (сума кредиту) Х 0,98%)Х62 дні =6 015,24 грн.

Згодом відповідачка здійснила погашення заборгованості для первісного кредитора тілом кредиту на загальну суму 0,78 грн, тому сума заборгованості за тілом кредиту зменшилась до 9 899,22 грн та відповідно грошовий вираз відсотків за користування кредитом зменшився до 97,01 грн у день.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховувались відсотки за користування кредитом, сума якого складає 9 899,20 грн за період 10.01.2025 по 15.04.2025 за денною ставкою 0,98 %, де: (9 899,22 грн (сума кредиту) Х 0,98%)Х95 днів =9 231,18 грн.

Отже, сума відсотків за користування кредитом правомірно нарахована первісним кредитором у період з 09.11.2024 по 15.04.2025 та склала 15 231,18 грн.

Також, відповідачка здійснювала погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом для первісного кредитора на загальну суму 9 119,55 грн, тому сума заборгованості за відсотками за користування кредитом зменшилась до 6 111,63 грн

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за період з 16.04.2025 по 05.09.2025 (143 дні) донараховало проценти за користування кредитом у розмірі 13 872,43 грн за денною ставкою 0,98 %, де: (9 899,22 грн (сума кредиту) Х 0,98%)Х143 днів =13 872,06 грн.

Отже, вимоги про стягнення відсотків за кредитним договором є обґрунтованими у розмірі 19 984,06 грн (6 111,63 грн, що нараховані первісним кредитором на дату відступлення прав вимоги та 13 872,06 грн, що донараховані позивачем) та підлягають задоволенню саме в такій сумі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між кредиторами та відповідачем кредитного договору, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, умовами яких було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитних договорів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання договірних зобов`язань.

ТОВ «Таліон плюс» має право на звернення до суду з дійсним позовом, оскільки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало йому право вимоги за вищевказаному договору.

ТОВ «Таліон плюс» є належним позивачем у справі та за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України. Договір відступлення права вимоги не визнаний судовим рішенням недійсним, вказаний договір на підставі статті 204 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України в становлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду розрахунок заборгованості згідно якого, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 29 882,61 грн, з яких:

- 9 898,55 грн – тіло кредиту;

- 19 984,06 грн – нараховані відсотки.

Щодо тверджень відповідачки про її важке матеріальне становище, а тому розмір відсотків за користування кредитом необхідно зменшити, суд ставиться критично.

Відповідачка не додала до відзиву докази її скрутного матеріального становища, такі як довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо, а судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором та відсотками, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаними договорами не виконав

Згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до позиції викладеній у постанові Верховного Суду у справі № 910/4881/18 від 18.12.2018 року, зменшення витрат на правову допомогу можливе лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності.

Так, представник позивача просить стягнути витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

На переконання суду позов є типовим, не потребує велику кількість часу для його складення, до справи додано один адвокатський запит, тоді як у акті вказано про підготовку двох адвокатських запитів.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за можливе стягнути розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 500 грн. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ: 39700642, адреса: м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13) заборгованість за кредитним договором №711901034 від 09.11.2024 у розмірі 29 882 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 61 (шістдесят одна) копійка, яка складається із:

- 9 898,55 грн – тіло кредиту;

- 19 984,06 грн – нараховані відсотки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ: 39700642, адреса: м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13) судові витрати 4 162 (чотири тисячі сто шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійки.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя В.Я. Бондар