Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №946/6912/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/6912/26

Провадження № 3/946/1616/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2026 року м.Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Караман К.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 11.11.2019 органом 5119, РНОКПП – НОМЕР_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення від 30.08.2026 серії ВБА № 182532, 30.08.2026 о 16 год. 10 хв. ОСОБА_1 , за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювалася нецензурною лайкою на адресу свого співмешканця ОСОБА_2 , чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру, що викликало у потерпілого побоювання за свою безпеку та спричинило страх.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала, згідно із заявою від 30.08.2026 зі змістом протоколу ознайомлена і згодна, та просить справу розглянути за її відсутності.

За змістом ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , на підставі матеріалів, які містяться у справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов такого висновку.

У письмових поясненнях притягувана ОСОБА_1 зазначила, що 30.08.2026 пішла разом зі своєю дитиною до бару в с. Ларжанка у нетверезому стані через сварку зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 , який казав їй, що повезе дитину до себе у країну. Також вона вказала, що ключі від будинку були у неї, однак вона не хотіла впускати його до свого домоволодіння.

ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях зазначив, що ОСОБА_1 спричиняє фізичне та психологічне насильство, а саме: б`є його по обличчю та іншими предметами по тілу. Також вона неналежним чином виконує батьківські обов`язки щодо їхньої 6-місячної дитини, та завжди перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Аналогічні за своїм змістом обставини зазначені також і у протоколі про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30.08.2026.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, в тому числі: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, частиною 1 статті 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Водночас організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII (далі - Закон України від 07.12.2017).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.12.2017, домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.12.2017, психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння (дія або бездіяльність) фізичного, психологічного чи економічного характеру, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Натомість у протоколі про адміністративне правопорушення від 30.08.2026 серії ВБА №182532 не вказано, у чому саме виразилася заподіяна шкода, хоча її наявність прямо випливає з диспозиції статті 173-2 КУпАП. Фактично об`єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 такої форми домашнього насильства, як завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого. Також не зазначено, чи викликали дії ОСОБА_1 будь-які наслідки, передбачені п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.12.2017. Сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні ст. 173-2 КУпАП.

Суд звертає увагу, що для кваліфікації дій особи як психологічного домашнього насильства необхідно встановити не лише факт сімейної сварки чи використання нецензурної лайки, а й наявність умислу саме на спричинення емоційної невпевненості, страху або нездатності захистити себе, що характерно для відносин контролю та підпорядкування. Відповідно до пояснень учасників провадження, між ОСОБА_1 та її співмешканцем ОСОБА_2 наявні тривалі конфліктні відносини, зумовлені суперечками щодо дитини.

Звичайна сімейна сварка, яка супроводжується взаємними претензіями, за відсутності ознак системного психологічного тиску та залякування, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, згідно зі ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Проте матеріали справи не містять об`єктивних доказів (наприклад, висновків психолога, медичних довідок), які б підтверджували факт завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого ОСОБА_2 . Формулювання посадової особи поліції у протоколі про те, що дії ОСОБА_1 «викликали у потерпілого побоювання за свою безпеку та спричинили страх», є загальним, суб`єктивним та не розкриває суті психологічного насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

При цьому суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості, оскільки це становитиме порушення принципу неупередженості, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1988 року, Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому відсутні підстави для притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, 283-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя К.В. Караман