Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №493/994/26 — Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/994/26

Провадження № 2/493/876/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Тітової Т.П.

за участю секретаря Сирота О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалами судді від 25.05.2026 року провадження у даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.06.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 393807850 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, після ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику на офіційному сайті Товариства www.moneyveo.ua. Відповідно до умов договору позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 20294,00 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав в повному обсязі перерахувавши грошові кошти в сумі 20294,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 .

19.08.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № МВ-ТП/49. Згідно договору клієнт та фактор підписали реєстр прав вимоги від 19.08.2025 року до Договору факторингу, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Відповідач зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим, відповідно до п. 9.1.1.7. Договору, ТОВ «Таліон Плюс» було достроково розірвано договір шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення. З 09.01.2026 року припинилося право позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом, передбачених договором.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 61149,65 грн., в т.ч. 20294,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 39638,01 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом та 1217,64 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту.

За таких обставин ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулось до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором кредиту № 393807850 у сумі 61149,65 грн., судовий збір у сумі 2662,40 грн. та 5000,00 грн. - понесені витрати на правову допомогу.

25.06.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на таке. Відповідно до позовної заяви та умов договору кредитної лінії № 393807850 від 13.06.2025 року кінцевою датою повернення кредиту визначено 13.07.2030 року. Позивач у позовній заяві зазначає, що договір діє до кінця визначеного строку, а саме до 13.07.2030 року, а відповідач користується кредитними коштами на умовах, визначених договором. Позивач посилається на досудову вимогу від 20.04.2026 року щодо дострокового повернення заборгованості. Разом з тим сама по собі копія такої вимоги не підтверджує факту її направлення та отримання відповідачем. Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу надсилання зазначеної вимоги відповідачу, зокрема поштових квитанцій, опису вкладення, повідомлення про вручення, підтвердження доставки електронного повідомлення або інших доказів, які б свідчили про доведення змісту вимоги до відома відповідача. Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» або первісним кредитором було належним чином реалізовано право на дострокове повернення кредиту відповідно до вимог ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування». Сам факт звернення позивача до суду не може підміняти собою передбачену законом процедуру дострокового пред`явлення вимоги про повернення кредиту. Більше того, позивач просить суд стягнути всю суму заборгованості за тілом кредиту, незважаючи на те, що кінцевий строк виконання основного зобов`язання визначений сторонами до 13.07.2030 року та на момент звернення до суду не настав. Отже, позовні вимоги в частині стягнення всієї суми основного боргу є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки строк виконання основного зобов`язання не настав, а право на дострокове стягнення всієї суми кредиту позивачем не доведено. Крім того, позивачем було нараховано комісію за надання кредиту у розмірі 1217,64 грн, що є незаконним, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно. Комісія за надання кредиту, нарахована ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у розмірі 1217,64 грн, є незаконною, а умови договору щодо її нарахування - нікчемними, оскільки такі платежі фактично встановлені за дії, які кредитодавець здійснює у власних інтересах при виконанні кредитного договору. У матеріалах справи відсутні первинні документи (квитанція, платіжне доручення, меморіальний ордер, виписка по рахунку), які підтверджують виконання кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» умов кредитного договору № 393807850 від 13.06.2025 року щодо перерахунку коштів саме на банківський рахунок ОСОБА_1 . Також позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за позикою не долучено документів, які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним. Щодо стягнення витрат на правову допомогу зазначила таке. Спір, який виник між сторонами, відноситься до категорії типових спорів щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Дана справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, не потребує проведення судових експертиз, допиту свідків, дослідження значного обсягу доказів чи вирішення складних питань права. Позовна заява є типовою для позивача та використовується позивачем у значній кількості аналогічних справ. Підготовка такого позову не потребувала значних витрат часу, проведення складного правового аналізу або формування нової правової позиції. Крім того, позивачем не надано доказів фактичного обсягу виконаної адвокатом роботи, витраченого часу на підготовку процесуальних документів та здійснення представництва у даній справі, що унеможливлює перевірку співмірності заявлених витрат із реально наданими послугами. З огляду на характер спору, його складність, обсяг наданих до суду документів, відсутність необхідності участі представника позивача у значній кількості судових засідань, а також враховуючи принцип розумності та співмірності судових витрат, заявлена ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн є завищеною та не необґрунтованою. Відповідач вважає обґрунтованим, співмірним та достатнім розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1 000 грн.

01.07.2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача щодо строку кредитування та нарахування процентів за користування кредитом зазначила таке. Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків, оформлюючи договір на сайті первісного кредитора, ознайомився з текстом договору, а тому мав змогу ознайомитися з Правилами та Паспортом споживчого кредиту та інформацією, передбаченою ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Після закінчення строку дисконтного періоду відповідач свої зобов`язання відповідно до умов договору не виконав, не вчиняв конклюдентних дій щодо продовження строку дисконтного періоду, строк кредитування продовжувався, а тому нарахування відсотків відбувалося в межах строку користування кредитом (до дати дострокового розірвання договору - 08.01.2026 року включно), а позивач ТОВ «Таліон Плюс» має право нараховувати проценти за даним договором починаючи з першого дня надання траншу та до дня закінчення строку дії цього Договору, тобто до дня дострокового розірвання договору (09.01.2026 року) під розрахунок по базовій ставці - 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних. Щодо отримання відповідачем вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості та досудового врегулювання спору зазначила, що сторони під час укладання договору узгодили у п. 9.1.1.12. направляти інформаційні повідомлення, щодо виконання цього договору позичальнику в електронному вигляді через ообистий кабінет та/або на електронну пошту та/або у вигляді sms-повідомлень на номер телефону, вказаний у заявці та/або в месенджері. Усі адресовані відповідачу повідомлення від первісного кредитора та позивача в тому числі повідомлення про дострокове розірвання договору з вимогою дострокового погашення кредитної заборгованості та досудова вимога, надсилались останньому на вказану ним у заяві на отримання кредиту електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Направленим на електронну адресу листом ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» № ТП/393807850 від 09.01.2026 року відповідача було повідомлено про дострокове розірвання договору та № 393807850 від 13.06.2025 року з 09.01.2026 року та про необхідність оплати всієї суми заборгованості. Крім того, Адвокатське об`єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій» 02.04.2026 року повідомляло відповідача листом досудової вимоги, яке долучене до матеріалів справи, на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 про можливість добровільно погасити заборгованість до подачі позовної заяви до суду. Вказані повідомлення відображаються в особистому кабінеті споживача кредитних послуг - ОСОБА_1 . Щодо комісії зазначила, що загальні витрати за споживчим кредитом (а отже і комісія у їх складі) використовуються зокрема для розрахунку денної процентної ставки. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Таким чином можна побачити, що спеціальним законодавством прямо передбачено можливість нараховувати комісію за споживчим кредитом, яка однак має бути включена у розрахунок денної ставки, яка в свою чергу не може перевищувати максимально встановленого значення. У договорі кредитної лінії № 393807850 від 13.06.2025 року розмір комісії було нараховано за надання траншів при його видачі та вподальшому, він не був прихованим та позичальник ознайомився і погодився з ним, підписуючи договір кредитної лінії разом, та в подальшому не оспорював їх в судовому порядку. Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами чинного законодавства створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору. Щодо отримання кредитних коштів, то зазначила, що при заповненні заявки відповідач вказав реквізити платіжної картки, яка випущена для управління відкритого на його власне ім`я рахунком, на який він бажає отримати кредит. Кредитні кошти за цим договором було перераховано відповідачу шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку первісного кредитора, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , яка належить відповідачу. Первісний кредитор ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» є небанківською фінансовою установою, що здійснює ліцензійну діяльність з надання коштів та банківських металів у кредит та діє на підставі Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Позивач ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», як і первісний кредитор ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», з урахуванням перерахування коштів на банківську карту банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», не володіють та не можуть володіти первинними бухгалтерськими документами, оскільки вони не є банками. Додані до позовної заяви докази належним чином підтверджують факт укладання договором кредитної лінії № 393807850 від 13.06.2025 року з ОСОБА_1 в електронній формі та обґрунтовано підтверджують законні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за вказаним договором та понесених судових витрат, а відповідач зловживає своїми процесуальними правами, намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань по поверненню кредитних коштів та процентів за користування ними, передбачених договором, чим перешкоджає правосуддю та порушує основні засади цивільного судочинства. На підставі викладеного просила позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

15.07.2026 року на адресу суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, в яких представник позивача зазначила таке. У зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань по кредитному договору, позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду стороною позивача до позовної заяви надані підтверджуючі документи. З клопотання про зменшення розміру понесених позивачем судових витрат відсутня детальна аргументація та докази вказаних обставин, на які сторона відповідача посилається, як на підставу своїх заперечень. Клопотання має посилання на судову практику, однак, не містить суб`єктивних доводів сторони відповідача. Враховуючи викладене, просила прийняти до уваги зазначені заперечення та відмовити стороні відповідача у задоволенні клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв`язку з недоведеністю обґрунтування.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, однак розгляд справи просила проводити у її відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, однак представник відповідача просила провести розгляд справи без її часті та без участі відповідача, в задоволенні позову просила відмовити.

Справа тривалий час не призначалась до слухання, оскільки головуючий суддя з 17.07.2026 року по 11.09.2026 року перебувала у черговій щорічній відпустці на підставі наказу № 5-в/с від 30.06.2026 року.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судові засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 13.06.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 393807850 у формі електронного документа з використання електронного підпису, відповідно до умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу грошові кошти в розмірі 10022,00 грн., а останній зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором.

Крім того, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем неодноразово були укладені додаткові угоди до договору № 393807850 у формі електронних документів з використання електронних підписів, відповідно до умов яких ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу грошові кошти в загальній сумі 20294,00 грн., а останній зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором.

Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого, подав відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів, суму кредиту, строк кредиту та місце реєстрації/проживання, копія якої наявна в матеріалах справи.

Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідач підписав кредитний договір та додаткові угоди електронними підписами, створеними за допомогою одноразових персональних ідентифікаторів.

Відповідно до договору сторони погодили наступні умови кредитування:

- п. 2.1. договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»;

- п. 2.2. загальний розмір кредиту за цим договором становить 10022 грн. 00 коп. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання траншів;

- п. 2.3. кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 13.06.2025 року;

- п. 3.1. позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором;

- п. 3.2. сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена;

- п. 5.1. кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором;

- п. 6.1. позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може отримати черговий транш в межах визначеного кредитодавцем максимально доступного позичальнику кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, в тому числі при частковому погашенні кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається достроково припиненим шляхом його повного виконання;

- п. 7.1 рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 13.07.2025 року, а саме протягом 30 (тридцяти) днів від дати отримання першого траншу позичальником;

- п. 7.2. в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: п. 7.2.1. закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; п. 7.2.2. ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору;

- п. 7.3. кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 13.07.2030 року;

- п. 8.7.1. за період від 13.06.2025 року до 13.07.2025 року (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 89,80% від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,10% від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 36,50% річних;

- п. 8.7.2. у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить поновлення дисконтного періоду, на період після 13.07.2025 року кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за індивідуальною процентною ставкою 0,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних;

Тобто, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 10022,00 грн. 13.06.2025 року, 5034,00 грн. 15.06.2025 року, 506,00 грн. 22.06.2026 року, 1533,00 грн. 29.06.2025 року, 1083, грн. 30.06.2025 року, 1083,00 грн. 03.027.2025 року та 1033,00 грн. 07.07.2025 року на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що в свою чергу є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що вбачається з довідок, які містяться в матеріалах справи.

19.08.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № МВ-ТП/49. Згідно договору клієнт та фактор підписали реєстр прав вимоги від 19.08.2025 року до Договору факторингу, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Відповідач зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим, відповідно до п. 9.1.1.7. договору, ТОВ «Таліон Плюс» було достроково розірвано договір шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення від 09.01.2026 року № ТП/393807850.

Відповідач не виконав умови договору належним чином, не сплачував платежі у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість в розмірі 61149,65 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 393807850 від 13.06.2025 року становить - 61149,65 грн., в т.ч. 20294,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 39638,01 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом та 1217,64 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту.

З виписки наданої АТ «Універсал Банк» від 07.06.2026 року № БТ/Е-24089, яка надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , було емітовано картку № НОМЕР_1 та за період з 13.06.2025 року по 07.07.2025 року міститься зарахування на суму 20294,00 грн., що підтверджується випискою.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором та додатковими угодами виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором та угодами.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту в розмірі 20294,00 грн. та відсотками в розмірі 39638,01 грн. по вказаному вище договору є доведеною, а тому вимога позивача у цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути й прострочену заборгованість за комісією за надання кредиту в сумі 1217,64 грн.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк не уповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по сплаті комісії пов`язаної із наданням кредиту в розмірі 1217,64 грн. не підлягає задоволенню.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

Позовні вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 59932,01 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 20294,00 грн. та заборгованість за відсотками 39638,01 грн., в решті позову слід відмовити.

Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 1282 від 14.05.2026 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підлягають частковому задоволенню 98%, отже з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір в пропорційному відношенні до задоволених вимог, а саме в сумі 2608,76 грн.

Зі змісту ч. 1 ст. 133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Нормами ч. 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, стороною позивача подано до суду: Договір про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», додаткову угоду № 3203 від 14.04.2026 року до договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року, Акт приймання-передачі наданих послуг від 14.04.2026 року до договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року та платіжну інструкцію № 257 від 14.04.2026 року, відповідно до яких надано послуги на загальну суму 5000,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн., не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів п. 4 ч. 4 ст. 137 ЦПК України та є не співмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, та представником позивача в позові було заявлено клопотання про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», оскільки позовні вимоги останнього про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Крім того, суд звертає увагу, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу не є позовними вимогами в розумінні вимог ст. 4 ЦПК України.

Тому з відповідача належить стягнути на користь позивача, понесені ним судові витрати на сплату судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 2608,76 грн. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 3000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 253, 256, 257, 261, 264, 267, 509, 525, 526, 610, 612, 626, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за кредитним договором № 393807850 від 13.06.2025 року у розмірі 59932 (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн. 01 коп., судовий збір в сумі 2608,76 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., а всього: 65540 (шістдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок) грн. 77 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.10.2026 року.

СУДДЯ