Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №515/1609/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1918/26

Справа № 515/1609/25

Головуючий у першій інстанції Олійник К. І. Доповідач Киян Д. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Кияна Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Бойко К.Р.,

захисника – Ковпака О.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Одеським апеляційним судом та Татарбунарським районним судом Одеської області за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Ковпака О.В., апеляційну скаргу захисника Ковпака Олександра Вікторовича на постанову судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 09.09.2026, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 09.09.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Крім того, оскарженою постановою з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до оскарженої постанови, 30.09.2025 о 19:04 год по вул. Миру в с. Новоселиця Білгород-Дністровського району Одеської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме: автомобілем марки ВАЗ 21063 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей) від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, та вчинив правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Ковпак О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити за відсутності у його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник посилається на безпідставність зупинки транспортного засобу.

Також захисник зазначає, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я не підтверджена відеодоказами.

Крім того, ОСОБА_1 не роз`яснено його права, зокрема не роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду.

Суд не встановив місце вчинення адміністративного правопорушення, оскільки у рапорті від 30.09.2025 місце вчинення – село Новоселиця, а у рапорті від 20.04.2026 – село Зарічне.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Ковпака О.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; дослідивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, повністю доведена та підтверджується належними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №469704 від 30.09.2025; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду; рапортом інспектора СРПП ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції В. Скальського від 30.09.2025; диском з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи зазначені обставини, з метою перевірки доводів апеляційної скарги та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, судом досліджені відеозаписи з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції.

Що стосується посилань захисника щодо безпідставної зупинки транспортного засобу, то суд апеляційної інстанції зазначає, що незгода водія з причиною зупинки транспортного засобу або його необізнаність щодо такої причини сама по собі не звільняє його від обов`язку виконати законну вимогу поліцейського про проходження огляду на стан сп`яніння.

Отже, сама по собі незгода водія з причиною зупинки транспортного засобу не свідчить про недоведеність факту відмови водія від проходження огляду та не зумовлює автоматичного визнання доказів недопустимими. Питання допустимості доказів підлягає вирішенню з урахуванням конкретних обставин справи та дотримання встановленого законом порядку їх отримання.

Крім того, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинка транспортного засобу здійснюється за наявності визначених законом підстав, а дії поліцейського можуть бути оскаржені в установленому законом порядку. Однак, з матеріалів справи не вбачається, що такі дії стороною захисту оскаржувались.

Водночас підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст.130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту відмови особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду у встановленому законом порядку.

При цьому, ОСОБА_1 жодних заперечень під час складення протоколу щодо причин зупинки не висловлював.

Посилання захисника на те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я не підтверджена відеозаписом, спростовується дослідженим апеляційним судом відеозаписом із назвою «NOR_2113510_000000_20250930_190617_0012».

Зазначеним відеозаписом зафіксовано виявлення працівниками поліції у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та пропозицію пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drаger». Спочатку ОСОБА_1 погодився на проходження огляду, однак після надання йому запакованого мундштука для самостійного розпакування відмовився від його розпакування та взагалі від проходження такого огляду.

Після чого працівниками поліції йому було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, проте ОСОБА_1 від нього відмовився також.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зауважує, що направлення на огляд до закладу охорони здоров`я є процесуальним документом, який оформлюється працівником поліції з метою забезпечення проведення огляду водія на стан сп`яніння у відповідному закладі. Водночас саме по собі складення такого направлення не підтверджує фактичного доставлення особи до закладу охорони здоров`я та не засвідчує проведення там огляду.

Правове значення зазначеного документа в даному випадку полягає у фіксації пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я. При цьому оформлене направлення є одним із доказів того, що працівниками поліції було запропоновано пройти такий огляд, а у зв`язку з наявною в ньому відповідної відмітки про відмову — також підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від його проходження. Зазначений документ підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи.

Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги, відеозаписом із назвою «NOR_2113510_000000_20250930_190617_0012» зафіксовано роз`яснення ОСОБА_1 наслідків відмови від такого огляду, а саме, що це є підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП (30.09.2026 о 19:16:53).

Стосовно наявних в матеріалах справи розбіжностей щодо місця вчинення адміністративного правопорушення апеляційний суд зазначає, що рапорт працівника поліції сам по собі не є безумовним підтвердженням факту вчинення адміністративного правопорушення, а викладені в ньому відомості підлягають перевірці та оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі відповідно до статей 251, 252 КУпАП.

Як убачається з постанови суду першої інстанції, судом встановлено, що 30.09.2025 о 19:04 год. по вул. Миру в с. Новоселиця Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому апеляційний суд бере до уваги, що, незважаючи на наявність розбіжностей щодо населеного пункту в окремих матеріалах справи, у власних процесуальних документах захисник також зазначає с. Новоселиця, як місце вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що наявність розбіжностей у зазначенні населеного пункту в окремих матеріалах справи сама по собі не є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки судом встановлено місце вчинення адміністративного правопорушення, а саме с. Новоселиця, та захисник у власних процесуальних документах також зазначає с. Новоселиця як місце події. Наведені обставини в їх сукупності не дають підстав вважати, що зазначені розбіжності вплинули на правильність встановлення обставин справи та обґрунтованість висновку суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, доводи апеляційної скарги з приводу невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не знайшли свого підтвердження, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, повністю спростовуються матеріалами справи, та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого правопорушення та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Одночасно, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Вищевказані докази, поза розумним сумнівом доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Положеннями ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції є законною, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Ковпака Олександра Вікторовича – залишити без задоволення.

Постанову судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 09.09.2026, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Д.В. Киян