Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №947/14699/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4136/26

Справа № 947/14699/25

Головуючий у першій інстанції Скриль Ю. А.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Шевиріної Т.Д.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» в особі уповноваженого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування позовних вимог зазначивши, що 15.08.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №6966962, відповідно до якого позичальнику надано кредит в розмірі 10 000,00 грн, строк надання кредиту – 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, стандартна процентна ставка – 1,99 % в день. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 10 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором 25.07.2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено договір факторингу №25.07/24-Ф, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 30 251,12 грн, з яких: 9 605,96 грн – тіло кредиту, 17 586,60 грн – нараховані проценти, 3 058,56 грн – нараховані позивачем проценти за 16 календарних днів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості в загальному розмірі 30 251,12 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 27 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив. Стягнув із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 15.08.2023 №6966962 в розмірі 30 251,12 грн. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що 15.08.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №6966962 про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком користування 360 днів, з 15.08.2023 по 09.08.2024. Відповідно до поденного розрахунку заборгованості за договором №6966962 від 15.08.2023, у період з 15.08.2023 по 24.07.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту у сумі 13 413,20 грн, та які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 394,04 грн, та оплату процентів за користування кредитними коштами у сумі 13 019,16 грн. Станом на дату укладання договору факторингу від 27.05.2024 №25.07/24-Ф, строк дії договору №6966962 від 15.08.2023 не закінчився, а тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 25.07.2024 по 09.08.2024 (16 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 3 058,56 грн. Суд прийшов до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за договором №6966962 від 15.08.2023 становить 30 251,12 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом – 9 605,96 грн, заборгованості за процентами, нарахованих первісним кредитором – 17 586,60 грн, нарахованих позивачем процентів за 16 календарних днів – 3 058,56 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 27 червня 2025 року у справі №947/14699/25 та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Враховуючи, що договір №6966962 про надання споживчого кредиту укладено до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», однак строк його дії та строк кредитування складає 360 днів, нарахування процентів повинно було здійснюватися з урахуванням положень пункту 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Позивачем нараховано проценти за користування кредитом за період: з 15.08.2023 по 13.09.2023 в розмірі 0,597% в день; з 15.09.2023 по 13.02.2024 в розмірі 1,99% в день; з 25.07.2024 по 09.08.2024 в розмірі 1,99% в день. Проте, починаючи із 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року максимальний розмір процентної ставки за вказаним договором міг становити 1,5% у день, у зв`язку з чим нарахування позивачем процентів у розмірі більшому, ніж максимальний розмір, встановлений законодавством, є неправомірним. При цьому, відповідно до розрахунку заборгованості, наданої позивачем, ОСОБА_1 у період з 15.08.2023 по 24.07.2024 було здійснено оплати в розмірі 13 413,20 грн, з яких тільки 394,04 грн було зараховано в погашення тіла кредиту.

Крім того, скаржник наголошує, що прийняте Київським районним судом міста Одеси рішення про стягнення заборгованості за процентами, нарахованих первісним кредитором – 17 586,60 грн, нарахованих позивачем процентів за 16 календарних днів – 3 058,56 гривень не є співмірною сумі заборгованості за тілом кредиту – 10 000,00 грн, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача процентів, розмір яких більш як в два рази перевищує розмір боргу по тілу кредиту, беручи до уваги й те, що відповідач сплатила проценти в сумі 13 019,16 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи. Скаржник вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 залишок тіла кредиту – 9 605,96 грн.

Також скаржник не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з неї витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, оскільки в акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої (правничої) допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року та відповідно до рахунку на оплату до договору про надання правничої (правничої) допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року зазначено послуги, які фактично адвокатом по даній справі не надавались, зокрема: складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів тощо); представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором №6966962 від 15.08.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях. Враховуючи складність справи, яка є малозначною, та виконані адвокатом роботи, заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги та реальності таких витрат. Позивачем документально не підтверджено витрати на правову допомогу, а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.08.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження від 04.08.2025 року отримала 09.08.2025 року о 09:52:33 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» апеляційну скаргу з додатками та копію ухвали про відкриття провадження від 04.08.2025 року отримало 29.07.2025 року о 17:26:48 та 09.08.2025 року о 9:55:33 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» не скористалося.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.03.2026 року зупинено провадження у справі №947/14699/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення перегляду у касаційному порядку Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного суду справи №552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.10.2026 року провадження у справі №947/14699/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором поновлено у зв`язку з тим, що обставини, які зумовлювали необхідність його зупинення, відпали.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.10.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту №6966962 від 15.08.2023 у розмірі 30 251,12 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90 840,00 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що 15.08.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №6966962 про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком користування 360 днів, з 15.08.2023 по 09.08.2024. Відповідно до поденного розрахунку заборгованості за договором №6966962 від 15.08.2023, у період з 15.08.2023 по 24.07.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту у сумі 13 413,20 грн, та які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 394,04 грн, та оплату процентів за користування кредитними коштами у сумі 13 019,16 грн. Станом на дату укладання договору факторингу від 27.05.2024 №25.07/24-Ф, строк дії договору №6966962 від 15.08.2023 не закінчився, а тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 25.07.2025 по 09.08.2024 (16 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 3 058,56 грн. Суд прийшов до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за договором від 15.08.2023 №6966962 становить 30 251,12 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом – 9 605,96 грн, заборгованості за процентами, нарахованих первісним кредитором – 17 586,60 грн, нарахованих позивачем процентів за 16 календарних днів – 3 058,56 грн.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Із матеріалів справи вбачається, що 15.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір №6966962 про надання споживчого кредиту.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000,00 грн, тип кредиту – кредит, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів, тип процентної ставки - фіксована (п. 1.3-1.5 договору).

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору, а знижена процентна ставка – 0,597 % в день, яка застосовується відповідно до умов, визначених п. 1.5.2 (п. 1.5.1, п. 1.5.2 договору).

Як вбачається із таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №6966962 від 15.08.2023, датою останнього платежу визначено 09.08.2024, тобто дата закінчення погодженого строку кредитування.

При цьому, згідно п. 1.4.1 договору, у споживача відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства у паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

З боку ОСОБА_1 договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором C7981, 15.08.2023 16:32:27.

Колегія суддів вважає, що спірний договір між сторонами укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору його сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які виникають із кредитного договору.

Згідно пункту 1.2 договору про надання споживчого кредиту на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання, передбачені договором.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п. 1.4 кредитного договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору про надання споживчого кредиту №6966962 від 15.08.2023, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про надання споживчого кредиту виконало та надало їй кредит в сумі 10 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» за вих. №20240809-2.1 від 09.08.2021, згідно якої ТОВ «Пейтек Україна» успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна» на суму 10 000,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек Україна» – e2c75213-dea0-4b6f-b5d0-a000f4fc6aa7, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» – 38210815, Session ID – 020945622144, сайт торгівця - https://creditplus.ua, код авторизації - 037946, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Номер рахунку, на який перераховані кошти, відповідає номеру рахунку, зазначеному у п. 2.1 договору про надання споживчого кредиту №6966962.

Отже, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, вказану відповідачем особисто в договорі про надання споживчого кредиту, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Скаржником ОСОБА_1 не надано доказів на спростування перерахування 15.08.2023 року ТОВ «Пейтек Україна» на банківську карту відповідача грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн, в той же час докази виконання ТОВ «Авентус Україна» своїх зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №6966962 щодо підтвердження перерахування коштів на користь відповідача наявні в матеріалах справи.

Укладаючи договір про надання споживчого кредиту сторони передбачили нарахування процентів на наступних умовах: 1) п.1.5.1 стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору, 2) п.1.5.2 знижена процентна ставка 0, 597 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 14.09.2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Згідно пп. 3 п. 4.1 договору, товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону №2664-III зазначено, що фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.07.2024 між ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу №25.07/24-Ф, згідно п. 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2. договору факторингу перехід від клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до фактора (позивача) прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 25.07.2024 до договору факторингу №25.07/24-Ф від 25.07.2024, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 27 192,56 грн, з яких: сума заборгованості за основним боргом – 9 605,96 грн, сума заборгованості за відсотками – 17 586,60 грн.

Отже, сторонами договору факторингу №25.07/24-Ф від 25.07.2024 року визначено, що фактор ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває права вимоги в момент підписання сторонами договору акту прийому-передачі реєстру боржників.

Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №25.07/24-Ф від 25.07.2024 підписано його сторонами 25.07.2024 року.

З моменту підписання обома сторонами договору факторингу №25.07/24-Ф від 25.07.2024, акту прийому-передачі реєстру боржників, до ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №6966962 від 15.08.2023.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на її електронну пошту, вказану при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал». Вказані зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується випискою з вказаного реєстру від 10.12.2024 року.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція дійсності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19).

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» набуло всіх прав за зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникли за договором про надання споживчого кредиту №6966962 від 15.08.2023.

Окрім того, як зазначає позивач, ним здійснено нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою за 16 календарних днів (з 25.07.2024 по 09.08.2024) в межах строку дії договору відповідно до наступного розрахунку: 9 605,96 грн х 1,99 % = 191,16 грн х 16 календарних днів = 3 058,56 грн.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

Так, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону №3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів. Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).

Враховуючи наведене, на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки та нарахування процентів за користування кредитом повинно було здійснюватися первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» наступним чином:

1)за період з 15.08.2023 по 13.09.2023 включно – за зниженою процентною ставкою 0,597 % в день, встановленою умовами договору (10 000,00 (сума кредиту) х 0,597 % х 30 днів = 1 791, 00 грн);

2)14.09.2023 – за рішенням первісного кредитора нарахування процентів не здійснювалось;

3)за період з 15.09.2023 по 22.04.2024 включно – за стандартною процентною ставкою – 1,99 % в день, встановленою умовами договору (10 000 грн (сума кредиту) х 1,99 % х 221 день = 43 979,00 грн);

4)за період з 23.04.2024 по 09.08.2024 включно – за процентною ставкою – 1,5 % в день (10 000,00 грн (сума кредиту) х 1,5 % х 109 днів = 16 350 грн).

Тобто, з урахуванням приписів Закону України «Про споживче кредитування» та вимог апеляційної скарги скаржника, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №6966962 від 15.08.2023 становить 48 706,80 грн (62 120,00 грн - добровільно сплачена ОСОБА_1 сума грошових коштів у розмірі 13 413,20 грн), що однак виходить за межі позовних вимог позивача.

Як вбачається з картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за договором №6966962 від 15.08.2023, ТОВ «Авентус Україна» здійснювало нарахування процентів наступним чином:

1. у період з 15.08.2023 по 13.09.2023 включно – за зниженою процентною ставкою 0,597 % в день;

2. 14.09.2023 – нарахування процентів не здійснювалось;

3. у період з 15.09.2023 по 12.10.2023 включно – за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день;

4. у період з 13.10.2023 по 10.11.2023 включно – за процентною ставкою 1,9504 % в день;

5. у період з 11.11.2023 по 10.02.2024 включно – за процентною ставкою 1,9116 % та 1,9115 в день;

6. у період з 11.02.2024 по 24.07.2024 включно – нарахування процентів за рішенням первісного кредитора не здійснювалось.

Тобто, загальна сума заборгованості відповідача станом на 24.07.2024 за розрахунком первісного позивача становила 27 192,56 грн, з яких сума заборгованості за основним боргом – 9 605,96 грн, сума заборгованості за відсотками – 17 586,60 грн. Саме на цей розмір заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги у відповідності до договору факторингу №25.07/24-Ф від 25.07.2024 до відповідача ОСОБА_1 та, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд першої інстанції правомірно присудив її до стягнення.

Щодо вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення процентів за користування кредитом за період з 25.07.2024 по 09.08.2024 (16 календарних днів), колегія суддів зазначає, що нарахування процентів за цей період має відбуватися не за стандартною процентною ставкою – 1,99 %, а з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування», тобто виходячи з процентної ставки – 1,5 %, та становитиме: 9 605,96 грн (залишок тіла кредиту) х 1,5 % х 16 днів = 2 305,43 грн.

Таким чином, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №6966962 від 15.08.2023 в розмірі 27 192,56 грн + 2 305,43 грн = 29 497,99 грн.

Щодо посилань скаржника на те, що вимога про нарахування та сплату процентів, які є явно завищені, не відповідають передбаченим ч. 3 ст. 509 та ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також те, що у відповідності до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, наведених у постанові від 07.09.2026 по справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), «…норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України №3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова.

Законом України №3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Тому якщо договір про споживчий кредит вчинений 13 травня 2021 року, то щоб правила Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на такий договір необхідно, щоб строк кредитування чи строк, на який надається кредит, було продовжено після 24 грудня 2023 року.

Станом на 13 травня 2021 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 13 травня 2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом…».

Врахувавши наведені висновки Верховного Суду, колегія суддів приходить що висновку, що за відсутності зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про оспорення умов чи договору про споживчий кредит, підстави для самостійного зменшення судом розміру процентів за користування кредитом відсутні, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про повне задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року шляхом зменшення розміру стягнутої заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №6966962 від 15.08.2023 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» з 30 251,12 грн до 29 497,99 грн.

Щодо судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ПУМБ» №1901 від 17.04.2025 року.

Оскільки за результатами перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для його зміни в частині зменшення розміру стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.

Так, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» підлягають задоволенню частково на 97,51 % (29 497,99 грн х 100/ 30 251,12 грн), тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 362,08 грн (2 422,40 грн. х 97,51/100).

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 3 633,60 грн, що підтверджується квитанцією про сплату АТ «Сенс Банк» №1-175К від 22.07.2025 року.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме на 2,49 %, то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2,49 % від суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, тобто від 3 633,60 грн, а саме 90,48 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, ураховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 2 271,60 грн (2 362,08 грн – 90,48 грн).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції подано разом з позовною заявою:

- договір №10/12-2024 про надання правової допомоги, укладений 10 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем,

- заявку №7432 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, датована 11 березня 2025,

- акт №7432 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, складений 10 квітня 2025 року,

- рахунок на оплату №7432-10/04-2025 від 10 квітня 2025 року.

Так, предметом договору №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем, є надання адвокатом юридичної допомоги клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 4.4 договору, послуги професійної правничої допомоги надаються адвокатом клієнту на підставі укладеної заявки на виконання доручення, яка є невід`ємною частиною договору.

Після виконання заявки адвокат складає акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який підписує та надає клієнту для узгодження та підпису. Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) надається адвокатом клієнту протягом 5 (п`яти) календарних днів після виконання заявки (п. 4.6-4.7 договору).

Згідно п. 4.8 договору, клієнт здійснює оплату гонорару адвоката згідно узгодженого та підписаного акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили.

Відповідно до умов договору №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М. М. укладено заявку №7432 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, згідно п. 1 якої клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №6966962 від 15.08.2023 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

В підтвердження того, що згідно з умовами договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року адвокат надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №6966962 від 15.08.2023 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 сторонами складено акт №7432 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), згідно якого адвокатом надано, а клієнтом прийнято наступні послуги: 1) зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства, кількість годин - 0,5 год, вартість 440 грн; 2) дослідження адвокатом наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи, кількість годин - 1 год, вартість 840 грн; 3) аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства, кількість годин - 0,5 год, вартість 440 грн; 4) підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом, кількість годин - 1 год, вартість 840 грн; 5) письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів, кількість годин - 1 год, вартість 840 грн; 6) проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, складення, оформлення та направлення адвокатських запитів, кількість годин - 1 год, вартість 840 грн; 7) складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №6966962 від 15.08.2023 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси, кількість годин - 2 год, вартість 1 640,00 грн; 8) складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи), кількість годин - 1 год, вартість 840 грн; 9) складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо, кількість годин - 2 год, вартість 1 640,00 грн; 10) представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором №6966962 від 15.08.2023 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , кількість годин - 2 год, вартість 1 640,00 грн. Загальна сума витрат – 10 000,00 грн.

Для сплати зазначених послуг адвокатом було виставлено клієнтові рахунок на оплату №7432-10/04-2025 від 10 квітня 2025 року.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20, провадження №14-20цс22).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268).

Відтак, ураховуючи критерії реальності, розумності та співмірності адвокатських витрат, з огляду на предмет та підстави спору, характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, конкретні обставини даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі в суді першої інстанції є завищеним та необґрунтованим, що підлягає обов`язковому врахуванню при визначенні судом суми витрат, що має бути розподілена між сторонами справи.

Дослідивши надані стороною позивача докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн не є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та їх обсягом. Так, спір у даній категорії справ не належить до складних, судова практика за даною категорією спорів є сталою та сформованою, отже значних витрат часу на підготовку відповідних процесуальних документів не потребує.

Колегія суддів також враховує, що згідно акту №7432 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року такі послуги як зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства, дослідження адвокатом наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи, аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства, підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом, письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів, проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, складення, оформлення та направлення адвокатських запитів, складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) за своєю суттю є складовою підготовки та подання позовної заяви, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом, а тому загальна вартість вищенаведених робіт на суму 5080 грн є завищеною.

Також колегією суддів встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача – адвокатом Столітнім М.М. такі послуги як представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства, в тому числі, участь у судових засіданнях, що оцінено у 1 640,00 грн, зовсім не надавались, адже суд провів розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, при цьому позовна заява містила клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача та згоду на постановлення судом заочного рішення.

Окрім того, така послуга як складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів тощо) також оцінена у 1 640,00 грн з розрахунком витраченого часу – 2 год, в той же час, серед перелічених документів матеріали справи містять лише клопотання про витребування доказів з банківської установи.

Колегія суддів зауважує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).

Беручи до уваги вищевикладене, характер правовідносин у цій справі, предмет та ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час, необхідний на виконання робіт, враховуючи критерії реальності, необхідності, виправданості, співмірними зі складністю даної справи, заперечення сторони відповідача щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу, часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №6966962 від 15.08.2023 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» з 30 251,12 грн до 29 497,99 грн.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2 271,60 грн, а також витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 3 000,00 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

Т.Д.Шевиріна