Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №947/9474/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1646/26

Номер справи місцевого суду: 947/9474/25

Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Кострицького В.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

установив:

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; стягнуто судовий збір в сумі 605,60 грн. (а.с.81-86).

27 жовтня 2025 року адвокат Білак Н.І. на захист ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на постанову Київського районного суду м. Одеси від 04 липня 2025 року, в якій просила постанову скасувати (а.с.87-91).

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року апеляційну скаргу повернуто, так як не порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с.98).

17 грудня 2025 року в системі «Електронний суд» адвокат Білак Н.І. на захист ОСОБА_1 вдруге подала апеляційну скаргу на постанову Київського районного суду м. Одеси від 04 липня 2025 року, в якій просила постанову скасувати; до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с.102-104, 107).

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 травня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу повернуто (а.с.132-134).

28 травня 2026 року в системі «Електронний суд» адвокат Білак Н.І. на захист ОСОБА_1 втретє подала апеляційну скаргу на постанову Київського районного суду м. Одеси від 04 липня 2025 року, в якій просила постанову скасувати (а.с.137-140).

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 липня 2026 року скаргу повернуто, оскільки подання апеляційної скарги вдруге, втретє тощо після відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції не передбачено чинним КУпАП. (а.с.188).

11 липня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного суду, в якій просить суд постанову Київського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2025 року скасувати.

Разом із апеляційною скаргою подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що первісна апеляційна скарга була подана 15 серпня 2025 року, тобто з пропуском установленого законом строку лише на один день, що було зумовлено переконанням сторони захисту про необхідність обчислення такого строку з наступного дня після фактичного отримання 05 серпня 2025 року копії повного тексту постанови суду першої інстанції.

Крім того, заявник зазначає, що після повернення первісної апеляційної скарги сторона захисту не втратила інтересу до апеляційного перегляду справи та повторно вживала заходів для реалізації права на оскарження. При цьому адвокат Білак Н.І. у період з 17 листопада по 16 грудня 2025 року перебувала за межами України, що, за твердженням заявника, ускладнило оперативну підготовку та подання нового процесуального документа.

Також у клопотанні вказано, що 17 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» було повторно подано апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку, однак судом першої інстанції до апеляційного суду фактично було направлено попередню апеляційну скаргу від 15 серпня 2025 року, тоді як повторно подані документи належним чином передані не були, тобто реалізація права на апеляційне оскарження, на думку заявника, була ускладнена обставинами, які від нього не залежали.

Окремо заявник посилається на свій статус військовослужбовця, безпосередню участь у бойових діях, виконання бойових завдань, отримані поранення та проходження лікування, а також перебування у службових відрядженнях у 2025–2026 роках, що, за його доводами, об`єктивно ускладнювало можливість особистої участі у судових засіданнях та своєчасного здійснення процесуальних дій.

Заявник також наголошує, що неодноразово виявляв намір особисто брати участь у розгляді справи, надавати пояснення та реалізовувати інші процесуальні права, а подані клопотання про відкладення судових засідань були пов`язані саме з проходженням ним військової служби та виконанням бойових завдань.

Крім того, заявник вважає, що КУпАП не містить прямої заборони на повторне звернення з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку після попередньої відмови у його поновленні, а відмова у поновленні строку за наведених обставин призведе до надмірного формалізму та фактичного позбавлення його права на апеляційний перегляд судового рішення.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Мельник проти України», норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).

Також, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржувана постанова Київського районного суду м. Одеси була винесена 04 серпня 2025 року, а відтак перебіг строку на апеляційне оскарження постанови суду розпочався з 05 серпня 2025 року і закінчився 14 серпня 2025 року.

29 жовтня 2025 року до Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката Білак Н.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2025 року, яка була подана кур`єрською службою доставки ТОВ «Двадцять п`ять годин» - 15 серпня 2025 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року апеляційну скаргу адвоката Білак Н.І., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2025 року повернуто особі, яка її подала, оскільки апеляційна скарга подана після закінчення строку на апеляційне оскарження та скаржником не заявлено клопотання про його поновлення (а.с. 98).

Копія постанови Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року була доставлена адвокату Білак Н.І. в її електронний кабінет 19 листопада 2025 року (а.с. 100).

17 грудня 2025 року адвокат Білак Н.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 повторно звернулась до суду із апеляційною скаргою на постанову Київського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2025 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, через систему Електронний суд (а.с. 102).

Отже, отримавши текст постанови Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року в електронному кабінеті Електронного суду 19 листопада 2025 року адвокат Білак Н.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 повторно звернулась до суду із апеляційною скаргою на постанову Київського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2025 року лише 17 грудня 2025 року.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що на підтвердження надання послуг поштового зв`язку до апеляційної скарги, яка подавалась вперше, додано накладну кур`єрської служби доставки ТОВ «Двадцять п`ять годин» №6002 без розрахункового документа.

У вказаній накладній рукописним текстом зазначено, що відправлення прийняте в доставку 15.08.2025; відправник – адвокат Білак Н.Г., адреса: Одеса, вул. Львівська, 48; одержувач: Одеський апеляційний суд, адреса: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 24А; опис вкладеного: апеляційна скарга по справі №947/9474/25 (а.с. 94).

За положеннями ст. 2 Закону України «Про поштовий зв`язок» відносини у сфері надання послуг поштового зв`язку регулюються Конституцією України, цим Законом та іншими актами законодавства. Так, у статті 1 Закону визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку. Частиною 3 ст. 15 Закону встановлено, що послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, визначено порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулювання відносин між ними (далі - Правила), відповідно до пункту 58 яких під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток поштового календарного штемпеля. Дата відбитка поштового календарного штемпеля маркувальної (франкувальної) машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток поштового календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, така кореспонденція повертається відправникові для відповідного оформлення.

Відповідно до пункту 62 Правил підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є: поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки; електронні марки; відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами; відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом; розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку.

З матеріалів справи вбачається, що до поданої вперше апеляційної скарги не додано розрахункового документу на підтвердження оплати послуг зв`язку, а надана накладна кур`єрської служби доставки №6002 не містить відбитку календарного штемпелю та ідентифікатора поштових відправлень, за допомогою використання якого було б можливо перевірити дату відправлення кореспонденції.

Таким чином, надана накладна кур`єрської служби доставки не містить всіх реквізитів поштового відправлення, як того вимагають норми зазначених вище нормативно-правових актів, та не може бути визнана належним доказом своєчасного скерування апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції враховано, що в накладній кур`єрської служби доставки зазначено від руки дату прийняття відправлення кур`єром 15.08.2025, в той час як до одержувача – Одеського апеляційного суду – апеляційна скарга надійшла лише 29 жовтня 2025, тобто через 76 днів.

Такі обставини створюють обґрунтований сумнів щодо достовірності наданої накладної та фактичного часу передачі документів. Відповідно, це може впливати на оцінку дотримання строків подання документів та їх правових наслідків.

Аналізуючи наведене, надані адвокатом Білак Н.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 документи не надають можливості достеменно встановити здійснення поштового відправлення саме 15 серпня 2025 року кур`єрською службою ТОВ «Двадцять п`ять годин», яка включена до переліку операторів поштового зв`язку.

Законом передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов`язки, покладені на неї законом.

При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Оцінюючи доводи клопотання щодо отримання захисником копії постанови суду першої інстанції 05 серпня 2025 року, апеляційний суд зазначає, що частина друга статті 294 КУпАП пов`язує початок строку на апеляційне оскарження з днем винесення постанови, а не з днем отримання її копії.

Отримання копії постанови наступного дня після її винесення саме по собі не свідчить про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги, оскільки до закінчення встановленого законом строку сторона захисту мала час для її підготовки та подання, при цьому у клопотанні не наведено конкретних обставин, які перешкоджали вчиненню цих процесуальних дій у період до 14 серпня 2025 року включно.

Посилання заявника на помилкове переконання сторони захисту щодо порядку обчислення строку на апеляційне оскарження не є об`єктивною перешкодою для своєчасного звернення до суду та неправильне розуміння процесуальної норми за наведених обставин не свідчить про наявність незалежних від волевиявлення заявника чи його захисника причин пропуску строку.

Доводи про перебування адвоката Білак Н.І. за межами України з 17 листопада по 16 грудня 2025 року також не пояснюють причин пропуску строку, який закінчився 14 серпня 2025 року.

Крім того, саме по собі перебування захисника за кордоном не доводить неможливості підготовки та подання процесуальних документів через підсистему «Електронний суд».

Посилання на неналежне направлення судом першої інстанції повторної апеляційної скарги та клопотання, поданих 17 грудня 2025 року, не спростовують факту пропуску строку на первісне апеляційне оскарження, оскільки стосуються подій, які відбулися після його закінчення.

Водночас матеріали справи містять повторно подану апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку, а постановою Одеського апеляційного суду від 14 травня 2026 року питання про поновлення цього строку було вирішено із відмовою у задоволенні клопотання.

Апеляційний суд враховує наведені заявником обставини проходження військової служби, участі у бойових діях, виконання бойових завдань, отримання поранень, лікування та перебування у службових відрядженнях, такі обставини залежно від їх тривалості та характеру можуть об`єктивно перешкоджати своєчасному здійсненню процесуальних дій, водночас для вирішення питання про поновлення строку необхідно встановити їх зв`язок із конкретним періодом, протягом якого мала бути подана апеляційна скарга, та вплив на можливість її подання, враховуючи наявність у особи, що притягається до адміністративної відповідальності захисника.

Наведені у клопотанні загальні посилання на проходження військової служби у 2025-2026 роках не дають можливості встановити, які саме обставини у період з 05 по 14 серпня 2025 року перешкоджали своєчасному оскарженню постанови.

При цьому інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат Білак Н.І., яка за твердженням самого заявника, отримала копію постанови 05 серпня 2025 року та здійснювала підготовку і подання апеляційної скарги.

Наявність захисника сама по собі не виключає поважності причин пропуску строку особою, яка проходить військову службу, однак у цьому випадку заявником не пояснено, яким чином наведені обставини унеможливлювали своєчасне подання скарги також його захисником.

Доводи щодо наміру особисто брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення та реалізовувати інші процесуальні права, а також щодо подання клопотань про відкладення розгляду справи характеризують причини неявки заявника у відповідні судові засідання, однак поважність причин неявки та поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження є різними питаннями.

Саме по собі існування перешкод для особистої участі у засіданні не доводить неможливості своєчасного подання апеляційної скарги особисто або через захисника.

Неодноразове звернення з апеляційними скаргами свідчить про збереження заявником наміру домогтися перегляду постанови, проте не підтверджує поважності причин пропуску строку, що для його поновлення визначальним є встановлення обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, а не лише наявність подальшого інтересу до апеляційного розгляду справи.

Щодо посилання на відсутність у КУпАП прямої заборони повторного звернення з апеляційною скаргою апеляційний суд зазначає, що таку обставину не можна розглядати як підставу для повторного вирішення вже розглянутого питання без урахування остаточності постановленого судового рішення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 травня 2026 року у поновленні строку вже було відмовлено, а постановою від 06 липня 2026 року повторну апеляційну скаргу повернуто.

Особисте подання ОСОБА_1 наступної скарги замість її подання захисником не усуває процесуальних наслідків попередніх судових рішень та не поновлює строку оскарження та наведені у цьому клопотанні обставини також не підтверджують наявності об`єктивних перешкод для своєчасного подання первісної апеляційної скарги.

Посилання заявника на надмірний формалізм не спростовують наведених висновків, оскільки відмова у поновленні строку в цьому випадку обумовлена оцінкою конкретних причин його пропуску, можливості сторони захисту своєчасно подати скаргу та попереднього вирішення питання про поновлення строку.

Право на апеляційний перегляд реалізується з дотриманням установленого законом процесуального порядку, а незгода з наслідками його недотримання сама по собі не є підставою для поновлення строку.

Апеляційний суд також враховує, що захисник Білак Н.І. діяла в інтересах ОСОБА_1 , реалізуючи його право на апеляційне оскарження постанови, а тому наведені заявником причини пропуску строку підлягають оцінці з урахуванням можливості своєчасного подання апеляційної скарги як ним особисто, так і його захисником.

Водночас доводи клопотання не підтверджують існування об`єктивних обставин, які перешкоджали поданню скарги в установлений законом строк в обидва зазначені способи, та не спростовують висновку про відсутність поважних причин його пропуску.

Таким чином, оцінивши наведені у клопотанні доводи та матеріали справи в їх сукупності, врахувавши відсутність підтверджених об`єктивних обставин, які перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги, неможливість достеменно встановити факт її поштового відправлення адвокатом Білак Н.І. саме 15 серпня 2025 року, обґрунтовані сумніви щодо достовірності наданої накладної та фактичного часу передачі документів, а також попереднє вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними.

За таких обставин у задоволенні клопотання Курочки С.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2025 року – відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2025 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – повернути особі, яка її подала

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький