Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №522/4827/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6894/26

Справа № 522/4827/26

Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П..

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 06 травня 2026 року,

за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання правочинів недійсними та визнання права власності на квартиру, за участі третьої особи: приватного нотаріуса Носенка Олександра Володимировича,

в с т а н о в и в:

В березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання правочинів недійсними та визнання права власності на квартиру, за участі третьої особи: приватного нотаріуса Носенка О.В., в обґрунтування якої зазначив, що 06.08.2007 позивачем видано довіреність на ім`я ОСОБА_2 , якою надано повноваження представляти інтереси ОСОБА_1 , зокрема розпоряджатися, належною йому квартирою. 09.10.2007 позивач переніс інсульт, у зв`язку з чим перебував у тяжкому стані та проходив лікування, зокрема, за межами України. У цей період, а саме 03.12.2007 ОСОБА_2 , діючи як представник позивача уклав договір купівлі-продажу квартири на користь своєї сестри ОСОБА_3 . Ціна відчуження квартири склала 40000 грн, що є явно заниженою та не відповідає ринковій вартості нерухомості в центрі м.Одеси. Надалі, 10.09.2008 зазначена квартира була відчужена ОСОБА_4 . Позивач вказує, що квартира вибула з його володіння всупереч його волі. Довіритель здійснив відчуження квартири на користь пов`язаної особи за явно заниженою ціною, чим порушив права позивача.

Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 03.12.2007 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.09.2008 року; витребувати квартиру АДРЕСА_1 , з незаконного володіння ОСОБА_4 ; визнати право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 30 березня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі № 522/4827/26 та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

03 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, просив суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, будь-яким суб?єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеної квартири; заборонити відчуження, передачу в іпотеку, дарування чи інше розпорядження майном.

Зазначена заява обґрунтована тим, що майно вже неодноразово відчужувалося, зокрема, представником позивача на користь пов?язаної особи, у подальшому перепродана третій особі. Це свідчить про сформовану модель поведінки - ланцюг перепродажів, спрямований на ускладнення повернення майна. У разі подальшого відчуження квартири ??з?явиться новий добросовісний набувач, ??виникне новий судовий спір, виконання рішення про витребування стане суттєво ускладненим або неможливим.

Того ж дня 03.05.2026 ОСОБА_1 подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ; заборони державним реєстраторам, нотаріусам, будь-яким суб?єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеної квартири; заборони відчуження, дарування, передачу в іпотеку, внесення до статутного капіталу, поділ, виділ, зміну власника або будь-яке інше розпорядження спірним майном до набрання законної сили рішення у даній справі.

Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 06 травня 2026 року у задоволенні заяв ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову – відмовив.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що доказів неможливості чи утруднення виконання рішення суду, у разі задоволення позову, суду не представлено. Заявником не додано інформації про актуальний стан майна щодо якого просить вжити заходи забезпечення позову. З матеріалів справи неможливо встановити дійсного власника майна, тоді як заявник зазначає про відчуження квартири третім особам. До заяв про забезпечення позову жодних доказів надано не було. Тому суд не може зробити висновку про наявність підстав, які б свідчили що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Крім того, суд послався на те, що ухвалою від 27.03.2026 судом відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Жодної нової підстави для забезпечення позову заявником не зазначено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 травня 2026 року у справі №522/4827/26 скасувати. Постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити будь-які реєстраційні дії, відчуження, передачу в іпотеку, дарування чи інше розпорядження спірним майном до остаточного вирішення спору.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що між сторонами протягом тривалого часу існує судовий спір щодо права власності на квартиру; оспорюється дійсність довіреності та правочинів; у Верховному Суді перебувають касаційні провадження у пов`язаних справах; відкрито провадження за нововиявленими обставинами у справі №522/21705/15-ц; ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.05.2026 скасовано раніше накладені заходи забезпечення позову у справі №522/21705/15-ц щодо спірної квартири. Саме після скасування попередніх заходів забезпечення позову виник реальний ризик подальшого відчуження майна, зміни власника та ускладнення виконання майбутнього судового рішення.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що предмет спору потребує збереження до остаточного вирішення спору між сторонами, а висновок суду про відсутність доказів ризику є передчасним та не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, судом не враховано, що забезпечення позову має превентивний характер та спрямоване саме на недопущення утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.05.2026 року роз`яснювалось ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. Приватному нотаріусу Носенку Олександру Володимировичу роз`яснювалось право подати до Одеського апеляційного суду пояснення у письмовій формі.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримав 29.05.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію апеляційної скарги отримали у відповідності п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Приватний нотаріус Носенко О.В. копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію апеляційної скарги отримав 01.07.2026 у відповідності п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 судову повістку-повідомлення отримав 22.08.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Представник ОСОБА_4 – адвокат Якових Є.В. судову повістку-повідомлення отримав 26.09.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Приватний нотаріус Носенко О.В. про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судову повістку-повідомлення отримав 18.09.2026 року, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

19.08.2026 року, 11.09.2026 року від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги.

Апеляційний суд зазначає, що за приписами п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються ЦПК України або судом у передбачених ЦПК України випадках.

На стадії перегляду судових рішень в апеляційній інстанції відповідно до змісту глави 1 розділу п`ятого «Перегляд судових рішень» учасники справи мають право подавати наступні заяви по суті справи: апеляційні скарги, відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заперечення.

Аналіз наведеного свідчить про те, що законодавцем передбачено викладення письмово своїх вимог, заперечень, тощо виключно у заявах по суті справи, якими додаткові пояснення не є, тому додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги підлягають поверненню.

23.09.2026 року від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи призначеної на 01 жовтня 2026 року без участі скаржника. Крім того, позивач просив суд долучити до матеріалів справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.09.2026, посилаючись на те, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2026 року у справі №522/4827/26 застосовано захід забезпечення щодо спірної квартири у вигляді арешту нерухомого майна. Зазначена ухвала фактично виконана. 18 вересня 2026 року о 09:42:33 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію обтяження №66504818.

Апеляційним судом задоволено клопотання скаржника про доручення доказів, долучено до матеріалів справи копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.09.2026 року, оскільки відомості які містяться в Державному реєстрі речових прав є загальнодоступними, отримання інформації із загальнодоступних державних реєстрів не є отриманням нових доказів.

Від представника ОСОБА_4 – адвоката Якових Є.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності ОСОБА_4 , у зв`язку із зайнятістю адвоката Якових Є.В. в іншому судовому процесі.

Крім того, представник ОСОБА_4 – адвокат Якових Є.В. звернувся до суду з промовою в судових дебатах, просив суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06.05.2026 року без змін, в обґрунтування зазначивши, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять належного обґрунтування необхідності скасування оскаржуваної ухвали; спірні правовідносини вже неодноразово були предметом судового розгляду; ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з вимогами, безпосередньо пов`язаними зі спірним майном та правочинами, на підставі яких виникли відповідні правовідносини; попередні судові рішення неодноразово були предметом апеляційного перегляду; на момент звернення із заявою про забезпечення позову вже існувало судове рішення у справі № 522/21705/15-ц, яке набрало законної сили; одночасно із вирішенням питання щодо скасування арешту ОСОБА_1 подав заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та клопотання про забезпечення позову; заява про перегляд заочного рішення в подальшому залишена без задоволення.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Відповідно до положень ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що що доказів неможливості чи утруднення виконання рішення суду, у разі задоволення позову, суду не представлено. Заявником не додано інформації про актуальний стан майна щодо якого просить вжити заходи забезпечення позову. З матеріалів справи неможливо встановити дійсного власника майна, тоді як заявник зазначає про відчуження квартири третім особам. До заяв про забезпечення позову жодних доказів надано не було. Тому суд не може зробити висновку про наявність підстав, які б свідчили що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Крім того, суд послався на те, що ухвалою від 27.03.2026 судом відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Жодної нової підстави для забезпечення позову заявником не зазначено.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Апеляційний суд зауважує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «…під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено: «конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Таким чином, позивач має право заявляти вимогу про забезпечення позову, обравши спосіб, який, на його думку, буде гарантувати виконання рішення суду, ухваленого на його користь.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання правочинів недійсними та визнання права власності на квартиру, за участі третьої особи: приватного нотаріуса Носенка Олександра Володимировича. Просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 03.12.2007; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.09.2008; витребувати квартиру АДРЕСА_1 , з незаконного володіння ОСОБА_4 ; визнати право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 .

Звертаючись із заявами про забезпечення позову позивач просить забезпечити позов шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, будь-яким суб?єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеної квартири; заборони відчуження, дарування, передачу в іпотеку, внесення до статутного капіталу, поділ, виділ, зміну власника або будь-яке інше розпорядження спірним майном до набрання законної сили рішення у даній справі.

Підставами подання заяв про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає те, що майно вже неодноразово відчужувалося, зокрема, представником позивача на користь пов?язаної особи, у подальшому перепродана третій особі. Це свідчить про сформовану модель поведінки - ланцюг перепродажів, спрямований на ускладнення повернення майна. У разі подальшого відчуження кварти ??з?явиться новий добросовісний набувач, ??виникне новий судовий спір, виконання рішення про витребування стане суттєво ускладненим або неможливим.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер 3342016651100 квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 3342016651100, належить на праві власності ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2026 року, посвідченого приватним нотаріусом Носенко О.В.

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.08.2026 року у справі № 522/4827/26 (номер провадження: 22-ц/813/9060/26) заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, задоволено частково. Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3342016651100, яка належить на праві власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ). В іншій частині заяви відмовлено.

Апеляційний суд постановляючи зазначену ухвалу виходив з того, що із матеріалів справи вбачається існування спору між сторонами, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , та враховуючи, обставини укладення 18.05.2026 року договору-купівлі продажу, то обраний захід забезпечення позову, а саме накладення арешту на вказану квартиру є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин, що в свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства колегія судів вважає, що оскільки ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.08.2026 року у цій справі № 522/4827/26 (номер провадження: 22-ц/813/9060/26) заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, задоволено частково, вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , отже відсутні правові підстави для задоволення заяви, тому рішення суду слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 06 травня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко