Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №748/1317/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа №748/1317/26

Провадження №2/750/3414/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого - судді - Григор`єва Р.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Коваленко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

29.04.2026 через систему «Електронний суд» позивач АТ «ПУМБ», від імені та в інтересах якого, на підставі довіреності, діє представник Донцова Є.О., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 44779,24 гривень, а також сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 22.11.2023 між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №1013516812 (кредитний договір) видано кредит у сумі 40655,64 грн. Позивач вказує, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідачка, у свою чергу, зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим і утворилася заборгованість, яка станом на 19.03.2026 року складає 44779,24 грн, з яких: 30511,48 грн заборгованість за кредитом; 3,49 грн заборгованість за процентами; 14264,27 грн заборгованість за комісією. Позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) відповідачці на адресу місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачкою погашена не була. У зв`язку з наведеним, АТ «ПУМБ» просить суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість по кредитному договору та судовий збір.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.05.2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Деснянського районного суду м. Чернігова.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.06.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не прибув, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, у судові засідання не прибула, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації. Повістка про виклик в судове засідання, призначене на 30.07.2026 о 10:00 год. була отримана 29.07.2026, тоді як повістка про виклик в судове засідання на 07.10.2026 о 08:30 год., в силу положень частини восьмої статті 128 ЦПК України, вважається врученою.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення, у судовому засіданні 07.10.2026 постановлено протокольну ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 22.11.2023 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви №1013516812 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно умов якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі 40655,64 грн., строком на 48 місяців, розмір процентної ставки 0,01% річних, реальна річна процентна ставка відсотків річних 36,347%. Підписавши заяву ОСОБА_1 підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Крім того, ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, який містить умови щодо порядку та розміру нарахування заборгованості за кредитом, відсотками, комісіями, а також нарахування штрафу.

Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ «Перший український міжнародний банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затвердженої рішенням Правління АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (редакція від 24.02.2023 року), передбачено, що підписанням заяви на приєднання до договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується з усіма умовами договору.

Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І Публічної пропозиції АТ «Перший український міжнародний банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.

Згідно з п. 5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції АТ «Перший український міжнародний банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Перший Український Міжнародний Банк» свої зобов`язання перед відповідачем виконав, надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується копією платіжної інструкції№TR.73349073.106723.25578 від 22.11.2023 року, згідно якої АТ «Перший Український Міжнародний Банк» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 40655,64 грн із призначенням платежу: надання кредитних коштів за договором №1013516812 від 22.11.2023 за позикою ОСОБА_1 .

Розрахунок заборгованості проведений АТ «Перший Український Міжнародний Банк» станом на 19.03.2026 свідчить, що загальна сума заборгованості складає 44779,24 грн, яка складається з заборгованості: за кредитом 30511,48 грн., за процентами 3,49 грн., за комісією 14264,27 грн. Виписка за договором №1013516812 укладеним між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» і ОСОБА_1 свідчить про користування кредитними коштами та часткове погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 .

АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на адресу відповідачки направлено письмову вимогу (повідомлення) вих.№КНО-44.2.2/9559 від 20.03.2026 року про сплату заборгованості за кредитним договором, яка залишена без задоволення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами частин першої, другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оцінюючи надані докази суд виходить із того, що факт укладення між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 . Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1013516812 від 22.11.2023 в електронній формі шляхом підписання його одноразовим ідентифікатором, знайшов своє належне підтвердження.

Підписавши заяву №1013516812 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідачка беззастережно підтвердила, зокрема, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку).

Також 22.11.2023 року ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту. ОСОБА_1 своїм електронним підписом підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних нею умов кредитування.

Відтак, між сторонами був укладений Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1013516812 від 22.11.2023 в електронній формі шляхом підписання його одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до платіжної інструкції №TR.73349073.106723.25578 від 22.11.2023 року, АТ «Перший Український Міжнародний Банк» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 40655,64 грн із призначенням платежу: надання кредитних коштів за договором №1013516812 від 22.11.2023 за позикою ОСОБА_1 .

Відповідачка належним чином зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку із чим утворилася заборгованість за основним зобов`язанням в розмірі 30514,97 грн.

На час розгляду справи судом, відповідачкою не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вищевказаним Договором у добровільному порядку.

За наведених обставин, позовні вимоги АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення з ОСОБА_1 30511,48 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту та 3,49 грн. – заборгованості за відсотками, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення заборгованості за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором №1013516812 від 22.11.2023, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 Кредитного договору № 1013516812, п. 1 Паспорта споживчого кредиту передбачена сплата щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1, 6 %, тобто в сумі 650, 49 грн.

Відповідно до п. 5.7.3 Частини 5 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 24 лютого 2023 року) комісія за обслуговування кредитної заборгованості за Спожив чим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо Споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зазначила, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону №2121-ІІІ), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).

Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті 3 та частини третьої статті 509 ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.29 постанови у справі №496/3134/19).

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

З аналізу змісту Договору вбачається, що переважна більшість дій, за які встановлено комісію, фактично полягає у виконанні кредитодавцем власних обов`язків щодо адміністрування кредиту, ведення обліку платежів, інформування позичальника про стан виконання договору та забезпечення можливості виконання грошового зобов`язання.

Такі дії нерозривно пов`язані із виконанням кредитного договору, здійснюються насамперед в інтересах самого кредитодавця та не можуть розглядатися як самостійні додаткові послуги, що надаються споживачу за окрему плату.

Саме по собі включення до договору переліку таких дій не змінює їх правової природи та не створює для споживача нового самостійного об`єкта цивільних прав, який міг би бути предметом оплатної послуги.

Крім того, суду не надані належні та допустимі докази того, що Відповідачем вимагалася будь - яка інформація, трактована в Договорі як складова обслуговування кредиту і така інформація надавалася Відповідачу частіше одного разу на місяць.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначила, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач замовляв будь-які додаткові платні послуги, відмінні від тих, які кредитодавець був зобов`язаний надавати в силу закону та укладеного договору, суд доходить висновку, що умова договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною, а тому правові підстави для стягнення з відповідача 14264, 27 грн відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 14264,27 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 30514,97 грн. заборгованості за кредитним договором, що складається із 30511,48 грн основної суми кредиту, 3,49 грн заборгованості зі сплати відсотків.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи. Позов судом задоволено частково, а саме на 68,15%. Тому пропорційно до задоволених позовних вимог з Відповідачки на користь Позивача необхідно стягнути 1814,30 грн (2662,40 грн. х 68,15%) на відшкодування судового збору.

Керуючись статтями 2, 5, 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження юридичної особи: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) заборгованість за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1013516812 від 22.11.2023 року у загальному розмірі 30514 (тридцять тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн 97 коп., з яких 30511 (тридцять тисяч п`ятсот одинадцять) грн 48 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту, 3 (три) грн 49 коп. – заборгованість зі сплати відсотків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 1814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн 30 коп.

Врешті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Р.Г. ГРИГОР`ЄВ