Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №335/2024/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/2024/26 2/335/1738/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А. В., за участю секретаря судового засідання Добрянського Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" (далі — ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ", Позивач) звернулося до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 (далі — Відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 18-014-869-2-21-Г від 23.07.2021 року в загальному розмірі 39 325,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 липня 2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 18-014-869-2-21-Г, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 18 000,00 грн зі сплатою 10,00 % річних та щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3,30 %, строком на 48 місяців — до 22.07.2025. Відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати нарахованих платежів належним чином не виконувала.

Внаслідок послідовного відступлення права вимоги за Договором № GL1N426240 від 03.09.2024 (від АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС») та Договором № 1/12 від 27.12.2024 (від ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» до ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ"), новий кредитор набув право вимоги заборгованості за вказаним кредитом. Станом на 22.07.2025 заборгованість за розрахунком позивача склала 39 325,71 грн, у тому числі: 16 093,25 грн — заборгованість за кредитом; 4 224,46 грн — заборгованість за відсотками; 19 008,00 грн — заборгованість за комісією. На підставі ст. ст. 512, 514, 526, 610, 1054 ЦК України позивач просить стягнути вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 19 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача ТОВ "ФК ЄВРОКРЕДИТ" — адвокат Журавльов С. Г. у судове засідання не з`явився, у позовній заяві подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив про відсутність заперечень проти ухвалення судом заочного рішення у справі.

Відповідач, яку повідомлено про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення судових повісток в «Електронний кабінет» відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного документа, які містяться в матеріалах цивільної справи, в судові засідання, призначені на 20.07.2026 та 05.10.2026, не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, — разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності — разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до пункту 17 підрозділу 1 розділу III Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Днем вручення судової повістки відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено, що 23 липня 2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (далі — АТ «МЕГАБАНК») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 18-014-869-2-21-Г, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 18 000,00 грн на споживчі цілі строком до 22.07.2025, зі сплатою 10,00 % річних та щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 3,30 % від суми кредиту.

Згідно з п. 4.1 повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами, передбаченими договором.

У день підписання кредитного договору відповідача ознайомлено під підпис з Паспортом споживчого кредиту, в якому міститься інформація про основні умови кредитування, про реальну процентну ставку та орієнтовну вартість кредиту, про порядок повернення кредиту. Також відповідач підписала графік платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

АТ «МЕГАБАНК» зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 18 000,00 грн, що підтверджується заявою відповідачки на видачу готівки № TR.3076576.6954.46 від 23.07.2021 та виписками за особовим рахунком боржника.

Відповідач зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним належним чином не виконала.

Згідно з наданими первинними банківськими документами (випискою з особових рахунків боржника у програмному комплексі АТ «МЕГАБАНК» за період з 23.07.2021 до 02.12.2022), відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за Кредитним договором виконила частково в загальному розмірі 16 271,18 грн.

За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» 03 вересня 2024 року укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за Кредитним договором № 18-014-869-2-21-Г від 23 липня 2021 року в сумі 39 325,71 грн.

Пунктом 2 договору GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

27 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК Єврокредит» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК Єврокредит» приймає належні ТОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.

Відповідно до додатку № 1 до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 18-014-869-2-21-Г від 23 липня 2021 року в сумі 39 325,71 грн, з яких основний борг — 16 093,25 грн; проценти — 4 224,46 грн; комісія — 19 008,00 грн.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги по суті — це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник — повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15).

Відповідач доказів належного виконання зобов`язання суду не надала, складений первісним кредитором та позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не спростувала.

Вирішуючи спір у частині вимог про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, суд виходить з такого.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом — витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі — Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, — щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В укладеному між первісним кредитором та відповідачем кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) викладено висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що положення Кредитного договору № 18-014-869-2-21-Г від 23 липня 2021 року щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними.

Отже, у частині позовних вимог стосовно стягнення заборгованості за комісією суд вважає за необхідне відмовити.

З виписок по особових рахунках відповідача вбачається, що облік нарахування та погашення комісійної винагороди здійснювався первісним кредитором за відповідними субрахунками банківського обліку: № НОМЕР_1 (рахунок обліку нарахованої комісійної винагороди); № НОМЕР_2 (рахунок обліку строкової нарахованої комісії); № НОМЕР_3 (рахунок обліку простроченої комісійної винагороди).

Зарахування сплачених відповідачем коштів на погашення нарахованої комісії проводилося первісним кредитором з липня 2021 року до листопада 2022 року щомісячно в розмірі 594,00 грн. Загальна сума платежів, зарахованих АТ «МЕГАБАНК» на погашення заборгованості відповідача за комісією, склала 10 098,00 грн.

Оскільки умова договору про сплату щомісячної комісії є нікчемною, сплачені відповідачем кошти в розмірі 10 098,00 грн, які були протиправно зараховані первісним кредитором у рахунок погашення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, підлягають зарахуванню у рахунок погашення процентів за користування кредитом та основного боргу (тіла кредиту) відповідно до черговості, встановленої ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з наданою позивачем довідкою-розрахунком заборгованості заборгованість відповідача (без урахування комісії) складає 20 317,71 грн, з яких: 4 224,46 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом та 16 093,25 грн — заборгованість за основним боргом (тілом кредиту).

За результатами проведеного судом перерахунку заборгованості, сума заборгованості відповідача за Кредитним договором № 18-014-869-2-21-Г від 23 липня 2021 року, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 10 219,71 грн (20 317,71 грн - 10 098,00 грн). В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду позову ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

З огляду на те, що вимоги позивача у процентному вираженні задоволені на 25,99 % від ціни позову (10 219,71 грн / 39 325,71 грн ? 100 %), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 691,96 грн (2 662,40 грн ? 25,99 %).

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн, що підтверджується Договором про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, Актом приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги № 12090448 від 05 січня 2026 року на суму 11 200,00 грн та ордером.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 910,88 грн (11 200,00 грн ? 25,99 %).

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" (код ЄДРПОУ: 40932411, місцезнаходження: 49070, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, приміщення 105) заборгованість за Кредитним договором № 18-014-869-2-21-Г від 23 липня 2021 року в загальному розмірі 10 219 (десять тисяч двісті дев`ятнадцять) гривень 71 копійку.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 691 (шістсот дев`яносто одна) гривня 96 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 910 (дві тисячі дев`ятсот десять) гривень 88 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя А. В. Стеценко