Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №171/1815/22 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1815/22

Номер провадження 2/184/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Томаша В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Михайлової Т.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Трофименко М.В.,

представника відповідача – адвоката Рубан О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , представник позивача – адвокат Трофименко Марина Володимирівна до ОСОБА_3 , треті особи – П`ята Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області в особі державного нотаріуса Оксамитної Наталії Василівни, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Управління у Криворізькому районі Відділ №2 «про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки», -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить суд .

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ДП №096845 від 06.11.2001 року, виданого на підставі рішення Апостолівської міської Ради народних депутатів №565-22/ХХІП від 24.10.2001 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 7,1073 га, кадастровий номер: 1220310100:02:001:0299, вид цільового призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Апостолівської міської ради Криворізького району Дніпропетровської області. В 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено Договір оренди вищевказаної земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач передала ОСОБА_3 у володіння та користування строком на 49 років за плату належну їй земельну ділянку, а ОСОБА_3 зобов`язувався використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. У зв`язку з тим, що відповідач систематично не сплачував позивачу орендну плату за користування її земельною ділянкою, ОСОБА_1 бажає розірвати вказаний Договір оренди земельної ділянки з метою укладення нового договору з іншою особою, про що повідомила ОСОБА_3 . З телефонної розмови з відповідачем позивач дізналася, що вона не є власником земельної ділянки, що була предметом Договору оренди, укладеного між сторонами в 2001 році, оскільки замість Договору оренди земельної ділянки 06.11.2001 року вона нібито підписала Договір купівлі-продажу земельної ділянки, що стало для ОСОБА_1 повною несподіванкою. Ніякий Договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 не підписувала і свою земельну ділянку ОСОБА_3 не продавала. З метою отримання копії договору оренди на свою земельну ділянку, так як свій екземпляр ОСОБА_1 втратила, остання звернулася до Відділу №2 управління у Криворізькому районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою. Однак, з відповіді Відділу №2 управління у Криворізькому районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_1 стало відомо, що згідно наявних баз даних вищевказаний договір оренди на земельну ділянку станом на 31.12.2012 рік у відділі відсутній. Звернувшись до Криворізької філії державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, 26.10.2022 року ОСОБА_1 отримала засвідчену належним чином копію Договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного на ім`я ОСОБА_5 та посвідченого 06.11.2001 року за №3554 приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Оксамитною Н.В. З Договору купівлі-продажу земельної ділянки вбачається, що він нібито укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 06.11.2001 року та засвідчений в присутності сторін приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Оксамитною Н.В. Однак, позивач стверджує, що ніякий Договір купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_3 вона не підписувала, оскільки це не відповідало її волі. Підпис, що міститься на Договорі, їй не належить та зроблений невідомою особою, а не нею особисто. ОСОБА_1 не мала та не має наміру продавати земельну ділянку, що їй належить, оскільки планує користуватися нею на власний розсуд. А тому вона є власником земельної ділянки до цього часу. Саме 17.10.2022 року ОСОБА_1 отримала технічну документацію на вказану земельну ділянку, що готувалася ФОП ОСОБА_6 та земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 1220310100:02:001:0299. Але згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 31.10.2022 року о 10:33 год., право власності на вищевказану земельну ділянку 17.10.2022 року о 16:59:17 державним реєстратором Апостолівської міської ради Дніпропетровської області Коваль С.А. зареєстровано за ОСОБА_3 із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки, який став відомий позивачу саме 17.10.2022 року. Яким саме чином кадастровий номер земельної ділянки присвоєний саме 17.10.2022 року, став відомий відповідачу по справі, позивачу не відомо. Вважає, що вказані дії з боку відповідача та невідомих осіб є неправомірними та суперечать нормам діючого законодавства. Таким чином, позивач вважає недійсний Договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 06.11.2001 року між нею та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Оксамитного Н.В., зареєстрований за №3554, з підстав його не підписання та мораторію на купівлю-продаж земельної ділянки, що їй належить.

В судовому засіданні позивач та її представник Трофименко М.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача – Рубан О.А. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача та її представника, надав відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи – П`ята Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області в особі державного нотаріуса Оксамитної Н.В. в судове засідання не з`явилась.

Представник третьої особи – Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Управління у Криворізькому районі Відділ №2 в судове засідання не з`явився.

Суд, вислухавши сторони, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, згідно Державного акту на право приватної власності на землю Серії І-ДП №096845 від 06.11.2001р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на змелю за №352, ОСОБА_5 на підставі рішення Апостолівської міської Ради народних депутатів №565-22/ХХІІІ від 24.10.2001р., їй передається у приватну власність земельна ділянка площею 7.1073 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Апостолівської міської ради. Землю передано для сільськогосподарського виробництва (а.с.7 т.1).

Згідно повідомлення Відділу №2 управління у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №101/371-21 від 10.11.2021р., згідно наявних баз даних Договір оренди на земельну ділянку між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , який був заключний в 2001р., станом на 31.12.2012р. у відділі відсутній (а.с.8 т.1).

Згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 06.11.2001 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , згідно якого ОСОБА_5 відчужила на користь ОСОБА_3 земельну ділянку площею 7,1073 га, кадастровий номер 1220310100:02:001:0299, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Апостолівської міської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Договір посвідчено приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Оксамитною Н.В., зареєстровано в реєстрі за №3554 (а.с.10 т.1).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку №НВ-1200670432022 від 17.10.2022р., кадастровий номер земельної ділянки: 1220310100:02:001:0299. Місце розташування: Дніпропетровська область, Криворізький район, Апостолівська міська рада. Цільове призначення: землі сільськогосподарського призначення. Вид цільового призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Форма власності: приватна. Площа земельної ділянки: 7.1073 га. Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки: Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 10.01.2022; ФОП ОСОБА_6 ОСОБА_6 . Орган, який зареєстрував земельну ділянку: Відділ у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Дата державної реєстрації земельної ділянки: 07.02.2022 (а.с.11 т.1).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №313734491 від 31.10.2022 року, сформованого Криворізькою районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: 1220310100:02:001:0299, площею 7.1073, цільове призначення: для ведення сільськогосподарського виробництва, адреса: Дніпропетровська область, Криворізький район, тг Апостолівська, 17.10.2022 року державним реєстратором виконкому Апостолівської міської ради Дніпропетровської області Коваль С.А. зареєстровано за ОСОБА_3 , форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 (а.с.28 т.1).

Згідно повідомлення Криворізької філії державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №884/01-21 від 14.12.2023р., відповідно до ст.8-1 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3426-ХП (зі змінами та доповненнями), "Гарантії нотаріальної діяльності": "Вилучення (виїмка) реєстрів нотаріальних дій та документів, що передані нотаріусу на зберігання в порядку, передбаченому цим Законом, а також печатки нотаріуса не допускається. Такі реєстри нотаріальних дій, документи чи печатка нотаріуса можуть бути надані суду за мотивованою постановою суду тільки для огляду і повинні бути повернуті судом негайно після огляду." Таким чином, надати оригінал договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Оксамитною Н.В., 06 листопада 2001 року за р.№3554 та укладеного між ОСОБА_5 , яка на момент вчинення нотаріальної дії мешкала за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 , який на момент вчинення нотаріальної дії мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , неможливо (а.с.105 т.1).

Згідно висновку експерта №СЕ-19/104-26/16982-ПЧ від 22.06.2026р., підпис праворуч від графи «Підписи» у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 06.11.2001р., посвідчений приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Оксамитною Н.В., зареєстрований в реєстрі за №3354 – виконаний ОСОБА_2 (а.с.114-118 т.2).

Також вказаним Договором купівлі-продажу підтверджується, що відповідач провів повний розрахунок з позивачем за вищевказану земельну ділянку.

Судом встановлено, що обставини відповідно до позову, в 2001 році між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі вказаної вище земельної ділянки, також ніяким доказом не підтверджуються.

Позовна заява, а також докази, які долучені до неї, не містять підтвердження того, що починаючи з 2001 року по теперішній час позивач зверталася до відповідача з питання виплати їй орендної плати. Тобто, починаючи з 2001 року по теперішній час позивач не цікавилася, як вона стверджує, належною їй земельною ділянкою та не зверталася жодного разу до відповідача за виплатою орендної плати.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений між позивачем та відповідачем 06.11.2001 року. Заборона на продаж земельних ділянок з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва була встановлена з 01.01.2002 року Земельним кодексом України, який був прийнято 25.10.2001 року та набрав законної сили саме з 01.01.2002 року. Отже посилання позивача на те, що на час укладення вказаного Договору діяла заборона на укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є безпідставними.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Згідно ст. 267 ЦК України:

ч. 3, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;

ч. 4, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вищезазначеного, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначений висновок був сформований ще в Постанові Верховного суду України від 29 жовтня 2014р. у справі №6-152цс14).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, до ухвалення ним рішення.

Отже, оскільки оспорюваний договір було укладено між позивачем та відповідачем в 2001 році, а з позовом до суду позивач звернулася лише в грудні 2022 року, тобто поза межами строку позовної давності, про застосування якого заявлене відповідне клопотання відповідачем, що в силу вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові. Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд зазначає, що обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття та приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача та її представника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 263, 265, 268, 353-354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 , представник позивача – адвокат Трофименко Марина Володимирівна до ОСОБА_3 , треті особи – П`ята Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області в особі державного нотаріуса Оксамитної Наталії Василівни, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Управління у Криворізькому районі Відділ №2 «про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 07.10.2026р.

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш