Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №756/10105/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 756/10105/25

№ 2/183/2795/26

08 жовтня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 100 381,81 грн; моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн; витрати на послуги експерта та складання звіту у розмірі 5 000,00 грн, що разом становить 115 381,81 грн, а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10 серпня 2024 року о 17 годині 50 хвилин у м. Києві по пр-ту Берестейському, 84, відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «KOVI 300 LITE» (д.н.з. НОМЕР_1 ), при перестроюванні не переконався в безпечності руху та не надав перевагу в русі автомобілю «AUDI A5» (д.н.з. НОМЕР_2 ), яким керувала та який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , внаслідок чого відбулося зіткнення, і транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року у справі ЄУН 761/30314/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року вказану постанову залишено без змін.

Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку № 57/07.06.25 від 04 червня 2025 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «AUDI A5» складає 181 741,44 грн з урахуванням ПДВ. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована за полісом обов`язкового страхування в АТ «Страхова група «ТАС» з франшизою 0 грн.

За результатами звернення позивача та досягнутої згоди щодо розміру страхового відшкодування без проведення експертизи, АТ «Страхова група «ТАС» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 25 703,00 грн.

Позивач вказує, що відповідно до ст. 1194 ЦК України та судової практики Верховного Суду на відповідача як винну особу покладається обов`язок зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 100 381,81 грн.

Крім того, пошкодження майна та необхідність вживати додаткових заходів для вирішення питань щодо відшкодування шкоди завдали позивачу моральних страждань, призвели до порушення нормального ритму життя та емоційного стану, у зв`язку з чим вона оцінює завдану моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн, а також понесла витрати на послуги експерта за складання звіту про оцінку в розмірі 5 000,00 грн.

Рух справи та процесуальні дії суду

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року справу передано на розгляд за підсудністю до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2025 року вказану справу передано на розгляд судді Оладенко О.С.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заперечень проти позову чи клопотань про продовження процесуального строку не заявляв.

Ухвалою суду від 17 червня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Також представник позивача не погодилася з доводами представника відповідача, на які він посилався у вступній промові та поясненнях, а також з доводами представника відповідача, висловленими під час дослідження доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити у зв`язку з недоведеністю.

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні докази розміру завданих збитків від страховика. Зокрема, зазначив, що хоча страховиком і складено протокол (акт) огляду транспортного засобу, сам страховик підтвердив, що розрахунок та оцінка збитків з його боку не здійснювалися, а отже, докази реальної суми збитків на підставі оцінки страхової компанії відсутні. При цьому страховик та потерпіла особа самостійно узгодили лише розмір страхового відшкодування, а не розмір спричинених збитків, які є різними за своєю правовою природою поняттями. Право позивача самостійно залучати оцінювача виникає виключно у разі, якщо страховик ухилився від виконання свого обов`язку щодо проведення оцінки. Оскільки страховик огляд автомобіля виконав, у позивача не виникло законних підстав для залучення суб`єкта оціночної діяльності за власною ініціативою. Також посилався на порушення процедури проведення оцінки позивачем, оскільки відповідний звіт складено майже через рік після ДТП. При цьому відповідача, як особу, яка завдала шкоду, у порушення вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, не було повідомлено та не запрошено за три дні до проведення огляду, чим позбавлено його можливості висловити зауваження або залучити свого оцінювача. Наполягав, що стягнення різниці безпосередньо з винуватця ДТП можливе лише за наявності обґрунтованої різниці між сумою реальних збитків та виплаченим страховим відшкодуванням. Оскільки наданий позивачем звіт про оцінку складений з порушенням законодавства, розмір матеріальних збитків є недоведеним та необґрунтованим, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків слід відмовити.

Крім того, представник відповідача заперечив проти правомірності включення та стягнення податку на додану вартість (ПДВ) у складі матеріальної шкоди за відновлювальний ремонт транспортного засобу. Вказав, що ПДВ підлягає сплаті лише за умови надання належних підтверджуючих документів про фактичне проведення ремонту та реальну сплату вказаного податку. У звіті оцінювача нараховано ПДВ у розмірі 7 170,13 грн, у ремонтній калькуляції вартість запасних частин становить понад 143-145 тис. грн, тому 20% ПДВ лише від вартості запчастин мало б складати близько 28-30 тис. грн, у зв`язку з чим висловив обґрунтований сумнів щодо правильності та достовірності проведеного оцінювачем розрахунку ПДВ.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки AUDI A5, державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданим 19 вересня 2023 року.

10 серпня 2024 року о 17 годині 50 хвилин у м. Києві по пр-ту Берестейському, 84, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом KOVI 300 LITE, державний номерний знак НОМЕР_1 , при перестроюванні не переконався в безпечності руху та не надав перевагу в русі автомобілю AUDI A5, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, внаслідок чого відбулося зіткнення. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Дії ОСОБА_2 кваліфіковано як порушення вимог пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України.

Зазначені обставини встановлено постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року у справі № 761/30314/24, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року вказану постанову суду першої інстанції залишено без змін.

На час настання ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу KOVI 300 LITE, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в АТ "Страхова група "ТАС" згідно з полісом обов`язкового страхування № EP-216598857 від 02 вересня 2023 року, з франшизою 0 грн.

Згідно з відповіддю АТ "Страхова група "ТАС" № 937 від 22 квітня 2025 року та № 1178 від 20 травня 2025 року на адвокатський запит, за результатами проведеного огляду пошкодженого майна (протокол технічного огляду транспортного засобу № 70827 від 19 серпня 2024 року) страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування без проведення оцінки або експертизи. На підставі заяви ОСОБА_1 про страхове відшкодування від 29 серпня 2024 року АТ "СГ "ТАС" сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 25 703,00 грн, що підтверджується витягом про зарахування коштів від 09 вересня 2024 року.

Згідно зі Звітом № 57/07.06.25 про оцінку вартості матеріального збитку від 04 червня 2025 року, складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 (висновок про вартість майна від 04 червня 2025 року):

ринкова вартість автомобіля AUDI A5, державний номерний знак НОМЕР_2 , до пошкодження становить 624 968,85 грн;

значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ становить 0,7000;

вартість відновлювального ремонту автомобіля AUDI A5 становить 181 741,44 грн (у тому числі вартість робіт — 22 275,00 грн, вартість матеріалів — 16 063,85 грн, вартість складових під заміну — 143 402,59 грн);

вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин становить 81 359,63 грн (у тому числі ПДВ 7 170,13 грн).

Кваліфікація оцінювача ОСОБА_3 підтверджується Кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача МФ № 210 від 15 грудня 2018 року та Сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності № 443/2024 від 24 вересня 2024 року, виданими Фондом державного майна України.

Понесені позивачем витрати на послуги оцінювача за складання вказаного звіту про оцінку в розмірі 5 000,00 грн підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордера № 57/07.06.25 від 04 червня 2025 року, виданою ФОП ОСОБА_3 .

Застосовані норми права, оцінка аргументів сторін

За правилами статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Загальні підстави відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, згідно з частинами першою, другою якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на це, подає страховику відповідну заяву. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до абз.2 п.36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Тлумачення зазначеної правової норми спеціального закону у взаємозв`язку із загальними нормами цивільного законодавства призводить до висновку, що одержавши страхову виплату, потерпілий не позбавляється права на реальне відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків, в тому числі у судовому порядку.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 320/9174/15-ц.

Відповідальність винуватця у разі визнання випадку страховим настає лише тоді, коли розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, на що безпосередньо вказує зміст статті 1194 ЦК України.

Крім того, статті 2, 22, 29, 36 Закону № 1961-IV не містять заборони щодо доплати суми відшкодування, якщо після оцінки виявиться, що погоджена потерпілим та страховиком виплачена сума є значно меншою від оціненої майнової шкоди. Вказані статті обмежують страхову виплату лише встановленим у договорі лімітом відповідальності.»

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-д (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 757/13525/18-ц, «обов`язок з відшкодування шкоди у межах суми страхового відшкодування покладається на страховика. Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для повного відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. З урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля, була застрахована у страховій компанії, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).».

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові №686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

У постанові ВС від 11.03.2020 року у справі №754/5129/15-ц зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом наземних транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП та вартістю матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу, викликана законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком - врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічні по суті висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У спірних правовідносинах діє принцип повного відшкодування шкоди, який закріплений у статті 1166 ЦК України, та реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Відповідно до зазначених норм особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Щодо допустимості звіту про оцінку

Оцінюючи належність і допустимість Звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 57/07.06.25 від 04 червня 2025 року як доказу, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

Визначення розміру матеріального збитку при настанні ДТП (страхового випадку) повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який має відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (з відповідними змінами), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092(далі - Методика).

Пунктом 5.2. Методики визначено, що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).

Отже, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року у справі № 643/10751/16.

Крім того, суд враховує, що відповідач не навів об`єктивного підтвердження того, що його відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених у протоколі огляду транспортного засобу розрахунків. Наведені посилання носять характер припущень, що не можуть бути оцінені та враховані судом.

Таким чином, ОСОБА_2 та його представником не доведено необґрунтованості чи суперечності протоколу огляду транспортного засобу, складеного за наслідками огляду автомобіля, іншим матеріалам справи, та не спростовано викладених у ньому обставин.

Крім того, відповідач не був позбавлений передбаченого законом права провести власне дослідження вартості збитку, що останнім зроблено не було.

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність у звіті про оцінку вартості матеріального збитку вказівки про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність, то такі доводи не приймаються до уваги, оскільки вказаний висновок не надавався спеціалістом в рамках проведення судової експертизи, умови якої передбачають надання висновку з дотриманням вимог ч.7 ст. 102 ЦПК України.

Крім того, у відповідача була можливість після дорожньо-транспортної пригоди провести власну експертну оцінку пошкодженого транспортного засобу, який належав позивачу. Однак, відповідач цього не зробив, що дає суду обґрунтовані підстави для застосування як доказу, наданого позивачем звіту про оцінку вартості матеріального збитку яким визначено розмір заподіяної відповідачем шкоди у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу позивача.

Отже, в цілому необґрунтованими є доводи відповідача про неналежність доказів, наданих позивачем, на підтвердження своїх вимог про стягнення майнової шкоди, у тому числі щодо розміру завданої шкоди, з огляду на те, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами вищевказаний звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу.

Суд враховує, що у випадку незгоди з визначеною сумою майнової шкоди ОСОБА_2 не був позбавлений можливості подати до суду клопотання про призначення у справі відповідної експертизи або звернутися самостійно до експерта для її проведення, або надати інші докази, однак вказаною можливістю на свій розсуд не скористався.

Щодо заперечень відповідача стосовно правомірності включення податку на додану вартість (ПДВ) у складі матеріальної шкоди за відновлювальний ремонт транспортного засобу та обов`язковості надання підтверджуючих документів про фактичне проведення ремонту і сплату податку, суд виходить з наступного.

Норма пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV регулює виключно порядок та умови виплати страхового відшкодування безпосередньо страховиком і передбачає зменшення страхової виплати на суму ПДВ у разі відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту платнику цього податку. Натомість, стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням безпосередньо з винуватої особи здійснюється на підставі загальних норм цивільного законодавства (статей 1166, 1194 ЦК України) в порядку повного відшкодування реальних збитків. Сума ПДВ у ремонтній калькуляції або звіті про оцінку є невід`ємною складовою вартості робіт, матеріалів та запчастин, необхідних для відновлення пошкодженого майна до стану, який існував до ДТП. Тому для визначення обсягу майнової відповідальності особи, яка завдала шкоду, фактичне проведення ремонту та підтвердження сплати ПДВ на момент розгляду справи не є обов`язковою умовою, а заперечення відповідача з цього приводу судом відхиляються.

Заперечення відповідача про те, що досягнення згоди між потерпілим та страховиком щодо розміру страхового відшкодування не звільняє страхову компанію від обов`язку проведення оцінки майна, суд відхиляє як безпідставні. Відповідно до приписів абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик має законне право здійснювати виплату без проведення експертизи чи оцінки у разі досягнення згоди з потерпілим щодо розміру та способу здійснення страхового відшкодування. Законодавство не містить імперативної вимоги щодо обов`язкового проведення оцінки страховиком за наявності такої згоди.

Крім того, суд зазначає, що узгодження позивачем та страховиком розміру страхової виплати жодним чином не вплинуло на суму збитків, визначену у звіті про оцінку, та на розмір майнової шкоди, що підлягає стягненню з відповідача. Досягнення згоди зі страховиком стосувалося виключно порядку та розміру виплати страхового відшкодування у межах страхового врегулювання, тоді як розмір реальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, визначений належним та допустимим доказом - звітом про оцінку.

Як установлено судом, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля без урахування фізичного зносу складників становить 181 741,44 грн, тоді як сума матеріального збитку з урахуванням зносу деталей, що підлягала відшкодуванню страховиком, складає 81 359,63 грн.

З огляду на це, різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та сумою матеріального збитку становить 100 381,81 грн (181 741,44 грн - 81 359,63 грн). Оскільки обов`язок з відшкодування цієї різниці за законом покладається безпосередньо на винну в ДТП особу на підставі статей 1166, 1194 ЦК України, вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 100 381,81 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, що повністю узгоджується з наведеними правовими висновками Верховного Суду.

Щодо моральної шкоди

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суду виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд враховує роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 Постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за N 4 від 31 березня 1995 р., згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин.

Позивачем зазначено, що діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, які він оцінює у розмірі 10 000 грн.

У пунктах третьому та четвертому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Визначаючи розмір на відшкодування моральної шкоди, суд керується не тільки тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття позивача, але й тими, які характеризують її зовнішній прояв – порушення звичайного для цієї людини способу життя з огляду на її індивідуальні особливості, а також виходить із засад юридичної відповідальності та принципів компенсації моральної шкоди.

Суд вважає, що визначений позивачем розмір моральної шкоди, яку він оцінює у 10000 грн., відповідає встановленим обставинам справи, а також критеріям розумності та справедливості, тому в цій частині позов підлягає задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплату робіт (послуг) перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Витрати позивача на проведення оцінки майна та складання звіту № 57/07.06.25 від 04 червня 2025 року у розмірі 5 000,00 грн підтверджуються належним доказом - квитанцією до прибуткового касового ордера № 57/07.06.25 від 04 червня 2025 року, виданою ФОП ОСОБА_3 .

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн та витрати на підготовку звіту про оцінку в розмірі 5 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 139, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 100 381 (сто тисяч триста вісімдесят одна) грн 81 коп.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення оцінки збитків у сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп., а всього судові витрати у сумі 6 211 (шість тисяч двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено і підписано 08 жовтня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.