Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №179/1703/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1703/26

1-кп/179/216/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042470000023 від 25.01.2026 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Старопетрівка Бердянського району Запорізької області, із середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2023 року о 19 годині 17 хвилин в с. Котовка, вул. Базарна, водій ОСОБА_4 керував транспортним засобом, а саме мотоциклом «Альфа», без мотошолома та без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах з порожнини рота, порушення мови, координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

14 вересня 2023 року за результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення за вказаним протоколом, Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області винесено постанову № 179/1228/23, яка набрала законної сили, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Однак, ОСОБА_4 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, маючи умисел на невиконання судового рішення, а саме постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1228/23, винесеної 14 вересня 2023 року, яка набрала законної сили, та повністю її ігноруючи, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови, будучи належним чином ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому маючи реальну можливість виконати судове рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та в порушення ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, діючи умисно, 31 липня 2024 року о 00 годині 00 хвилин в с. Котовка по вул. Центральна, 33 водій ОСОБА_4 керував транспортним засобом ВАЗ 21063, д.н. НОМЕР_2 , не маючи права керування таким засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 а) ПДР України, у зв`язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 5 ст. 126 КУпАП від 31 липня 2024 року.

27 серпня 2024 року за результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення за вказаним протоколом, Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області винесено постанову № 179/1525/24, яка набрала законної сили, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, маючи умисел на невиконання судового рішення, а саме постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1228/23, винесеної 14 вересня 2023 року, постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1525/24, винесеної 27 серпня 2024 року, які набрали законної сили, та повністю їх ігноруючи, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов, будучи належним чином ознайомленим з ними, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому маючи реальну можливість виконати судове рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та в порушення ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, діючи умисно, повторно, 20 листопада 2024 року о 22 годині 45 хвилин в с. Котовка по вул. Робоча, Самарівського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_4 керував автомобілем ВАЗ 2103 д.н.з. НОМЕР_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 (а) ПДР України, у зв`язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 130 КУпАП від 20 листопада 2024 року.

Крім того, 20 листопада 2024 року о 22 годині 45 хвилин в с. Котовка по вул. Робоча, Самарівського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_4 повторно протягом року керував автомобілем ВАЗ 2103 д.н.з. НОМЕР_3 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) ПДР України, у зв`язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 5 ст. 126 КУпАП від 20 листопада 2024 року. Також, 20 листопада 2024 року о 22 годині 45 хвилин в с. Котовка по вул. Робоча, Самарівського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_4 здійснив злісну непокору законній вимогі поліцейського, який здійснював охорону публічної безпеки та порядку, чим вчинив адміністративне правопорушення, за вчинення якого відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП.

17 грудня 2024 року постановою Магдалинівського районного суду були об`єднані в одне провадження адміністративні справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 185, ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

17 грудня 2024 року за результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення за вказаним протоколом, Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області винесено постанову № 179/2196/24, яка набрала законної сили, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185, ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Разом з тим, ОСОБА_4 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, маючи умисел на невиконання судових рішень, а саме постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1228/23, винесеної 14 вересня 2023 року, постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1525/24, винесеної 27 серпня 2024 року, постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/2196/24, винесеної 17 грудня 2024 року, які набрали законної сили, та повністю їх ігноруючи, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов, будучи належним чином ознайомленим з ними, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому маючи реальну можливість виконати судове рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та в порушення ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, діючи умисно, повторно, 01 листопада 2025 року о 20 годині 05 хвилин в с. Минівка, вул. Українська, Самарівського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_4 повторно протягом року керував автомобілем ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_4 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії, а саме не маючи посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) ПДР України, у зв`язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 5 ст. 126 КУпАП від 07 листопада 2025 року.

Водночас, 01 листопада 2025 року о 20 годині 05 хвилин в с. Минівка, вул. Українська, Самарівського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_4 повторно протягом року керував автомобілем ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_4 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України, у зв`язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 2 ст. 130 КУпАП від 01 листопада 2025 року.

02 грудня 2025 року постановою Магдалинівського районного суду були об`єднані в одне провадження адміністративні справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

02 грудня 2025 року за результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення за вказаним протоколом, Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області винесено постанову № 179/1921/25, яка набрала законної сили, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Продовжуючи умисне невиконання вказаних постанов суду, ОСОБА_4 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, маючи умисел на невиконання судових рішень, а саме постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1228/23, винесеної 14 вересня 2023 року, постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1525/24, винесеної 27 серпня 2024 року, постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/2196/24, винесеної 17 грудня 2024 року та постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області № 179/1921/25, винесеної 02 грудня 2025 року, які набрали законної сили та повністю їх ігноруючи, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов, будучи належним чином ознайомленим з ними, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому маючи реальну можливість виконати судове рішення, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та в порушення ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, діючи умисно, повторно, 24 січня 2026 року керував транспортним засобом автомобілем марки ВАЗ 21081, державний номерний знак НОМЕР_4 , на 31 км. + 100 м. автодороги Т-04-12 (Дніпродзержинськ-Шульгівка-Михайлівка-Котовка-Перещепине-Чернявщина-Жемчужне) та був зупинений патрульним екіпажом працівників сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області за порушення водієм п.п. 9.8 та п.п. 2.3 (в) правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим 24 січня 2026 року відносно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 6558279 за ч. 5 ст. 121 КУпАП, тим самим ОСОБА_4 умисно не виконав постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину визнав у повному обсязі та суду показав, що він дійсно неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, знав про те, що був позбавлений права керування транспортними засобами, але ігноруючи цю заборону, їздив за кермом транспортних засобів, не маючи такого права, в тому числі і в стані алкогольного сп`яніння. За це він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. У скоєному щиро кається, запевнив суд що більше такого не повториться, на теперішній час він перестав вживати алкогольні напої, зараз він проходить військову службу, тому розуміє, що вчиняв неправильно.

Враховуючи свідчення обвинуваченого ОСОБА_4 , його повне визнання своєї винуватості, а також те, що він не оспорює фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, і не наполягає на дослідженні інших доказів по справі, то у відповідності до положень ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у його вчинені.

Згідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні суд з`ясував, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, добровільно визнає себе винним в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, і роз`яснив йому, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини кримінального провадження доведені зібраними доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доведеними.

До таких фактичних обставин відносяться обставини, щодо дати, часу, місця, способу здійснення кримінального правопорушення, форми вини, заподіяної шкоди.

Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.

На підставі викладеного, суд визнає доведеним винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України кваліфікується як нетяжкий злочин, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 не судимий, є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, на теперішній час проходить військову службу, за місцем проживання не перебуває на обліку у лікаря – психіатра та лікаря - нарколога, групи інвалідності не має, з місця проживання характеризується задовільно, сам в судовому засіданні негативно оцінив власну протиправну поведінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими і інші обставини, які не зазначені в частині першій ст. 66 КК України.

Як пом`якшуючі покарання обставини суд взяв до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 дав своїм діям належну оцінку і дійсно готовий понести передбачену законом відповідальність, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та враховуючи обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у вигляді позбавлення волі.

Призначення покарання в такому необхідному та достатньому розмірі, на думку суду, разом з метою кари одночасно об`єктивно забезпечить досягнення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Разом з цим, враховуючи думку прокурора, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та зазначені вище дані про особу ОСОБА_4 , його відношення до скоєного правопорушення, обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, звільнивши його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням викладених підстав, наявністю кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину, а також сукупності даних про обвинуваченого, думку прокурора, який не наполягав на суворості покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 75 та 76 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 76 КПК України нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Проходження військовослужбовцями, звільненими від відбування покарання з випробуванням, військової служби врегульовано Порядком здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17 вересня 2020 року № 337.

Відповідно до п. 2 Розділу 1 вказаного Порядку термін «військовослужбовець, звільнений від відбування покарання з випробуванням» вживається в такому значенні - військовослужбовець, якого вироком суду, що набрав законної сили, засуджено до покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі або позбавлення волі на строк не більше п`яти років та звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України.

При цьому, п. 1 Розділу 2, п. 3 Розділу 3 вказаного Порядку передбачено, що командир (начальник) військової частини (установи) є відповідальним за здійснення організації обліку військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням; військовослужбовець, звільнений від відбування покарання з випробуванням, зобов`язаний: виконувати обов`язки, покладені на нього судом; виконувати загальні обов`язки військовослужбовця, визначені статтями 11-17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та додержуватися військової дисципліни; письмово повідомляти командира (начальника) військової частини (установи) про зміну місця проживання; письмово повідомляти командира (начальника) військової частини (установи) про неможливість виконання встановлених обов`язків.

Таким чином, викладене свідчить про можливість продовження військової служби засудженим, оскільки вказаний Порядок встановлює механізм здійснення контролю командирами (начальниками) військових частин (органів військового управління, військових навчальних закладів, установ, організацій) за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Також ч. 1 ст. 163 Кримінально виконавчого кодексу України визначено, що військові частини здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням (ст. 14). Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців - командирами військових частин.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2024 року в справі № 126/1813/23, провадження № 51-2287км24.

Так як ОСОБА_4 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_1 , то відповідно до ч. 4 ст. 76 КПК України нагляд за засудженим ОСОБА_4 на час проходження ним військової служби суд покладає на командира військової частини.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст. 100 КПК України.

Речові докази: DVD диск з відеозаписом з нагрудної боді – камери поліцейського СРПП з відеозаписом керування ОСОБА_4 транспортним засобом, який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12026042470000022, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід під час судового розгляду відносно обвинуваченого в рамках даного кримінального провадження не обирався.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо протягом зазначеного строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

На підставі ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , який на даний час є військовослужбовцем, покласти на командира військової частини, в якій останній проходить службу.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази: DVD диск з відеозаписом з нагрудної боді – камери поліцейського СРПП з відеозаписом керування ОСОБА_4 транспортним засобом, який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12026042470000022, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід не обирався.

На вирок може бути подана апеляція, з підстав передбачених ст. ст. 394, 395 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівській районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, засудженим в той же термін, з дня вручення його копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Суддя: ОСОБА_1