Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №179/1932/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1932/26

провадження № 3/179/388/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року с-ще Магдалинівка

Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Кравченко О.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділення поліції № 1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

26 вересня 2026 року о 10 годин 30 хвилин ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї тещі ОСОБА_2 , в саме – висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим було завдано шкоду психологічному здоров`ю ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою про провину у вчиненні правопорушення не визнав та суду пояснив, що він приїхав до тещі, щоб дізнатися, чому вона не відповідає на телефонні дзвінки його дружини. Між ними виникла словесна перепалка. Ніяких протиправних дій відносно ОСОБА_2 він не вчиняв. Все спілкування зайняло 2 хвилини, після чого він пішов. Також пояснив, що між ними існує конфлікт з приводу будинку, де вони проживають, оскільки ОСОБА_2 продала його дружині, у якої інвалідність з дитинства, цей будинок, а потім погрожувала його забрати.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що приблизно о 10-00 годині до неї додому приїхав її зять, ОСОБА_1 та вчинив сварку, висловлювався нецензурною лайкою в бік її чоловіка за те, що останній начебто образив його дружину. На її запитання, в чому справа, він також почав сваритися та коли вони вийшли за двір, він взяв її за шию, притиснув до паркану, від чого вона вдарилася головою. Вона дуже злякалася. Після того, як ОСОБА_1 пішов, вона зателефонувала своїй доньці.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3 (дружина ОСОБА_1 ) суду пояснила, що безпосередньо при конфлікті вона не була присутня, їй зателефонувала мати та повідомила, що її чоловік, ОСОБА_1 вчинив сварку, і що вона забере у них хату. З приводу причин конфлікту повідомила, що її мати не відповідала на телефонні дзвінки, вона поїхала дізнатися, що трапилось, оскільки мати похилого віку. Коли вона приїхала до матері додому, на двір вийшов якийсь чоловік та вигнав її. Тоді вона зателефонувала своєму чоловіку, щоб він поїхав дізнатися, чому мати не відповідає на дзвінки.

Вислухав пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілої та свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами ч. 1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 свою провину у правопорушенні не визнав, його вина підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами:

- карткою Єдиного обліку №3856 від 26.09.2026, з якої вбачається, що 26.09.2026 о 10:32 зафіксовано повідомлення зі служби 102 про те, що 26.06.2026 о 10:32 за адресою АДРЕСА_2 зять побив тещу, заявник ОСОБА_4

- заявою потерпілої ОСОБА_2 від 26.09.2026, відповідно до якої остання просить співробітників поліції прийняти заходи до чоловіка своєї доньки, ОСОБА_1 , який 26.09.2026 о 10-00 годин за адресою її мешкання: АДРЕСА_2 , вчинив словесний конфлікт, в ході якого на її адресу висловлювався нецензурною лайкою, погрожував та штовхнув, в результаті чого вона вдарилася головою об паркан, та завдав їй фізичного болю. СМЕ проводити не бажає.

- письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 26.09.2026, відповідно до яких остання пояснила, що 26.09.2026 о 10-00 годин за місцем ї мешкання в АДРЕСА_2 , чоловік її доньки, ОСОБА_5 вчинив безпідставний словесний конфлікт, в ході якого на її адресу висловлювався нецензурною лайкою, погрожував та штовхнув, в результаті чого вона вдарилася головою об паркан, чим їй було завдано фізичного болю.

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 від 26.09.2026, з яких вбачається, що 26.09.2026 близько 10 год.30 хв. Він знаходився за адресою АДРЕСА_2 та був свідком того, як невідомий громадянин почав погрожувати його знайомій, ОСОБА_2 та висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою та почав її штовхати.

- рапортом інспектора СРПП ВП №1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Скляра С. від 26.09.2026, з якого, зокрема, вбачається, що відносно ОСОБА_1 було винесено термінові заборонні приписи серії АА 572168 – заборона в будь-яких спосіб контактувати з постраждалою особою.

В сукупності ці докази підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно потерпілої ОСОБА_2 , що тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Доводи ОСОБА_1 щодо наявності між сторонами конфлікту з приводу житлового будинку, не спростовують встановлених судом обставин вчинення адміністративного правопорушення, які підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 ч.2 КУпАП, є доведеною.

На виконання вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до останнього адміністративне стягнення, в межах санкції статті 173-2 ч.1 КУпАП, у вигляді штрафу в дохід держави.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 401, 280, 283, 284 КУпАП,-,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 (сто сімдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.).

Штраф має бути сплачений згідно зі ст.307 КУпАП протягом 15 днів від дня вручення (отримання) постанови за справою про адміністративне правопорушення в установу банку.

Копія платіжного документу подається до суду.

Відповідно до ч. 2 ст.308 КУпАП в разі несвоєчасного сплачення штрафу і виконання постанови в примусовому порядку, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП, витрати на облік зазначеного правопорушення. Розмір витрат визначається Кабінетом Міністрів України.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя О.Ю. Кравченко