Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №204/297/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/297/25

Провадження № 2/204/160/26 р.

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Невгомонної Л.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про визнання додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визначити позивачу додатковий строк тривалістю 2 місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки — ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема на частку в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Позивачка є спадкоємцем першої черги за законом. Однак, у встановлений законом шестимісячний строк із дня відкриття спадщини позивачка не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку з наявністю поважних причин. Зокрема, позивачка є особою похилого віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), перенесла декілька тяжких захворювань та травму (перелом правого стегна), що потребувало тривалого лікування, стороннього догляду та реабілітації, а також надалі виїхала за кордон через введення воєнного стану. 30 жовтня 2024 року позивачка через Генеральне консульство України в Любліні направила приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павленко І.В. від 12 листопада 2024 року позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини та відсутністю документів, що підтверджують факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позивачка вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, у зв`язку з чим просить суд визначити їй додатковий строк тривалістю 2 місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Представник позивача в судовому засіданні просила задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, раніше представником надано до суду заяву про розгляд справи без його участі та просить не стягувати судовий збір оскільки міська рада жодним чином не порушувала права позивача.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

ОСОБА_2 (дошлюбне - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить частка квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07.07.1998 року. Вказане підтверджується інформаційним листом КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 24.10.2024 № 12698 (а.с. 13 на звороті).

30 жовтня 2024 року консулом Генерального консульства України в Любліні ОСОБА_5 було посвідчено заяву ОСОБА_2 про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 (реєстровий № 1357) (а.с. 11).

Інтереси позивачки за довіреністю від 30.10.2024 (посвідченою консулом ГКУ в Любліні, реєстровий № 1358) представляє ОСОБА_6 .

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павленко І.В. від 12 листопада 2024 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» через пропущення встановленого ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку та відсутність доказів спільного проживання із спадкодавцем на момент смерті.

Згідно з довідкою № 259 від 29.03.2019 року, виданою КЗ «Дніпропетровська клінічна об`єднана швидка медична допомога», ОСОБА_2 було встановлено діагноз: перелом правого стегна, проведено іммобілізацію та призначено тривале амбулаторне лікування, обмеження рухової активності й заходи запобігання ускладненням.

Крім того, в 2020 році ОСОБА_2 було встановлено діагноз: первинний двосторонній гонартроз М17.0 та перебувала на лікуванні у місці Люблені.

Свідок ОСОБА_6 (син позивачки) у судовому засіданні пояснив, що позивачка особисто ховала ОСОБА_3 . У березні 2019 року позивачка отримала травму, надалі перенесла операцію у Польщі, так як там проживає сестра. Після операції близько шести місяців була прикута до ліжка. На теперішній час вона перебуває за кордоном.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступне черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття або відмови від прийняття ним спадщини, крім випадків визначених статтею 1259 ЦК України.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

При цьому поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 757/48977/21, від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 373/118/20.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини, позивач, як на підставу поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини вказував незадовільний стан здоров`я, потребу в сторонньому догляді та лікуванні.

Проте, позивач не надав доказів існування об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк вчинити дії щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , зокрема доказів перебування на стаціонарному лікуванні, безпорадного стану чи необхідності сторонньої допомоги протягом шестимісячного строку.

Судом установлено, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підтвердження обставин справи позивачем надано довідку КЗ «ДКОШМД» від 29 березня 2019 року, а також інформаційну картку відділення ортопедії та травматології Незалежної державної клінічної лікарні № 4 у м. Любліні від 22 червня 2020 року. Разом з тим, із заявою про прийняття спадщини позивач звернулася до нотаріуса лише 30 жовтня 2024 року, тобто зі значним пропущенням встановленого законом строку.

Також, судом не приймаються доводи про ведення карантину та воєнного стану на території України, оскільки позивачкою не зазначено, які саме непереборні обставини їй заважали звернутися до нотаріуса. Крім того слід зазначити, що заява ОСОБА_2 була посвідчена консулом Генерального консульства України в Любліні, тобто за межами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1216-1218, 1223, 1258, 1259, 1261-1265, 1268-1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 128, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про визнання додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Дніпровська міська рада, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26510514, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75.

Суддя В.В. Самсонова