Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №203/3482/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/3482/26

Провадження № 2/0203/2156/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року Центральний районний суд м.Дніпра в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 12.08.2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою було укладено договір про надання фінансового кредиту №262670, відповідно до умов якого останній було надано кредит в сумі 3500 грн. 12.04.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (після зміни найменування – ТОВ «ВІН ФІНАНС») було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого на користь останнього було відступлено право вимоги за укладеним із відповідачкою кредитним договором. Посилаючись на вказані обставини, неналежне виконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором в сумі 18983 грн. 37 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3500 грн., заборгованості по процентам в сумі 1890 грн., боргу за пенею та штрафами в сумі 9115 грн., інфляційних втрат в сумі 3171 грн. 73 коп., 3% річних в сумі 1306 грн. 64 коп., а також стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 18.05.2026 року позов було прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

В призначене судове засідання представник позивача та відповідач не з`явились.

В пред`явленому позові позивач просив розглядати справу без участі його представника, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідачка до суду повторно не з`явилась, про причини своєї неявки не повідомила, відзиву на позов не надала.

З урахуванням цього, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.280,281 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи за відсутності сторін, в заочному порядку та без фіксації судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши викладені в позовній заяві доводи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до чч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Частинами 1,2 ст.642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В зв`язку із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, ст.3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).

За змістом ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).

Відповідно до ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12.08.2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою було укладено договір про надання фінансового кредиту №262670, відповідно до умов якого останній було надано кредит в сумі 3500 грн., строком на 30 днів, зі сплатою процентів в розмірі 0,30% від суми кредиту, що становить 10 грн. 50 коп.

12.04.2018 року між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (після зміни найменування – ТОВ «ВІН ФІНАНС») було укладено договір факторингу №1, а 06.12.2018 року додаткову угоду №9, відповідно до яких та витягу з реєстру боржників на користь останнього було відступлено право вимоги за укладеним із відповідачкою кредитним договором в сумі 5390 грн., що включає в себе заборгованість за тілом кредиту в сумі 3500 грн., заборгованість по процентам в сумі 1890 грн.

Посилаючись на вказані обставини, неналежне виконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором в сумі 18983 грн. 37 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3500 грн., заборгованості по процентам в сумі 1890 грн., боргу за пенею та штрафами в сумі 9115 грн., а також нарахованих у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України інфляційних втрат в сумі 3171 грн. 73 коп., 3% річних в сумі 1306 грн. 64 коп.

Частиною 6 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Суд враховує, що умовами кредитного договору було передбачено надання відповідачці кредиту строком на 30 днів, зі сплатою процентів в сумі 10 грн. 50 коп., що відображено в пп.1.3.1 кредитного договору та у Графіку розрахунків, що є додатком №1 до договору.

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідачки заборгованості по процентам в сумі 1890 грн., позивач будь- яких обгрунтувань щодо підстав нарахування процентів у заявленому розмірі та відповідних розрахуків не надав.

Згідно ч.ч.2,3,4 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З розрахунку заборгованості також вбачається, що заявлені до стягнення кошти в сумі 10800 грн., фактично є пенею, нарахованою у відповідності до умов п.4.1 кредитного договору.

З огляду на те, що сума виданого відповідачці кредиту становила 3500 грн., що є меншою за розмір мінімальної заробітної плати, розмір неустойки у вигляді пені та штрафів не може перевищувати розмірів, визначених ч.ч.2,3 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, суд враховує, що застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов`язання за договором про споживчий кредит заборонено згідно ч.4 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд приймає до уваги, що розмір неустойки значно перевищує розмір заборгованості за кредитом та процентами, введення в Україні воєнного стану.

В зв`язку з цим, приходить до висновку про наявність передбачених ч.3 ст.551 ЦК України підстав для зменшення неустойки у вигляді пені до 3510 грн. 50 коп. (розміру доведеної заборгованості за тілом кредиту та процентами).

За вказаних обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №262670 від 12.08.2018 року в сумі 7021 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3500 грн., заборгованості по процентам в сумі 10 грн. 50 коп., пені в сумі 3510 грн. 50 коп.

З урахуванням зазначеного, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦПК України за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року з відповідачки підлягають стягненню, виходячи із розміру заборгованості в сумі 7021 грн., інфляційні втрати в сумі 1535 грн. 24 коп. (7021 х 1,21866444 – 7021) та 3% річних в сумі 632 грн. 47 коп.

Таким чином, всього з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №262670 від 12.08.2018 року в сумі 9188 грн. 71 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3500 грн., за процентами в сумі 10 грн. 50 коп., пені в сумі 3510 грн. 50 коп., інфляційних втрат в сумі 1535 грн. 24 коп. та 3% річних в сумі 632 грн. 47 коп.

У відповідності до ст.141 ЦПК України та пропорційно до задоволених позовних вимог (48,40% від ціни позову) з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1288 грн. 60 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 2420 грн., а всього стягнути судові витрати в сумі 3708 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.6,207,512,514,526,625,626,627,628,638,641,642,1048-1050,1054,1077,1078 ЦК України, ст.ст.12,21 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,133,137,141,211,223,247,258,259, 263-268,280,281 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (04112, м.Київ, вул.Академіка Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №262670 від 12 серпня 2018 року в сумі 9188 грн. 71 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3500 грн., за процентами в сумі 10 грн. 50 коп., пені в сумі 3510 грн. 50 коп., інфляційних втрат в сумі 1535 грн. 24 коп. та 3% річних в сумі 632 грн. 47 коп.; а також стягнути судові витрати в сумі 3708 грн. 60 коп.. у т.ч.: витрати по сплаті судового збору в сумі 1288 грн. 60 коп., витрати на правову допомогу в сумі 2420 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя С.Ю.Казак