Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №203/7864/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа №203/7864/26

Провадження №2/0203/3441/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Мулярчик А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

у с т а н о в и в:

1. 22 липня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебувають у шлюбі від грудня 2015 року. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину. Взаємини з відповідачкою розладилися. Сторони не ведуть спільного господарства, шлюбних відносин не підтримують, мешкають окремо одне від одного. Зберігати сім`ю позивач не бажає, вважає, що шлюб носить формальний характер, просить суд шлюб розірвати (а.с.а.с. 1 – 5).

2. Сторони, їхні представники до суду не з`явилися, звернувшись із заявами про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 3).

3. Справу розглянуто без фіксування звукозаписувальними технічними засобами на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК).

4. Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

5. Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

6. Згідно з частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України (далі – СК) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

7. За правилами, встановленими частиною 1 статті 21 СК, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

8. Частиною 1 статті 24 СК визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

9. За приписами частин 3, 4 статті 56 СК кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

10. Відповідно до статті 112 СК шлюб може бути розірвано, якщо подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим та протирічить інтересам одного з них, або інтересам їхніх дітей.

11. Таким чином, у розумінні норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу є однією з основних його засад. Шлюб – це сімейний союз, у якому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

12. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу – це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

13. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

14. Згідно з частиною 3 статті 105 СК шлюб припиняється шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду у відповідності зі статтею 110 цього Кодексу.

15. За правилами, встановленими статтею 112 СК, суд з`ясовує фактичні взаємовідносини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, приймає до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інших обставин життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило би інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають суттєве значення.

16. Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі від 26.12.2015. Шлюб зареєстровано Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції (актовий запис – 1094) (а.с.а.с. 21, 22).

17. Сторони від шлюбу мають малолітню дочку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.а.с. 23, 24).

18. Наявність спору щодо місця проживання дитини, а також спору щодо спільно нажитого майна між сторонами судом не встановлено.

19. Підстав для надання сторонам строку для примирення судом також встановлено не було.

20. З огляду на викладене суд доходить висновку про необхідність задоволення заявленого у справі позову.

21. У порядку статті 141 ЦПК суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача компенсацію понесених ним судових витрат зі сплати судового збору у сумі 1 331,20 грн (а.с. 20).

22. Розв`язуючи питання щодо відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

23. Частиною 8 статті 141 ЦПК визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

24. Судом встановлено, що позивач задекларував судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 11 500,00 грн.

25. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 – 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

26. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

27. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (пункт 268).

28. Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а й за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9 статті 141 ЦПК, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

29. Аналогічна позиція відображена в пункті 119 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

30. З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

31. Отже, виходячи з положень частини 3 статті 141 ЦПК, ураховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатським бюро роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені позивачкою витрати на правничу допомогу в суді у сумі 11 500,00 грн є надзвичайно завищеними.

32. Зокрема, суд звертає увагу на те, що справа стосується розірвання шлюбу та не ускладнена іншими правовідносинами, тобто є нескладною, з огляду на її характер, отже підготовка документів для звернення до суду у рамках цієї справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, у справі відбулося одне судове засідання, у якому ані позивач, ані його представник участь не взяли, обмежившись заявою про розгляд справи за їх відсутності.

33. З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення понесених ним під час подачі позову витрат на правову допомогу.

34. Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідачки на користь позивача 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

35. Керуючись статтями 5, 7, 10 – 13, 19, 23, 76 – 81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 – 265, 267, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26 грудня 2015 року Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції (актовий запис – 1094), розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію судових витрат у сумі 2 331,20 гривень.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.О. Католікян