Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №191/4376/25 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 191/4376/25

Номер провадження 2/213/2716/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Хмельової С.М.,

за участі секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 28 638,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 лютого 2019 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2022832394, згідно з умовами якого банк надав відповідачці кредит зі сплатою процентів за його користування. Відповідачка умови договору з повернення кредиту та сплати процентів не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 28 638,59 грн, з яких: тіло кредиту – 17 510,00 грн, проценти за користування кредитом – 11 128,59 грн.

24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено договір факторингу, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги, зокрема до відповідачки за кредитним договором №2022832394.

Просить стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості, а також судові витрати.

Відповідачка направила відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги не визнає. Зазначає, що позивачем не доведено набуття права вимоги за кредитним договором №2022832394. В матеріалах справи відсутній витяг з реєстру боржників до договору факторингу №24/03/23 від 24 березня 2023 року, який би вказував на те, що саме її борг відступлений позивачу і що саме за кредитним договором №2022832394. Також вказує на те, що позивачем не надано докази, які б підтверджували сплату позивачем суми коштів за отримане право вимоги, зокрема щодо неї. Крім того, у договорі факторингу немає жодного посилання на відповідача. Також, позивачем не доведено наявність заборгованості. Доказами, які підтверджують її розмір, є первинні документи, оформлені згідно з нормами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Проте, позивачем не надано суду виписки із її поточногу рахунку, відкритого в АТ «ОТП БАНК». До того ж, вказує на пропущення позивачем строку позовної довності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав відповідь на відзив, де зазначає, що доданий до позовної заяви витяг з реєстру боржників містить індивіадуалізовані відомості безпосередньо ОСОБА_1 та підтверджує факт набуття позивачем права вимоги до відповідачки. Тому доводи відповідачки з цього приводу вважає безпідставними. Також не погоджується із посиланнями відповідачки щодо відсутності в матеріалах справи виписки по рахунку. Так, позивачем разом із позовною заявою було подано до суду виписку по рахунку, яка містить детальну історію руху коштів за рахунком: отримання та використання кредитних коштів, погашення кредиту, погашення процентів, перенесення заборгованості до простроченої, а також інші операції за весь період існування кредитних правовідносин. Крім того, вказує, що позивачем не пропущено позовної давності, оскільки строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину та на строк дії воєнного стану в Україні. Просить задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у позові просить розгляд справи провести без його участі.

Відповідачка про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася судом своєчасно і належним чином, про причини неявки не повідомила, будь-яких клопотань не направила.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

30 січня 2026 року позовна заява, передана за підсудністю, надійшла до суду.

Ухвалою від 03 лютого 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06 квітня 2026 року ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитом задоволені.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

16 лютого 2019 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2022832394. Вказаний договір є змішаним, оскільки в ньому містяться елементи різних договорів і Позичальнику надано декілька різних послуг - кредитування та видача картки (продукт CARD).

За умовами розділу 1 договору відповідачка отримала кредит у розмірі 6 548,00 зі строком остаточного повернення – 16 лютого 2021 року, фіксована процентна ставка – 0,01% річних.

У розділі 2 договору відповідачка виявила бажання оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб. За користування кредитом у вигляді кредитної лінії банк нараховує проценти у розмірі 5 % в місяць, упродовж пільгового періоду – 0,01% річних.

Підписавши договір, відповідачка погодилася з усіма його умовами.

Відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів належним чином не виконала.

Згідно з випискою з особового рахунку ОСОБА_1 здійснювала часткове повернення кредиту та часткову сплату процентів.

24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено договір факторингу №24/03/23, згідно з п.6.1. якого фактор (ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ») передає грошові кошти в розпорядження клієнта (АТ «ОТП БАНК») за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників в розмірі портфеля заборгованості, яке виникло у клієнта внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання клієнтом боржникам кредитних коштів.

Відповідно до п.п.6.2.3. договору факторингу, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання фактором та клієнтом умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №2 до договору факторингу позивач набув право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №2022832394 на загальну суму 28 638,59 грн. Заборгованість за кредитним договором становить 28 638,59 грн, з яких: тіло кредиту – 17 510,00 грн, проценти за користування кредитом – 11 128,59 грн.

Розмір заборгованості відповідачкою не оспорюється.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають з зобов`язань за договором кредиту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено, що сторонами кредитного договору визначені істотні умови, в тому числі: сума та строк користування кредитом, розмір відсотків та порядок їх нарахування, дата повернення кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Враховуючи викладені положення закону, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджений факт укладення між АТ «ОТП БАНК» і ОСОБА_1 кредитного договору №2022832394 від 16 лютого 2019 року, а отже у відповідачки виникли обов`язки з належного виконання умов договору щодо повернення суми кредиту та сплати процентів, встановлених договором.

Доведеною також є обставина отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені кредитним договором. Посилання відповідачки на відсутність в матеріалах справи виписки по рахунку суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовується наявною у матеріалах справи випискою з рахунка приватного клієнта №2022832394_CARD за період з 16 лютого 2019 року по 24 березня 2023 року.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Встановлено, що на підставі договору факторингу від 24 березня 2023 року позивач набув права вимоги до відповідачки за кредитним договором №2022832394 від 16 лютого 2019 року.

Доводи відповідачки про те, що позивачем не доведено факту належного відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №2022832394 від 16 лютого 2019 року не заслуговують на увагу, враховуючи надані позивачем докази, умови укладеного договору факторингу, що описувалися вище, та положень статті 1078 ЦК України.

Наданий витяг з реєстру боржників №2 містить усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін, ідентифікуючі ознаки кредитного договору, укладеного відповідачкою, а також суму та складові заборгованості, що відступається.

Отже, позивачем підтверджено перехід до нього права вимоги до відповідачки, твердження відповідачки на непідтвердження набуття позивачем права вимоги є безпідставними та не беруться судом до уваги.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідачка користувалася кредитними коштами, здійснювала частково повернення кредиту та сплату процентів. Проте в повному обсязі та належним чином умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідачкою не надано доказів, як б спростовували факт укладення кредитного договору з АТ «ОТП БАНК», доказів на спростування розрахунку заборгованості за кредитним договором та свій розрахунок.

Отже, зважаючи на те, що відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків не виконала, допустила заборгованість, тому наявні підстави для її стягнення у примусовому порядку.

Щодо твердження відповідачки про закінчення строків позовної давності у цій справі, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень ст. 257, ч. 3 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом з тим, слід зазначити, що згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу, що набрали чинності 20 квітня 2020 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин. У подальшому Кабінет Міністрів України неодноразово продовжував строк дії карантину, а саме до 30 квітня 2023 року.

Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Крім того, на підставі п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року, яка діяла до 14 травня 2025 року,) вбачається, що у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Тобто, перебіг строків позовної давності, визначених статтями 257, 258 ЦК України (загальна та спеціальна позовна давність), зупиняються на строк дії воєнного стану.

Водночас, законом від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено. Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року (через три місяці після опублікування в «Голосі України» від 03 червня 2025 року № 108). Відтак з 04 вересня 2025 року зупинення строків позовної давності припинилося та обчислення строків поновлено.

Таким чином, з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на період дії карантину (закінчився 30 червня 2023 року), з 24 лютого 2022 року до 03 вересня 2025 року строк позовної давності був зупинений.

При цьому, здійснена законодавцем прив`язка продовження строків позовної давності та зупинення їх перебігу до строку дії карантину та воєнного стану є безумовною, а тому наявності жодних додаткових обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, доказувати та оцінювати не потрібно (тобто суди не повинні оцінювати, чи вплинув карантин на особу, чи мала вона реальну можливість подати позов навіть попри карантин тощо).

Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №2022832394 від 16 лютого 2019 року закінчився під час дії воєнного стану, ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.

Тому клопотання відповідачки про застосування строку позовної давності та відмову позивачу у позові з цих підстав задоволенню не підлягає.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, враховуючи те, що відповідачем розмір заборгованості не оспорюється, і ці обставини слід вважати доведеними, суд приходить до переконання, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час ухвалення рішення судом врахована усталена практика Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується таким.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження розміру здійснених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги, додаткову угоду до нього та акт про отримання правової допомоги вартістю 5 000,00 грн.

Встановлено, що правова допомога позивачу фактично була надана, відповідачкою не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності, а тому такі витрати позивача підлягають стягненню з відповідачки в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 512, 514,525, 526, 530, 611, 626, 628, 629, 639, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 133, 137, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за кредитним договором №2022832394 від 16 лютого 2019 року у розмірі 28 638 (двадцять вісім тисяч шістсот тридцять вісім) грн 59 коп., з яких: тіло кредиту – 17 510,00 грн, проценти за користування кредитом –11 128,59 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 9, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 43115064.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Дата складення повного судового рішення – 07 жовтня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова