Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №213/2967/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2967/26

Номер провадження 2/213/2087/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 213/2967/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 03 травня 2024 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6724127. Відповідач не виконав свого обов`язку з повернення кредиту, надані кошти в строк, передбачений договором, не повернув. 19 листопада 2024 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 191124/1, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вищезазначеним договором.

Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 10 014,00 грн та сплачений судовий збір.

Процесуальні дії у справі.

10 липня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

16 липня 2026 року судом отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

17 липня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Заяв та клопотань від сторін не надходило.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом.

03 травня 2024 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6724127. За умовами договору відповідач отримав кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 45 днів.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 9,9 % (за 1-й день), 0,9 % (з 2-го по 15-й день), 1,48 % (з 16-го по 45-й день).

Термін повернення кредиту – 17 червня 2024 року.

Денна процентна ставка – 1,49 %.

19 листопада 2024 року між ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» укладено договір факторингу № 191124/1, за у мовами якого до позивача перейшло право вимоги до боржників, зокрема до відповідача за кредитним договором № 6724127 на суму 10 014,00 грн.

Отже, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» придбало право вимоги за вищезазначеним договором до відповідача.

Згідно із розрахунком, складеним позивачем, заборгованість за кредитним договором становить у загальному розмірі 10 014,00 грн, з яких: 6 000,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 4 014,00 грн – заборгованість за відсотками.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Так згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, після підписання якого між сторонами договору виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникли зобов`язання повернути кредитору кошти відповідно до умов договору і сплатити відсотки за користування ними; набуття позивачем права вимоги за цим договором.

Позивачем надано як докази на підтвердження позовних вимог копію вищезазначеного кредитного договору, укладеного відповідачем з первісним кредитором, копію договору факторингу, копію акту прийому-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників, розрахунок заборгованості, складений позивачем.

Проте в наявних матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували перерахування відповідачу кредитних коштів, зокрема будь-яких первинних платіжних документів, які б підтверджували факт отримання відповідачем грошових коштів в розмірі, заявленому позивачем.

Клопотання про витребування доказів позивачем не заявлено.

Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір за своєю правовою природою є реальним правочином, тобто для дійсності такого правочину визначальним є не досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах, а вчинення на основі досягнутої згоди певної фактичної дії, зокрема передачі грошової суми.

Зазначене корелюється з положеннями ЦК України, зокрема, з абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України.

Суд зазначає, що у справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право кредитодавця на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого в ст. 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.

Частинами 1, 3 статі 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлено, що позивач до позовної заяви не надав жодних доказів, які підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів, та не заявив клопотання про витребування доказів, зокрема виписки з рахунку відповідача.

Крім того, позивачем не надано розрахунок заборгованості.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.

Визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, зокрема розрахунок заборгованості, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково – зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок – це процесуальний обов`язок суду.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Позивач на підтвердження наявної суми заборгованості обґрунтований розрахунок боргу не надав. До позову додано лише витяг з реєстру боржників до договору факторингу та документ під назвою «розрахунок заборгованості», складений позивачем після набуття права вимоги до відповідача.

Водночас розрахунок первісного кредитора, який розкриває механізм нарахування заборгованості та містить відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір, здійснення позичальником платежів, до позову не додано.

Відсутність детального розрахунку позбавляє суд можливості пересвідчитися у розмірах заборгованості, правомірності нарахування процентів, перевірити правильність такого нарахування, зокрема розмір нарахованих процентів, строк такого нарахування, розмір застосованої процентної ставки, на яку суму кредиту нараховувалися проценти, здійснення позичальником платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, початкову дату виникнення заборгованості.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, первісний кредитор повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит та наявності і розміру заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реєстр боржників за договором факторингу та складений позивачем розрахунок заборгованості лише констатують розмір заборгованості, проте не розкривають механізм її виникнення. Наданий позивачем розрахунок також підтверджує нездійснення позивачем нарахувань за договором № 6724127 після набуття права вимоги за ним, проте не розкриває механізм виникнення заборгованості.

Клопотання про витребування деталізованого розрахунку заборгованості позивачем не заявлено. Тому суд не може перевірити правильність нарахувань та у разі виявлення порушень при нарахуванні провести свій розрахунок.

Викладене свідчить про те, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів наявності та розміру заборгованості.

Частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку із ненаданням позивачем належних та допустимих доказів отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором та наявності та розміру заборгованості позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

У зв`язку із відмовою в позові понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, ч.1 ст.141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область.

Відповідач – ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Попов