Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №212/11892/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/11892/26

2-о/212/219/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Дехта Р.В., за участю секретаря судового засідання Попик С.Д., розглянувши цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА МІСТА КРИВОГО РОГУ в особі ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ МІСТА КРИВОГО РОГУ про встановлення факту відсутності спільного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, –

ВСТАНОВИВ:

27.07.2026 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу звернувся заявник ОСОБА_1 із зазначеною заявою. В обґрунтування зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина – ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина у виді певного нерухомого майна. Спадкоємець ОСОБА_4 , хоча був зареєстрований разом із спадкодавцем, але з 2007 року фактично проживає за межами України. Постановою приватного нотаріуса Чорна О.С. від 12.07.2026 року, відмовлено заявникові у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 дружини, на спадкове майно у зв`язку з необхідністю підтвердження в судовому порядку факту відсутності спільного проживання ОСОБА_4 однією сім`єю на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник просить суд:

-встановити факт відсутності постійного спільного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір`ю ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кривому Розі на протязі з 2007 року до дня її смерті.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні свою заявою підтримав та просив її задовольнити, послався на обставини, що зазначені у заяві.

Заінтересована особа ОСОБА_2 заяві підтримала та просила суд її задовольнити.

ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ МІСТА КРИВОГО РОГУ надав судові заяву про розгляд справи за його відсутності

Суд, дослідивши письмові докази у справі, дійшов висновку про відмову задоволення заявлених вимог з таких підстав.

Згідно зі ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2025 року, справа №305/2221/21, зазначив наступні висновки щодо застосування відповідних норм права, а саме:

«Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином порушуються (зачіпаються) його права та законні інтереси, а суд має – перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об`днаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі

№ 910/12787/17).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, змінив рішення суду першої інстанції в частині викладення правового обґрунтування мотивувальної частини щодо відмови у задоволенні позову, зазначивши підставою для відмови у позові – відсутність порушеного права позивача.

ОСОБА_5 , звертаючись до суду з позовом про встановлення факту постійного непроживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, посилалась на те, що вона, як спадкоємець за законом першої черги після смерті її батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , бажаючи прийняти спадщину на все майно, звернулася до Рахівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, склад спадкового майна, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Виходячи зі змісту позову, позивач фактично намагається довести своє право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , вважаючи себе єдиним спадкоємцем першої черги після смерті останнього, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку. При цьому, існують перешкоди в оформленні спадкових справ у нотаріальному порядку, про що свідчить постанова державного нотаріуса Рахівської державної нотаріальної контори від 04 червня 2020 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно.

Отже, висновки апеляційного суду щодо відсутності порушеного права позивача є помилковими.

Разом з тим, закон визначає способи захисту цивільного права.

Орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року, у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі

№ 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Предметом позову ОСОБА_5 визначила вимогу про встановлення факту непроживання ОСОБА_8 із спадкодавцями на час відкриття спадщини та неприйняття відповідачем спадщини після смерті батьків.

Отже, предметом заявлених вимог є встановлення факту, що має юридичне значення, з метою належного оформлення ОСОБА_5 спадщини після смерті батька.

Однак, виходячи зі змісту позовних вимог, позивач фактично намагається довести те, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька.

Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі позовні вимоги про встановлення факту непроживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, не відповідають належному способу захисту.

Верховний Суд звертає увагу на те, що ефективним способом захисту прав позивачки є визнання права власності на спадкове майно, однак таких вимог остання не заявляла. За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачкою способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивачки і не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 та від 02 квітня 2025 року у справі № 751/344/23.

Факти, про які позивач просить ухвалити рішення у цій справі щодо постійного непроживання відповідача із спадкодавцем та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, підлягають встановленню при розгляді позову про визнання права власності на спадщину.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).

Висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності порушення прав і інтересів позивача є неправильним та суперечить змісту статті 16 ЦК України.

Посилаючись в обґрунтування оскаржуваної постанови на нерелевантну судову практику, зокрема на постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19 та від 16 жовтня 2020 року у справі № 91/12787/17, в яких предметами спору є визнання недійсними правочинів, суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позову з підстав відсутності порушеного права позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17, від 10 квітня2020 року у справі № 355/832/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц, на які позивач посилалась в обґрунтування доводів касаційної скарги.

За таких обставин суди правильно відмовили у задоволенні позовних ОСОБА_9 , однак суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, помилився з мотивами відмови.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій повно, однак суд апеляційної інстанції помилився з підставою для відмови у задоволенні позову, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду – зміні з викладенням її мотивувальної частини у редакції цієї постанови, в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції – залишенню без змін.».

Враховуючи надані докази, суд зазначає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА МІСТА КРИВОГО РОГУ в особі ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ МІСТА КРИВОГО РОГУ про встановлення факту відсутності спільного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, потрібно відмовити повністю, оскільки ефективним способом захисту прав заявника є визнання права власності на спадкове майно, а обраним заявником неналежний спосіб захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА МІСТА КРИВОГО РОГУ в особі ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ МІСТА КРИВОГО РОГУ про встановлення факту відсутності спільного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, відмовити повністю.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернення до суду із вимогою про визнання права власності на спадкове майно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя: Р. В. Дехта