Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №175/15225/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/15225/26

Провадження № 3/175/6134/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

"08" жовтня 2026 р. с-ще Слобожанське

Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Білоусова О.М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, –

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу №023115 від 08.09.2026 року, встановлено, що "08" вересня 2026 р. о 11-46 год., в Дніпропетровській обл., 949 км.+826 м. а/д НОМЕР_2 , громадянин ОСОБА_1 здійснював господарську діяльность із перевезення пасажирів на таксі автомобілем «Kia» н.з. НОМЕР_3 , без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, визначених ч.3 ст.2 Закону України «Про особливості регулювання юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», та/або без одержання ліцензії певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до ст. 7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності», відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, заяв не подавав..

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Тобто, ч. 1 ст. 164 КУпАП є бланкетною нормою та відсилає до інших актів законодавства, тому, для настання відповідальності за цією статтею, у протоколі про адміністративне правопорушення слід чітко встановити, які ж саме норми законодавства, що регулюють провадження господарської діяльності, було порушено, та розкрити суть правопорушення відповідно до нормативного акта, яким передбачено одержання документа дозвільного характеру на здійснення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань». Даний Закон поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

До загальних ознак господарської діяльності закон відносить не тільки факт надання послуг за винагороду, а й систематичність таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про здійснення ОСОБА_1 перевезення пасажирів.

Проте докази, які б підтверджували даний факт, та систематичність здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності з перевезення пасажирів без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, у матеріалах справи відсутні.

Слід зазначити, що відсутність державної реєстрації ОСОБА_1 як суб`єкта господарювання, також нічим не доведена.

Відповідно до постанови КАС ВС від 08.07.2020 №463/1352/16-а у силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

При цьому суд приймає вмотивовану постанову тільки в межах викладених уповноваженою посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення та обсягу доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП.

У матеріалах справи, відсутні будь-які докази, що підтверджують факт зайняття ОСОБА_1 саме господарською діяльністю з постійного перевезення пасажирів, отримання ним доходу від такої діяльності та його винність у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення.

Будь-яких належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 систематично здійснює господарську діяльність, що є однією з основних ознак господарської діяльності, та яка потребує одержання ліцензії на провадження такого виду господарської діяльності, як і будь-яких інших доказів на підтвердження його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не надано.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

У відповідності до роз`яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У той же час, у справі «Barbera,MesseguandJabardov.Spain» від 06.12.1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Так, вказаний протокол, як доказ по справі не випливає із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), а наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).

За таких обставин, враховуючи викладене, суд, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, вважає, що у даному, конкретному випадку не доведено склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне порушення, оцінивши докази по справі відповідно до ст. 252 КУпАП, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст.247, ст.ст.164, 251, 283-285 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 , на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О. М. Білоусова