Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №173/2962/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2962/26

Номер провадження3/173/890/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

07 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Морозова В.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 Кам`янського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

26.07.2026 об 11:30 у с-щі Дніпровське, по вул. Лісна, ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху України.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 26.07.2026 року об 11:30 він їхав за кремом автомобіля та у с-ще Дніпровське по вул. Лісна його зупинили працівники поліції. Після зупинки працівники поліції повідомили йому, що у нього нібито наявні ознаки алкогольного сп`яніння, та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager». На вказану пропозицію він погодився. За його словами, він тричі намагався пройти огляд за допомогою газоаналізатора, однак лише з третьої спроби прилад зафіксував результат. Результат огляду становив 0,34 проміле. Після цього працівники поліції роздрукували результат огляду та відповідний протокол, у яких він поставив свій підпис. ОСОБА_1 зазначив, що працівники поліції не роз`яснювали йому його процесуальних прав, зокрема не повідомили про можливість не погодитися з результатом огляду, проведеного за допомогою газоаналізатора, та не запропонували пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я. Якби йому було роз`яснено таке право та запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, він обов`язково скористався б такою можливістю. Також ОСОБА_1 пояснив, що після проведення огляду працівники поліції склали щодо нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за пошкодження бампера автомобіля. Він оплатив штраф. Однак, за його словами, під час спілкування працівники поліції повідомляли, що зупинили його у зв`язку з пошкодженим боковим дзеркалом автомобіля. ОСОБА_1 зазначив, що бокове дзеркало автомобіля дійсно мало пошкодження, однак, виконувало свою функцію.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 вважає, що працівниками поліції під час проведення огляду та оформлення матеріалів адміністративного правопорушення не було належним чином роз`яснено його права та не було надано можливості пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Захисник Морозов В.Ю. в судовому засіданні просив закрити справу про адміністративне правопорушення з підстав, викладених у письмовому клопотанні.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу наступного висновку.

Відповідно до п. 2.9.а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 26.07.2026 серії ЕПР1 № 729386, ОСОБА_1 26.07.2026 о 11:30 с-ще Дніпровське, вул. Лісна керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Було проведено огляд для встановлення ступеню алкогольного сп`яніння, на місці зупинки, за допомогою газоаналізатора Драгер 6820. Результат 0,34 проміле, чим порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху України.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 свою вину у вчинені адміністративного правопорушення не визнав, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а саме: актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого результат огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 позитивний (0,34 проміле), корінцем результату тесту приладом «DragerAlcotest 6820», свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , інформаційним листом, рапортом інспектора СРПП ВП № 3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Також наведені у протоколі обставини підтверджуються відеозаписами, записаними на DVD-диску.

Як вбачається з першого відеофайлу із відеореєстратора службового автомобіля поліції чітко та беззаперечно зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом: після зупинки авто саме ОСОБА_1 виходить із місця водія, до якого одразу підходять працівники поліції. З другого відеофайлу (з нагрудного бодікамера поліцейського) вбачається, що після пред`явлення водієм документів поліцейський оголосив причину зупинки - пошкодження (розбите) бокового дзеркала заднього огляду з боку водія. Під час подальшого спілкування інспектор поліції чітко оголосив ОСОБА_1 виявлені в нього ознаки алкогольного сп`яніння. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» ОСОБА_1 добровільно погодився. За результатами успішно проведеного тестування прилад зафіксував вміст алкоголю у видихуваному повітрі в кількості 0,34 проміле. При цьому безпосередньо після продування та оголошення результату ОСОБА_1 особисто підтвердив факт вживання алкогольних напоїв, зазначивши, що вживав алкоголь напередодні за день до події.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням судді, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У зв`язку з цим, суд вважає необхідним виключити з кола доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я, оскільки огляд у закладі охорони здоров`я не проводився у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 погодився з результатами проведеного на місці огляду, а відтак наведені в направленні відомості не підтверджують жодної обставини, що входить до предмета доказування у справі.

Оскільки на підставі сукупності належних, допустимих та достовірних доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, доходжу висновку, що він винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Встановивши фактичні обставини справи та надавши оцінку наявним у матеріалах провадження доказам у їх сукупності, суд не погоджується із запереченнями ОСОБА_1 та його захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки наведені доводи спростовуються дослідженими судом доказами.

Щодо доводів захисту про відсутність у працівників поліції належних підстав для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та відсутності ознак сп`яніння у протоколі суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться, зокрема, поліцейським із застосуванням спеціальних технічних засобів у разі наявності відповідних ознак сп`яніння.

Таким чином, встановлення працівником поліції ознак сп`яніння має значення насамперед для обґрунтування підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння. Водночас такі ознаки не є самостійною ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає, зокрема, у керуванні транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння або у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Як убачається з дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, безпосередньо під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейським було повідомлено про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, після чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу. ОСОБА_1 на проходження такого огляду погодився.

Отже, відсутність у протоколі детального опису конкретних ознак сп`яніння не є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення, а твердження захисту про те, що підстави для проведення огляду взагалі не були зазначені або не були встановлені, не відповідають змісту дослідженого відеозапису.

Доводи скаржника, про те, що зупинка транспортного засобу відбулася в порушення вимог ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», а тому всі докази за принципом «плодів отруєного плоду» є недостовірними, суд відхиляє.

По - перше, з відеозапису, який міститься на наданому суду носії інформації, вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 причину зупинки, а саме пошкодження бокового дзеркала з боку водія.

По-друге, причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.

При цьому, питання правомірності первісної причини зупинки транспортного засобу можуть бути предметом оскарження дій працівників поліції в іншому, передбаченому законом порядку.

Щодо доводів захисту про нероз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, суд виходить з наступного.

Протокол про адміністративне правопорушення містить відповідні відмітки з власноручним підписом ОСОБА_1 щодо ознайомлення його з процесуальними правами та обов`язками. При цьому будь-яких письмових зауважень щодо нероз`яснення прав, незгоди зі змістом протоколу або порушення процедури його складання у протоколі не зазначено.

Суд також враховує, що під час проведення огляду ОСОБА_1 не заявляв про нерозуміння суті запропонованої процедури, не заперечував проти її проведення та добровільно погодився пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу.

Отже, посилання захисту на те, що згода ОСОБА_1 на проходження огляду не була поінформованою, не знаходить достатнього підтвердження матеріалами справи.

Щодо тверджень про те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено право на проходження огляду у закладі охорони здоров`я, суд зазначає про таке.

Із дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не висловлював незгоду з результатом огляду або вимагав проведення медичного огляду у закладі охорони здоров`я. Навпаки, після проведення тестування ОСОБА_1 не заперечував проти отриманого результату та повідомив працівнику поліції про вживання алкогольних напоїв напередодні.

За таких обставин саме по собі посилання захисту на те, що працівником поліції не було окремо запропоновано пройти медичний огляд, не свідчить про незаконність проведеного огляду, оскільки передбачена законом необхідність направлення особи до закладу охорони здоров`я виникає, зокрема, у випадках незгоди водія з результатами огляду на місці.

Щодо доводів захисту про неналежність відеозапису у зв`язку з тим, що у протоколі зазначено лише цифровий код технічного засобу відеозапису, суд зазначає, що такі доводи не впливають на можливість використання відповідного відеозапису як доказу.

Судом досліджено наданий працівниками поліції носій інформації, на якому містяться два відеофайли: відеозапис із технічного засобу, розташованого в автомобілі, та відеозапис із нагрудної камери працівника поліції.

Зазначені відеозаписи є доступними для перегляду, містять відомості про обставини події та у своїй сукупності узгоджуються з іншими матеріалами справи.

При цьому суд встановив, що ознаки монтажу, редагування чи іншого штучного втручання у зміст відеозаписів, які б давали підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні.

Зазначення в протоколі цифрового ідентифікатора технічного засобу відеофіксації, а не всіх його технічних характеристик, не порушує положень КУПАП, а тому не впливає на доказове значення відеозапису.

Щодо доводів про відсутність свідків суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає обов`язкового залучення свідків у кожному випадку проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння за умови належної відеофіксації відповідних процесуальних дій.

У даній справі відповідні дії працівників поліції зафіксовані на відеозаписі, який безпосередньо досліджений судом. Тому відсутність сторонніх свідків не свідчить про недоведеність обставин правопорушення та не нівелює інших доказів у справі.

Посилання захисту на те, що матеріали справи ґрунтуються виключно на документах, складених працівниками поліції, також є безпідставним, оскільки судом досліджено не лише протокол та акт огляду, а й відеозаписи, які безпосередньо фіксують перебіг подій, а також результат тестування за допомогою спеціального технічного засобу.

Щодо доводів захисту про проведення декількох спроб тестування за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та відсутність результатів попередніх спроб суд зазначає, що факт повторного продування приладу не свідчить про недостовірність отриманого результату. Захистом не надано доказів того, що попередні спроби були позитивними, негативними, технічно несправними або що результати таких спроб суперечили остаточному результату.

За відсутності конкретних доказів технічної несправності приладу, порушення порядку проведення тестування або недостовірності роздруківки результату суд не має підстав вважати показник 0,34 проміле недостовірним.

При цьому отриманий результат узгоджується із зафіксованими працівником поліції ознаками алкогольного сп`яніння та поясненням ОСОБА_1 про вживання алкогольних напоїв напередодні.

Посилання сторони захисту на положення Віденської конвенції про дорожній рух 1968 року як на підставу для висновку про допустимість вмісту алкоголю в організмі водія до 0,5 проміле є безпідставним.

Зазначені положення Конвенції не встановлюють для водіїв єдиного допустимого рівня алкоголю у розмірі 0,5 проміле, а визначають граничний рівень, який може бути встановлений національним законодавством. Відтак положення Конвенції не перешкоджають державі встановити нижчий допустимий рівень алкоголю. На виконання зазначених положень Україною національним законодавством установлено відповідний нормативний показник, зокрема пунктом 7 розділу II Інструкції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, згідно з яким стан алкогольного сп`яніння встановлюється за показником спеціального технічного засобу, що після проведення тесту становить більше 0,2 проміле.

Щодо доводів захисту про порушення права ОСОБА_1 не свідчити проти себе суд зазначає, що висновок про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення зроблено не на підставі визнання ним вини, а на підставі оцінки сукупності належних, допустимих та достовірних доказів.

Досліджені судом докази є взаємоузгодженими та у своїй сукупності підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та перебування його у стані алкогольного сп`яніння.

Посилання захисту на окремі недоліки оформлення матеріалів справи та необхідність тлумачення сумнівів на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не спростовують зазначених висновків. Сам по собі факт незгоди сторони захисту з оцінкою доказів не створює об`єктивного та обґрунтованого сумніву щодо доведеності вини.

Таким чином, за результатами безпосереднього дослідження доказів суд поза розумним сумнівом встановив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а його дії утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення суд не вбачає.

При накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Так, ОСОБА_1 є пенсіонером, одружений, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суддя вважає, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати безальтернативне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами у розмірі та на строк, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, ст.40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ч. 1 ст. 130, 283, 285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», із змінами, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави (Отримувач: ГУК у Дніпр-кій обл/ Дн-ка об/21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Р/р: UA758999980313020149000004001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300; Призначення платежу: Адміністративні штрафи У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ) в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.)

На підставі ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова буде направлена до органу державної виконавчої служби для примусового виконання.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 (десяти) днів з моменту винесення постанови.

Суддя Є.В. Челюбєєв