Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №932/10683/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Суд: Шевченківський районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: факту смерті, з них: на тимчасово окупованій території України

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №932/10683/26

Суддя: Петунін І. В.

Справа 932/106863/28

Провадження № 2-о/932/195/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого – судді Петуніна І. В.,

за участю секретаря - Тимощук К.А.

заявник: ОСОБА_1

представник заявника: ОСОБА_2

заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському р-ні Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції заявника.

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті, в обґрунтування якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Запоріжжі Токмацького району Запорізької області помер її чоловік – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно довідки про смерть № С-00502, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті – хронічна сердечна недостатність, кардіосклероз, ішемічна хвороба серця. Було видано свідоцтво про смерть № НОМЕР_1 від 12.05.2026.

Оскільки свідоцтво про смерть чоловіка не відповідає вимогам чинного законодавства України, заявник не має змоги прийняти спадщину, тому необхідно вставити факт смерті чоловіка для подальшого отримання свідоцтва про смерть та реалізації спадкових прав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Заявник до судового засідання не з`явилася, її представник надала заяву про розгляд справи без участі заявника та її представника.

Заінтересована особа Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському р-ні Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

В зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

14.08.2026 ухвалою судді дану заяву було залишено без руху.

20.08.2026 ухвалою судді відкрите провадження у даній справі, розгляд якої призначено на 23 вересня 2026 року.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що заявниця є дружиною особи, яку просить визнати померлою.

Згідно довідки про смерть № С-00502 від 12.05.2026, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причина смерті – хронічна сердечна недостатність, кардіосклероз, ішемічна хвороба серця

Відповідно до свідоцтва про смерть, яке видано (на російській мові) « НОМЕР_2 Территориальным отделом ЗАГС Токмакского района Управления ЗАГС Запорожской области», актовий запис № 170269900001300290008, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у (на російській мові) Российская Федерация, Запорожская область, Токмакский район, с. Запорожье.

V. Оцінка суду.

Згідно ст. 234 ЦПК України, в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових прав або підтвердження чи відсутність неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

На підставі п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №5 «Про судову практику по справам про встановлення фактів, що мають юридичне значення», передбачено, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затв. наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, село Запоріжжя Молочанської міської громади Пологівського району Запорізької області включено в перелік тимчасово окупованих населених пунктів.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що у заявника відсутня будь-яка інша можливість у позасудовому порядку вирішити питання щодо юридичного оформлення факту смерті ОСОБА_3 .

Крім того, на думку суду, юридичний факт знайшов підтвердження у судовому засіданні, оскільки матеріалами справи було доведено факт смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, надаючи оцінку документу, виданому на тимчасово окупованій території України, суд враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, Європейський Суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок Європейського Суду з прав людини в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, є винятком із загального принципу недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути заснована до таких дій, як наприклад реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський Суд з прав людини, зокрема зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Тому суд як виняток бере до уваги надані заявником документи, видані на непідконтрольній Україні території та надає їм оцінку разом з іншими доказами по справі.

На пiдставi ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затв. наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 та керуючись ст.ст. 2, 4, 76-80, 265, 315, 317, 319, 352, 354, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , місце реєстрації як ВПО: АДРЕСА_2 , заінтересована особа: Дніпровській відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському р-ні Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 33339119, місцезнаходження за адресою: пр-т Науки, 112, м. Дніпро, 49107 про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України, чоловіка, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Зоря Чернігівського району Запорізької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Запорімжжя Молочанської міської громади Пологівського району Запорізької області.

Рішення суду підлягає негайному виконанню. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 07.10.2026.

Суддя І. В. Петунін

05 жовтня 2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua