Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №171/1889/20 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/1889/20

Номер провадження 2/171/997/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.26 м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Шкарлат Я.Ю.,

за участі секретаря Бахтіяровій Н.В.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

15.10.2020 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів. Свої вимоги обґрунтувала тим, що від шлюбу з відповідачем вони мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стосунки з відповідачем погіршилися та в даний момент вони припинили відносини. Позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням матеріально підтримувати дитину, однак останній на її звернення не реагує та ніякої матеріальної допомоги не надає. Тому, на підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття чи змін у майновому становищі сторін. Досягнути згоди щодо сплати аліментів в розмірі достатньому для утримання дитини, сторони не можуть, що стало приводом для звернення з даною позовною заявою до суду.

Заочним рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2020 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.10.2020 року, до досягнення дитиною повноліття чи змін у майновому становищі сторін. Допущено негайне виконання рішення суду у межах стягнення платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.

01.03.2021 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 22.12.2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що взяти особисту участь у судових засіданнях по даній справі він не мав можливості, оскільки не був повідомлений судом, про всі судові засідання, які відбувалися по зазначеній цивільній справі, тому не з`явився з поважних причин на судове засідання та не повідомив суд про причину своєї неявки. Зазначив, що дійсно 07.04.2007 року він та позивачка зареєстрували шлюб, від шлюбу з позивачем мають трьох спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Крім того, за проханням позивача він погодився взяти з дитячого будинку ще двох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . 2408.2018 року відповідач дізнався про зраду позивача з іншими чоловіками, тому прийняв рішення шлюб розірвати, однак шлюб не розірвали, а просто перестали спільно проживати та спілкуватися між собою. 24.08.2018 року шлюб між ними було розірвано, а 26.01.2021 року йому стало відомо що у позивача, в період коли вони вже не спілкувалися та не проживали, народилася дитина. Позивач завагітніла та народила дитину ОСОБА_3 та в ході реєстрації у відділі реєстрації актів цивільного стану в свідоцтві про народження дитини зазначила інформацію, що відповідач є біологічним батьком цієї дитини і дала дитині його по батькові. З моменту як він з позивачем перестав контактувати з 24.08.2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_9 – дата народження дитини ОСОБА_3 , пройшло 1 рік 1 місяці 8 днів. Зазначив, що до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він ніякого відношення не має і не являється біологічним батьком цієї дитини. Тому, просить суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення по цивільній справі №171/1889/20 та скасувати заочне рішення.

Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Скасувано заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

25.10.2021 року відповідач ОСОБА_2 надав до суду клопотання про зупинення провадження по справі №171/1889/20 у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи до прийняття, набрання законної сили рішення в іншій справі №171/1670/21, оскільки в провадженні Апостолівського районного суду Дніпропетровської області перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства справа №171/1670/21. Вважає, що дане рішення по справі №171/1670/21 напряму залежить, стосується на вирішення справи по суті №171/1889/20, тому просить зупинити розгляд цієї справи до прийняття, набрання законної сили рішення в іншій справі №171/1670/21.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2021 року. Зупинено провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства, справи №171/1670/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства.

03.09.2024 року Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області справу було розглянуто та позов задоволено. Рішення суду набрало законної сили.

Ухвалою суду від 13 січня 2025 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідно до наказу № 18-в від 24.04.2025 року, суддя ОСОБА_8 відбув у відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку з потребою у домашньому догляді за дитиною з 01.05.2025 року по 01.12.2025 року.

З метою заміни раніше визначеного судді, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.2.3.44 Засад використання автоматизованої системи документообігу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області призначено повторний автоматичний розподіл справи № 171/1889/20 провадження № 2/171/23/25 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 року вказана справа визначена для розгляду судді ОСОБА_9 .

Розпорядження № 1277 від 20.04.2026 призначено повторний автоматичний розподіл справи з метою заміни раніше визначеного судді ОСОБА_9 у зв`язку відстороненням судді ОСОБА_9 від здійснення правосуддя у зв`язку з застосуванням дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя від 12.11.2025.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 20.04.2026 справу передано для розгляду судді Шкарлат Я.Ю.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 повторно не з`явилась, про день розгляду справи повідомлена судом належним чином, причину неявки суду не повідомила.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про день розгляду справи повідомлена судом належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивачки власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок є в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці десятому пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003.

У справі «Belletv.France» Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 квітня 2007 року, який був розірваний на підставі рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області № 171/1888/20, номер провадження 2/171/184/21 від 26 січня 2021 року.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , виданого 30 жовтня 2019 року, серії НОМЕР_3 , за актовим записом №197 від 30.10.2019 року, зробленого Апостолівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області, у графі «батько» зазначений ОСОБА_10 .

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно приписів ч. ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз частини другої статті 181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов`язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.

Таке тлумачення цієї норми міститься також в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Стаття 121 СК України містить загальні підстави виникнення прав та обов`язків матері, батька і дитини, за якими: права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У відповідності до норм статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо виховання та утримання дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України, у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.

За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.

Такого обов`язку в особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає.

Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №511/219/18, відповідно до якої виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько, про що також зазначено в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №477/1165/20.

Судом встановлено, що заочним рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2024 року цивільна справа №171/1670/21, виключено запис стосовно батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з актового запису свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , серії НОМЕР_3 від 30 жовтня 2019 року, виданого Апостолівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про відповідача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дитини, адже за змістом положень статті 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки. Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що відповідач не є біологічним батьком дитини, підтверджує, що відповідач не є (і, відповідно ніколи не був) батьком дитини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 477/1165/20.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, наведених норм законодавства про те, що утримувати дітей зобов`язані саме батьки, та оскільки відповідач ОСОБА_2 не є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то у відповідача відсутній обов`язок щодо сплати аліментів на користь позивачки на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19)).

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 259, 263-265, 430 ЦПК України, ч. 2 ст. 84, 180-182 Сімейного Кодексу України,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Я.Ю.Шкарлат