Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №127/20239/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/20239/26

Провадження № 33/801/979/2026

Категорія: 307

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.

Доповідач: Копаничук С. Г.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2026 року у справі про притягнення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-

в с т а н о в и л а :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, серії ВБА №147011 від 31.05.2026, громадянин ОСОБА_2 , 31.05.2026 близько 07.30 год. за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, а саме погрожував фізичною розправою, виражався нецензурною лайкою, чим своїми діями заподіяв шкоду здоров`ю, внаслідок чого у неї погіршилось самопочуття, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищевказану постанову скасувати через порушення судом норм права та ухвалити нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Вказала, що суд не надав оцінки доказам щодо систематичності переслідування і майнового тиску, які в сукупності підтверджують вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 . Суд безпідставно вказав на відсутність обов`язкових елементів об`єктивної сторони, оскільки протокол містить всі необхідні відомості, які висвітлюють суть обвинувачення щодо ОСОБА_2 . Суд звузив зміст правопорушення до дій, якими «цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх, нездатність захистити себе або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю», а потім указав на відсутність доказів погіршення самопочуття, такий підхід не враховує законодавче формулювання «могла бути ... завдана шкода» та фактично додав до диспозиції статті обов`язкову умову доведення наслідків, яка є необов`язковою.

Ухвалюючи постанову, суд виходив із того, що наявні в матеріалах справи протокол прийняття заяви та пояснення ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру не свідчать про доведеність складу адміністративного правопорушення, оскільки під домашнє насильство психологічного характеру, яке інкримінується ОСОБА_2 підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх, нездатність захистити себе або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю потерпілої особи. Не зазначено докази на доведеність правопорушень насильницького характеру відносно потерпілої. В протоколі лише припускається, що дії правопорушника створили погіршення самопочуття потерпілої. Тобто, викладена в протоколі фабула в порушення вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП не містить обов`язкових елементів об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Однак, з таким висновком погодитись не можна оскільки суд першої інстанції не вірно встановив обставини щодо вчинених ОСОБА_2 дій, не правильно оцінив докази ,невірно застосував норми права і дійшов необгрунтованого висновку про відсутність вини ОСОБА_2 за ст. 173-2 КУпАП ,виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а зміст постанови суду має відповідати вимогам ст. 283 КУпАП.

Частиною 1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Пунктом 3 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення містить в собі фактичні дані про обставини правопорушення, і відповідно є одним з доказів по справі, у зв`язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими він не має переваги та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі судом приймається відповідне рішення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованому на всебічному, повному та об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Частиною 1ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до відповідальності та інше.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Як зазначено у п. 255 Рішення ЄСПЛ від 12 грудня 2012 року у справі «Ель-Масрі проти колишньої Югославської Республіки Македонія» (заява № 39630/09) та п. 152 у справі «Кудла проти Польщі» (заява № 30210/06) від 26 жовтня 2000 року засіб повинен бути ефективним на практиці й по закону, а згідно п. 36-40 Рішення від 24 липня 2012 року у справі «Джорджевич проти Хорватії» (заява № 41526/10) при оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника.

У своєму рішенні від 17 березня 2009 року у справі «Хутман і Меус проти Бельгії» (заява № 9411/05) п. 44 ЄСПЛ зазначив, що національні органи повинні тлумачити та застосовувати своє національне законодавство без зайвого формалізму.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак. У разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Слід зазначити, що конфлікт (лат. Conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Отже, насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Згідно з п.14 ч. 1ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав оцінки доказам щодо систематичності переслідування і майнового тиску,що в сукупності підтверджують вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 , а також безпідставно вказав на відсутність обов`язкових елементів об`єктивної сторони, оскільки протокол містить всі необхідні відомості, які висвітлюють суть обвинувачення щодо ОСОБА_2 , заслуговують на увагу.

Апеляційний суд вважає, що наявність складу адмінправопорушення за ст.173-2 КУпАП і вина ОСОБА_2 підтверджується наступними доказами : протоколом про адміністративне правопорушення, серії ВБА №147011 від 31.05.2026, громадянин ОСОБА_2 , 31.05.2026 близько 07.30 год., за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, а саме погрожував фізичною розправою, виражався нецензурною лайкою, чим своїми діями заподіяв шкоду здоров`ю, внаслідок чого у неї погіршилось самопочуття, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ; протоколом заяви ОСОБА_1 про вчинення щодо неї ОСОБА_2 кримінального правопорушення та іншу подію за ч.1 ст.173-2 КУпАП ; заборонним приписом щодо кревдника ОСОБА_2 про заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою ОСОБА_1 з ознайомчим підписом порушника ОСОБА_2 .

Крім того, судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , але вони не проживають разом протягом тривалого часу. Близько трьох років між ними тривають конфлікти, причиною яких є те, що ОСОБА_2 вимагає, щоб вона відмовилася від частки у їхньому спільному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Через це він морально тисне на неї, переслідує її. У зв`язку із такою поведінкою ОСОБА_2 , подруги з роботи постійно її зустрічають на зупинці та супроводжують до місця роботи. Так, 31.05.2026 близько 07.30 год., подруга, яка повинна була її зустріти на зупинці затрималася. ОСОБА_1 йшла на роботу на ринок «Привокзальний» за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, 1, де її перестрів ОСОБА_2 та повідомив, що за спокій треба платити, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, погрожував, шарпав за одяг. Після чого вже підбігла подруга, зробила йому зауваження і ОСОБА_2 втік.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона працює разом з ОСОБА_1 на ринку «Привокзальний» та більше року постійно її зустрічає на роботі, оскільки останню переслідує її чоловік ОСОБА_2 31.05.2026 свідок ОСОБА_3 трохи спізнилася на роботу, але побачила, як близько 07.30 год., за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 кричав на ОСОБА_1 , шарпав за одяг. Такі дії ОСОБА_2 вчиняє відносно ОСОБА_1 постійно.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що працює разом з ОСОБА_1 на ринку «Привокзальний». У той день, 31.05.2026, вона не працювала, але їхала у село і була близько 07.30 год. на автобусній зупинці біля ринку «Привокзальний», який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, 1 та бачила як ОСОБА_2 в черговий раз переслідував її подругу ОСОБА_1 , «простягав руки», хотів бити. Повідомила, що ОСОБА_2 вимагає постійно гроші від ОСОБА_1 за те, що він не буде її чіпати. Такі дії ОСОБА_2 вчиняє відносно ОСОБА_1 постійно.

Оцінюючи вказані докази і доводи апеляційної скарги про відсутність у справі обов`язкових елементів об`єктивної сторони, оскільки протокол містить всі необхідні відомості, суд вважає ,що останні заслуговують на увагу.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 протягом тривалого часу існує конфлікт, пов`язаний, зокрема, з вимогами ОСОБА_2 відмовитися від частки у спільному будинку, у зв`язку з чим він здійснював щодо потерпілої моральний тиск та переслідував її. При цьому такі обставини підтверджені не лише поясненнями самої потерпілої, а й показаннями самого ОСОБА_2 ,які він давав працівникам поліції про те, що між ними неодноразово виникають систематичні конфлікти (а.с.4),а також свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які безпосередньо спостерігали факти психологічного насильства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 та зазначили про систематичність таких дій. Зокрема, потерпіла пояснила, що через переслідування з боку чоловіка її подруги з роботи були змушені постійно зустрічати її на зупинці та супроводжувати до місця роботи. 31.05.2026 року ОСОБА_2 знову переслідував її, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував, шарпав за одяг та вимагав грошові кошти, пов`язуючи їх сплату з тим, що він її не чіпатиме. Вказані обставини узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які бачила, як ОСОБА_2 переслідував потерпілу, «простягав руки», намагався її вдарити.

Апеляційний суд розцінює ці докази ,які є взаємоузгодженими ,як такі що у сукупності підтверджують не випадковий характер поведінки ОСОБА_2 , а наявність систематичного переслідування, залякування, погроз, образ, морального та майнового тиску щодо потерпілої. При цьому такі дії за своїм характером відповідають ознакам психологічного насильства, визначеним п. 14 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до яких, зокрема, віднесено словесні образи, погрози, приниження, переслідування та залякування, якщо такі дії викликають у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричиняють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдають шкоди її психічному здоров`ю.

Ці пояснення потерпілої , а також опитування потерпілої і заповнена працівником поліції форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства підтверджують оцінку нею словесних образи, погроз, приниження, переслідування та залякування, як дії ,що викликають у неї побоювання за свою безпеку, спричиняють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдають шкоди її психічному здоров`ю.

Отже, факт психологічного насильства у цьому випадку підтверджується не припущеннями, а конкретними та взаємопов`язаними доказами, які свідчать про характер поведінки ОСОБА_2 , її систематичність та спрямованість на залякування і психологічний вплив на потерпілу, що і складає об`єктивну сторону адмінправопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. За таких обставин висновок суду першої інстанції про недоведеність обов`язкових ознак об`єктивної сторони домашнього насильства не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується сукупністю досліджених доказів.

Таким чином суд першої інстанції, в порушення ст. 245 КУпАП, не проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і не надав їм належну правову оцінку, а відтак дійшов не правильного висновку про відсутність вини ОСОБА_2 , внаслідок чого безпідставно закрив провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки ці висновки не ґрунтуються на вимогах закону, а тому є підстави для задоволення апеляційної скарги,скасування постанови і ухвалення апеляційним судом нової постанови

Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2026 року скасувати.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн, в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду С. Г. Копаничук