Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №127/29727/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/29727/25

Провадження № 22-ц/801/2334/2026

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 127/29727/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Голоти Л.О., Панасюка О.С., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2026 року, ухвалене суддею Федчишеним С.А., повне рішення складено 14 липня 2026 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та визнання права власності,

встановив:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила:

- витребувати з чужого незаконного володіння на її користь земельну ділянку площею 0,1001 га кадастровий номер 0510100000:02:112:0075 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0, 1001 га, кадастровий номер 0510100000:02:112:0075 площею 0,1001 га.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона набула право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1001 га, кадастровий номер 0520680203:02:002:0133, в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23 травня 2005 року.

Саме на підставі вказаного договору купівлі-продажу позивач отримала Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ №203554, виданого 09 квітня 2009 року Управлінням земельних ресурсів у Вінницькому районі. На час набуття земельної ділянки у власність земельна ділянка територіально розташовувалась на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

З 2010 ро по 2024 роки позивач постійно проживала за кордоном, весь час сплачувала всі податки за земельну ділянку, однак будівництво на цій земельній ділянці не розпочинала.

ОСОБА_1 зазначає, що в кінці травня 2024 року вона вирішила розпочати будівництво житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 0520680203:02:002:0133. Однак по приїзду на земельну ділянку вона побачила, що на ній побудований новий житловий будинок.

З відомостей з Держгеокадастру позивачу стало відомо, що належній їй на праві власності земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0510100000:02:112:0075 та змінена адреса, на якій вона розташована, а саме змінився номер з «23» на АДРЕСА_2 ».

У зв`язку із внесенням змін до законодавства про розширення меж м.Вінниця, змінились межі території АДРЕСА_1 , де була розташована земельна ділянка з кадастровим номером 0520680203:02:002:0133, була віднесена до меж м. Вінниця.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0520680203:02:002:0133, з невідомих підстав, була поділена на дві земельні ділянки: площею 0,0432 га з кадастровим номером 0510100000:02:112:0066 та площею 0,0569 з кадастровим номером 0510100000:02:112:0067, які об`єднані з присвоєнням нового кадастрового номеру 0510100000:02:112:0075 площею 0,1001 га. Власником цієї земельної ділянки стала ОСОБА_4 , яка у подальшому продала її ОСОБА_3 , який почав будівництво житлового будинку, який разом з земельною ділянкою продав ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 09 листопада 2021 року.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0520680203:02:002:0133 втратила статус об`єкта цивільних прав, оскільки за ОСОБА_2 зареєстровано право на новоутворену земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:02:112:0075 площею 0,1001 га, що розташована в АДРЕСА_1 , яка належала позивачці. Також за ОСОБА_2 зареєстровано житловий будинок та присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Відділення №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області із заявою про вчинене кримінальне правопорушення. 15 серпня 2024 року до ЄДРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення №1204025030000157 за ч. 1 ст.358 КК України.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У скарзі зазначає, що судом першої інстанції ухвалою від 12 травня 2026 року закрито підготовче судове засідання у справі та призначено справу до розгляду по суті, в той час як до суду ще не надійшли витребувані за клопотанням сторін копії договорів купівлі-продажу земельної ділянки, що витребовувались у приватних нотаріусів. Відмовивши у задоволенні клопотань про долучення доказів та призначення експертизи суд безпідставно проігнорував та не встановив обставини у справі, які мають важливе значення для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення. Судом не враховані надані представником позивача в пояснення судовому засіданні та приєднанні до матеріалів справи через підсистему «Електронний суд» докази. Під час розробки технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:02:002:0500 за заявою ОСОБА_4 допущено грубі помилки, зокрема: невірно зазначено суміжників в кадастровому плані по земельних ділянках, замість назви АДРЕСА_3 , поміняні місцями земельні ділянки, що в свою чергу призвело до накладки поділених земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:112:0066 площею 0,0432 га та 0510100000:02:112:0067 площею 0,0569 га на земельну ділянку з кадастровим номером 0520680203:02:002:0133, що належала позивачу і яка була сусідньою по відношенню до земельних ділянок, по яких розроблялась технічна документація щодо поділу. Під час розробки технічної документації щодо поділу земельних ділянок за заявою ОСОБА_4 , належна їй земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:02:002:0500 по АДРЕСА_3 , поділена не була, а була поділена сусідня земельна ділянка з кадастровим номером 0520680203:02:002:0133, що належала позивачу. Вказані обставини не враховані судом першої інстанції. Судом першої інстанції невірно застосовано положення п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України. Судом залишено поза увагою, що спірна земельна ділянка вибула із володіння позивача поза її волею, так само поза її волею кадастровий номер 0520680203:02:002:0133 було архівовано, а земельну ділянку поділено на дві ділянки, які потім знову об`єднано з присвоєнням нового кадастрового номеру - 0510100000:02:112:0075, після чого земельна ділянка неодноразово відчужувалась, останнім власником є відповідач ОСОБА_2 , а тому позивач ставить питання про витребування саме цієї земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи встановив, що ОСОБА_2 на законних підставах набула право власності на спірну земельну ділянку та є добросовісним її набувачем, оскільки не встановлено незаконного набуття у власність спірної земельної ділянки її попередніми власниками. Правомірність переходу права власності на земельну ділянку 0510100000:02:112:0075 підтверджено матеріалами справи. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520680203:02:002:0133 перенесена до архівного шару Державного земельного кадастру саме на підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:02:002:0500.

Враховуючи викладене, суд вважав, що позивач не довів порушення його прав відповідачем, а відтак відмовив у задоволенні позову.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з урахуванням обставин даної справи.

Відповідно до положень статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3680/17 (провадження №12-104гс19).

Беззаперечним при розгляді даної справи є те, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1001 га з кадастровим номером 0520680203:02:002:0133, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (на момент набуття її у власність, на даний час місце розташування земельної ділянки - м. Вінниця).

09 квітня 2009 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ №750506) площею 0,1001 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням (використанням) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_1 набула право власності на вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу в реєстрі приватного нотаріуса Ісаєвої О.Ю. за №985 від 23 березня 2005 року (а.с. 9 -11 т.1).

У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520680203:02:002:0133 була поділена на дві земельних ділянки: 0510100000:02:112:0066 площею 0,0432 га та 0510100000:02:112:0067 площею 0,0569 га.

Стверджуючи це, позивач взяла за основу відповідь ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 20 серпня 2025 року №29-2-7.2-209/2-25 на адвокатський запит, відповідно до якої згідно даних Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 , розробленої ТВО «Юридично-земельний союз «Альянс», шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520680203:02:002:0133 було сформовано дві земельних ділянки з кадастровими номерами: 0510100000:02:112:0066 площею 0,0432 га та 0510100000:02:112:0067 площею 0,0569 га (а.с.31).

У вказаній відповіді також зазначено, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянину для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , розробленої ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс», за результатами об`єднання вказаних земельних ділянок (0510100000:02:112:0066 та 0510100000:02:112:0067) була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:02:112:0075 (а.с.31 т.1).

Відповідно до відповіді ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 07 серпня 2024 року №0-2-0.6-7362/2-24 на адвокатський запит, на виконання постанови Верховної Ради України «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області» від 13 травня 2015 року №401-VIII, земельна ділянка з кадастровим номером 0520680203:02:002:0133 увійшла в межі міста Вінниці. Земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:02:112:0075 площею 0,1001 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 05 квітня 2018 року на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок в натурі (на місцевості) (а.с.42-43 т.1).

При розгляді даної справи були встановлені наступні обставини.

Відповідач ОСОБА_2 стала власником земельної ділянки площею 0,1001 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0510100000:02:112:0075, яка розташована по АДРЕСА_1 на підставі укладеного 09 листопада 2021 року договору купівлі продажу земельної ділянки з ОСОБА_3 .. Договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Подолян О.О. та зареєстровано в реєстрі за №3228 (а.с.24-25 т.1).

Коваль набув у власність земельну ділянку площею 0,1001 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0510100000:02:112:0075, яка розташована по АДРЕСА_1 , на підставі укладеного 20 грудня 2018 року з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу. Договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Подолян О.О. та зареєстровано в реєстрі за №3072 (а.с.22-23 т.1).

ОСОБА_4 набула у власність земельну ділянку площею 0,1001 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0520680200:02:002:0500, яка розташована в АДРЕСА_3 , на підставі укладеного 21 вересня 2017 року з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договору купівлі-продажу. Договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г.В. та зареєстровано в реєстрі за №1330 (а.с.17-19 т.2).

ОСОБА_5 набула у власність земельну ділянку площею 0,1001 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0520680200:02:002:0500, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі укладеного 23 червня 2014 року договору купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_7 .. Договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. та зареєстровано в реєстрі за №587 (а.с.38-39 т.2).

ОСОБА_7 набула у власність земельну ділянку площею 0,1001 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0520680200:02:001:0093, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі укладеного 07 липня 2012 року з ОСОБА_8 договору купівлі-продажу. Договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Білоус О.Б. та зареєстровано в реєстрі за №1252 (а.с.22-23 т.2).

09 листопада 2012 року ОСОБА_7 на підставі вказаного договору купівлі-продажу було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ №366862) площею 0,1001 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0520680200:02:002:0500, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.43 т.2).

Встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:02:002:0500 межує із земельною ділянкою ОСОБА_9 з кадастровим номером 0520680203:02:002:0133, яка продала вказану земельну ділянку позивачу.

Беззаперечним з боку сторін є також той факт, що ОСОБА_4 замовила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 0520680200:02:002:0500.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:02:002:0500 знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:02:002:0500 було сформовано дві земельних ділянки з кадастровим номерами 0510100000:02:112:0066 та 0510100000:02:112:0067.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№119401859 та 119400691 від 03 квітня 2018 року), адреса новоутворених земельних ділянок наступна: АДРЕСА_3 (а.с.67-70 т.1).

У подальшому, шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровим номерами 0510100000:02:112:0066 та 0510100000:02:112:0067 утворилася земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:02:112:0075.

Новоутворена земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:02:112:0075 розташована в АДРЕСА_1 .

Також встановлено, що на вказаній земельній ділянці з кадастровим номером 0510100000:02:112:0075 відповідач ОСОБА_2 побудувала житловий будинок, якому присвоєно адресу - АДРЕСА_2 (а.с.162 т.1).

Представник позивача вказував, що технічна документація виготовлялася щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:02:002:0500, але фактично, через чиїсь помилки, було поділено земельну ділянку з кадастровим номером 0520680203:02:002:0133, і це підтверджується наступним.

У згаданій відповіді ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 20 серпня 2025 року №29-2-7.2-209/2-25 зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520680203:02:002:0133 була поділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 0510100000:02:112:0066 та 0510100000:02:112:0067.

Адреса новоутворених земельних ділянок - АДРЕСА_3 .

ОСОБА_4 набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:02:002:0500, яка розташована в АДРЕСА_3 .

Після повторного об`єднання вказаних вище земельних ділянок утворилася нова земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:02:112:0075, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Зміна адреси земельних ділянок призводить до припущення, що фактично була поділена земельна ділянка з кадастровим номером 0520680203:02:002:0133.

Зі змісту ч. 6 ст. 81 ЦПК України слідує, що рішення суду не може базуватися на припущеннях.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За обставин даної справи, враховуючи зміст позову, ОСОБА_1 мала довести, що в результаті поділу саме належної їй земельної ділянки (а потім і об`єднання) було утворено земельну ділянку, власником якої наразі є відповідач.

Дослідження обставини, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, є предметом висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 2, 3 ст. 102 ЦПК України).

Отже, судова експертиза призначається у разі потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №514/1571/14-ц зазначено, що для висновку про порушене право особи мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа його земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду підтверджено також у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2022 року у справі № 619/2766/19 (провадження № 61-3979св21), від 17 вересня 2024 року у справі №686/27476/21 (провадження № 61-13870св23) та інших.

Подачі позову має передувати належна підготовка та збір доказів у справі, чого позивачем зроблено не було, у зв`язку з чим негативні наслідки процесуального характеру покладаються саме на позивача.

Позивач звернувся з позовом, в якому виклав обставини, якими він обґрунтовує вимоги, які не відповідають дійсності, тобто не відповідають обставинам, які були встановлені вже при розгляді справи.

Як зазначалося вище, єдиним доказом поділу земельної ділянки був лист (відповідь) ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 20 серпня 2025 року №29-2-7.2-209/2-25.

Позивач мав змогу перевірити викладені в листі обставини. Зокрема, зробити запити до компетентних органів, витребувати необхідні технічні документації (принаймні спробувати це зробити) чи провести відповідну експертизу до звернення з позовом до суду.

Натомість, представник позивача обрав інший спосіб – всі обставини встановити та дослідити при розгляді справи у судовому засіданні. Такий порядок розгляду справи не перебачений ЦПК України і суперечить принципам цивільного судочинства.

Зокрема, ОСОБА_1 в позовній заяві не казала про намір призначити експертизу, хоча адвокат позивача знав про необхідність призначення відповідної експертизи по земельним питанням у випадку, коли спір виникає між власниками двох різних ділянок при їх поділі, об`єднанні, користуванні, при встановленні меж, тощо.

Також представник позивача не ставить в позові питання витребування технічної документації щодо земельних ділянок.

Отже, адвокат в позові виклав позицію однозначну як для нього, і яка, на його думку, доводиться.

На таку позицію відповідно реагує відповідач, надаючи відзив на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Сторони зобов`язані вчинити усі залежні від них процесуальні дії з метою розгляду справи до того, як буде закрито підготовче провадження.

У даній справі, суд першої інстанції закрив підготовче провадження 12 травня 2026 року.

Вже після закриття підготовчого провадження (майже через дев`ять місяців з моменту відкриття провадження у справі) позивачем (адвокатом) подано клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Апеляційний суд зважає на те, що, по-перше, всі клопотання повинні бути розглянуті до закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

По-друге, клопотання про призначення експертизи мотивовано обставинами, які не були підставою вимог позову.

По-третє, заявляючи клопотання про призначення експертизи представник позивача стверджує про чиїсь помилки при вчиненні дій щодо земельних ділянок, не конкретизуючи ці помилки.

По-четверте, в разі призначення та проведення експертизи, з викладених у клопотанні мотивів, скоріш за все вимоги позову обґрунтовуватимуться іншими обставинами, що в свою чергу призведе до зміни підстав позову. У даному випадку, через закриття підготовчого провадження, це зробити вже не можливо.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

На переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги зводяться до позиції позивача в суді першої інстанції. Підстави позову не змінювалися.

Без встановлення всіх обставин у даній справі, які будуть доведеними належними доказами та без проведення відповідної експертизи, не можливо змінити підставу вимог позову, а отже вирішити спір в межах доводів позову.

Хоча представник апелянта клопотав про призначення земельно-технічної експертизи в суді апеляційної інстанції, однак таке клопотання було відхилене через неможливість це зробити, так як позивачем було подано «сирий позов», який не можна «доопрацьовувати» після того, як суд закрив підготовче провадження.

Крім цього, від встановлення всіх обставин справи можливо буде встановити вид експертизи (експертиза з питань землеустрою; земельно-технічна експертиза, інш.).

Апеляційний суд, враховуючи вищевикладене вважає, що ОСОБА_1 вчасно не скористалася своїми процесуальними правами на доведення обставин, які входять в предмет доказування, що виключає можливість суду усунути її процесуальну пасивність шляхом призначення експертизи.

Кожна сторона вправі розпоряджатися своїми процесуальними правами, сама визначає стратегію свого захисту, зміст вимог і заперечень, а також предмет і підстави позову та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Враховуючи вищеописану позицію апеляційного суду, правового значення надавати оцінку решта доводам апеляційної скарги не має.

Висновок суду першої інстанції про те, що відповідач є добросовісним набувачем земельної ділянки, не оскаржувався апелянтом.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не довела факт порушення своїх прав відповідачем, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи апеляційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування рішення суду із ухваленням нового про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді Л.О. Голота

О.С. Панасюк