Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №127/4844/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/4844/26

Провадження № 22-ц/801/2472/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пунько Ірини Валеріївни

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Воробйова В.В.,

у справі №127/4844/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося в міський суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що 22.02.2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 2115234. Кредит надано строком на 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 1% в день.

ТОВ «Селфі кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 грн шляхом переказу на його банківську карту, яку він вказав при оформленні договору. Проте відповідачем взяті на себе зобов`язання не виконано, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

30.09.2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та позивачем було укладено договір факторингу №01.02-39/25, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення права вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором. Відповідно до додатку 1 до вказаного договору, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (станом на дату складання позовної заяви) складає 28 081,43 грн.

За вказаних обставин позивач просить суд стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 081,43 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 7 999,99 грн, заборгованості за відсотками 16 081,44 грн та пені 4 000 грн.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2026 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №2115234 від 22.02.2025 року в розмірі 24 081,43 грн.

В решті позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» витрати на оплату судового збору в розмірі 2 282,93 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Пунько І.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його в частині стягнення заборгованості за відсотками, та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що на відповідача розповсюджується дія п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо заборони нарахування відсотків, оскільки ОСОБА_1 на момент укладання кредитного договору набув статус учасника бойових дій.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу від позивача суду не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції – частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 14 вересня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що стороною у справі подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України) з ціною позову менше 30-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (28081,43 грн), колегією суддів вирішено призначити її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено, що між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 у формі електронного документа з використанням електронного підпису 22.02.2025 року було укладено договір №2115234 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», а умовами якого товариство надало споживачу кошти у кредит в розмірі 2400 грн., а останній зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Строк кредитування 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,0% в день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього договору.

За змістом п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 9.6. договору, підписуючи цей договір, споживач підтвердив, що він ознайомлений з Правилами, повністю їх розуміє і погоджується з ними.

Також наявний Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про основні умови кредитування з урахувань побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення позики та інше .

Згодом, 23.02.2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 у формі електронного документа з використанням електронного підпису 23.02.2025 року було укладено додаткову угоду до договору № 2115234, відповідно до якої збільшено суму кредиту на 5 600 грн. Таким чином, сума кредиту склала 8 000 грн.

Позиція апеляційного суду

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення повністю відповідає зазначеним вимогам.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору з відповідачем та наявність заборгованості за ним. Водночас суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки не підлягають до задоволення, оскільки на період дії воєнного стану позичальник звільняється від сплати штрафних санкцій за прострочення виконання кредитних зобов`язань.

Колегія суддів також вважає, що апелянтом не доведено підстави звільнення його від сплати процентів за кредитним договором, в зв`язку з неподанням відповідних підтверджуючих документів,

Так, відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що рішення суду оскаржується в частині задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками, то в іншій частині судове рішення перегляду в апеляційному порядку не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може гуртуватись на припущеннях (частини шостої статті 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (статті 76-79 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, а сторонами не заперечується, факт укладення 22.02.2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем договору про надання споживчого кредиту №2115234 в електронній формі, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит».

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а саме, щодо правомірності стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в сумі 16 081,44 грн, колегія суддів виходить з такого.

Зі змісту ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) вбачається, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на весь час їх призову, а також військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою, представником відповідача адвокатом Пунько І.В. було долучено нові докази, що підтверджують заперечення проти позову, які не були предметом розгляду справи в суді першої інстанції.

Водночас враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем чи його представником до моменту ухвалення оскаржуваного рішення копії ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви з додатками, з метою встановлення дійсних обставин по справі, та забезпечення процесуальних прав відповідача, колегія суддів вважає за можливе прийняти докази, що з поважних причин не були долучені скаржником в суді першої інстанції.

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 19.11.2024 року перебуває у статусі учасника бойових дій, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру ветеранів війни (а.с. 58).

Відповідно до довідок № 3275 та №3258 від 10.04.2026 року, виданих командиром військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах , необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, зокрема: з 06.08.2024 по 14.10.2024, з 21.10.2024 по 28.10.2024, з 27.11.2024 по 03.02.2205, з 14.03.2025 по 29.03.2025 в Сумській області, Сумського району Степанівській селищній ТГ; з 30.03.2025 по 21.06.2025, з 02.07.2025 по 25.09.2025 в Харківській області Харківського району Дергачівської ТГ (а.с.59, 60).

Проте в жодному з наданих суду документів не вказані відомості про те, що ОСОБА_1 був мобілізований.

Сама по собі наявність у особи статусу учасника бойових дій не є підставою для застосування пільги, передбаченої пунктом 15 частини 14 статті Закону.

Так, в постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) Верховний Суд виснував, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом на підставі п. 15 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року N 322/2/7142.

Положення ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містять норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю в нього статусу учасника бойових дій.

За таких обставин апеляційна скарга до задоволення не підлягає, а підстави для скасування судового рішення відсутні.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пунько Ірини Валеріївни залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий: І.М. Стадник

Судді: Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин