Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №127/34629/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/34629/24

Провадження № 22-ц/801/2363/2026

Категорія: 82

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 127/34629/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Голоти Л.О., Панасюка О.С., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2026 року, ухвалене суддею Воробйовим В.В. в м. Вінниці, повне рішення складено 20 липня 2026 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача,

встановив:

У жовтні 2024 ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила:

- визнати правовідносини щодо кредитування та щодо обслуговування рахунку № НОМЕР_1 , які виникли між Акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі – АТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 припиненими;

- визнати недійсним договір про надання банківських послуг від 06 липня 2021 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , укладений у формі Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг 06 липня 2021 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що в серпні 2020 року АТ «Універсал Банк» в рамках проєкту Мonobank надав їй послугу щодо відкриття й ведення рахунку в банку, в зв`язку із чим було відкрито рахунок НОМЕР_1 . На вказаний картковий рахунок було встановлено кредитний ліміт в розмірі 3 000 грн.

Приблизно в січні-лютому 2023 року позивач отримала від банку виписку про рух коштів станом на 24 січня 2023 року по рахунку, з якої вбачається, що кредитний ліміт становить 28 000 грн, а також що станом на кінець січня 2023 наявна заборгованість в розмірі 78 226,57 грн.

Позивач зазначає, що з такою інформацією та відповідно протиправними діями банку щодо нарахування заборгованості вона не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданої відповідачем виписки, за період користування коштами сума загальних витрат складає 485 666,91 грн, крім того на карту було внесено кошти в розмірі 435 440,34 грн. Отже, різниця складає 50 226,57 грн.

Крім того, за період користування картою (рахунком) позивачу були нараховані відсотки за користування коштами на загальну суму 21 765,55 грн.

Також, за час користуванням карткою/рахунком було безпідставно переведено наступні гроші, тобто перенесено витрати в розстрочку, що підлягає відповідному корегуванню, так їх збереження відбулося без достатньої правової підстави у загальному розмірі 57 225,05 грн.

ОСОБА_1 зазначає, що нарахування відсотків та здійснення корегування є безпідставним. Правочинів, які передбачають нарахування процентів за користування карткою та відповідним рахунком, вона не укладала.

З проведеного розрахунку між отриманими коштами та повернутими коштами слідує, що різниця складає 50 226,57 грн. При цьому, безпідставно нараховані відсотки становлять 21 765,55 грн, незаконне корегування становить 57 225,10 грн, тому різниця між отриманими та повернутими коштами складає 28,764,08 грн. Отже, переплата складає 28 764,08 грн, тому дані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь клієнта, а виниклі відносини між сторонами припиненню.

Також, у зв`язку із розглядом питання щодо невірності нарахування вищевказаних сум, від банку було отримано копію Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 06 липня 2021 року, в якій, зокрема, зазначається прохання відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривнях № НОМЕР_1 та інші. При огляді даного документу позивач категорично заперечила, що вона підписувала даний документ, а підпис та текст виконаний не нею особисто. У цей період часу позивач до банку не зверталась. Отже, дійсність та волевиявлення щодо укладення Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг має причинно-наслідковий зв`язок із можливістю та правовими підставами нарахування процентів та інших платежів за отриманими грошовими коштами. Дана інформація має важливе значення щодо визначення розміру заборгованості та її складових.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір про надання банківських послуг від 06 липня 2021 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , укладений у формі Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг 06 липня 2021 року.

В решті позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з АТ «Універсал Банк» в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати за проведення почеркознавчого дослідження в розмірі 8 557,44 грн (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят сім гривень 44 коп.).

Не погодившись із вказаним рішенням, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У скарзі зазначає, що суд першої інстанції не дослідив, що Анкета-заява від 06 липня 2021 року була лише технічним документом щодо отримання нової пластикової картки в межах уже чинного договору від 27 серпня 2020 року. Задоволення вимог про визнання недійсною Анкети-заяви від 06 липня 2021 року не призводить до відновлення порушеного права позивача та не впливає на існуючі правовідносини. Правовідносини, які наразі існують між сторонами, є наслідком вже укладеного сторонами договору про надання банківських послуг від 27 серпня 2020 року, який позивачем певний час виконувався, що само по собі є підтвердженням його укладення та прийняття умов договору. На дату підписання 27 серпня 2020 року Анкети-заяви ОСОБА_1 вже отримала у мобільному додатку Умови та Правила, Тарифи із повною інформацією щодо надання банківських послуг за цим продуктом і була ознайомлена з такими документами та мала їх примірники. Нарахування та списання процентів здійснено відповідно до умов укладеного договору, який є чинним, його не визнано недійсним ані в цілому, ані в окремій частині, розірваним чи припиненим, а тому діє презумпція правомірності правочину, встановлена ст.204 ЦК України. Банк не допускав порушення умов договору, а позивач не доводить суду належними та достатніми доказами, що таке істотне порушення відбулося. Подання ОСОБА_1 позовної заяви є спробою уникнення позивачем своїх зобов`язань перед банком відповідно до умов укладеного договору.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, враховуючи мотиви апеляційної скарги, дійшов до наступних висновків.

Колегія суддів вважає, що при апеляційному перегляді справи є підстави вийти за межі доводів апеляційної скарги через неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, прийшов до висновку, що договір у формі Анкети-заяви від 06 липня 2021 року є неукладеним, а отже є підстави для визнання його недійсним, а наслідки визнання правовідносин припиненими не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач у першу чергу просить визнати правовідносини щодо кредитування та обслуговування рахунку № НОМЕР_1 , які виникли між сторонами, припиненими, а в другу чергу - визнати недійсним договір про надання банківських послуг від 06 липня 2021 року, укладений у формі Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.

За змістом позову, ці вимоги не є взаємопов`язаними між собою.

Суд першої інстанції розглянув вимоги в іншому порядку: визнав договір про надання банківських послуг від 06 липня 2021 року недійсним (через неукладеність) і, як наслідок неукладеності договору, вважав відсутніми підстави для припинення правовідносин.

Тобто, з висновку суду слідує, що вимоги позову взаємопов`язані, що не відповідає дійсності.

Відтак, хоча рішення суду про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання правовідносин припиненими не оскаржується сторонами, воно не може залишатись в силі через його суперечливість як обставинам справи, так і іншим висновкам цього ж суду і цій справі.

Зокрема, суд першої інстанції встановив, що правовідносини між позивачем та відповідачем склались на підставі кредитного договору, укладеного 27 серпня 2020 року. Однак, суд відмовив у задоволенні вимоги про припинення правовідносин щодо кредитування та обслуговування рахунку за неукладеним договором від 06 липня 2021 року.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Встановлено, що 27 серпня 2020 року ОСОБА_1 за допомогою кваліфікованого електронного підпису підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

В Анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на її ім`я № НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 своїм підписом у заяві погодилася на те, що підписана нею Анкета-заява разом з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (monobank / Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту і тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг.

У пункті 3 Анкети-заяви ОСОБА_1 просила встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить 63 дні. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,2 % на місяць.

ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем 02В92D05A0B71FD205221E1C04165CE71B77B99DE9969CF7D26924 BBD1FFF90D3E (а.с.66 т.1).

Відповідно до Довідки АТ «Універсал Банк» про випущені/видані картки з зазначенням строку дії та дати видачі від 13 листопада 2024 року, ОСОБА_1 27 серпня 2020 року було відкрито рахунок № НОМЕР_1 і в цей же день видано віртуальну кредитну карту № НОМЕР_2 .

06 липня 2021 року вказану картку було закрито у зв`язку з перевипуском на картку № НОМЕР_3 (пластикова кредитна картка (а.с.102 т.1).

Також, відповідно до Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 06 липня 2021 року, ОСОБА_1 просила АТ «Універсал Банк» відкрити поточний рахунок в банку у гривні на її ім`я № НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. Зазначено, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процента ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом (а.с.13 т.1).

Відповідно до виписки (рух коштів по картці) по рахунку № НОМЕР_1 від 24 січня 2023 року, яка надана за період з 01 жовтня 2017 року по 24 січня 2023 року (фактичний період користування з 27 серпня 2020 року по 18 січня 2023 року), загальна сума витрат становить 485 666,91 грн, зарахувань – 435 440,34 грн. Баланс на кінець періоду становить «-»50 226,57 грн, на початок періоду – 6 000 грн. Заборгованість станом на 24 січня 2023 року становить 78 226,57 грн, кредитний ліміт – 28 000 грн (а.с.19-43 т.1).

При апеляційному перегляді справи встановлено, що сторони не заперечували, що правовідносини між ними виникли на підставі договору за 2020 рік. До такого ж висновку прийшов суд першої інстанції і цей висновок не апелювався позивачем.

Зміст правовідносин – це права та обов`язки сторін спору.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Тобто, вимога позову про припинення правовідносин – це фактично вимога про припинення зобов`язання.

Випадки, за яких відбувається припинення зобов`язань, передбачені Главою 50 ЦК України «Припинення зобов`язання».

До таких випадків відносяться: припинення зобов`язання виконанням (стаття 599); припинення зобов`язання переданням відступного (стаття 600); припинення зобов`язання зарахуванням (стаття 601); припинення зобов`язання за домовленістю сторін (стаття 604); припинення зобов`язання прощенням боргу (стаття 605); припинення зобов`язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606); припинення зобов`язання неможливістю його виконання (стаття 607); припинення зобов`язання смертю фізичної особи (стаття 608); припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи (стаття 609). Цей перелік є вичерпним.

Позивач, ставлячи вимогу про припинення правовідносин, не вказує норму матеріального права чи пункти договору, на підставі яких правовідносини можна визнати припиненими.

ОСОБА_1 в позові стверджує про здійснену нею переплату за договором через безпідставність нарахування банком відсотків, адже позивач не укладала правочинів, які передбачають нарахування відсотків.

Разом з тим, за умовами договору позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти, що випливає зі змісту статті 1054 ЦК України.

Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним.

АТ «Універсал Банк» обов`язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти ОСОБА_1 , що нею не заперечується.

За умовами підписаної ОСОБА_1 . Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 27 серпня 2020 року, пільговий період за користування кредитним лімітом становить 63 дні, а в разі виходу з пільгового періоду на кредит нараховується відсоткова ставка 3,2 % на місяць (пункт 3).

Порядок нарахування процентів визначений Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank (в редакції від 26 серпня 2020 року), які разом з Анкетою-заявою складають договір про надання банківських послуг.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору погоджено сплату позичальником процентів і їх розмір.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У даному випадку нарахування та списання процентів банком здійснено відповідно до умов укладеного договору. Тому про переплату відсотків не може йти мова.

Колегія суддів вважає, що здійснення боржником переплати за договором (яка у даній справі не доведена), не є підставою для припинення зобов`язань. Цей факт може лягти в основу перегляду заборгованості (взаєморозрахунків).

Крім цього, ОСОБА_1 , зважаючи на те, що вона не підписувала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 06 липня 2021 року, просила суд визнати недійсним договір про надання банківських послуг від 06 липня 2021 року між нею та АТ «Універсал банк», укладений у формі вказаної Анкети-заяви.

Відповідно до висновку судового експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 19 вересня 2025 року №СЕ-19/102-25/13856-ПЧ, підпис від імені ОСОБА_1 у документі «Анкета-заява до договору про надання банківських послуг», датованому 06.07.2021, в нижньому правому куті документу в графі «Клієнт ОСОБА_1 », виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням. Рукописний цифровий текст «06.07.2021…» у документі «Анкета-заява до договору про надання банківських послуг», датованому 06.07.2021 в нижньому правому куті документу в графі «Клієнт ОСОБА_1 », виконаний ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою. Ймовірність висновку пояснюється тим, що досліджуваний цифровий запис має обмежений обсяг графічної інформації, що унеможливлює виявлення індивідуальних ознак для вирішення питання в категоричній формі (а.с.228 т.1).

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Виходячи з положень статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

За змістом ч. 1-2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з пунктом 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9 передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (ст.205-210, 640 ЦК України тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п.7).

Суд першої інстанції, встановивши, що спірний кредитний договір 06 липня 2021 року між сторонами укладений не був, дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору про надання банківських послуг від 06 липня 2021 року у формі Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг 06 липня 2021 року. А відтак задовольнив вказану позовну вимогу, що в свою чергу суперечить вищеописаним позиціям.

При цьому суд вважав, що відносно позивача є чинними зобов`язання за Заявою-Анкетою від 27 серпня 2020 року, за якими і обліковується заборгованість.

Доводи апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» зводяться до того, що задоволення вказаної позовної вимоги не призведе до відновлення порушеного права позивача та не впливає на існуючі правовідносини сторін, оскільки наявні між сторонами правовідносини існують на підставі укладеного 27 серпня 2020 року між сторонами договору про надання банківських послуг.

Апеляційний суд погоджується із вказаним доводами відповідача, виходячи з наступного.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилалася на те, що вона не підписувала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг 06 липня 2021 року, тоді як дійсність та волевиявлення щодо укладення цієї Анкети-заяви має причинно-наслідковий зв`язок з можливістю та правовими підставами нарахування процентів та інших платежів за отриманими грошовими коштами.

АТ «Універсал Банк», подаючи відзив на позов, вказувало про те, що правовідносини між сторонами виникли та існують на підставі договору про надання банківських послуг від 27 серпня 2020 року. Саме на підставі підписаної 27 серпня 2020 року електронним підписом Анкети-заяви ОСОБА_1 було відкрито рахунок в банку на її ім`я № НОМЕР_1 та видано віртуальну кредитну картку № НОМЕР_2 . 06 липня 2021 року вказану картку було закрито у зв`язку з перевипуском на картку № НОМЕР_3 . Тобто 06 липня 2021 року вона отримала пластикову картку, однак рахунок залишився незмінним. Нарахування та списання процентів здійснено банком відповідно до умов укладеного раніше договору, який є чинним, його не визнано недійсним, розірваним чи припиненим.

Тобто правовідносини, які існують між сторонами, щодо відкриття поточного рахунку, випуску платіжної картки, встановлення кредитного ліміту, надання у користування грошових коштів, нарахування процентів за користування коштами є наслідком вже укладеного сторонами договору про надання банківських послуг від 27 серпня 2020 року.

ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечувала факт укладення 27 серпня 2020 року з АТ «Універсал Банк» договору про надання банківських послуг, відкриття їй у зв`язку з укладенням даного договору рахунку № НОМЕР_1 та отримання початково віртуальної картки, а 06 липня 2021 року – пластикової картки.

Не зважаючи на факт не підписання ОСОБА_1 06 липня 2021 року Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, у якій фігурує той самий рахунок (відкритий 27 серпня 2020 року), на підставі якої ОСОБА_1 видано фізичну карту (про що стверджується у відзиві на позов і не заперечується позивачем), позивач не обґрунтувала, як саме визнання недійсною Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг 06 липня 2021 року призведе до відновлення її прав.

Нарахування процентів, про незаконність яких стверджує ОСОБА_1 в позовній заяві, здійснено банком в межах укладеного між сторонами 27 серпня 2020 року договору, який є чинним.

Відсутність (підроблення) підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину.

Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним у силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину, або ж їх відновлювати.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) дійшла висновку про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

За таких обставин, доводи АТ «Універсал Банк» щодо того, що задоволення позовної вимоги про визнання недійсною Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг 06 липня 2021 року не призведе до відновлення порушеного права позивача та не пливає на існуючі правовідносини є слушними.

Згідно з ч. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню у повному обсязі із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Частиною 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 141 ЦПК України).

За таких обставин, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог та задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст.141, п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне судовий збір в розмірі 1 816,80 грн, який сплачено за подачу апеляційної скарги, компенсувати відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України, зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача – відмовити.

Судовий збір в розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок, сплачений за подачу апеляційної скарги, компенсувати Акціонерному товариству «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді Л.О. Голота

О.С. Панасюк