Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №742/3993/26 — Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/829/26

Єдиний унікальний №742/3993/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2026 року Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого судді Т.В. Карапиш

за участю секретаря Л.М. Чигрин

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 32800 гривень 00 копійки за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою 30.11.2020 року було укладено договір про надання споживчого кредиту № 3274329, відповідно до якого остання отримала від кредитодавця грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки терміном на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,90% в день.

13 вересня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено договір факторингу № 13/09/2021, у відповідності до умов якого, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за плату, права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (а.с. 46-48).

Внаслідок неналежного виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором, в останньої утворилася заборгованість за договором в розмірі 32800,00 грн., з яких: 10000,00 грн. – сума кредиту; 22800,00 грн. – сума процентів за користування кредитом. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 32800,00 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та на правову допомогу у сумі 10000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 89-91). В позовній заяві вказав про розгляд справи без його участі. Проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином що підтверджується оголошенням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (а.с. 96).

Згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Заяви про розгляд справи за відсутності та відзиву на позов відповідачка не надала, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України, вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що 30 листопада 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір № 3274329 про надання споживчого кредиту, (а.с. 21-24) відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 року та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents.

Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «М261079» (а.с. 22,зворот) відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Згідно п.1.1 Договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.

Згідно п. 1.4 Договору, строк кредиту 30 днів.

У пункті 1.5.2 Договору сторони погодили стандартну процентну ставку 1,90% в день, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п .4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 Договору.

Згідно п. 1.5.1 Договору, знижена процентна ставка 1,81% в день від суми кредиту застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору (без пролонгації), якщо в цей строк споживач здійснив повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Відповідно до п. 3.1 Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Як встановлено п. 4.1 Договору, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2-4.5 Договору.

Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 Договору (п. 4.2 Договору) (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 4.3 Договору, пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Відповідно до п. 4.4 Договору, товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в Договорі.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачкою ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 10000,00 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 02.09.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260828/56946-БТ (а.с. 94).

13 вересня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено договір факторингу № 13/09/2021, у відповідності до умов якого, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за плату, права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (а.с. 46-48).

Відповідно до копії реєстру боржників до договору факторингу № 13/09/2021 від 13 вересня 2021 року, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 32800,00 грн., з яких: 10000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 22800,00 грн. – сума заборгованості за відсотками (а.с. 31).

Згідно з матеріалами справи, позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, має право на здійснення таких видів економічної діяльності, як 64.19 Інші види грошового посередництва (основний); 64.91 Фінансовий лізинг; 64.92 Інші види кредитування (а.с. 35).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 203, ст. 207 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 зазначено, що електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За приписами ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документів, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено, що зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконала, доказів погашення заборгованості суду не надала.

Згідно наданого позивачем розрахунком заборгованості за договором № 3274329 від 30.11.2020 року, внаслідок не належного виконання ОСОБА_1 умов договору, в останньої станом на 12.09.2021 року утворилася заборгованість в розмірі 32800,00 грн., з яких: 10000,00 грн. – сума кредиту; 22800,00 грн. – сума процентів за користування кредитом (а.с. 32-34) та відповідно до вищевказаного розрахунку, відсотки за договором первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» нараховувалися у розмірі 180,50 грн. на день (1,8% згідно п. 1.5.1. Договору за зниженою процентною ставкою) – в період з 30.11.2020 року по 29.12.2020 року включно та 190,00 грн. на день (1,9% згідно п. 1.5.2 Договору за стандартною процентною ставкою) – в період з 31.12.2020 року по 05.06.2021 року включно.

Таким чином, відсотки за користування кредитом в період з 31.12.2020 року по 05.06.2021 року включно первісним кредитором нараховувалися після закінчення строку кредитування, оскільки пунктом 1.4 Договору чітко визначено строк кредитування – 30 днів.

Відповідачкою ОСОБА_1 30.12.2020 року було погашено всю суму процентів за договором, які нараховані з 30.11.2020 року по 29.12.2020 року включно на суму 5415,00 грн.

Відповідно до висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 року в справі № 310/11534/13-ц, Верховним Судом в постанові від 15.03.2023 року у справі № 300/438/18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено п. 4.1 Договору, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2-4.5 Договору.

Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 Договору (п. 4.2 Договору) (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 4.3 Договору, пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Відповідно до п. 4.4 Договору, товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в Договорі.

Таким чином, здійснення споживачем платежу, передбаченого пунктом 4.2 Договору, є лише способом ініціювання продовження строку кредитування та за своєю правовою природою становить пропозицію (оферту) споживача. Проте вчинення такого платежу не зумовлює автоматичного продовження строку кредитування, оскільки пунктами 4.4, 4.5 договору передбачено необхідність акцепту такої пропозиції кредитодавцем та повідомлення споживача про погодження нового строку кредиту і нову дату його повернення, тоді як позивачем не надано доказів направлення ОСОБА_1 повідомлення про акцепт кредитодавцем пропозиції щодо продовження строку користування кредитом, доказів повідомлення останній нової дати повернення кредиту, відображення такої дати в Особистому кабінеті або інших належних та допустимих доказів досягнення сторонами домовленості про продовження строку кредитування.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості, згідно якого здійснені відповідачкою платежі відображені як такі, що зараховувалися у рахунок процентів, не є доказом акцепту кредитодавцем пропозиції щодо продовження строку кредитування та досягнення сторонами домовленості про встановлення нового строку користування кредитом, а тому позивачем не доведено фактичного продовження строку кредитування після закінчення первісного строку договору (30 днів).

Крім того, відповідно до п. 3.1 Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Суд акцентує увагу на тому, що у правових висновках Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Таким чином, первісний кредитор ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не мав права нараховувати проценти за Договором на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Оскільки відповідно до умов договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» мало право на нарахування відповідачці проценти за користування кредитом лише протягом 30 днів та як встановлено із розрахунку заборгованості за Договором, 05.02.2021 року відповідачка ОСОБА_1 здійснила платіж у розмірі 7030,00 грн., який первісний кредитор зарахував в оплату процентів, нарахованих після закінчення строку кредиту (а.с. 32,зворот), а вищевказану суму слід зарахувати у сплату тіла кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задовольнити частково та стягнути з останньої на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 3274329 від 30.11.2020 року у сумі 2970,00 грн., з яких: 2970,00 грн. – сума кредиту (оскільки з 30.11.2020 року по 29.12.2020 року включно відповідачці було нараховано проценти за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,81% в день від суми кредиту на загальну суму 5415,00 грн, яка сплачена останньою 30.12.2020 року) та зарахування у сплату суми тіла кредиту в розмірі 7030,00 грн. який первісний кредитор зарахував в оплату процентів, нарахованих після закінчення строку кредиту (10000 - 7030,00 = 2970,00 грн.).

Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позов майнового характеру задоволено на 9,05% (2970 : 32800 х 100), а тому понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. (а.с. 81) підлягають розподілу за правилами ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідно становить 240,95 грн. (2662,40 х 9,05% = 240,95) судового збору.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копію договору про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року (а.с. 41-43); копію додаткової угоди № 1 до Договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 про надання юридичних послуг (а.с. 51); копію Акту № 3274329 від 18.05.2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року на загальну суму 10000,00 грн. (а.с. 15); копію детального опису робіт (наданих послуг) № 3274329 від 18.05.2026 року (а.с. 16); копію заявки № 3274329 на виконання доручення до Договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с. 17); копію рахунку на оплату № 3274329-2025 від 18.05.2026 року (а.с. 20); копію довіреності від 05.12.2025 року ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (а.с. 52); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5972/10 від 24.03.2017 року (а.с. 70).

Враховуючи співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд прийшов до висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 905,00 грн. (10000 х 9,05% = 905,00) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4,19,76,81, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 274, 279, 280, 281-283, 354 ЦПК України, ст. 257, ч.1 ст. 258, ч.1 ст. 261, ч.5 ст. 261, ст.ст. 264, 526, 530, 610-611, 625, 629, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код за ЄДРПОУ: 40966896, адреса місця знаходження: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, приміщення 19, літ. «Н», «П») заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 3274329 від 30.11.2020 року в розмірі 2970 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок, з яких: 2970,00 грн. – сума кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код за ЄДРПОУ: 40966896, адреса місця знаходження: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, приміщення 19, літ. «Н», «П») судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 240 (двісті сорок) гривень 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код за ЄДРПОУ: 40966896, адреса місця знаходження: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, приміщення 19, літ. «Н», «П») понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 905 (дев`ятсот п`ять) гривень 00 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачці в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Ічнянським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», місце знаходження: адреса місця знаходження: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, приміщення 19, літ. «Н», «П», код за ЄДРПОУ: 40966896.

Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Суддя Т. В. Карапиш